Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №910/1446/26 — Господарський суд міста Києва

Суд: Господарський суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №910/1446/26

Суддя: Усатенко І.В.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2026Справа № 910/1446/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Усатенко І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Фізичної особи Леонідової Юлії Василівни

до Фізичної особи-підприємця Варга Ігоря Карловича

про стягнення 20 572,21 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа Леонідова Юлія Василівна (далі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Варга Ігоря Карловича (далі-відповідач) про стягнення 20 572,21 грн, з яких заборгованість - 20 000,00 грн, 3 % річних - 572,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов`язання за Договором поставки від 14.03.2025, який укладено в спрощений спосіб, в частині поставки товару.

Ухвалою суду від 18.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

03.03.2026 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви вих. №17/1-МА від 25.02.2026 та письмові пояснення вих № 17-МА від 25.02.2026.

Ухвалою суду від 06.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

08.05.2026 до суду від представника відповідача надійшла заява про вступ представника у справу та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представник відповідача 12.05.2026 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Однак, станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача та його представника письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2025 Фізичною особою-підприємцем Варга Ігорем Карловичем (далі-постачальник) виставлено рахунок-фактуру № СФ-00000590 Фізичної особі-підприємцю Леонідової Юлії Василівни (далі-одержувач) на оплату погодженого сторонами товару (Шини б/в 650/65-34) на суму 46 000,00 грн.

14.03.2025 вказаний рахунок у повному обсязі був оплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №166 від на суму 46 000,00 грн. з відповідним призначенням платежу: "оплата за шини згідно рахунку № 590 від 14.03.2025 без ПДВ". Належним чином засвідчена копія цього платіжного документа наявна у матеріалах справи.

У позовній заяві одержувач вказав, що поставлений товар був неналежної якості, у зв`язку із цим позивач його не прийняв та повернув відповідачу.

21.03.2025 позивач звернувся до відповідача із листом вих.№ 21/03 про повернення грошових коштів у розмірі 46 000,00 грн, у зв`язку із непостачанням обумовленого товару.

04.04.2025 ФОП Варга І.К. повернув на рахунок позивача грошові кошти на суму 9 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1303.

22.05.2025 позивач звернувся до відповідача із листом вих. № 22/05 про повернення грошових коштів у розмірі 37 000,00 грн, у зв`язку із непостачанням обумовленого товару.

24.05.2025 відповідач перерахував на позивачу 17 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № @2PL067673 із відповідним призначенням платежу «повернення передоплати за товар від ФОП Варга І.К., Варга Ігор Карлович».

20.10.2025 представник позивач звернувся до відповідача із вимогою вих.№99-МА про повернення грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн, однак постачальник відповідь на лист не надав та кошти не повернув.

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару та у добровільному порядку в повному обсязі не повернув Фізичної особи Леонідової Юлії Василівни суму попередньої оплати у розмірі 20 000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано на суму заборгованості 3 % річних у розмірі 572,21 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що шляхом складання та надання відповідачем рахунку - фактуру № СФ-00000590 від 14.03.2025, а також оплати вказаного рахунку позивачем, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання правочину позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти на суму 46 000,00 грн в якості передоплати.

Як вбачається матеріалів справи, обумовлений товар від ФОП Варга Ігоря Карловича на суму попередньої оплати позивач не отримав.

Надалі, враховуючи листи позивача, постачальник частково повернув грошові кошти на загальну суму 26 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1303 від 04.04.2025 № 24.05.2025.

Станом на дату розгляду справи, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 20 000,00 грн.

Судом визначено правову природу сплаченої суми коштів у розмірі 20 000,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань за договором зі здійснення попередньої оплати вищенаведеного товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов`язань.

Отже, відповідач оплачений позивачем товар не поставив, доказів зворотного суду не надав, грошові кошти в повному обсязі за непоставлений товар не повернув.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Беручи до уваги, що спірні правовідносини врегульовані статтею 693 Цивільного кодексу України, а також зважаючи, що законом не визначено форму пред`явлення відповідної вимоги покупця про повернення передоплати за непоставлений товар, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Разом із цим, обмеження у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Як було вказано вище, позивач звертався до відповідача із листами вих. №21/03 від 21.03.2025 та №22/05 від 22.05.2025, вих. №99-МА про повернення грошових коштів, у зв`язку із непостачанням товару, у свою чергу ФОП Варга І.В. повернув позивачу частину суми попередньої оплати за обумовлений товар.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Фізичної особи Леонідової Юлії Василівни про стягнення з відповідача заборгованості з повернення попередньої оплати у розмірі 20 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 572,21 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а сума 3 % річних у розмірі 572,21 грн підлягає стягненню з відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Варга Ігоря Карловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи Леонідової Юлії Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч), 3 % річних - 572,21 грн (п`ятсот сімдесят два) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім)

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В.Усатенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua