Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №904/3445/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3445/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

прокурор Риженко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 року у справі № 904/3445/25 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро

до Державного підприємства "Дніпровський регіональний центр розвитку", м. Дніпро

третя особа-1 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Богданівська сільська рада, с. Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область

третя особа-2 на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління державної податкової служби у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особа-3 на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд державного майна України , м. Київ

про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 165 га та її повернення, -

ВСТАНОВИВ:

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- припинити Державному підприємству “Дніпропетровський регіональний центр розвитку” (49600, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 2, кімната 236, код ЄДРПОУ 30600236) право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Номер запису про інше речове право 48248605;

-зобов`язати Державне підприємство “Дніпропетровський регіональний центр розвитку” (49600, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 2, кімната 236, код ЄДРПОУ 30600236) повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації земельну ділянку, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 538635812235;

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938).

Прокурор вказує, що на території Богданівської сільської ради розташована земельна ділянка, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га, з цільовим призначенням - 11.02 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Форма власності – державна.

Починаючи з 2021 року, вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства “Дніпропетровський регіональний центр розвитку”, яке фактично не використовує таку земельну ділянку та не здійснює належним чином сплату земельного податку. Орієнтовна сума несплаченого вказаним підприємством земельного податку за 2022-2025 роки становить 32 240 593 грн.

Прокурор вважає, що перебування земельної ділянки, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га, в постійному користуванні ДП “Дніпропетровський регіональний центр розвитку”, призвело не тільки до недоотримання сільською радою до бюджету 32 240 593 грн земельного податку, а і до захаращення та занедбаного стану такої земельної ділянки, та неможливості передачі її до комунальної власності територіальної громади Богданівської сільської ради, в силу п. 24 розділу “Перехідні положення” Земельного кодексу України, який набрав чинності 27.05.2021 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 року у справі № 904/3445/25 у задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати за подачу позову, понесені Дніпропетровською обласною прокуратурою, залишено за прокуратурою.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не обґрунтовано належним чином заявлені позовні вимоги щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку, оскільки повноваження на прийняття відповідного рішення згідно із вимогами ст. ст. 141, 143, 144 Земельного кодексу України належать безпосередньо власнику земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції були невірно застосовані норми матеріального права (ст. ст. 5, 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. ст. 141, 152, 206 Земельного кодексу України) та процесуального права (ст. ст. 2, 11, 53, 236 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржник вказує, що господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні від 16.09.2025 року у справі № 904/3445/25 дійшов до правильного висновку про те, що звернення Павлоградської окружної прокуратури до суду з цим позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, тому лише органи прокуратури в таких випадках є тим суб`єктом, що має відповідну процесуальну можливість.

Водночас, мотивами відмови у задоволенні позовної заяви судом зазначено саме те, що прокурором не обґрунтовано належним чином заявлені позовні вимоги щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку, оскільки повноваження на прийняття відповідного рішення з цих підстав належить безпосередньо позивачу.

На думку скаржника вказана позиція суду є суперечливою, нелогічною, при наявних порушеннях інтересів держави, які виражаються у безоплатному використанні відповідачем упродовж тривалого часу земельної ділянки, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га.

Апелянт звертає увагу, що ст.141 Земельного кодексу України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, пунктом “д” вказаної норми визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати, що прокурором доведено.

Органами прокуратури встановлено, що упродовж 2021-2025 років земельний податок або інші платежі до бюджету Богданівської сільської територіальної громади від відповідача не надходили.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га, не проведено.

З моменту державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га, а саме з 21.10.2022 року по 30.04.2025 року відповідач мав би сплатити до місцевого бюджету Богданівської сільської ради земельний податок на загальну суму 32 240 593,00 грн.

При цьому, спірну земельну ділянку площею 165 га передано у постійне користування вказаного підприємства 26.05.2021 року відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-481/0/3-21 від 26.05.2021 року та право постійного користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.10.2022 року.

На думку скаржника суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду в аналогічних справах ( постанову від 26.04.2022 року у справі № 738/663/20, постанову від 30.09.2020 року у справі № 6/88-Б-05).

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні господарським судом застосовано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, у справах в яких суб`єктний склад осіб та фактичні обставини не є аналогічними справі № 904/3445/25.

За доводами скаржника, судом під час прийняття рішення проігноровано те, що звернення прокурора до суду із позовом має винятковий характер, оскільки зумовлене, перш за все, бездіяльністю уповноваженого органу, який не виконав своїх прямих обов`язків щодо захисту інтересів держави, в даному випадку Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Апелянт просить :

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 року у справі № 904/3445/25, та постановити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі;

- стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Головне управління державної податкової служби у Дніпропетровській області у відзиві на апеляційну скаргу повідомило наступне:

Податкова звітність по платі за землю відповідачем за податкові періоди 2022-2025 роки не подавалась. У зв`язку з наведеним в результаті проведення камеральних перевірок ГУ ДПС за фактами неподання відповідачем вказаної звітності складено акти камеральних перевірок від 08.09.2023 року № 32356/04-36-04-10; від 08.03.2024 року № 9281/04-36-04-10; від 02.04.2025 року № 17008/04-36-04-13 та винесено відповідні податкові повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій від 03.04.2024 року № 0144330410; від 19.04.2024 року № 0177230410; від 05.05.2025 року № 0236120413.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку відповідача за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року з питань повноти нарахування плати за землю за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні відповідача на підставі розпоряджень Дніпропетровської обласної державної адміністрації на право постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 1223581800:03:001:0009, щодо якої подано позов у даній справі.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2025 року № 2637/04-36-07-01/30600236, в якому виявлено заниження позивачем плати за землю та встановлено належні до сплати податкові зобов`язання з плати за землю:

- за 2022 рік - у сумі 53 872,42 грн.;

- за 2023 рік - у сумі 315 706,96 грн.;

- за 2024 рік - у сумі 331 808,07 грн.

У зв`язку з наведеним відповідачу донараховано грошові зобов`язання та застосовано штрафні санкції з земельного податку, в тому числі і щодо зазначеної у позові земельної ділянки.

Станом на поточну дату заборгованість відповідача з земельного податку за земельні ділянки не погашено.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація надала заяву, в якій просила розглянути справу за наявними в справі матеріалами за відсутності їх представника.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь свого представника у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як зазначає прокурор, Павлоградською окружною прокуратурою встановлено, що на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області розташована земельна ділянка, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га, яка складається з таких земельних угідь – піски, категорія земель – землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення – 11.02 – Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Згідно даних Державного земельного кадастру обмеження щодо використання вищезазначеної земельної ділянки – відсутні.

Земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ДП “Дніпровський інститут землеустрою” та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 22.10.2014 року.

За результатом опрацювання інформації в електронній системі Державний реєстр речових прав на нерухоме майно Павлоградською окружною прокуратурою встановлено, що 24.12.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га, яка розташована на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Номер відомостей про речове право 8225383. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 538635812235.

В подальшому, 17.05.2021 року Державне підприємство “Дніпропетровський регіональний центр операцій з металобрухтом” (код ЄДРПОУ 30600236) звернулось до Дніпропетровської обласної державної адміністрації із заявою №789/0/1-21 щодо передачі в постійне користування без зміни меж та цільового призначення земельних ділянок державної власності.

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-481/0/3-21 від 26.05.2021 року ДП “Дніпропетровський регіональний центр операцій з металобрухтом” передано у постійне користування земельні ділянки державної форми власності без зміни цільового використання, розташовані на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зокрема земельну ділянку, кадастровий номер 1223581800:03:001:0009, площею 165 га.

Згідно розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №Р-683/0/3-21 від 29.07.2021 року змінено найменування Державного підприємства “Дніпропетровський регіональний центр операцій з металобрухтом” на Державне підприємство “Дніпропетровський регіональний центр розвитку”.

Право постійного користування земельною ділянкою площею 165 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ДП “Дніпропетровський регіональний центр розвитку” 21.10.2022 року державним реєстратором департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганною Вікторівною. Номер запису про інше речове право 48248605.

Отже, є доведеним, що спірна земельна ділянка знаходиться у відповідача на праві постійного користування.

Предметом заявленого позову прокурора є вимога про припинення вказаного права в судовому порядку і зобов`язання Державного підприємства “Дніпропетровський регіональний центр розвитку” повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації передану на праві постійного користування спірної земельної ділянки.

Обласна державна адміністрація - це місцевий орган державної виконавчої влади в Україні, який здійснює управління в межах своєї області.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України визначено повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Як вказано вище, позивач в межах своєї компетенції передав спірну земельну ділянку в постійне користування відповідачу у даній справі.

Спірним є питання наявності підстав для припинення такого права відповідача у судовому порядку.

Земельним кодексом України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Правові відносини у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом.

За змістом п.п. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Землекористувачі земельних ділянок є платниками земельного податку, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні за змістом приписів п.п. 269.1.2. п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України, п.п. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.

З листа виконавчого комітету Богданівської сільської ради №2-14/415 від 19.03.2024 року вбачається, що рішень стосовно віднесення ДП “Дніпропетровський регіональний центр розвитку”, відповідно до п. 4.4. ст. 4, п. 1 ст. 284 Податкового кодексу України та п. 28 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до підприємств, які звільняються від сплати земельного податку, Богданівською сільською радою не приймалось.

Відповідно до листів Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №12104/5/04-36-04-02-11 від 14.03.2024 року, №54787/5/04-36- 04-05-11 від 28.11.2024 року та №11265/5/04-36-04-05-11 від 11.03.2025 року, упродовж 2022-2025 років податкові декларації з плати за землю за спірну земельну ділянку ДП “Дніпропетровський регіональний центр розвитку” не надавались, податкові зобов`язання по земельному податку не декларувались та не сплачувались.

За результатами камеральних перевірок з питання неподання за 2022 - 2024 роки ДП “Дніпропетровський регіональний центр розвитку” податкової звітності по земельному податку, проведених відповідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, складені акти №32356/04-36-04- 10 від 08.09.2023 року та №9281/04-36-04-10 від 08.03.2024 року та застосовано до платника штрафні санкції на суму 1 700 грн.

Згідно даних інформаційної системи органів ДПС України по ДП “Дніпропетровський регіональний центр розвитку” за кодом класифікації доходів бюджету 18010500 “Земельний податок з юридичних осіб” сплата відсутня, за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 “Орендна плата з юридичних осіб” ІКП відсутня.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено систематичне порушення відповідачем сплати земельного податку протягом 2022-2025 років, що дійсно є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Між тим, прокурором у даній справі поставлено питання припинення права землекористування у судовому порядку, тобто, примусово.

За положеннями ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що передбачений вказаною нормою права перелік підстав для припинення саме в судовому порядку права постійного користування земельною ділянкою, є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

Вказаний висновок суду скаржником не спростовано. За доводами апеляційної скарги скаржник ототожнює два механізми припинення права постійного користування земельною ділянкою, які визначені різними нормами Земельного кодексу України – статтею 141 та статтею 143 Кодексу.

Суд першої інстанції при вирішенні спору вірно звернув увагу на положення ст. 144 Земельного кодексу України, якою визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

За змістом вказаної норми права у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк.

У разі якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк (частина 1).

У разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю за використанням та охороною земель або орган державного контролю за охороною навколишнього природного середовища звертається до суду з позовом про:

- розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту;

- припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, ст.144 Земельного кодексу України передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме:

- виявлення порушення;

- виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень;

- звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб`єктивного права користування земельною ділянкою;

- оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

З урахуванням системного аналізу змісту ст. ст. 141, 143, 144 Земельного кодексу України, за наявності підстав, передбачених пунктом “д” ст.141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 924/689/17, від 15.12.2021 року у справі №924/856/20).

У даній справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, зазначав на те, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація не вчинила дії на захист інтересів держави і не ухвалила рішення про припинення права постійного користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Такі ж доводи наведено і в апеляційній скарзі.

Між тим, послідовність дій, які є необхідними до можливого прийняття позивачем такого рішення, визначена ст. 144 Земельного кодексу України. Цією ж нормою визначено особи, до компетенції яких належить виявлення порушення земельного законодавства - державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища, зазначено особи, яким надано право звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, визначеному законом, також здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до підпункту 33 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення).

Прокурор звернувся з позовом в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в той час, як обов`язок здійснювати державний контроль за використанням земель, в тому числі ініціювати звернення до суду з вимогами щодо припинення права постійного землекористування ( примусово), покладено на Держгеокадастр.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на неврахування господарським судом висновків Верховного Суду у справі №738/663/20 (постанова від 26.04.2022 року). Між тим, суб`єктивний склад даної справи і справи №738/663/20 різний.

У даній справі не доведена послідовність дій, які є необхідними до можливого прийняття позивачем рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Вирішення позову прокурора щодо припинення права відповідача на постійне користування земельною ділянкою вимагає дотримання судом приписів конкретної норми права, яка визначає вичерпний перелік підстав для такого припинення у примусовому порядку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо суперечності висновків оскаржуваного рішення, оскільки такі суперечності не встановлені.

Суд вірно акцентував увагу на алгоритм дій щодо припинення права відповідача на постійне землекористування спірною земельною ділянкою за встановлених обставин порушення ним вимог законодавства щодо оплати за землю та вірно застосував ст.143 Земельного кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Оскаржуване рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає, судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 року у справі № 904/3445/25 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 01.07.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков