Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №908/2614/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/2614/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 і від 17.06.2025 (суддя Юлдашев О.О.), постановлені за результатами розгляду грошових вимог і попереднього засідання у справі № 908/2614/24

про неплатоспроможність ОСОБА_1 , м. Запоріжжя,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвал суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2614/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Акціонерне товариство «Укрсиббанк» 27.09.2024 звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 904/4742/24 до ОСОБА_1 в сумі 9585466,95 грн, що становить еквівалент 237889,38 доларів США за курсом Національного банку України станом на 29.10.2024.

Грошові вимоги обґрунтовані невиконанням зобов`язань зі сплати заборгованості за кредитним договором, підтвердженої заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2010 у справі № 2-2018/2010, яким з боржника стягнено заборгованість за кредитом в іноземній валюті із визначенням еквіваленту у гривні, невиконання якого надає кредитору право на стягнення відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних від простроченої суми. Нарахування трьох процентів річних здійснене на 237889,38 доларів США за період з 02.04.2017 по 23.02.2022.

Господарський суду Запорізької області ухвалою від 24.04.2025 у справі № 908/2614/24 частково задовольнив грошові вимоги, визнавши Акціонерне товариство «Укрсиббанк» кредитором ОСОБА_1 у розмірі 1620455,87 грн (ІІ черга).

Місцевий господарський суд зазначив, що після постановлення рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, припиняються зобов`язання за цим правочином і діють зобов`язання за рішенням суду.

З огляду на подання заяви 29.10.2024 та з урахуванням обмежень щодо нарахування встановленої положеннями статті 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності, місцевий господарський суд визначив період нарахування трьох процентів річних з 29.10.2021 по 24.02.2022, здійснивши розрахунок від визначеної у рішенні районного суду суми грошових коштів у національній валюті – гривні.

Господарський суду Запорізької області ухвалою від 17.06.2025, постановленою за результатами попереднього засідання у справі № 908/2614/24, між іншим, зобов`язав керуючого реструктуризацією протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів, організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 і від 17.06.2025 у справі № 908/2614/24 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства «Укрсиббанк», і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким грошові вимоги банку задовольнити у повному обсязі.

На думку скаржника, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2010 у справі № 2-2018/2010 встановлено наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед Акціонерним товариством «Укрсиббанк» за кредитним договором у розмірі 191496,51 доларів США, гривневий еквівалент якої стягнено з боржника, то встановлені положеннями статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних за неналежне виконання грошового зобов`язання, підлягають нарахуванню саме на встановлену судом суму заборгованості, визначену в іноземній валюті, а не у національній.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд помилково врахував лише резолютивну частину рішення районного суду, відповідно до якої з боржника стягнений гривневий еквівалент заборгованості за кредитом в іноземній валюті, не врахувавши його мотивувальної частини, яка встановлює наявність заборгованості в іноземній валюті, від якої кредитор здійснив обчислення трьох процентів річних.

Скаржник зазначає, що ухвалення рішення про стягнення заборгованості за договором не припиняє кредитних зобов`язань, тому він має право на стягнення трьох процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, які обмежуються останніми трьома роками перед поданням позову. Оскільки внаслідок послідовного введення на території країни карантинних обмежень і воєнного стану, встановлені положеннями статті 257 Цивільного кодексу України строки позовної давності продовжені, то нараховані три проценти річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, заявлені у межах позовної давності.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.01.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 і від 17.06.2025 у справі № 908/2614/24.

У судовому засіданні 12.05.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (кредитодавець) уклало 25.12.2007 з ОСОБА_1 кредитний договір № 11277120000, відповідно од умов якого кредитор отримав від кредитодавця 200000,00 доларів США.

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська під час розгляду справи № 2-2018/2010 встановив, що станом на 20.07.2009 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 11277120000 становить 1604760,77 грн, яка складається з таких сум:

- заборгованість за сумою кредиту – 16686,98 доларів США, що в еквіваленті складає 1465235,55 грн;

- заборгованість по процентам за користування кредитом – 16686,98 доларів США, що в еквіваленті складає 127680,43 грн;

- пеня – 1548,03 доларів США, що в еквіваленті складає 11844,79 грн.

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 17.09.2010 у справі № 2-2018/2010 солідарно стягнув з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11277120000 від 25.12.2007 у сумі 1604760,77 грн.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 10.10.2024 відкрив провадження у справі № 908/2614/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, що виникли з такої участі.

Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, водночас обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17).

Грошові вимоги Акціонерного товариства «Укрсиббанк» ґрунтуються на невиконанні грошового зобов`язання з повернення кредиту в іноземній валюті, на яке відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України нараховані три проценти річних.

Матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторонами укладення 25.12.2007 договору № 11277120000, за умовами якого Акціонерне товариство «Укрсиббанк» надало ОСОБА_1 у кредит 200000,00 доларів США.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Параграф 1 Глави 71 Цивільного кодексу України регулює правовідносини за договором позики.

Частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку, що з огляду на положення статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземне валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Стаття 533 Цивільного кодексу України встановлює, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, водночас заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16 зазначила, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання позики в іноземній валюті позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц зазначила, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті та з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. При цьому при обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц дійшла висновку, що кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

Таким чином, у разі прийняття рішення про стягнення з боржника заборгованості в іноземній валюті, встановлені положеннями статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних нараховуються на прострочену суму, визначену у зазначеній у договорі валюті, а не на її еквівалент у національній валюті.

Акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулося до місцевого господарського суду у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 про визнання грошових вимог, які складаються із трьох процентів річних, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов`язання з повернення кредиту в іноземній валюті, розрахованих від простроченої суми, підтвердженої заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2010 у справі № 2-2018/2010, водночас базу розрахунку взяв від визначеної у кредитному договорі № 11277120000 від 25.12.2007 валюти – долар США.

Своєю чергою, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у резолютивній частині заочного рішення від 17.09.2010 у справі № 2-2018/2010 солідарно стягнув з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 11277120000 від 25.12.2007 у національній валюті – гривні України.

Таким чином, базою для розрахунку трьох процентів річних у даному випадку є сума в розмірі 1604760,77 грн, оскільки саме ця сума визначена в резолютивній частині заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.09.2010 у справі № 2-2018/2010.

Апеляційний господарський суд зазначає, що кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, не має права на стягнення трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість в іноземній валюті, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 01.04.2020 у справі № 331/4387/16-ц.

Місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що після ухвалення судом рішення у справі № 2-2018/2010 зобов`язання за договором позики № 11277120000 припинилися, водночас це не призвело до ухвалення неправильного рішення в частині визначення бази розрахунку трьох процентів річних.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвали місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 і від 17.06.2025 у справі № 908/2614/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025, постановлену за результатами розгляду грошових вимог Акціонерного товариства «Укрсиббанк» у справі № 908/2614/24, залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.06.2025, постановлену за результатами попереднього засідання у справі № 908/2614/24, залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Укрсиббанк».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 01.07.2026

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ