Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №908/3439/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 м. Дніпро Справа № 908/3439/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кошлі А. О.,

секретаря судового засідання Кишкань М. А.

за участю:

позивача Батовської Т. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 (суддя Горохов І. С.) у справі № 908/3439/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерго", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", 69035 м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, б. 35

про стягнення 374 810 563,11 грн,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" про стягнення заборгованості в розмірі 374 810 563,11 грн, з яких: сума основного боргу - 361 771 215,97 грн, 3% річних - 5 866 768,74 грн, інфляційні втрати - 7 172 578,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП, за яким за період з березня по вересень 2025 року у відповідача утворилась заборгованість з оплати наданих послуг. На суму заборгованості позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Під час розгляду справи відповідач частково погасив суму основного боргу, у зв`язку з чим позивач подавав заяви про закриття провадження у справі в частині сплаченої суми.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суму основного боргу в розмірі 112 750 615,69 грн, 3% річних у розмірі 5 866 768,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 172 578,40 грн та судовий збір у розмірі 847 840,00 грн. Закрито провадження у справі за відсутності предмета спору щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 249 020 600,28 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами існують договірні правовідносини на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП, який є публічним договором приєднання. Відповідно до умов договору оплата здійснюється на умовах поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (3-ма платежами протягом розрахункового місяця у строки, передбачені п. 6.2 договору), а за наслідком завершення розрахункового періоду остаточний розрахунок проводиться за фактом наданих послуг на підставі акта приймання-передачі послуги. Суд встановив, що відповідач поетапні платежі планової вартості послуги не здійснив, вартість послуги на підставі актів сплатив частково. Суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, а також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зазначив, що 3% річних та інфляційні втрати є компенсаційними, не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та наявності форс-мажорних обставин. Суд перевірив розрахунки позивача та визнав їх правильними. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 95% суд відмовив, зазначивши, що зазначені нарахування мають компенсаційний характер і підстави для їх зменшення відсутні.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі №908/3439/25, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 № 908/3439/25 в частині задоволення позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо стягнення з ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" 3% річних у розмірі 5 866 768,74 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 172 578,40 грн.

Відповідач є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно з п. 13 Розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" та з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області. Відповідач є товариством з опосередкованою участю держави (60,2475% акцій єдиного засновника - АТ "Запоріжжяобленерго" - належать державі), на яке покладено спеціальні обов`язки із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 та ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії". Наказом Міністерства енергетики України від 24.11.2025 № 468 ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" підтверджено статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення.

Апелянт зазначає, що Запорізька міська територіальна громада на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 та від 22.12.2022 № 309 до 01.02.2023 була визначена зоною активних бойових дій, а з 01.02.2023 - територією можливих бойових дій. Значна частина Запорізької області (71,83%) перебуває в окупації. Відповідач веде діяльність та виконує покладені на нього державою обов`язки у вкрай важких умовах.

Щодо безпідставності нарахування 3% річних та інфляційних втрат на планові платежі апелянт зазначає, що відповідно до п. 6.2 Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду, а згідно з п. 6.4 Договору - розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Посилаючись на ст. 693 ЦК України та ч. 3 ст. 538 ЦК України, апелянт стверджує, що у випадку неотримання попередньої оплати можуть наступити лише наслідки, передбачені ч. 3 ст. 538 ЦК України (право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання), що виключає застосування відповідальності у вигляді 3% річних. На думку апелянта, з урахуванням ст. 539 ЦК України у договорі наявні альтернативні строки виконання зобов`язань, і ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" зобов`язане здійснити остаточний розрахунок за надані послуги протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. Нездійснення попередньої оплати відповідно до п. 6.2 Договору не призводить до прострочення оплати за надані послуги, оскільки таке прострочення може настати лише у випадку невиконання обов`язку щодо оплати за фактичний обсяг послуги відповідно до п. 6.4 Договору. Отже, здійснення позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат саме по планових платежах, а не по фактичних, є неправомірним.

Апелянт також зазначає, що в розрахунку 3% річних позивач включив до періоду розрахунку дні фактичного здійснення оплати, що суперечить усталеній судовій практиці. Посилається на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, де зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Щодо розрахунку інфляційних втрат апелянт посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно з якою сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця - розрахунок починається з наступного місяця. Також посилається на постанову Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 та постанову від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, згідно з якими індекс інфляції має заокруглюватися до десяткового числа після коми.

Крім того, апелянт наголошує, що ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" не користується коштами, які мали бути сплачені на користь позивача. Посилаючись на ч. 1 ст. 614 ЦК України, зазначає, що наявність вини є підставою для відповідальності за порушення зобов`язання, а відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності. На думку апелянта, вина відповідача у затримці оплати послуг відсутня.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача ґрунтуються на його хибному висновку щодо відсутності підстав для нарахування 3% річних на прострочену заборгованість по поетапних платежах у зв`язку із наявністю у договорі альтернативних строків виконання зобов`язань. Позивач зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі електричної енергії. Спірні правовідносини виникли на підставі Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП, укладеного на підставі Типового договору - додаток 5 до Кодексу системи передачі, зміст якого включає і порядок оплати цих послуг. Відповідно до ст. 630 ЦК України сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів, а згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач наголошує, що оплата за Договором здійснюється на умовах поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (3-ма платежами у строки, передбачені п. 6.2 Договору), а за наслідком завершення розрахункового періоду остаточний розрахунок проводиться за фактом наданих послуг на підставі акта приймання-передачі послуги. Відповідно до специфіки правовідносин з надання послуг з передачі електричної енергії ця послуга надається безперервно з першої секунди першого дня розрахункового періоду, що вбачається із змісту самого Договору (п. 2.1) - оплата планових платежів здійснюється по факту наданої послуги.

Позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, де зазначено, що використання планових обсягів є обов`язком користувача за договором, при розрахунку за послуги користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Також посилається на постанову Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, де зазначено, що як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місяця, а невиконання або неналежне виконання як зобов`язання з оплати планового обсягу, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків, зокрема, згідно з нормами ст. ст. 611, 625 ЦК України.

Посилання відповідача на норми ст. 693 ЦК України та ч. 3 ст. 538 ЦК України є необґрунтованим, оскільки зазначена норма регулює інші правовідносини - купівлі-продажу, тоді як спірні правовідносини виникли на підставі договору про надання послуг і регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом системи передачі. Відповідно до ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо доводів апелянта про відсутність вини позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, і нараховується незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду. Стаття 625 ЦК України є спеціальною та не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16, від 24.07.2018 у справі № 905/1722/17, від 26.05.2022 у справі № 902/186/21, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Щодо доводів апелянта про включення до розрахунку днів фактичної оплати позивач зазначає, що такі доводи не відповідають фактичним обставинам та не спростовані відповідачем під час розгляду справи.

Щодо доводів апелянта про заокруглення індексу інфляції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/3676/23, де зазначено, що висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах мають застосуватися комплексно, а не лише в частині, на яку посилається учасник справи, і навіть при застосуванні правила заокруглення з одночасним включенням інфляції за попередній період до складу заборгованості розмір інфляційних втрат збільшився б, що створює додатну різницю на користь позивача.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кошля А. О., Демчина Т. Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 234708,25 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 (суддя Горохов І. С.) у справі № 908/3439/25.

Витребувано матеріали справи № 908/3439/25 у Господарського суду Запорізької області.

19.05.2026 справа № 908/3439/25 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2026 призначено справу № 908/3439/25 до розгляду в судовому засіданні на 17.06.2026 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2026 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Укренерго" - Батовської Тетяни Іванівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/3439/25 - задоволено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 відкладено розгляд справи на 25.06.2026 об 11:00 год.

25.06.2026 в судове засідання в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав через систему "Електронний суд" заяву про розгляд справи без участі представника, апеляційну скаргу товариства підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

У судовому засіданні 25.06.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Встановлені судом обставини справи.

29.07.2019 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" утворено як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплено у державній власності. Позивач виконує функції оператора системи передачі відповідно до пункту 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".

01.01.2024 між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024-ПП, який є публічним договором приєднання відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідач приєднався до договору шляхом подання письмової заяви про приєднання.

За умовами договору позивач (оператор системи передачі) зобов`язався безперервно надавати відповідачу послуги з передачі електричної енергії, а відповідач (Користувач) - своєчасно та в повному обсязі оплачувати їх вартість у порядку та строки, визначені договором.

Договором встановлено, що розрахунковим періодом є один календарний місяць. Оплата послуг здійснюється шляхом поетапної попередньої оплати планової вартості послуг трьома платежами - до 18 та 28 числа розрахункового місяця і до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим. Після завершення розрахункового періоду Користувач зобов`язаний провести остаточний розрахунок за фактичний обсяг наданих послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі послуг, а у разі коригування обсягів - також на підставі актів коригування.

Судом встановлено, що у період з березня по вересень 2025 року позивач належним чином надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуг та актами коригування, сформованими відповідно до умов договору та даних адміністратора комерційного обліку. Загальна вартість наданих послуг за зазначений період становить 541 626 123,24 грн з ПДВ.

Водночас відповідач не виконав передбаченого договором обов`язку щодо здійснення поетапної попередньої оплати вартості послуг та здійснив лише часткову оплату їх вартості у сумі 179 854 907,27 грн. У зв`язку з цим станом на 12.11.2025 утворилася заборгованість у розмірі 361 771 215,97 грн.

Під час розгляду справи відповідач здійснив подальше погашення заборгованості за договором у загальному розмірі 249 020 600,28 грн, що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями. У зв`язку із частковим погашенням основного боргу позивач подав заяви про закриття провадження у справі в цій частині.

Враховуючи відсутність предмета спору щодо стягнення сплаченої суми основного боргу, суд на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 249 020 600,28 грн. Після здійснених оплат непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 112 750 615,69 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 5 866 768,74 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 172 578,40 грн, нараховані відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за період прострочення виконання грошового зобов`язання. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він здійснений відповідно до вимог статті 625 ЦК України та є арифметично правильним.

Відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат на 95 %, посилаючись на погіршення фінансового стану підприємства, значне зростання заборгованості споживачів електричної енергії та особливості функціонування ринку електричної енергії.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за результатом розгляду прийнято оскаржуване рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі № 908/3439/25, яким позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" про стягнення коштів задоволено, в частині стягнення 3% річних у розмірі 5 866 768,74 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 172 578,40 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами існують договірні правовідносини, які виникли на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП. Суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання послуг, тоді як відповідач порушив умови договору щодо своєчасної та повної оплати, не здійснивши передбачених договором поетапних платежів та допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання. Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, перевіривши правильність їх розрахунку. При цьому суд, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зазначив, що інфляційні втрати та 3 % річних є акцесорними до основного грошового зобов`язання, мають компенсаційний характер, не є штрафними санкціями та підлягають нарахуванню незалежно від вини боржника, його фінансового стану чи наявності форс-мажорних обставин. З огляду на це суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки підстав для їх зменшення закон не передбачає.

Апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незаконності стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, а також щодо наявності підстав для їх зменшення, з огляду на таке.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП, який є публічним договором приєднання та відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами договору визначено порядок здійснення розрахунків, який передбачає поетапну попередню оплату планової вартості послуг протягом розрахункового місяця та проведення остаточного розрахунку за фактично надані послуги після завершення розрахункового періоду. Таким чином, кожен із передбачених договором платежів є самостійним грошовим зобов`язанням із визначеним строком виконання, а його невиконання у встановлений строк є простроченням у розумінні статей 530, 610, 612 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не здійснив передбачені договором поетапні платежі та своєчасно не провів остаточного розрахунку за надані послуги, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. Подальше часткове погашення основного боргу після звернення позивача до суду не спростовує факту прострочення та не звільняє боржника від наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.

Посилання апелянта на особливий статус ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" як постачальника універсальних послуг, підприємства з опосередкованою державною участю, виконання спеціальних обов`язків із забезпечення населення електричною енергією, здійснення діяльності в умовах воєнного стану, тимчасової окупації частини території Запорізької області, складний фінансовий стан та значну дебіторську заборгованість споживачів не впливають на виникнення та обсяг його договірних зобов`язань перед позивачем. Частина перша статті 625 ЦК України прямо передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, а тому наведені обставини не є підставою для звільнення від наслідків прострочення чи для зменшення передбачених законом компенсаційних нарахувань.

Безпідставними є й доводи апелянта про неправомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суми планових платежів. Пунктом 6.2 договору прямо встановлено обов`язок користувача здійснювати поетапну попередню оплату вартості послуг у визначені строки. Остаточний розрахунок за фактичний обсяг наданих послуг, передбачений пунктом 6.4 договору, не скасовує і не замінює цього обов`язку, а лише визначає остаточний розмір взаємних розрахунків після завершення розрахункового періоду. Отже, прострочення виникає з моменту невиконання кожного окремого грошового зобов`язання у встановлений договором строк, а не лише після настання строку остаточного розрахунку.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на статті 538, 539 та 693 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють загальні положення щодо зустрічного виконання зобов`язань та попередньої оплати, тоді як спірні правовідносини врегульовані спеціальними умовами укладеного сторонами договору. Передбачене законом право кредитора зупинити виконання власного обов`язку не усуває обов`язку боржника своєчасно виконати грошове зобов`язання та не виключає застосування наслідків його прострочення, визначених статтею 625 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправильного визначення періоду нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що він здійснений відповідно до вимог статті 625 ЦК України та є арифметично правильним. Самі лише посилання апелянта на окремі постанови Верховного Суду без надання належного контррозрахунку не спростовують правильності визначених позивачем сум.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним щодо основного грошового зобов`язання, входить до його складу та поділяє його юридичну долю. При цьому положення статті 625 ЦК України поширюються на будь-яке прострочене грошове зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, якщо інше не встановлено законом або договором.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафними санкціями чи неустойкою у розумінні статей 549, 550 ЦК України, а мають компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування кредитору втрат від знецінення грошових коштів та компенсацію за користування боржником належними кредитору коштами. Саме тому такі нарахування здійснюються незалежно від вини боржника, його фінансового стану, наявності форс-мажорних обставин чи інших причин прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у визначеному позивачем розмірі, а також про відсутність підстав для їх зменшення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності встановлених судом першої інстанції обставин справи, ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору та норм матеріального права, зводяться до переоцінки вже досліджених доказів і не містять належних правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Таким чином, місцевий господарський суд повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну правову оцінку поданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині. Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ґрунтуються на припущеннях, спрямовані на переоцінку доказів та не містять належного правового обґрунтування.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у визначеному позивачем розмірі, а також про відсутність підстав для їх зменшення. Підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі № 908/3439/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі № 908/3439/25 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 02.07.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА

Суддя А. О. КОШЛЯ