Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №908/3933/25 (908/227/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м. Дніпро Справа №908/3933/25 (908/227/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 (ухваленого суддею Сушко Л.М. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 01.04.2026) у справі № 908/3933/25 (908/227/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (м.Запоріжжя)

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (м. Київ)

про стягнення 35 358 483 грн 40 коп.

в межах справи № 908/3933/25

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс";

розпорядник майна - Шелест Юлія Вікторівна (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі №908/3933/25 (908/227/26):

- позовні вимоги задоволені частково;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" 25 699 136 грн 40 коп. основного боргу, 1 498 967 грн 96 коп. втрат від інфляції, 719 682 грн 27 коп. 3% річних;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в дохід Державного бюджету України 418 766 грн 80 коп. судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" в дохід Державного бюджету України 59 431 грн 21 коп. судового збору;

- в іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3933/25 (908/227/26) залишено без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі №908/3933/25 (908/227/26) залишено без змін; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".

01.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" надійшла заява (вх. № суду 50589 від 02.06.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій воно просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №908/3933/25 (908/227/26) щодо розподілу судових витрат та стягнути з АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" зазначає наступне:

- представником Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Олімпікс" у відзиві на апеляційну скаргу, у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України було заявлено намір подати докази про понесенні позивачем витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи № 908/3933/25 (908/227/26);

- 10.02.2026 між ТОВ "БК "Олімпікс" (Клієнтом) та Адвокатським Об`єднанням "Віннер Партнерс" укладено Договір про надання правової допомоги №10/02-26, згідно з яким розмір гонорару, який Клієнт має сплатити Адвокатському об`єднанню за надання правової (професійної правничої) допомоги встановлено у розмірі 4000 грн 00 коп. за 1 годину роботи;

- Адвокатське об`єднання свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг №27/05-26 від 27.05.2026, з якого вбачається, що загальна вартість наданих послуг (виконаних робіт) становить 20 000 грн 00 коп.;

- оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з АТ "Об`єднання Гірничо-хімічна Компанія" та з урахуванням того, що ТОВ "БК "Олімпікс" знаходився у процедурі банкрутства, підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу вимагала ретельної підготовки та опрацювання великого об`єму документів;

- враховуючи зазначене, заявник вважає, що понесені боржником витрати на правову допомогу, пов`язану із справою № 908/3933/25 (908/227/26) є співмірними до складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання наданих послуг, обсягом наданих послуг та значенням справи для ТОВ "БК "Олімпікс".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2026 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026 у Господарського суду Запорізької області витребувані матеріали справи №№908/3933/25 (908/227/26).

У період з 09.06.2026 по 19.06.2026 включно головуючий суддя-доповідач Фещенко Ю.В. перебувала у відпустці згідно з наказом № 134-В від 08.06.2026 виконуючого обов`язки голови Центрального апеляційного господарського суду Мороза В.Ф..

12.06.2026 матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 заяву Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду; розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Від Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву позивача (вх. № суду 8739/26 від 26.06.2026), в яких просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі.

Заперечення обґрунтовані наступними обставинами:

- пункт 1.1. Договору не містить інформації, пов`язаної із наданням правової допомоги по даній судовій справі, а також не підтверджено обсяг наданих послуг та виконаних робіт;

- представником позивача ні під час судового розгляду в суді першої інстанції, ні під час судового розгляду у суді апеляційної інстанції не надано відповідачу будь-яких документів, щодо надання правової допомоги позивачу, очікуваної вартості витрат на правничу допомогу, у тому числі здійснених витрат часу по кожному із виду робіт, вартості таких робіт, необхідних для надання правничої допомоги, що позбавило відповідача можливості вчасно спростовувати неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу і є порушенням принципів змагальності та рівності перед законом і судом, права на захист, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та іншим чинним законодавством України;

- відповідач вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката значно завищений з огляду на наступне: справа № 908/3933/25 (908/277/26) розглядалась судом за правилами загального провадження; представництво інтересів клієнта в апеляційному господарському суді було здійснено за одне засідання, яке тривало приблизно 1 годину; розгляд цієї справи не відноситься до складних, апеляція стосувалась лише 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач не заперечував проти сплати основної заборгованості; час витрачений на підготовку адвокатом відзиву є не значним, відзив не містить складних розрахунків; справа містить мінімальний обсяг документів. Адвокатом було складено лише відзив на апеляційну скаргу, клопотання про участь в режимі відеоконференції та заява про ухвалення додаткового рішення. Представник позивача здійснював свої повноваження через систему ЄСІТС та у режимі відеоконференції, що значно зменшило можливі витрати (в тому числі проїзд, проживання, харчування, паливо тощо);

- послуги зазначені в Акті № 27/05-26 від 27.05.2026, а саме: аналіз первинних документів наданих ТОВ "БК "Олімпікс", актуальної судової практики, побудова позиції, консультація клієнта щодо можливості подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не передбачені пунктом 1.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги як окремі послуги, а входять як складова частина до послуги із підготовки відзиву на апеляційну скаргу;

- на переконання відповідача, позивач вказує недостовірні дані щодо кількості годин, витрачених на підготовку позовної заяви з метою збільшення суми, яку суд стягне з відповідача під приводом відшкодування витрат на правову допомогу;

- таким чином, вимога адвоката про стягнення з АТ "ОГХК" витрат на правову допомогу у сумі 20 000 грн 00 коп. є необґрунтованою, завищеною, непропорційною до предмета спору та неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт;

- позивачем не було зазначено у позовній заяві, які саме витрати будуть понесені у майбутньому строк їх сплати. Договір також не містить стосовно цього жодних положеньта лише в Акті приймання-передачі стало відомо, які саме послуги були надані адвокатом Литвиненком С.С. позивачу;

- позивачем не надано доказів на підтвердження оплати наданої правової допомоги, відсутні розрахунки, будь-які документи на підтвердження фактично понесених витрат адвокатом. Враховуючи вищезазначене, заявник вважає, що стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не відповідає як умовам чинного господарського процесуального законодавства, так і критеріям справедливості та добросовісності.

З приводу дотримання прав учасників справи апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Судом було з`ясовано, що учасники справи мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 23.06.2026 була надіслана судом в їх Електронні кабінети.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що сторони належним чином повідомлений про зміст ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026, а саме шляхом направлення цієї ухвали до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронних листів, згідно з якими ухвала доставлена до їх Електронних кабінетів 23.06.2026 після 17 години та є фактично врученою 24.06.2026.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" про ухвалення додаткового рішення та заперечення АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за змістом статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У даному випадку, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи (20 000 грн 00 коп.).

Як зазначалось раніше, 01.06.2026 позивачем подана заява про ухвалення додаткового рішення, в якій міститься вимога про стягнення з відповідача (скаржника) на користь позивача таких витрат у сумі 20 000 грн 00 коп.

На підтвердження понесення позивачем у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу у вказаному вище розмірі ним долучено до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги №10/02-26 від 10.02.2026, ордер, Акт приймання-передачі наданих послуг №27/05-26 від 27.05.2026, рахунок-фактура №27/05-26 від 27.05.2026, звіт про надану правову (правничу ) допомогу.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Апеляційний господарський суд виходить з того, що принцип, закріплений у пункті 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, був прийнятий з метою впровадження забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову. Правова регламентація зазначеного принципу розкрита у Главі 8 "Судові витрати" Розділу І "Загальні положення".

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Колегією суддів також враховано, що за пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У той же час, критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 наголосив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку, з наданих суду документів вбачається, що 10.02.2026 між ТОВ "БК "Олімпікс" ( Клієнтом) та Адвокатським Об`єднанням "Віннер Партнерс" укладено Договір про надання правової допомоги №10/02-26, згідно з п.1.1 Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту професійну правничу (правову) допомогу щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед фізичними та юридичними особами, органах прокуратури, поліції, МВС, державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в органах судової влади (судах всіх інстанцій та юрисдикцій), у судових процесах які розпочаті, або будуть розпочаті де стороною по справі є Клієнт, в тому числі у судових процесах, які впливають або можуть впливати на права, обов`язки та інтереси Клієнта (надалі іменується "послуги"), а Клієнт зобов`язується оплатити такі Послуги.

Розділом 3 Договору передбачено, що:

- розмір гонорару, який Клієнт має сплатити Адвокатському об`єднанню за надання правової (професійної правничої) допомоги встановлюється в розмірі 4000 грн 00 коп. за 1 (одну) годину роботи (пункт 3.2);

- підставою оплати гонорару є наступні документи: 1) звіт про виконану Адвокатським об`єднанням роботу та витрачений час; 2) рахунок-фактура (пункт 3.3);

- після складення звіту про виконану роботу та оплати Клієнтом гонорару між сторонами складається Акт приймання-передачі послуг(пункт 3.5).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №27/05-26 від 27.05.2026, Адвокатське об`єднання свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі, а саме: здійснило аналіз первинних документів наданих ТОВ"БК "Олімпік", витративши 1 годину часу, вартість послуги 4000 грн 00 коп.; здійснило аналіз актуальної судової практики, побудову позиції, витративши 1 годину часу, вартість послуги 4000 грн 00 коп.; надало консультацію клієнту щодо можливості подання до апеляційного суду відзиву, витративши 1 годину часу, вартість послуги 4000 грн 00 коп.; склало відзив на апеляційну скаргу, витративши 1 годину часу, вартість послуги 4000 грн 00 коп. а також забезпечило участь адвоката у судовому засіданні 27.05.2026 у даній справі, витративши 1 годину часу, вартість послуги 4000 грн 00 коп.

Загальна вартість наданих послуг (виконаних робіт) за Актом становить 20 000 грн 00 коп.

Підписавши відповідний Акт, сторони підтвердили, що послуги (правова допомога) надані Адвокатським об`єднанням вчасно, якісно, у повному обсязі й прийняті Клієнтом. Претензій за надані послуги (правову допомогу) відповідно до договору про надання правової допомоги №10/02-26 Клієнт до Адвокатського об`єднання немає. Цей Акт, є невід`ємним додатком до Договору №10/02-26 від 10.02.2026 про надання правової допомоги, складений українською мовою у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони.

Разом з тим, в Акті зазначено, що сторони домовились, що Клієнт оплачує послуги Адвокатського об`єднання в строк, який не перевищує 3 (три) робочих дня з моменту отримання Клієнтом рахунку-фактури та цього Акта.

Акт приймання-передачі наданих послуг № 27/05-26 від 27.05.2026 підписаний обома сторонами 27.05.2026.

Таким чином, за обґрунтуванням заяви, у зв`язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Литвиненко С.С. брав участь у призначеному апеляційним господарським судом засіданні 27.05.2026, також ним складено та подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 6239/26 від 13.05.2026).

При цьому колегія суддів зауважує, що за практикою Верховного Суду витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №910/13797/20, від 31.10.2023 у справі № 5019/1274/11, від 16.10.2025 у справі №914/3145/21).

У той же час суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії", згідно з якими відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні відзиву на апеляційну скаргу відповідача та участі в 1 (одному) судовому засіданні.

Між тим, на переконання колегії суддів, аналіз судової практики та підготовка відзиву на рішення суду першої інстанції у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної роботи, враховуючи, що основний її обсяг був виконаний адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції, а позиція сторін у процесі розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалася.

За правовою позицією Верховного Суду, наведеною у справах № 756/2114/17, №911/3386/17, підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.

Адвокат Литвиненко С.С. був представником позивача на стадії розгляду справи у суді першої інстанцій, а отже, є обізнаним із обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наведені у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення обставини, надані заявником докази в їх сукупності, а також заперечення відповідача, загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп. є завищеними та виходять за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку.

Разом з тим суд зауважує, що у даному випадку підстави для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у повному обсязі відсутні.

Отже, оцінюючи обсяг наданої адвокатом під час апеляційного перегляду справи правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин в апеляційній інстанції, а також незмінність правової позиції позивача під час апеляційного перегляду справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 000 грн 00 коп.

Відповідно до положень частин 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача (скаржника) на користь позивача підлягають 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн 00 коп. покладається на позивача.

З підстав наведеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3933/25 (908/227/26) у Центральному апеляційному господарському суді - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним переглядом справи №908/3933/25 (908/227/26), у сумі 8 000 грн 00 коп.

3. Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 02.07.2026. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна додаткова постанова складена та підписана 02.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк