Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №908/305/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/305/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Малюк Є.Є. (власні засоби); Щербань Д.М. (не приєднався; акт);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 (головуючий суддя Боєва О.С., судді Мірошниченко М.В., Ярешко О.В., повний текст якого підписаний 07.05.2025)

та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 (головуючий суддя Боєва О.С., судді Мірошниченко М.В., Проскуряков К.В., повний текст якого підписаний 29.05.2025) у справі № 908/305/23

за первісним позовом: Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ"

про стягнення 130282,77 грн,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ"

до відповідача (за зустрічним позовом): Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО"

про визнання недійсним договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021

ВСТАНОВИВ:

01.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" суми 130282,77 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 18.01.2021 № 01/04-2021 транспортного експедирування в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Зокрема, первісний позивач наголосив, що 18.01.2021 Приватне підприємство "ТРАНСКАРГО" (Виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" (Клієнт) уклали договір № 01/04-2021 транспортного експедирування, відповідно до умов якого ПП "ТРАНСКАРГО" прийняло на себе зобов`язання з організації перевезень різними видами транспорту вантажів ТОВ "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ", а ТОВ "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" зобов`язалось здійснювати оплату наданих послуг. В рамках договору сторонами були погоджені заявки: № 1 від 18.01.2021 про надання послуг фрахту, ВВР, експедирування та доставку автомобільним транспортом на загальну суму - 2535 дол. США; № 2 від 18.01.2021 про надання послуг фрахту, ВВР, експедирування та доставку автомобільним транспортом на загальну суму - 2745 дол. США. Від дати укладання договору ПП "ТРАНСКАРГО" надано послуги транспортного експедирування, контейнеру №SEGU6866990 згідно з коносаментом № FPSQD21071517 та контейнеру №SEGU5406666 згідно з коносаментом № FPSQD21071502. Всі послуги, що надавалися з моменту укладення договору до жовтня 2019, ТОВ "НВП "СЕАЛ" беззаперечно сплачувались на підставі направлених на електронну адресу рахунків. Так, протягом вересня-жовтня 2021 року ПП "ТРАНСКАРГО" за результатами наданих послуг виставлено рахунки на оплату № 590-1 від 24 березня 2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24 вересня 2021 на суму 270, 00 грн, № 2486-1 від 22 жовтня 2021 на суму 267 грн, № 590 від 16 березня 2021 на суму 6100,71 грн, № 2356 від 24 вересня 2021 на суму 147582,00 грн, № 2485 від 2 жовтня 2021 на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12 жовтня 2021 на суму 3107,11 грн, № 2486 від 18 жовтня 2021 на суму 8853,26 грн. Позивач направив відповідачу акти здачі-приймання наданих послуг через програму "M.E.Doc", а саме акти: № 590-1 від 24 березня 2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24 вересня 2021 на суму 270, 00 грн, № 2486-1 від 22 жовтня 2021 на суму 267,00 грн, № 590 від 24 березня 2021 на суму 6100, 71 грн, № 2356 від 24 вересня 2021 на суму 147582,00 грн, № 2485 від 2 жовтня 2021 на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12 жовтня 2021 на суму 3107,11 грн, № 2486 від 22 жовтня 2021 на суму 8853,26 грн. Клієнт не підписав вищевказані акти здачі-приймання наданих послуг та не заявив ніяких зауважень щодо них. Відтак, вищевказані акти здачі-приймання є узгодженим відповідно до п. 2.2.12. договору, а зазначені в ньому послуги - прийнятими та підлягають обов`язковій оплаті. Отже, позивач надав відповідачу послуги транспортного експедирування на загальну суму 315714,08 грн (підтверджується актами в програмі "M.E.Doc"). Натомість відповідач надані послуги оплатив лише частково, а саме - в розмірі 185431,31 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1969 від 28.10.2021, № 1672 від 14.05.2021 та № 1929 від 07.10.2021. Отже, неоплаченими залишились послуги на суму 130282,77 грн, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача. Крім того, 22.12.2022 на адресу ТОВ "НВП "СЕАЛ" була направлена претензія вих. № 644 про сплату грошових коштів, яку відповідач отримав 05.01.2023. Позов обґрунтовано ст.ст. 16, 22, 509, 525, 526, 530, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 193, 225 ГК України та умовами договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021.

Ухвалою суду від 14.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, наданих на усунення недоліків відповідно до ухвали від 08.02.2023, відкрито провадження у справі № 908/305/23 (номер провадження 9/32/23). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві відповідач позовні вимоги заперечив, зауважив, що грошові зобов`язання перед позивачем за надані ним послуги виконанні в повному обсязі, а договір транспортного експедирування від 18.01.2021 за №01/04-2021, на який посилається позивач, відповідачем з останнім не укладався. Директор відповідача, ОСОБА_1 договір та додатки до нього не підписував, третіх осіб на їх укладення, підписання від свого імені та від імені відповідача не уповноважував, ці документи є підробленими, а підпис директора відповідача є сфальшованим. Так, на протязі 2021 року між сторонами існували договірні правовідносини з транспортного експедирування, однак всі грошові зобов`язання за ними виконанні відповідачем в повному обсязі ще в 2021 році. Дійсно позивачем на протязі 2021 року надавались відповідачу послуги транспортного експедирування, а саме: морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса, контейнер ВЕАU5145555 (доставка Плазморіз); міжнародне залізничне перевезення за маршрутом на умовах FОВ Nanchang - "Зернове-Суземка" митного поста "Дружба", Сумська область, Сумська митниця ДФС - з/с Київ Ліски (321000) контейнер НNКU6055001 (доставка Листогибу); морська доставка за маршрутом Jodhpur-Одеса, контейнер ТСКU3986572 (доставка Металізатору); морська доставка за маршрутом Шанхай-Одеса, контейнер ZCSU84781 (доставка Трубогибу); морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса, контейнер SЕGU5406666 (доставка Мийки); морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса, контейнер SEGU6866990(доставка Пресу). Разом з тим, договори між сторонами у формі єдиних документів не укладались. Позивач, в 2021 році надсилав директору відповідача рахунки-фактури через додаток-месенджер Viber (тел: 0958177300), зокрема: рахунок на оплату №589 від 10.03.2021; рахунок на оплату №596 від 17.03.2021; рахунок на оплату №597 від 17.03.2021; рахунок на оплату №1109 від 12.05.2021; рахунок на оплату №1110 від 12.05.2021; рахунок на оплату №1234 від 28.05.2021; рахунок на оплату №2206 від 09.09.2021; рахунок на оплату №2356 від 24.09.2021; рахунок на оплату №2485 від 02.10.2021, із зазначенням в них опису послуг, їх вартості, чим відповідно здійснював пропозицію відповідачу укладати договори транспортного експедирування. В свою чергу відповідач приймав пропозиції позивача, здійснюючі оплату таких послуг, зокрема сплативши позивачу, що не заперечується і відповідачем: суму 65051,50 грн за платіжною інструкцією № 1580 від 30.03.2021, суму 64349,00 грн за платіжною інструкцією № 1556 від 18.03.2021, суму 37240,00 грн за платіжною інструкцією № 1731 від 17.06.2021, суму 88724,00 грн за платіжними інструкціями № 1896 від 21.09.2021 та № 1951 від 18.10.2021, суму 100000,00 грн за платіжною інструкцією № 1929 від 07.10.2021, суму 80000,00 грн за платіжною інструкцією № 1969 від 28.10.2021. Тобто відповідач вчиняв дії, які свідчили про прийняття пропозицій позивача щодо укладення відповідних договорів. В той же час, лише після отримання позовної заяви позивача, відповідачу стало відомо, що помилково, без належних на те законних підстав, позивачу було перераховано грошові кошти у розмірі 5431,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1672 від 14.05.2021. Таким чином, можливо дійти висновку, що з моменту прийняття відповідачем пропозицій (попередньої оплати послуг позивача) між сторонами були укладені відповідні договори транспортного експедирування. ТОВ "НВП "СЕАЛ" наголошено на тому, що на теперішній час всі вказані вище договори транспортного експедирування виконанні сторонами в повному обсязі, позивач надав відповідні послуги, а відповідач сплатив їх в повному обсязі, відповідно до умов договорів, а отже не повинен сплачувати на користь позивача будь-які додаткові кошти, на підставі складених позивачем в односторонньому порядку документів, які до того ж не відповідають умовам договорів транспортного експедирування, що укладенні між сторонами у спрощеному порядку. Окремо звернуто увагу на те, що вартість послуг, зазначена в рахунках на оплату №2356 від 24.09.2021 та актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2356 від 24.09.2021 та №2485 від 02.10.2021, що додані позивачем до позовної заяви не відповідає вартості відповідних послуг зазначених в додатках до Договору: Заявках №1 та №2 (позивач посилається в обґрунтування позовних вимог), яка складає відповідно 2535 доларів США (еквівалент 70328,76 грн. станом на 24.09.2021) та 2754 доларів США (еквівалент 73065,04 грн. станом на 02.10.2021), які знову ж таки відповідачем не укладались, оскільки директором відповідача не підписувались. Отже, як зазначив відповідач, з урахуванням викладеного можливо дійти обґрунтованого висновку, що грошові зобов`язання відповідача перед позивачем припинені, оскільки виконанні належним чином. Посилання позивача на те, що ним відповідачу були надісланні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), не повинні братися судом до уваги, оскільки такі акти позивачем відповідачу не надсилались та останнім не отримувались, а отже, він був позбавлений можливості надати свої заперечення, зокрема щодо вартості послуг. Так, позивач в своїй позовній заяві зазначає про те, що ним акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) були надіслані відповідачу через програму "М.Е.Dос" та начебто доставлені останньому, однак це не відповідає дійсності, оскільки відповідач не є користувачем програми "М.Е.Dос", а отже, не міг отримати вказані вище акти через цю програму. В той же час не зрозуміло, що саме перешкоджало позивачу надіслати акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) поштою на адресу відповідача. Вказані обставини викликають обґрунтовані сумніви в існуванні вказаних документів, що наряду з наявністю сфальсифікованого договору транспортного експедирування від 18.01.2021 за №01/04-2021 та додатків до нього, а саме: заявки №1 та №2, які між сторонами фактично не укладались, свідчить про існування злочинного умислу у позивача, направленого на неправомірне збагачення. Так, договір від 18.01.2021 за №01/04-2021 та додатки до нього: заявки №1 та №2 між сторонами не укладались, вони є сфальсифікованими, оскільки підписи від імені директора Відповідача, ОСОБА_1 вчиненні не ОСОБА_1, а невідомою йому особою. Просив позовну заяву ПП "ТРАНСКАРГО" про стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" заборгованості залишити без задоволення.

07.03.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" до відповідача (за зустрічним позовом): Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" про визнання недійсним договору транспортного експедирування №01/04-2021 від 18.01.2021.

Зустрічний позов мотивовано тим, що Договір від 18.01.2021 за №01/04-2021 між сторонами не укладався, він є сфальсифікованим. Так, директор ТОВ "НВП "СЕАЛ" ОСОБА_1 оскаржуваний договір та його додатки не підписував. Будь-яку третю особу на вчинення дій щодо укладання вказаного правочину не уповноважував. Підписи в договорі та додатках до нього директора ОСОБА_1 підроблені. Позов обґрунтовано ст.ст. 202, 203, 205, 207, 215 ЦК України. Просив договір транспортного експедирування №01/04-2021 від 18.01.2021 визнати недійсним.

Ухвалою суду від 09.03.2023 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №908/305/23, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 08.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено. Ухвалою суду від 08.06.2023 призначено у справі № 908/305/23 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Зупинено провадження у справі № 908/305/23 на час проведення експертизи.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі № 908/305/23 у задоволенні первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" Одеська область, смт. Доброслав Лиманського району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ", м. Запоріжжя суму 2684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 24232 грн 96 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині відмови у задоволенні первісного позову, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство "ТРАНСКАРГО", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача за первісним позовом суму боргу у розмірі 130 282,77 грн. В інший частині - рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- має місце порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача та доказам, які надані останнім в обґрунтування своєї правової позиції, прийняв лише позицію відповідача без наведення підстав такого прийняття, що свідчить про однобічність та об`єктивність суду при розгляді справи;

- суд безпідставно визнав неукладеним договір між сторонами. З одного боку господарський суд правильно відмовив у зустрічному позові представника ТОВ «НВП СЕАЛ» щодо недійсності договору, оскільки неможливо визнавати недійсним з підстав його не підписання сторонами, що в цілому відповідає усталеній практиці КГС ВС в таких справах, зокрема, що відображено у постанові Великої Палати ВС від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц. Однак, місцевий господарський суд не дослідив усіх обставин справи та безпідставно визнав такий договір неукладеним.

Наголошує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про застосування положень ст. ст. 16, 203, 204, 215 ЦК України в розрізі не підписання директором договору, який виконувався сторонами та фактично сформовано позицію про неможливість визнати недійсним договір, який не містить підпису однієї зі сторін договору. Окремо ВС відмічає неможливість трактувати як неукладений договір, який сторони фактично виконували. Відтак, навіть за умов, що директор ТОВ «НВП «СЕАЛ» не підписував договір транспортного експедирування, цей договір не є ні недійсним, ні неукладеним, оскільки такий договір сторони фактично виконували, а саме: Клієнт (ТОВ «НВП «СЕАЛ») замовляло та частково оплатило транспортні послуги - перевезення вантажу (обладнання - плазморіз) з Китаю до м. Одеси, а Виконавець надав транспортно-експедиційні послуги з перевезення цього вантажу, склав та направив Клієнту відповідні акти виконаних робіт.

Однак, суд першої інстанції проігнорував вимоги ст. ст. 16, 203, 204, 215 ЦК України та усталену практику КГС ВС щодо їх застосування, не дослідив наявні у справі акти в яких є посилання на цей договір та які відповідач підписав через КЕП, тому прийшов до помилкових висновків, що мало місце неукладення договору.

Крім того, з наявних у справі матеріалів чітко вбачається виконання сторонами саме договору від 01/04-2021 від 18.01.2021, зокрема в актах здачі-приймання робіт від 10.03.2021 № 589, від 17.03.2021 № 596, які підписані з боку ТОВ «НВП СЕАЛ» через КЕП директора ОСОБА_1, чітко вказано, що підставою для складання таких актів є саме договір від 18.01.2021 № 01/04-2021. Цю обставину (складання та підписання вказаних актів) не заперечував навіть представник ТОВ «НВП СЕАЛ». Тобто, висновки суду про недоведеність укладення та виконання сторонами саме договору від 18.01.2021 № 01/04-2021 безпідставні та спростовуються наявними у справі актами здачі-приймання робіт від 10.03.2021 № 589, від 17.03.2021 № 596;

- суд дійшов помилкових висновків про відсутність заборгованості у ТОВ «НВП СЕАЛ» перед ПП «ТРАНСКАРГО».

Так, предмет спору у цій справі саме надання експедиційних послуг за договором № 01/04-2021 від 18.01.2021 з доставлення контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990 на загальну суму 315714,08 грн, що підтверджується рахунками на оплату № 590-1 від 24 березня 2021 р. на суму 281, 00 грн. № 2357 від 24 вересня 2021 р. на суму 270, 00 грн. № 2486-1 від 22 жовтня 2021 р. на суму 267 грн. № 590 від 16 березня 2021 р. на суму 6100, 71 № 2356 від 24 вересня 2021 р. на суму 147582, 00 грн. № 2485 від 2 жовтня 2021 р. на суму 149253, 00 грн. № 2444 від 12 жовтня 2021 р. на суму 3 107,11 грн. № 2486 від 18 жовтня 2021 р. на суму 8853,26 грн та актами здачі-приймання наданих послуг через програму "M.E.Doc". Акти № 590-1 від 24 березня 2021 р. на суму 281,00 грн. № 2357 від 24 вересня 2021 р. на суму 270, 00 грн. № 2486-1 від 22 жовтня 2021 р. на суму 267 грн. № 590 від 24 березня 2021 р. на суму 6100, 71 грн. № 2356 від 24 вересня 2021 р. на суму 147 582, 00 грн. № 2485 від 2 жовтня 2021 р. на суму 149253, 00 грн. № 2444 від 12 жовтня 2021 р. на суму 3 107,11 грн. № 2486 від 22 жовтня 2021 р. на суму 8853,26 грн.

Ці послуги Клієнт оплатив лише часткового, трьома платежами: 100 000 грн - платіжне дорученнями № 1929 від 07.10.2021 (рахунок на оплату № 2356 від 21.09.2021 - за морську доставку контейнера SEGU5406666), 80 000 грн - платіжним дорученням № 1969 від 28.10.2021 (рахунок на оплату № 2485 від 02.10.2021 - за морську доставку контейнера SEGU6866990), 5 431,31 грн платіжними дорученнями № 1672 від 14.05.2021 (оплата за міжнародне перевезення).

Як наслідок, на виконання договору № 01/04-2021 від 18.01.2021 Виконавець надав експедиторські послуги з доставки контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990, що підтверджується виставленими рахунками на оплату, актами та платіжними дорученнями на оплату, а також коносаментами, які є у справі. Вказані обставини підтверджують прив`язаність оплат саме до договору № 01/04-2021 від 18.01.2021.

Тобто, між ПП "Транскарго" та ТОВ «НВП «СЕАЛ» існували договірні відносини, а виконавець ПП "Транскарго" здійснював перевезення вантажів на замовлення ТОВ "НВП "Сеал", в т. ч. контейнерів BEAU5145555, HNKU6055001, TCKU3986572, ZCSU8478341, SEGU5406666, SEGU6866990 (детально усі господарські операції вказані в акті звірки взаєморозрахунків, який додається). Однак, суд не взяв до уваги, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором № 01/04-2021 від 18.01.2021 за надання експедиційних послуг з перевезення лише контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990.

Експедиторські послуги з доставлення інших контейнерів, а саме: BEAU5145555, HNKU6055001, TCKU3986572, ZCSU8478314 також надавались, але вони не стосуються предмета позову, оскільки ПП «ТРАНСКАРГО» не має претензій щодо оплати послуг за їх доставлення. Відповідно, вони не є предметом цього спору та не входять до предмета доказування у цій справі. Суд не врахував, що інші оплати, що здійсненні ТОВ «НВП СЕАЛ» на користь ПП «ТРАНСКАРГО», не мають прив`язки саме до експедиторських послуг з доставлення контейнерів SEGU5406666 та SEGU6866990.

Навпаки, рахунки та платіжні доручення на оплату, які надав представник ТОВ «НВП СЕАЛ» містять посилання на інші контейнери, а саме: платіжна інструкція № 1556 від 18.03.2021 - оплата за рахунком №596 від 17.03.2021 (міжнародне залізничне перевезення Нонханг-Зернове-Сухемка, контейнер HNKU6055001); платіжна інструкція № 1580 від 30.03.2021 на суму 65 051,50 грн - оплата за рахунком № 589 від 10.03.2021 (морська доставка контейнера BEAU5145555); платіжна інструкція № 1896 від 21.09.2021 на суму 50 000,00 грн - оплата за рахунком № 2206 від 09.09.2021 (доставка контейнера ZCSU8478341); платіжна інструкція № 1951 від 18.10.2021 на суму 38 994,50 грн - оплата за рахунком № 2206 від 09.09.2021 (доставка контейнера ZCSU8478341). Деякі рахунки та платіжні інструкції хоч і не містять посилань на контейнер, але складені в період доставки таких контейнерів - березень 2021 та не стосуються послуг з доставки контейнерів по яких виникла заборгованість. Зокрема, платіжна інструкція № 1560 від 22.03.2021 - оплата за рахунком №597 від 17.03.2021 (агентська винагорода, ТЕО); платіжна інструкція № 1853 від 03.09.2021 - оплата за рахунком №1110 від 12.05.2021 (агентська винагорода, ТЕО).

Як наслідок, місцевий господарський суд не з`ясував дійсний зміст господарських правовідносин між сторонами, не дослідив наявні в матеріалах справи докази, а саме, що предметом спору є заборгованість за експедиторські послуги за договором № 01/04-2021 від 18.01.2021 з доставлення контейнерів SEGU5406666 та SEGU6866990 і, що ці послуги сплачені частково трьома платежами з прив`язкою саме до цього договору (100 000 грн; 80 000 грн та 5 431,31 грн), тоді як інші оплати також проводились ТОВ «НВП «СЕАЛ» за надані послуги, але не мають стосунку до цього предмета спору та не спростовують заборгованості за договором.

Також суд не надав оцінки наявним у справі документам, які підтверджують факт міжнародного перевезення контейнерів SEGU5406666 та SEGU6866990 та вартість послуг експедитора саме на загальну суму 315 714,08 грн, що оплачена лише частково.

У підсумку місцевий господарський суд не надав належної оцінки масиву доказів, наданих стороною позивача, які підтверджують факт надання експедиційних послуг (організацію перевезень контейнерів SEGU5406666 та SEGU6866990) та їх вартість 315 714,08 грн, які оплачені лише частково на загальну суму 185 431,31 грн. При цьому, господарський суд не пояснив чому докази, які надало ТОВ «НВП СЕАЛ» більш вірогідні, ніж докази, які надало ПП «ТРАНСКАРГО».

Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що повний текст оскаржуваного рішення господарський суд склав лише 07.05.2025.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 у справі № 908/305/23 витрати Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" на професійну правничу допомогу у справі № 908/305/23 покладено на позивача за первісним позовом - Приватне підприємства "ТРАНСКАРГО".

Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" на професійну правничу допомогу у справі №908/305/23 покладено на відповідача за зустрічним позовом - Приватне підприємства "ТРАНСКАРГО".

Стягнуто з Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" Одеська область, смт. Доброслав Лиманського району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" м. Запоріжжя суму 24000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство "ТРАНСКАРГО", в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та задовольнити заяву ПП "Транскарго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- з наданих документів (платіжної інструкції від 28.02.2025 на суму 5000 грн) вбачається перерахування адвокатського гонорару, але платником є ОСОБА_1 (який не є учасником справи), без прив`язки до ТОВ "НВП "СЕАЛ", тому таку оплату неможливо пов`язати з надання правової допомоги у справі № 908/305/23;

- належним доказом зарахування коштів на рахунок адвокатського бюро є не квитанція про оплату, а саме виписка з банківського рахунку отримувача про надходження цих коштів на рахунок. Господарський суд не звернув уваги, що до справи долучена виписка про зарахування коштів на рахунок АО "Легес" в сумі 20 000 грн., але в суді першої інстанції відповідача ТОВ "НВП СЕАЛ" представляв адвокат Борисенков В.С., якого залучило АО "Легес" за згодою клієнта ТОВ "НВП СЕАЛ". Разом із тим, у справі відсутні докази того, що кошти були або неодмінно будуть перераховані саме адвокату Борисенкову В.С. (від ТОВ "НВП СЕАЛ" або ж від АО "Легес") як представнику, який безпосередньо вів справу в суді першої інстанції та подавав до суду усі документи, брав участь в судових засіданнях, тощо. За відсутності доказів оплати коштів на рахунок саме адвоката Борисенкова В.С. неможливо пов`язати сплату коштів в сумі 24 000 грн на користь АО "Легес" як таких, що витрачені ТОВ "НВП "СЕАЛ" на правову допомогу у справі № 908/305/23;

- суд не звернув уваги, що відсутні документи про обсяг робіт, які виконав саме адвокат Борисенков В.С. та їх узгодження з ТОВ "НВП "СЕАЛ" або з АО "Легес": немає підписаних актів наданих послуг чи інших документів, які б підтвердили обсяг та вартість послуг саме адвоката Борисенкова В.С. з ТОВ "НВП "СЕАЛ" або з АО "Легес". Натомість, до заяви долучені що акти прийняття-передачі послуг від 22.03.2023, 23.05.2023, 01.06.2023, 28.02.2024, 07.03.2024 та 24.04.2025 між ТОВ "НВП "СЕАЛ", згідно з якими АО надано Клієнту послуги правничої (правової) допомоги загальною вартістю 24 000,00 грн. Однак, такі документи не дозволяють встановити обсяг послуг, які надав саме адвокат Борисенков В.С. у справі № 908/305/23. Тобто, ТОВ "НВП "СЕАЛ" не довело неминучість витрат на правову допомогу у цій справі, а саме не надало доказів того, що сплачені кошти покрили гонорар саме адвоката Борисенкова на ведення справи в суді першої інстанції.

Також відсутні докази (рахунки, акти тощо), які б свідчили про обов`язок ТОВ "НВП "СЕАЛ" сплатити гонорар саме адвокату Борисенкову за ведення справи в суді першої інстанції;

- без уваги суду залишилась також та обставина, що матеріали заяви від 29.04.2025 не містять детального опису робіт, які виконав саме адвокат Борисенков В.С.

До заяви від 29.04.2025 представник відповідача Борисенков В.С. не долучив доказів на підтвердження детального обсягу виконаних робіт саме адвокатом Борисенковим В.С. у цій справі (наприклад, актів між адвокатом Борисенковим В.С. та АО «Легес» про узгодження обсягу послуг (робіт) між безпосереднім виконавцем (Борисенковим В.С.) та замовником (АО "Легес"). Хоча в п. 4.1. договору від 03.03.2023 між цими сторонами (виконавцем (Борисенковим В.С.) та замовником (АО «Легес») прямо визнано необхідність складати акти приймання - передання наданих послуг із зазначенням вартості наданих послуг. В самому договорі вартість послуг не визначена та не зазначені критерії її визначення (вартість окремих робіт чи послуг);

- суд порушив приписи ч. 4 ст. 129 ГПК щодо розподілу судових витрат, за умови, що рішення ухвалене на користь обох сторін у справі.

Зважаючи, що у даній справі розглядались одночасно два позови (первісний від ПП «Транскарго» та зустрічний від ТОВ "НВП "СЕАЛ"), а суд у своєму рішенні відмовив у задоволенні обох позовів, то таке рішення ухвалене одночасно на користь обох сторін: про відмову у первісному позові - на користь відповідача за первісним позовом ТОВ "НВП "СЕАЛ", а про відмову у зустрічному позові - на користь відповідача за зустрічним позовом ПП "Транскарго". З огляду на принцип пропорційності розподілу судових витрат, який закладено в ч. 4 ст. 129 ГПК, витрати на правову допомогу також розподіляються пропорційно: половина заявлених витрат покладається на сторону яка їх заявила, а інша половина - на іншу сторону.

За таких умов підлягає застосуванню ч. 4 ст. 129 ГПК, а саме: судові витрати мають бути розподілені пропорційно між сторонами, оскільки суд відмовив в первісному та в зустрічному позовах, а саме: витрати ПП «Транскарго» в сумі 40 000 грн підлягали стягненню з ТОВ "НВП "СЕАЛ" в розмірі 1/2 від заявленої суми (20 000 грн) з огляду на відмову у зустрічному позові ТОВ "НВП СЕАЛ", а інша половина покладається на ПП "Транскарго" - з огляду на відмову у первісному позові.

Первісний відповідач відзивів на апеляційні скарги не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України не скористався, що не є перешкодою у перегляді рішення і додаткового рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко АЄ., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 28.05.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

11.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 16.06.2025 відхилено, як передчасне, клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 27.10.2025 на 16:00 годину; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.

30.06.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/305/23 (для вчинення процесуальної дії) у зв`язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025, справу №908/305/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" (вх.45263) на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 у справі №908/305/23; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 27.10.2025; приєднано апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" (вх.45263) на додаткове рішення суду від 19.05.2025 до апеляційної скарги Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" (вх.44945) на рішення суду у цій справі для розгляду в одному апеляційному провадженні.

01.07.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/305/23 (після вчинення процесуальної дії) з метою повернення справи раніше визначеному складу суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.07.2025, справу №908/305/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.

17.10.2025 від представника позивача - Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" Малюк Є.Є. до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 27.10.2025 не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою суду від 28.10.2025 визначена нова дата судового засідання - 26.02.2026 об 11:30 годині.

12.02.2026 (зареєстровано судом 13.02.2026) до суду від представника позивача Щербань Д.М. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

У судовому засіданні 26.02.2026 оголошена перерва до 18.06.2026.

26.02.2026 до суду від представника позивача Щербань Д.М. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

18.06.2026 секретар судового засідання намагався вийти на зв`язок з представником позивача адвокатом Щербань Д.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, але представник позивача на зв`язок не вийшов, про що складено акт.

У судовому засіданні 18.06.2026 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідач не з`явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не заявив; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (довідка про доставку 02.03.2026 о 12:39 годині ухвали в електронний кабінет модулю ЄСІКС «Електронний суд» - а.с.82, т.4).

У судовому засіданні 18.06.2026 оголошені вступна та резолютивна частина постанови у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників первісного позивача у судових засіданнях 26.02.2026, 18.06.2026, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Приватним підприємством "ТРАНСКАРГО" в обґрунтування заявлених позовних вимог за первісним позовом надано в матеріали справи копії наступних документів:

- Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 між Приватним підприємством "ТРАНСКАРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "СЕАЛ" (т. 1, арк.с. 10-15);

- Додатку № 1 від 18.01.2021 до Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 - Заявки № 1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування між ПП "ТРАНСКАРГО" та ТОВ "НВП "СЕАЛ" (т. 1, арк.с. 16);

- Додатку № 1 від 18.01.2021 до Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 - Заявки № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування між ПП "ТРАНСКАРГО" та ТОВ "НВП "СЕАЛ" (т. 1, арк.с. 17).

Згідно з умовами зазначеного Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 (п.п. 1.1, 1.2), виконавець (ПП "ТРАНСКАРГО") зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Клієнта (ТОВ "НВП "СЕАЛ") надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу. За цим Договором транспортно-експедиторські послуги надаються Клієнту при експортних, імпортних, внутрішніх, транзитних перевезеннях, територією інших держав або внутрішніх перевезень територією України.

У Заявці № 1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування в т.ч. зазначені: відомості про послугу, що замовляється - доставка морським/автомобільним транспортом; вантажовідправник; вантажоодержувач - ТОВ "НВП "СЕАЛ"; відомості про пункт відправлення вантажу - FOB QINGDAO, CHINA, найменування вантажу - обладнання (плазморіз); тип і кількість контейнерів: збірний (LCL) у складі контейнера BEAU5145555, замовлення № 177868; відомості про пункт прибуття вантажу - Одеса (ОМПТ); пункт призначення - м. Запоріжжя (розмитнення/розвантаження); перелік і вартість експедиторських послуг (послуги фрахту, вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування, доставка автомобільним транспортом): 2535 дол. США; агентська винагорода: 10 дол. США; порядок і форма оплати послуг: згідно договору 01/04-2021 від 18.01.2021, вартість послуг, що дорівнює еквіваленту в доларах США оплачується Клієнтом в гривні за курсом на день виставлення рахунку Виконавцем: фрахт - комерційний курс, ВРР - курс морської лінії, експедирування - курс міжбанку, транспортування - курс НБУ.

У Заявці № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування в т.ч. зазначені: відомості про послугу, що замовляється - доставка морським/автомобільним транспортом; вантажовідправник; вантажоодержувач - ТОВ "НВП "СЕАЛ"; відомості про пункт відправлення вантажу - FOB NANCHANG, CHINA, найменування вантажу - обладнання (гідравлічний прес); тип і кількість контейнерів: LCL; відомості про пункт прибуття вантажу - Київ; пункт призначення - м. Запоріжжя (розмитнення/розвантаження); перелік і вартість експедиторських послуг (послуги фрахту, вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування, доставка автомобільним транспортом): 2745 дол. США; агентська винагорода: 10 дол. США; порядок і форма оплати послуг: згідно договору 01/04-2021 від 18.01.2021, вартість послуг, що дорівнює еквіваленту в доларах США оплачується Клієнтом в гривні за курсом на день виставлення рахунку Виконавцем: фрахт - комерційний курс, ВРР - курс морської лінії, експедирування - курс міжбанку, транспортування - курс НБУ.

Відповідно до п. 2.2.12 Договору після надання Виконавцем послуг, передбачених цим Договором, приймає та підписує акт надання послуг. Один примірник оригіналу акту виконаних робіт, наданий (надісланий) Виконавцем Клієнту, підлягає після підписання Клієнту поверненню Виконавцю не пізніше 3 (трьох) календарних днів після фактичного його підписання. Якщо протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту отримання Клієнт не повертає оригінал акту виконаних робіт, акт вважається таким, що узгоджений Клієнтом, а робота (послуги) прийнятими без зауважень.

Зазначені умови щодо акту виконаних робіт продубльовано у п.5.11 договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг зазначається в рахунку Виконавця.

Пунктом 4.2 договору визначено, що ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах клієнта в цілях виконання цього договору.

Згідно з п. 4.3. Договору оплата робіт та послуг здійснюється Клієнтом на умовах повної попередньої оплати до початку виконання робіт. Рахунки, що пред`являються виконавцем за цим договором можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв`язком, за допомогою поштових служб або вручаються особисто представнику клієнта.

За умовами п.4.9 договору у разі/Є, якщо такі документи (заявка на надання послуг, рахунок-фактура і т.п.) підписані тільки однією стороною, однак сторони фактично приступили до виконання своїх зобов`язань за договором в частині конкретних послуг, передбачених таким документом, він є достатнім для виставлення рахунків за надані послуги.

За умовами п.8.5 договору сторони визнають рівну з оригіналами юридичну силу листування та документів, отриманих за допомогою факсимільного зв`язку, інтернету, інших електронних засобів зв`язку.

За умовами п.8.1 договору він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків.

Як зазначено в первісному позові, за вказаним вище договором Приватним підприємством "ТРАНСКАРГО" були надані Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП "СЕАЛ" послуги транспортного експедирування на загальну суму 315714,08 грн.

На підтвердження виконання зі свого боку договору та надання послуг позивач за первісним позовом надав (додав до позову) копії коносаментів № FPSQD21071517 (щодо контейнеру №SEGU6866990) та № FPSQD21071502 (щодо контейнеру №SEGU5406666); копії рахунків на оплату № 590-1 від 24 березня 2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24 вересня 2021 на суму 270, 00 грн, № 2486-1 від 22 жовтня 2021 на суму 267 грн, № 590 від 16 березня 2021 на суму 6100,71 грн, № 2356 від 24 вересня 2021 на суму 147582,00 грн, № 2485 від 2 жовтня 2021 на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12 жовтня 2021 на суму 3107,11 грн, № 2486 від 18 жовтня 2021 на суму 8853,26 грн; а також копії направлених відповідачу через програму "M.E.Doc" актів здачі-приймання наданих послуг: № 590-1 від 24 березня 2021 на суму 281,00 грн, № 2357 від 24 вересня 2021 на суму 270,00 грн, № 2486-1 від 22 жовтня 2021 на суму 267 грн, № 590 від 24 березня 2021 на суму 6100,71 грн, № 2356 від 24 вересня 2021 на суму 147 582, 00 грн, № 2485 від 2 жовтня 2021 на суму 149253,00 грн, № 2444 від 12 жовтня 2021 на суму 3107,11 грн, № 2486 від 22 жовтня 2021 на суму 8853,26 грн, які відповідачем підписані не були.

Натомість, як зазначив позивач, відповідач - ТОВ "НВП "СЕАЛ" оплатив надані за Договором № 01/04-2021 послуги лише частково в розмірі 185431,31 грн (платіжні доручення № 1969 від 28.10.2021, № 1672 від 14.05.2021 та № 1929 від 07.10.2021), внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 130282,77 грн.

У зв`язку із цим заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ "НВП "СЕАЛ" заборгованості за Договором транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 у розмірі 130282,77 грн (т.1, арк.с. 61-62).

ТОВ "НВП "СЕАЛ" у зустрічній позовній заяві зазначило, що Договір від 18.01.2021 за № 01/04-2021 між сторонами не укладався, він є сфальсифікованим. Так, директор ТОВ "НВП "СЕАЛ" ОСОБА_1 оскаржуваний договір та його додатки не підписував. Будь-яку третю особу на вчинення дій щодо укладання вказаного правочину не уповноважував. Просив суд визнати Договір транспортного експедирування №01/04-2021 від 18.01.2021 недійсним.

Відмовляючи у задоволенні первісного і зустрічного позову, господарський суд, виходив із того, що згідно з висновком експерта № 564-24, складеним 05.02.2025 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 908/305/23 (т. 3, арк.с. 79-86), експертом надано наступні висновки:

1. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Директор ______ ОСОБА_1" розділу 9. "Юридичні адреси та банківські реквізити" Договору транспортного експедирування від 18.01.2021 № 01/04-2021 - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

2. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Директор ______О.О. ОСОБА_1" розділу без номера "Реквізити і підписи сторін" у Заявці № 1 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 18.01.2021 (Додаток № 1 до Договору транспортного експедирування від 18.01.2021 № 01/04-2021) - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

3. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Директор ______О.О. ОСОБА_1" розділу без номера "Реквізити і підписи сторін" у Заявці № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 18.01.2021 (Додаток № 1 до Договору транспортного експедирування від 18.01.2021 № 01/04-2021) - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Вищенаведеними висновками судового експерта спростовується факт укладення сторонами Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 з Додатками - Заявками №№ 1, 2, на підставі якого ґрунтуються вимоги первісного позову.

Звідси, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача за первісним позовом про схвалення вказаного правочину. Зокрема зауважив, що Позивачем за первісним позовом у відзиві на зустрічний позов (т.1, арк.с. 150 на зворотному боці) зазначено, що спірною є заборгованість за Договором транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021, яка стосується перевезення лише контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990, що підтверджується коносаментами в яких відображені номери цих контейнерів, а також копіями рахунків № 2357, № 2356, № 2485.

Також позивачем за первісним позовом - ПП "ТРАНСКАРГО" додано до позовної заяви копії вказаних вище рахунків на оплату: № 2357 від 24.09.2021 на суму 270,00 грн (т.1, арк.с. 20), № 2356 від 24.09.2021 на суму 147582,00 грн (т. 1, арк.с. 22), № 2485 від 02.10.2021 на суму 149253,00 грн (т.1, арк.с. 23), які містять посилання на Договір транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021 та вид послуг: агентська винагорода конт. SEGU5406666; морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса конт. SEGU5406666; морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса конт. SEGU6866990.

Натомість, Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "СЕАЛ" надано в матеріали справи копії виставлених йому Приватним підприємством "ТРАНСКАРГО" рахунків з такими самими номерами та датами, але на інші суми, а саме: № 2356 від 24.09.2021 на суму 100 000,00 грн (т. 1, арк.с. 99), № 2485 від 02.10.2021 на суму 80 000,00 грн (т.1, арк.с. 101).

При цьому, в жодному з цих рахунків немає посилання на Договір транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021. У рахунках значаться лише надані послуги: морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса конт. SEGU5406666; морська доставка за маршрутом Квіндао-Одеса конт.SEGU6866990.

Вказані рахунки, а саме: № 2356 від 24.09.2021 на суму 100 000,00 грн (т. 1, арк.с. 99), № 2485 від 02.10.2021 на суму 80 000,00 грн (т.1, арк.с. 101) повністю сплачені ТОВ "НВП "СЕАЛ" про що свідчать: платіжна інструкція № 1929 від 07.10.2021 на суму 100 000,00 грн (т.1, арк.с. 100), платіжна інструкція № 1969 від 28.10.2021 на суму 80000,00 грн (т.1, арк.с. 102).

Позивач за первісним позовом, окрім вищенаведених платіжних доручень № 1929 від 07.10.2021 на суму 100000,00 грн та № 1969 від 28.10.2021 на суму 80000,00 грн, посилається також на платіжну інструкцію № 1672 від 14.05.2021 на суму 5431,31 грн. Між тим, у вказаній платіжній інструкції також немає посилання на Договір транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021, а зазначено: "Оплата за междун перевезення Кітай-Україна згідно договору".

Крім того, слід зазначити, що вартість послуг, зазначена в рахунках на оплату та актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2356 від 24.09.2021 та №2485 від 02.10.2021 (які є спірними, як то зазначено позивачем за первісним позовом), не відповідає ціні (вартості послуг), зазначених в Заявках №№ 1, 2 (Додатки №№ 1, 2 до Договору транспортного експедирування № 01/04-2021 від 18.01.2021) - 2535 дол. США та 2745 дол. США, відповідно, та в два рази її перевищує.

З урахуванням наведеного, Суд першої інстанції виснував, що між сторонами дійсно існували правовідносини, але укладених у спрощений спосіб договорів про надання послуг транспортного експедирування, які оплачені відповідачем за зустрічним позовом у повному обсязі.

Колегія суддів в межах доводів і вимог апеляційної скарги не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову з наступних мотивів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України (що діяв на час виникнення спірних відносин) визначає загальний порядок укладання господарських договорів та передбачає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв`язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі, висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Як передбачено ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Суд першої інстанції, на підставі висновків, проведеної у справі експертизи № 564-24 підпису директора підприємства відповідача ОСОБА_1, проставленої на договорі №01/04-2021 від 18.01.2021 і додатків до нього - заявок №1 і №2, яка виснувала, що вони зроблені не ним, а іншою особою; наданих обома сторонами в межах цієї справи доказів - рахунків на оплату, актів здачі-приймання робіт, платіжних доручень, дійшов висновку, що правовідносини сторін виникли не на підставі цього договору, на чому наголошував первісний позивач, а на підставі договорів експедирування, укладених у спрощений спосіб (разових заявок).

При цьому, з урахуванням надання обома сторонами одних і тих же рахунків, що стосуються спірної поставки, зокрема №2356 від 24.09.2021 та №2485 від 02.10.2021, але з різними сумами в них зазначеними, до того ж, в редакції первісного позивача з посиланням на договір №01/04-2021 від 18.01.2021, яке відсутнє в рахунках, наданих первісним відповідачем, з урахуванням проведених за цими рахунками відповідачем оплат, суд першої інстанції, взяв до уваги доводи і докази відповідача про відсутність відносин за договором №01/04-2021 від 18.01.2021 та наявність разових заявок (укладеного у спрощений спосіб договору транспортного експедирування), заборгованість за яким відсутня через співпадіння суми в рахунках та здійснених оплат відповідачем.

В той же час, поза увагою суду залишились обставини того, що у актах здачі-приймання робіт, наданих позивачем (і в підтвердження наданих послуг, що є предметом спору, і наданих позивачем в подальшому на спростування зустрічного позову, що підтверджують надані послуги за іншими транспортуваннями, але в межах цих же правовідносин) міститься посилання на договір про надання послуг №01/04-2021 від 18.01.2021.

Зокрема, в матеріалах справи наявні докази, а саме: - акт здачі-приймання робіт від 10.03.2021 № 589 (а.с.153-154, т.1), від 17.03.2021 № 596 (а.с.154, т.1 на звороті - а.с.155), в яких також міститься посилання на договір №01/04-2021 від 18.01.2021.

Зазначені акти направлені первісним позивачем первісному відповідачу засобами електронного зв`язку через систему "M.E.Doc" та підписані з боку ТОВ «НВП СЕАЛ» кваліфікованим електронним підписом (КЕП) директора ОСОБА_1 У вказаних актах міститься посилання, що підставою для їх складення є саме договір від 18.01.2021 № 01/04-2021.

Колегія суддів констатує, що хоча вказані акти і не відносяться до предмету спору, тобто стягнення заборгованості за надання послуг з транспортного експедирування по транспортуванню контейнерів SEGU5406666 та SEGU6866990, втім, є необхідними для кваліфікації відносин саме як договірних, про що вказав у первісному позові позивач.

До того ж, колегія суддів також звертає увагу, що обидві сторони підписували акти здачі-приймання через систему "M.E.Doc" ще у березні 2021 року, чим спростовуються доводи ТОВ «НВП «СЕАЛ», що він не є користувачем цієї програми.

При цьому, зазначену обставину (складання та підписання вказаних актів) не заперечував представник ТОВ «НВП СЕАЛ» в суді першої інстанції, і пояснень з цього приводу матеріали справи не містять.

У зв`язку з наведеним висновки суду про недоведеність укладення та виконання сторонами саме договору від 18.01.2021 № 01/04-2021 безпідставні та спростовуються наявними у справі актами здачі-приймання робіт від 10.03.2021 № 589, від 17.03.2021 № 596.

За приписами ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У постанові ВП ВС від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків: « З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 218 ЦК України закон не пов`язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов`язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.

Водночас укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов. Належним підтвердженням цього є, зокрема, їх підписи.

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.

Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.

Таким чином, нотаріально посвідчений правочин купівлі-продажу нерухомого майна, який від імені продавця підписаний сторонньою особою та при нотаріальному посвідченні якого використано викрадені документи, а особу продавця встановлено на підставі підробленого документа, за умови невстановлення факту зловживання з боку продавця своїми правами потрібно кваліфікувати як неукладений з огляду на відсутність підтвердження волевиявлення його сторони на укладення відповідного правочину.

Факт нотаріального посвідчення договору, який не містить підпису сторони (чи містить підроблений підпис), не впливає на чинність (укладеність) такого договору, який за своєю природою є неукладеним.

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що недотримання письмової форми правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, в частині його підписання свідчить про його неукладеність, тоді як недотримання вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення - про його нікчемність.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 травня 2020 року у справі № 911/1693/18, за змістом яких підписання договору купівлі-продажу невстановленою особою від імені продавця є підставою для визнання такого договору недійсним згідно із статтями 203, 215 ЦК України та від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 753/15818/19, згідно з якими непідписання правочину однією з його сторін свідчить про недотримання як письмової форми договору, так і, відповідно, норм закону щодо нотаріального посвідчення правочину, укладеного між указаними в ньому сторонами, наслідком чого є нікчемність такого правочину.».

Щодо обставин у дійсній справі, хоча відсутність підпису директора підприємства відповідача ОСОБА_1 на договорі підтверджена висновком експерта, втім, з урахуванням наданих первісним позивачем доказів, а саме актів здачі-приймання робіт від 10.03.2021 № 589, від 17.03.2021 № 596, в яких міститься посилання на договір від 18.01.2021 № 01/04-2021, підписаних кваліфікованим електронним підписом директора ОСОБА_1 (що є цифровим аналогом власноручного підпису) свідчить про спростування презумпції відсутності волевиявлення відповідача на укладення договору, і саме з цих підстав слід було відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Таким чином, зазначений договір від 18.01.2021 № 01/04-2021 є укладеним і виконувався сторонами.

У зв`язку з чим є слушними доводи апелянта, що навіть за умов, непідписання директором ТОВ «НВП «СЕАЛ» договору транспортного експедирування, цей договір не є ні недійсним, ні неукладеним, оскільки такий договір сторони фактично виконували, а саме: Клієнт (ТОВ «НВП «СЕАЛ») замовляв та частково оплатив транспортні послуги - перевезення вантажу (обладнання - плазморіз) з Китаю до м. Одеси, а Виконавець надав транспортно-експедиційні послуги з перевезення цього вантажу, склав та направив Клієнту відповідні акти виконаних робіт і що суд першої інстанції проігнорував вимоги ст. ст. 16, 203, 204, 215 ЦК України та усталену практику КГС ВС щодо їх застосування, не дослідив наявні у справі акти, в яких є посилання на цей договір та які відповідач підписав через КЕП, тому прийшов до помилкових висновків щодо неукладення договору.

Згідно матеріалів справи, в межах договірних відносин, виконавець ПП «ТРАНСКАРГО» здійснював перевезення вантажів на замовлення ТОВ НВП СЕАЛ, в т. ч. контейнерів BEAU5145555, HNKU6055001, TCKU3986572, ZCSU8478341, SEGU5406666, SEGU6866990, при цьому, предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором № 01/04-2021 від 18.01.2021 за надання експедиційних послуг з перевезення лише контейнерів SEGU5406666, SEGU6866990, що підтверджується копією коносаментів, в яких відображені номери цих контейнерів, а також копіями рахунків № 2485, № 2356, № 2357.

Так, правовідносини за договором транспортного експедирування, підпадають під правове регулювання статті 316 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення правовідносин), Глави 65 Цивільного кодексу України "Транспортне експедирування", Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Згідно ч. 1-3, 6, 8-12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є: розмір плати експедитору; порядок розрахунків.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки експедитора.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" передбачено, що клієнт зобов`язаний в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як свідчать матеріали справи, первісним позивачем надані документи, які підтверджують рух контейнерів на шляху прямування та документи на підтвердження факту надання послуги Експедитором (ПП «ТРАНСКАРГО»):

- Коносамент № FPSQD21071517 від 02.08.2021 та коносамент № FPSQD21071502 від 24.07.2021 (на підтвердження організації морського перевезення у міжнародному сполученні контейнерів № №SEGU6866990; №SEGU5406666 за маршрутом: від місця завантаження (на умовах FOB Qindao, Китай) до митного кордону України (Одеський морський торгівельний порт, Одеська митниця ДФС);

- листи-заявки від 05.07.2021 та 28.07.2021 на підтвердження замовлення ПП «Транскарго» в "Hunicorn Shipping Co.,Ltd" організацію морського перевезення у міжнародному сполученні вантажів гідравлічного пресу ТОВ «НВП «СЕАЛ» в контейнерах № SEGU6866990; №SEGU5406666 за маршрутом: від місця завантаження (на умовах FOB Qindao, Китай) до митного кордону України (Одеський морський торгівельний порт, Одеська митниця ДФС);

- листами від 14.10.2021, якими «Hunicorn Shipping Co.,Ltd» проінформував ПП «ТРАНСКАРГО» про вартість послуг за доставку вантажу FOB QINGDAO - ODESSA в контейнері № SEGU6866990 складає 5607,33 USD та від 04.10.2021 вартість послуг за доставлення вантажу FOB QINGDAO - ODESSA в контейнері № SEGU5406666 складає 5563,42 USD;

- довідкою про транспортні витрати вих. № 836 від 02.10.2021 наданою в митні органи в сумі 149 253,00 грн (вказаний документ надавався в Митні органи України при митному оформлені вантажу в контейнері SEGU6866990);

- довідкою про транспортні витрати вих. № 739 від 24.09.2021, наданою в митні органи в сумі 147 582,00 грн (вказаний документ надавався в Митні органи України при митному оформлені вантажу в контейнері SEGU5406666);

- Комерційним інвойсом № ТК31102110 від 31.10.2021;

- Актом виконаних робіт № ТК31102110 від 31.10.2021;

- Договором на транспортне обслуговування зовнішньоторговельних вантажів № ODS 10/19 від 01.10.2019.

Таким чином, матеріалами справи належними доказами підтверджена вартість цих послуг.

За умовами пункту 4.2 договору визначено, що ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах клієнта в цілях виконання цього договору.

Позивачем направлені на електронну адресу відповідача, яку компанія використовує у своїй господарській діяльності, а також зазначила її як контактну у поданих до суду документах (sealstar@ukr.net), акти здачі - приймання № 590-1 від 24 березня 2021 р. на суму 281,00 грн. № 2357 від 24 вересня 2021 р. на суму 270, 00 грн. № 2486-1 від 22 жовтня 2021 р. на суму 267 грн. № 590 від 24 березня 2021 р. на суму 6100, 71 грн. № 2356 від 24 вересня 2021 р. на суму 147 582, 00 грн. № 2485 від 2 жовтня 2021 р. на суму 149253, 00 грн; № 2444 від 12 жовтня 2021 р. на суму 3 107,11 грн; № 2486 від 22 жовтня 2021 р. на суму 8853,26 грн.

За умовами п. 2.2.12 Договору після надання Виконавцем послуг, передбачених цим Договором, приймає та підписує акт надання послуг. Один примірник оригіналу акту виконаних робіт, наданий (надісланий) Виконавцем Клієнту, підлягає після підписання Клієнту поверненню Виконавцю не пізніше 3 (трьох) календарних днів після фактичного його підписання. Якщо протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з моменту отримання Клієнт не повертає оригінал акту виконаних робіт, акт вважається таким, що узгоджений Клієнтом, а робота (послуги) прийнятими без зауважень.

Відтак, ці акти вважаються прийнятими та погодженими, а відмова від їх оплати не допускається.

На виконання умов договору № 01/04-2021 від 18.01.2021, виконавець ПП "Транскарго" надало Клієнту рахунки та акти виконаних робіт, зі змісту яких випливає, що вартість організації морського перевезення, вантажів клієнта в контейнері №SEGU6866990 згідно з коносаментом №FPSQD21071517 від 02.08.2021 та контейнері №SEGU5406666 згідно з коносаментом № FPSQD21071502 від 24.07.2021, а також з урахуванням супутніх послуг (агентська винагорода) становить 315 714,08 грн і на оплату цих послуг позивачем виставлені відповідачу рахунки № 590-1 від 24 березня 2021 р. на суму 281, 00 грн. № 2357 від 24 вересня 2021 р. на суму 270, 00 грн., № 2486-1 від 22 жовтня 2021 р. на суму 267 грн; № 590 від 16 березня 2021 р. на суму 6100,71 грн; № 2356 від 24 вересня 2021 р. на суму 147582, 00 грн; № 2485 від 2 жовтня 2021 р. на суму 149253, 00 грн. № 2444 від 12 жовтня 2021 р. на суму 3 107,11 грн., № 2486 від 18 жовтня 2021 р. на суму 8853,26 грн.

Крім того, у підтвердження здійснення господарської операції, первісним позивачем надані до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані у встановленому законом порядку.

В свою чергу, відповідач ТОВ «НВП СЕАЛ» сплатив лише 185 431,31 грн за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями про оплату № 1969 від 28.10.2021, № 1672 від 14.05.2021 та № 1929 від 07.10.2021.

Як наслідок, неоплаченими залишились послуги на загальну суму 130 282, 77 грн., що і є предметом первісного позову.

Суд не врахував, що інші оплати, здійсненні ТОВ «НВП СЕАЛ» на користь ПП «ТРАНСКАРГО» не мають прив`язки саме до експедиторських послуг з доставлення контейнерів SEGU5406666 та SEGU6866990. Навпаки, рахунки та платіжні доручення на оплату, які надав представник ТОВ «НВП СЕАЛ» містять посилання на інші контейнери, а саме: платіжна інструкція № 1556 від 18.03.2021 - оплата за рахунком №596 від 17.03.2021 (міжнародне залізничне перевезення Нонханг-Зернове-Сухемка, контейнер HNKU6055001); платіжна інструкція № 1580 від 30.03.2021 на суму 65 051,50 грн - оплата за рахунком № 589 від 10.03.2021 (морська доставка контейнера BEAU5145555); платіжна інструкція № 1896 від 21.09.2021 на суму 50 000,00 грн - оплата за рахунком № 2206 від 09.09.2021 (доставка контейнера ZCSU8478341); платіжна інструкція № 1951 від 18.10.2021 на суму 38 994,50 грн - оплата за рахунком № 2206 від 09.09.2021 (доставка контейнера ZCSU8478341). Деякі рахунки та платіжні інструкції хоч і не містять посилань на контейнер, але складені в період доставки таких контейнерів - березень 2021 року та не стосуються послуг з доставки контейнерів за якими виникла заборгованість. Платіжна інструкція № 1560 від 22.03.2021 - оплата за рахунком №597 від 17.03.2021 (агентська винагорода, ТЕО); платіжна інструкція № 1853 від 03.09.2021 - оплата за рахунком №1110 від 12.05.2021 (агентська винагорода, ТЕО).

Як наслідок, є слушними доводи апелянта, що місцевий господарський суд не з`ясував дійсний зміст господарських правовідносин між сторонами, не дослідив наявні в матеріалах справи докази у сукупності, а саме, що предметом спору є заборгованість за експедиторські послуги за договором договору № 01/04-2021 від 18.01.2021 з доставлення контейнерів SEGU5406666 та SEGU6866990 і що ці послуги сплачені лише частково трьома платежами з прив`язкою саме до цього договору (100 000 грн; 80 000 грн та 5 431,31 грн), тоді як інші оплати також проводились ТОВ «НВП «СЕАЛ» за надані послуги, але не мають стосунку до цього предмета спору та не спростовують заборгованості за договором.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.10.2023 у справі № 902/567/21).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт "вірогідності доказів" та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає надані первісним Позивачем докази на підтвердження того, що:

- первісним позивачем спростована презумпція відсутності волевиявлення відповідача на укладення договору транспортного експедирування, звідси, не може йти мова про неукладеність договору і його недійсність, отже, між сторонами існували договірні відносини за договором № 01/04-2021 від 18.01.2021;

- первісним позивачем доведене надання послуг на суму 315 714,08 грн в контейнері №SEGU6866990 згідно з коносаментом №FPSQD21071517 від 02.08.2021 та контейнері №SEGU5406666 згідно з коносаментом № FPSQD21071502 від 24.07.2021, із яких оплаченими відповідачем є лише 185 431,31 грн;

- неоплаченими залишились послуги на загальну суму 130 282, 77 грн.,

є більш вірогідними, ніж докази, надані Відповідачем на спростування таких обставин, тобто, що заборгованість за цими перевезеннями у нього відсутня.

У зв`язку з чим підтвердились доводи апелянта, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки масиву доказів, наданих стороною позивача, які підтверджують факт надання експедиційних послуг (організацію перевезень контейнерів SEGU5406666 та SEGU6866990) та їх вартість 315 714,08 грн, які оплачені лише частково на загальну суму 185 431,31 грн., та не навів доводів щодо більшої вірогідності доводів відповідача, ніж позивача, а отже, має місце порушення норм процесуального права.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Наведені порушення процесуального закону (ч. 5 ст. 236 ГПК) щодо необхідності повного та всебічного дослідження всіх обставин справи потягло безпідставні висновки про недоведеність заборгованості відповідача ТОВ «НВП СЕАЛ» перед позивачем ПП «ТРАНСКАРГО», при цьому, підтвердились доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого скаргу слід задовольнити, рішення в частині первісного позову скасувати, прийняти у справі нове рішення про задоволення первісного позову.

Щодо додаткового рішення.

Після ухвалення господарським судом 24.04.2025 рішення у справі, 29.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обережною відповідальністю "НВП "СЕАЛ" надійшла заява про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі №908/305/23, подана представником Борисенковим В.С. (вх. № 8896/08-08/25 від 29.04.2025).

До заяви ТОВ "НВП "СЕАЛ" про ухвалення додаткового рішення додані у копіях наступні письмові докази: Договір про надання правничої (правової) допомоги 10/21 від 02.01.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням "ЛЕГЕС" та ТОВ "НВП "СЕАЛ" (Клієнт), Договір про надання послуг від 03.03.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням "ЛЕГЕС" (Замовник) та адвокатом Борисенковим В.С. (Виконавець), Акт приймання-передачі послуг від 22.03.2023, Акт приймання-передачі послуг від 23.03.2023, Акт приймання-передачі послуг від 01.06.2023, Акт приймання-передачі послуг від 28.02.2024, Акт приймання-передачі послуг від 07.03.2024, Акт приймання-передачі послуг від 24.04.2025, рахунки № 13/03 від 22.03.2023 на суму 7000,00 грн, № 12/05 від 23.05.2023 на суму 2000,00 грн, № 01/06 від 01.06.2023 на суму 2000,00 грн, № 23/02 від 28.02.2024 на суму 5000,00 грн, № 05/03 від 07.03.2024 на суму 2000,00 грн, № 27/04 від 24.04.2025 на суму 6000,00 грн, фільтрована виписка АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2025 по 28.04.2025, платіжна інструкція від 28.04.2025.

В наведених вище Актах приймання-передачі послуг наведено зміст (перелік) відповідних наданих послуг (правничої (правової) допомоги), а саме: вивчення матеріалів, складення та подання до суду в межах справи № 908/305/23 відзиву, зустрічного позову, вивчення відзиву на зустрічний позов та складення відповіді на відзив, участь у судових засіданнях; а також зазначена вартість кожної із наданих послуг. Загальна вартість наданої правової допомоги за цими Актами становить 24000,00 грн.

У заяві про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення ТОВ "НВП "СЕАЛ" просило стягнути з ПП "ТРАНСКАРГО" на користь ТОВ "НВП "СЕАЛ" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ", подану представником, про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі №908/305/23, судове засідання з розгляду заяви призначено на 08.05.2025 о 10 год. 30 хв. з викликом учасників справи.

29.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/305/23, подана представником Щербань Д.М. (вх. № 8926/08-08/25 від 30.04.2025).

До заяви ПП "ТРАНСКАРГО" про ухвалення додаткового рішення додані у копіях наступні письмові докази: Договір про надання правової допомоги б/н від 21.12.2022, укладений між адвокатом Щербань Д.М. та ПП "ТРАНСКАРГО" (Клієнт), Додаткові угоди № 1 від 21.12.2022 та № 2 від 03.04.2023 до Договору про надання правової допомоги від 21.12.2022, Акт про надання правової допомоги від 25.04.2025, рахунок на оплату № 002904 від 29.04.2025 на суму 40000,00 грн.

В Акті про надання правової допомоги від 25.04.2025 наведено зміст (перелік) виконаної роботи (наданих послуг), а саме: вивчення наданих клієнтом документів щодо заборгованості ТОВ "НВП "СЕАЛ", підготовка претензії, підготовка та подання позову, вивчення та аналіз зустрічного позову, підготовка та подання відзиву на зустрічний позов, підготовка та надання до суду заперечень, підготовка та подання до суду додаткових пояснень, участь у судових засіданнях. Також у вказаному Акті зазначені дати надання відповідних послуг та кількість витрачених годин. Загальна вартість наданої правової допомоги за цим Актом становить 40000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення ПП "ТРАНСКАРГО" просило ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" на користь ПП "ТРАНСКАРГО" витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. У заяві зокрема зазначено, що хоча спочатку (в первісному позові) й було заявлено про 20000,00 грн витрат на правову допомогу, але потім у відзиві на зустрічний позов було обґрунтовано збільшено такий розрахунок до 40000,00 грн, оскільки не можливо було заздалегідь передбачити, що відповідач ТОВ "НВП "СЕАЛ" подасть зустрічний позов.

Ухвалою суду від 02.05.2025 прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО", подану представником, про ухвалення додаткового рішення у справі №908/305/23 і враховуючи, що предметом розгляду у справі № 908/305/23 були первісні та зустрічні вимоги, які розглядались разом в межах однієї справи, заяву Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" про ухвалення додаткового рішення у справі №908/305/23 призначено для спільного розгляду з заявою ТОВ "НВП "СЕАЛ" у судовому засіданні 08.05.2025 о 10 год. 30 хв.

Судове засідання з розгляду заяв, призначене на 08.05.2025, не відбулось у зв`язку з перебуванням члена колегії - судді Ярешко О.В. на навчанні.

У запереченні на заяву Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" про ухвалення додаткового рішення, що надійшло від ТОВ "НВП "СЕАЛ" (документ сформований в системі "Електронний суд" 07.05.2025), Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "СЕАЛ" зазначило, що Приватним підприємством "ТРАНСКАРГО" пропущено строк, встановлений в ч. 8 ст. 129 ГПК України, для подання доказів витрат на професійну правничу допомогу. Також наголошено, що час, який витратив представник позивача - адвокат Щербань Д.М. для вивчення зустрічного позову та складання відзиву на нього, не є еквівалентним складності справи (справа не є складною). До того ж у справі приймав участь також і другий представник позивача - адвокат Малюк Є.Є., який не звертався до суду з клопотанням про приєднання доказів понесення позивачем витрат на його послуги правничої допомоги; вивчення та аналіз зустрічного позову відбувалось до укладання між позивачем та адвокатом Щербанєм Д.М. додаткової угоди (03.04.2023), в якій було передбачено надання послуг також в частині розгляду зустрічного позову; складання пояснень від 05.03.2024 не було необхідністю; загальна тривалість судових засідань, в яких приймав участь представник позивача - адвокат Щербань Д.М., склала 2 год. 51 хв., а не 14 год, як визначив вказаний представник позивача; не можливо виокремити, яка саме частина гонорару повинна бути виплачена адвокату Щербаню Д.М. в зв`язку з розглядом зустрічного позову відповідача. Просив залишити без задоволення заяву ПП "ТРАНСКАРГО" про ухвалення додаткового рішення.

У запереченні на заяву первісного відповідача, що надійшло до суду 07.05.2025, ПП "ТРАНСКАРГО" зазначило про відсутність доказів дійсного понесення витрат. Так, до справи долучена виписка про зарахування коштів на рахунок АО "Легес" в сумі 20 000 грн., але в суді першої інстанції відповідача - ТОВ "НВП "СЕАЛ" представляв адвокат Борисенков В.С., якого залучило АО "Легес" за згодою клієнта - ТОВ "НВП "СЕАЛ". Разом з тим, до справи не долучені докази того, що кошти були перераховані адвокату Борисенкову В.С. (від ТОВ "НВП "СЕАЛ" або ж від АО "Легес"), як представнику який безпосередньо вів справу в суді першої інстанції та подавав до суду усі документи, брав участь в судових засіданнях тощо. За відсутності доказів оплати коштів на рахунок саме адвоката Борисенкова В.С. - неможливо пов`язати сплату коштів в сумі 24 000 грн на користь АО "Легес" як таких, що витрачені ТОВ "НВП "СЕАЛ" на правову допомогу у справі №908/305/23. Крім іншого, відсутні документи про обсяг робіт, які виконав саме адвокат Борисенков В.С., та їх узгодження з ТОВ "НВП "СЕАЛ" або з АО "Легес". Надані акти приймання-передачі послуг, що складені АО "Легес" та ТОВ "НВП "СЕАЛ" не дозволяють встановити обсяг послуг, які надав саме адвокат Борисенков В.С. у справі № 908/305/23. Крім того, матеріали заяви від 29.04.2025 не містять детального опису робіт, які виконав саме адвокат Борисенков В.С. Таким чином, представник ТОВ "НВП "СЕАЛ" не надав суду документів, які передбачені в ч. 3 ст. 126 ГПК (детальний опис послуг/робіт адвоката в цій справі), а також документів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості саме з боку безпосереднього представника (адвоката Борисенкова В.С.) - актів, рахунків тощо (ч. 2 ст. 126 ГПК). Усе наведене, в свою чергу, є підставою для істотного зменшення витрат на правову допомогу, які заявлені представником ТОВ "НВП "СЕАЛ" - до 8 000,00 грн. Зважаючи, що у даній справі розглядались одночасно два позови (первісний та зустрічний) і суд у своєму рішенні відмовив у задоволенні обох позовів, то таке рішення ухвалене одночасно на користь обох сторін: про відмову у первісному позові - на користь відповідача за первісним позовом - ТОВ "НВП "СЕАЛ", а про відмову у зустрічному позові - на користь відповідача за зустрічним позовом - ПП "ТРАНСКАРГО". Тобто, навіть за умови прийняття доказів відповідача щодо обсягу та вартості послуг адвоката Борисенкова В.С., то судові витрати про стягнення яких відповідач подав заяву від 29.04.2025 покладаються на сторони пропорційно: в розмірі 1/2 від заявленої суми, оскільки суд відмовив у первісному позові, а також відмовив і в зустрічному позові. В поданій заяві від 29.04.2025 взагалі не враховано принципу пропорційності покладення судових витрат у випадку ухвалення рішення на користь обох сторін, який закладений в ст. 129 ГПК та подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу на всю суму з позивача ПП "ТРАНСКАРГО". Проте, суд відмовив у задоволенні зустрічного позову, що прямо свідчить, що судове рішення лише частково ухвалене на користь ТОВ "НВП "СЕАЛ", відтак, і витрати на правову допомогу мають бути розподілені пропорційно до відмови в позовах обох сторін. Просив зменшити розмір витрат на правову допомогу про стягнення яких заявив представник ТОВ "НВП "СЕАЛ" до 4000,00 грн.

Матеріали справи № 908/305/23 свідчать, що представництво інтересів ПП "ТРАНСКАРГО" здійснювалось адвокатом Щербань Д.М. на підставі Ордеру серія СЕ №1055579, виданого 31.01.2023 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 21.12.2022, а також адвокатом Малюк Є.Є. на підставі Ордеру серія ВЕ № 1076153, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 17/1 від 21.12.2022; представництво інтересів ТОВ "НВП "СЕАЛ" здійснювалось адвокатом Борисенковим В.С. на підставі Ордеру серія АР № 1116125, виданим 06.03.2023 на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 03.03.2023.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат сторін на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що заява первісного позивача не підлягає задоволенню, оскільки підстави позову, ним наведені, не підтвердились, внаслідок чого, зважаючи на приписи п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати ПП "ТРАНСКАРГО" на професійну правничу допомогу покладаються на позивача за первісним позовом - ПП "ТРАНСКАРГО".

Щодо витрат первісного відповідача, то з урахуванням норми частини 9 статті 129 ГПК України, яка є спеціальною в співвідношенні із загальною нормою частини 4 цієї ж статті, і з огляду на понесення ТОВ "НВП "СЕАЛ" витрат на професійну правничу допомогу, які стали наслідком необхідності захисту порушених прав через безпідставні позовні вимоги ПП «Транскарго», суд дійшов до висновку про покладення витрат на професійну правничу допомогу, що понесені ТОВ "НВП "СЕАЛ" (яке є відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом) по даній справі, на відповідача за зустрічним позовом - ПП "ТРАНСКАРГО".

Колегія суддів не погоджується з цим висновком господарського суду, з огляду на наступне.

Так, додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

Проте, додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21, від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20, від 17.08.2023 у справі № 910/16718/20.

У п.7.41 постанови КГС ВС від 12.08.2025 у справі №910/18049/20 зазначене наступне: «Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі і у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.».

Звідси, оскільки судом апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, то, відповідно, додаткове рішення у цій справі втрачає силу. І тому суд апеляційної інстанції має здійснити новий розподіл судових витрат.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/22, з посиланням на постанову об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Згідно матеріалів дійсної справи, у позовній заяві (первісному позові) Приватним підприємством "ТРАНСКАРГО" був зазначений (наведений) попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Просив судові витрати стягнути з відповідача. У відзиві на зустрічний позов Приватним підприємством "ТРАНСКАРГО" було зазначено, що розмір витрат на правову допомогу за первісним та зустрічним позовом у цій справі становить 40000,00 грн.

У відзиві на первісний позов та у зустрічному позові Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" був зазначений (наведений) попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які складаються з витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн. Просив судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом.

В подальшому, у заяві про ухвалення додаткового рішення ПП "ТРАНСКАРГО" просило ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "СЕАЛ" на користь ПП "ТРАНСКАРГО" витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. У заяві зокрема зазначено, що хоча спочатку (в первісному позові) й було заявлено про 20000,00 грн витрат на правову допомогу, але потім у відзиві на зустрічний позов було обґрунтовано збільшено такий розрахунок до 40000,00 грн, оскільки не можливо було заздалегідь передбачити, що відповідач ТОВ "НВП "СЕАЛ" подасть зустрічний позов, втім, з урахуванням наслідків вирішення спору, за яким при відмові у задоволенні обох позовів рішення відбулось на користь кожної із сторін на 1/2, стягненню з первісного відповідача підлягають 20 000 грн.

У заяві про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення ТОВ "НВП "СЕАЛ" просило стягнути з ПП "ТРАНСКАРГО" на користь ТОВ "НВП "СЕАЛ" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн.

Заяви сторін щодо ухвалення додаткового рішення з відповідними додатками (письмовими доказами) надійшли до суду у встановлений процесуальним законом строк, а саме - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (рішення у даній справі ухвалено 24.04.2025; заяви з доказами надійшли до суду через систему "Електронний суд" 29.04.2025).

За вищенаведеними заявами і поданими доказами розмір витрат обох сторін на правову допомогу є підтвердженим.

З огляду на загальні норми процесуального права щодо розподілу судових витрат, визначені ч.4 ст.129 ГПК України, за якою інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,

колегія суддів виснує, що через відмову у зустрічному позові всі витрати ТОВ «НВП «Сеал» з ним пов`язані покладаються на нього, зокрема судовий збір за подачу зустрічного позову, витрати на проведення експертизи та на правничі послуги.

При цьому, з огляду на задоволення первісного позову, витрати первісного позивача - ПП «Транскарго» мають бути покладені на первісного відповідача - ТОВ «НВП «Сеал».

В той же час, хоча ПП «Транскарго» є доведеною сума витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн, суд апеляційної інстанції, з огляду на положення ч.1 ст.14 та ч.2 ст.237 ГПК України, якими врегульовується диспозитивність вимог та враховуючи, що первісний позивач у своїй заяві просив стягнути тільки 20 000 грн., вважає необхідним саме цю суму і стягнути з первісного відповідача.

Доводи апелянта, наведені останнім в апеляційній скарзі на додаткове рішення, прийняті колегією суддів до уваги, втім, такі не впливають на результат розгляду питання про правничі витрати у цій справі, за наслідком розгляду справи по суті і переглянутого основного рішення, та здійсненого нового розподілу судом апеляційної інстанції заявлених сторонами витрат.

В силу вимог ч. 1 ст. 129 ГПК України зважаючи на задоволення апеляційної скарги та задоволення первісного позову і відмову у зустрічному позові, судові витрати, понесені первісним позивачем (апелянтом) при поданні позову і апеляційних скарг покладаються на первісного відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі №908/305/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі №908/305/23 - скасувати в частині первісного позову і судових витрат.

Ухвалити у справі нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» (69032, місто Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9; ідентифікаційний код 40526699) на користь Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО» (67500, Одеська область, смт. Доброслав, Лиманського району, вулиця Центральна, 56 А, ідентифікаційний код 32088966) заборгованість у розмірі 130 282,77 (сто тридцять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 77 копійок), 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору за подачу позову.

В частині зустрічного позову рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі №908/305/23 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» за подання зустрічного позову, які складаються з 2684 грн судового збору і 24232 грн 96 коп. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи, покласти на заявника.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТРАНСКАРГО" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 у справі №908/305/23 - задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 у справі №908/305/23 - скасувати.

Ухвалити нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» від 29.04.2025 №б/н про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/305/23 - відмовити.

Заяву Приватного підприємства "Транскарго" від 29.04.2025 №б/н про ухвалення додаткового рішення у справі №908/305/23 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ», код ЄДРПОУ 40526699 (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9) на користь Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», код ЄДРПОУ 32088966 (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, 56А) 20 000 грн 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ», код ЄДРПОУ 40526699 (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 9) на користь Приватного підприємства «ТРАНСКАРГО», код ЄДРПОУ 32088966 (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, 56А) 3220,80 грн судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 02.07.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко