Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №922/4443/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/4443/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О, при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості (вх.№1127Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 та додаткове рішення від 12.05.2026 у справі №922/4443/25

за позовом: Харківського обласного центру зайнятості, Харківська обл, м.Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт", Харківська обл, м.Харків,

про стягнення коштів,

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Харківський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" в якій просить суд стягнути кошти мікрогранту в сумі 102 344,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 та договору про надання мікрогранту в частині нецільового використання коштів.

Господарський суд Харківської області (суддя Ю.Ю. Мужичук) рішенням від 29.04.2026 (повне рішення складено 01.05.2026) в позові відмовив повністю.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач, відступивши від передбаченого бізнес-планом розподілу коштів, фактично здійснив їх перерозподіл у межах загальної суми мікрогранту та зміна вартості предметів закупівлі в межах гранту може бути здійснена лише за рахунок зменшення інших статей витрат бізнес-плану, що є очевидним, при цьому саме по собі відхилення від структури витрат, визначеної бізнес-планом, зокрема у частині перерозподілу коштів між окремими статтями витрат, не є безумовною підставою для висновку про їх нецільове використання, якщо такі витрати здійснені у межах напрямів, визначених пунктом 5 Порядку № 738, та спрямовані на забезпечення і розвиток господарської діяльності отримувача мікрогранту. Суд зазначив, що придбане обладнання за своїм функціональним призначенням є аналогічними, зазначеному у бізнес-плані та відповідає напрямам витрат, фактично наявне у відповідача та використовується у здійсненні підприємницької діяльності, що узгоджується з цілями надання мікрогранту, визначеними Порядком № 738, витрати на користування нежитловим приміщенням, незалежно від їх оформлення як оренди чи суборенди, за своєю економічною суттю відповідають напряму витрат, передбаченому зазначеним Порядком. До того ж, відповідач виконав інші умови, зокрема створив 2 робочих місця та працевлаштував 2 особи. Суд зауважив, що часткове спрямування коштів із однієї статті витрат на придбання інших товарів, які передбачені бізнес-планом (у даному випадку із статей витрат "витрати на оренду" на придбання товарів за статтею "купівля або лізинг обладнання", збільшення вартості позицій закупівлі не можна розцінювати як нецільове використання коштів, адже такі видатки здійснені для реалізації бізнес-плану, відповідають його цілям та зроблені в межах граничної суми мікрогранту.

04.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт" через систему "Електронний суд" до суду подана заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№10644 від 05.05.2026 ), в якій він просить ухвалити додаткове судове рішення для вирішення питання про судові витрати та стягнути з Харківського обласного центру зайнятості витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Господарський суд Харківської області (суддя Ю.Ю. Мужичук) додатковим рішенням від 12.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ" про ухвалення додаткового рішення (вх.№10644 від 05.05.2026) задовольнив частково; стягнув з Харківського обласного центру зайнятості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ" витрати на правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

Мотивуючи ухвалене додаткове рішення суд, враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та обсяг виконаних робіт по наданню правової допомоги зазначив, що витрати на правову допомогу є завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, і у зв`язку з цим, вони не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, що стало підставою для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 26 000,00грн.

Харківський обласний центр зайнятості, не погоджуючись зі вказаними рішеннями, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 та додаткове рішення від 12.05.2026 по справі № 922/4443/25, прийняти нове рішення про задоволення позовної заяви.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник посилається на те, що відповідач всупереч Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738 та договору про надання мікрогранту витратив кошти в сумі 102344,99 грн, які були передбачені бізнес-планом на оренду приміщення, не за цільовим призначенням, а саме: 91299,59 грн спрямовано на закупівлю оптоволоконного лазерного зварювального апарату з водяним охолодженням 3 в 1 (різка, зварювання, чищення) Y3000W-S та 11045,40 грн витрачено на оплату суборенди приміщення за договором № 1 суборенди нерухомого майна від 05.12.2020, укладеного між ТОВ «ОЛІВІТ» та ТОВ НПП «ЕКСТРУДЕР». Скаржник наголошує, що ТОВ «ОЛІВІТ» не було позбавлено можливості звернутися до Державного центру зайнятості щодо зміни цільового призначення коштів мікрогранту в передбачений законодавством спосіб та проведення платежів банком не змінює того факту, що кошти мікрогранту були використані не за цільовим призначенням, адже Порядком та умовами Договору чітко визначено процедуру внесення змін до бізнес-плану. Враховуючи зазначене сума коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням в розмірі 102344,99 грн, на думку скаржника підлягає поверненню.

23.06.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від 22.06.2026, в якому він просить залишити апеляційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/4443/25 без змін, посилаючись на те, що кошти мікрогранту були використані саме на ті цілі (напрями/статті витрат), що були зазначені у бізнес-плані: для закупівлі обладнання та оплату за користування нежитловими приміщеннями, яке використовується в комерційних та виробничих цілях, а часткове спрямування коштів із однієї статті витрат на придбання інших товарів, які передбачені бізнес-планом не можна розцінювати як нецільове використання коштів, адже такі видатки здійснені для реалізації бізнес-плану, відповідають його цілям та зроблені в межах граничної суми мікрогранту.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 апеляційну скаргу (вх.№1127Х) у справі №922/4443/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.05.2026 апеляційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості залишив без руху, та на виконання вказаної ухвали, заявником усунуто недоліки апеляційної скарги.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківського обласного центру зайнятості (вх.№1127Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 та додаткове рішення від 12.05.2026 у справі №922/4443/25; призначив розгляд апеляційної скарги на 30 червня 2026; встановив учасникам справи термін до 22.06.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4443/25.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін у справі.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду” копія ухвали суду від 08.06.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін 08.06.2026 о 17:37, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 09.06.2026.

Отже, сторони у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

10.06.2026 матеріали справи №922/4443/25 у 2-х томах надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Керівника апарату суду від 26.06.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/4443/25 та згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду апеляційної скарги Харківського обласного центру зайнятості (вх.№1127Х) визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Представник скаржника в судове засідання з`явилась, підтримала подану апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання з`явилась, заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

01.08.2024 з метою отримання коштів мікрогранту Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛІВІТ” (надалі – Відповідач) в особі керівника Томаха Геннадія Олександровича було подано до уповноваженого банку заяву № POQ724 від 01.08.2024 та проєкт бізнес-плану щодо розвитку діючого підприємства в сфері виготовлення нестандартного обладнання та металоконструкцій зі строком реалізації 36 місяців.

За бізнес-планом Відповідача сума запиту на мікрогрант склала 500 000,00грн для її використання на закупівлю за статтями витрат: ручний оптоволоконний аппарат лазерного зварювання 3 в 1 (різка, зварювання, чищення) Gweike LCW1500 II 1.5кВт Raycus - 373375,00 грн; портативна машинка для заточування вольфрамових електродів Neutrix WAG-40 - 24280,00 грн; орендна плата – 102345,00 грн.

На підставі наказу Державного центру зайнятості від 30.08.2024 № 146 “Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу” Державним центром зайнятості прийнято рішення надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 392 отримувачам на загальну суму 97 553 688,00 грн.

Додатком № 1 до наказу № 146 визначено список заявників, які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 29.07.2024 по 11.08.2024. У списку заявників, що отримали позитивне рішення, була заява Відповідача № POQ724 за порядковим номером 233 підсумковий скоринговий бал 179 із сумою проєкту 500 000, 00 грн (Харківська).

06.09.2024 відповідачем подано підписану заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту.

Укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту в розмірі 500000,00 грн відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення Державного центру зайнятості про надання мікрогранту. У цій заяві, поданій Відповідачем зазначено про обов`язкову умову договору щодо створення 2 (двох) робочих місць.

Згідно з пунктами 1-4 розділу IV договору мікрогранту використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача). Отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому. Для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану.

Пунктами 5 та 6 розділу IV Договору мікрогранту визначено, що у разі збільшення вартості предмета договору, укладеного отримувачем з постачальником (продавцем), може бути проведена доплата суми коштів у межах граничного розміру отриманого мікрогранту. У такому випадку отримувач згідно з вимогами Порядку вносить відповідні зміни до бізнес-плану, надсилає його на погодження до Уповноваженого банку та до відповідного регіонального центру зайнятості. Відповідні зміни викладаються в додатковій угоді до цього договору. Для зміни цільового призначення мікрогранту отримувач подає відповідну заяву регіональному центру зайнятості або через кабінет отримувача на Єдиному державному вебпорталі електронних послуг (далі - Портал Дія) (за наявності технічної можливості) у формі, придатній для сприйняття її змісту, яка повинна містити обґрунтування зміни цільового призначення коштів мікрогранту. Невід`ємним додатком до заяви про зміну цільового призначення мікрогранту є бізнес-план з урахуванням змін цільового призначення, форма якого визначена Мінекономіки. Заяви про зміну цільового призначення мікрогранту, подані без бізнес-плану, не розглядаються.

Грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн були зараховані на рахунок ТОВ “Олівіт” в АТ “Ощадбанк”, що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку за період з 19.09.2024 по 25.09.2024.

Відповідно до пункту 3 розділу V Договору мікрогранту конкретні цілі використання коштів мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 Порядку, зазначаються отримувачем в бізнес-плані. Використання коштів мікрогранту на покриття інших витрат забороняється.

Пунктом 4 розділу VI Договору мікрогранту визначено, що Державний центр зайнятості має право: через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку; вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо; вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.

У межах реалізації цієї функції Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості 01.04.2025 та 30.04.2025 були здійснені моніторингові візити щодо додержання умов договору мікроганту, укладеного з ТОВ “ОЛІВІТ”, шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності м. Харків, вул. Високогірна, 2.

Відповідно до актів перевірки дотримання умов договору мікрогранту № 241 від 01.04.2025 та № 320 від 30.04.2025 було встановлено, що Відповідачем за кошти мікрогранту було придбано у ТОВ “Дельта–Сучасні Технології” портативну машинку для заточування вольфрамових електродів Neutrix WAG-40 на суму 24013,92 грн та ручний оптоволоконний лазерний зварювальний апарат з водяним охолодженням 3 в 1 (різка, зварювання, чищення) Y3000W-S на суму 464940,67 грн, всього на обладнання витрачено 488954,59 грн, що більше на 91299,59 грн від витрат на обладнання передбачених бізнес-планом, та 11045,40 грн перераховано ТОВ НПП “ЕКСТРУДЕР” за суборенду приміщення нерухомого майнам по договору № 1 суборенди нерухомого майна від 05.12.2020, укладеного між ТОВ “ОЛІВІТ” та ТОВ НПП “ЕКСТРУДЕР”.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що всупереч пункту 5 Порядку № 738 кошти в сумі 102344,99 грн, які були передбачені бізнес-планом на оренду приміщення, витрачені не за цільовим призначенням, оскільки 91299,59 грн спрямовано на закупівлю оптоволоконного лазерного зварювального апарату з водяним охолодженням 3 в 1 (різка, зварювання, чищення) Y3000W-S та 11045,40 грн витрачено на оплату суборенди приміщення за договором № 1 суборенди нерухомого майна від 05.12.2020, укладеного між ТОВ “ОЛІВІТ” та ТОВ НПП “ЕКСТРУДЕР”.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 21 Порядку № 738 Харківським обласним центром зайнятості прийнято наказ № 301 “Про повернення коштів мікрогранту” від 11.06.2025 щодо повернення коштів мікрогранту, наданого ТОВ “ОЛІВІТ”.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 08.07.2025 за №6.2-2057/25, в якій вимагав перерахувати кошти в сумі 102344,99 грн на рахунок АТ “Ощадбанк” в місячний строк, проте відповідачем кошти мікрогранту в розмірі 102344,99 грн повернуті не були.

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення неповернутих відповідачем коштів мікрогранту в сумі 102 344,99 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, посилався, зокрема, на те, що кошти мікрогранту були використані в межах визначених Порядком № 738 напрямів витрат, а саме: на придбання обладнання та на оплату користування нежитловими приміщеннями, що відповідає цілям реалізації бізнес-плану. При цьому зміна моделі та вартості обладнання, за твердженням відповідача, не є нецільовим використанням коштів, оскільки відповідне обладнання є функціонально аналогічним передбаченому бізнес-планом, а зміна здійснена в межах загальної суми наданого мікрогранту. Також відповідач зазначає, що оплата суборенди нежитлового приміщення за своєю правовою природою є платою за користування майном, а Порядок № 738 не містить прямої заборони на використання коштів мікрогранту для оплати суборенди, за умови використання приміщення в комерційних та виробничих цілях. Крім того, в матеріалах справи наявні два акти перевірки дотримання умов договору мікрогранту, які мають однакові реквізити – номер та дату (акт № 320 від 30.04.2025), проте містять взаємовиключні висновки щодо результатів перевірки, що свідчить про відсутність доказів скасування чи визнання недійсним первинного акту, що, на його думку, свідчить про суперечливість та непослідовність дій позивача і ставить під сумнів достовірність та допустимість зазначених доказів.

За результатами розгляду заявлених позовних вимог суд першої інстанції ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю, з мотивів викладених у рішенні.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Правові та економічні засади державної політики у сфері підтримки та розвитку малого і середнього підприємництва визначаються Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємства в Україні».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємства в Україні» державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.16 вказаного Закону надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до статей 12 і 16 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні” Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 21.06.2022 №738 «Порядок надання мікрогрантів на створення та розвиток власного бізнесу» (далі- Порядок №738).

Пунктами 1, 2 Порядку №738 унормовано, що джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки “Фонд підтримки малого та середнього бізнесу”, відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті. Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 738 розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту та в межах лімітів, встановлених цім пунктом. Максимальний розмір мікрогранту для отримувачів, які зареєстровані та провадять/планують провадити підприємницьку діяльність у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, не перевищує: 300000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 500000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку № 738 визначено, що мікрогранти надаються для покриття у тому числі таких напрямів витрат як: придбання обладнання та майна, необхідного для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави; орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту.

Згідно з п.6 Порядку №738 надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважені банки відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості.

За положеннями п.20 Порядку №738 для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.

Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку (п.21 Порядку №738).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до погодженого бізнес-плану відповідача загальна сума коштів мікрогранту становила 500 000,00 грн, з яких 397 655,00 грн передбачалося спрямувати на придбання обладнання, а саме: ручного оптоволоконного апарату лазерного зварювання 3 в 1 (різка, зварювання, чищення) Gweike LCW1500 II 1.5 кВт Raycus вартістю 373 375,00 грн та портативної машинки для заточування вольфрамових електродів Neutrix WAG-40 вартістю 24 280,00 грн, тоді як 102 345,00 грн – на покриття витрат з оренди нежитлового приміщення.

Разом з тим в ході здійснення перевірки додержання умов договору мікрогранту проведеної Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості встановлено, що для здійснення підприємницької діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіт" придбало у ТОВ “Дельта–Сучасні Технології” (договір поставки від 20.09.2024 № 8805251) наступне обладнання: портативна машинка для заточування вольфрамових електродів Neutrix WAG-40 на загальну суму 24 013,92 грн відповідно до банківської виписки 9/25/2024 12:46:58 РМ та видаткової накладної № 862 від 25 вересня 2024 року; оптоволоконний лазерний зварювальний апарат з водяним охолодженням 3 в 1 (різка, зварювання, чищення) Y 3000W-S на суму 464 940,67 грн, відповідно до рахунку-фактури від 18.09.2024 № С-8688 та платіжної інструкції від 24.09.2024 №1, видаткової накладної №1286 від 22.04.2025.

Сплачена сума, відповідно банківської виписки 9/25/2024 12:46:58, на придбаний оптоволоконний лазерний зварювальний апарат з водяним охолодженням 3 в 1 (різка, зварювання, чищення) Y 3000W-S перевищує на 91 565,67 грн межі витрат передбачені бізнес-планом на придбання обладнання та виведені зі статті витрат “Орендна плата”.

Також встановлено, що ТОВ “ОЛІВІТ” здійснена оплата за суборенду приміщень нерухомого майна відповідно до договору № 1 від 05.12.2020 та платіжної інструкції від 24.09.2024 № 3 у сумі 11045,40 грн за вересень 2024 року. При цьому, обов`язкова умова договору щодо створення двох робочих місць виконана отримувачем.

За результатами перевірки складено акти №241 від 01.04.2025 та №320 від 30.04.2025, при цьому в матеріалах справи наявні два акти №320 від 30.04.2025, один з яких складено та підписано начальником відділу надання послуг роботодавцями Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості Наталією Ігорівною Миргород та не містить підпису директора товариства, в якому зроблено висновок про недотримання процедури внесення змін до бізнес-плану, відповідно до вимог п.24 Порядку, а інший складено та підписано консультантами роботодавця відділу надання послуг роботодавцями Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості Багрич Мариною Анатоліївною та Яшкіною Світланою Андріївною в присутності директора товариства, в якому зроблено висновок про відсутність порушень.

З додаткових пояснень позивача (вх.5095 від 03.03.2026) наданих в ході розгляду справи і суді першої інстанції вбачається, що начальником було проведено повторну перевірку через наявність протирічь в акті складеному консультантами, зокрема невідповідність встановлених обставин щодо використання гранту за призначенням висновкам, при цьому через технічну помилку під час копіювання шаблону акту не було змінено порядковий номер акту.

За результатами повторної перевірки складено акт із зазначенням встановлених порушень умов договору, зокрема щодо перерозподілу коштів між статтями витрат без належного погодження та використання частини коштів не за цільовим призначенням. При цьому, позивач зазначає, що співпадіння номеру та дати актів не впливає на зміст встановлених за результатами повторної перевірки висновків, які, на думку позивача, є достовірними та такими, що відображають фактичні обставини використання відповідачем коштів мікрогранту.

Судом встановлено, що повторність складення акта перевірки № 320 від 30.04.2025 безпосередньо кореспондується з наявним в матеріалах справи наказом Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості № 82 від 07.04.2025 “Про проведення моніторингу та контролю виконання умов договорів мікрогранту (гранту)”, яким передбачено проведення моніторингових візитів щодо дотримання умов договорів мікрогранту у визначений період, а також оформлення результатів таких заходів відповідними актами.

За змістом вказаного наказу саме на начальника покладено обов`язок організувати відповідний моніторинговий візит та оформити актом дотримання умов договору мікрогранту, що свідчить про наявність у начальника повноважень на проведення повторної перевірки та складення відповідного акту в тому числі у випадку виявлення розбіжностей.

Разом з тим незалежно від суперечливих висновків актів, зі змісту акту складеного консультантами вбачається, що перевіркою, зокрема, встановлено, що використання гранту за цільовим призначенням в частині придбання обладнання необхідного для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави) відмічено позначкою «ні (частково)», а в частині орендна плата за нежитлове приміщення (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту) – позначкою «ні».

Тобто факт перерозподілу коштів між статтями бізнес-плану в межах наданого гранту підтверджено складеними актами та підтверджено самим відповідачем у відзиві, при цьому він заперечує саме нецільове використання коштів, посилаючись на те, що зміна моделі та вартості обладнання не можна вважати нецільовим використанням, оскільки відповідне обладнання є функціонально аналогічним передбаченому бізнес-планом, а зміна здійснена в межах загальної суми наданого мікрогранту. Крім того, оплата суборенди нежитлового приміщення за своєю правовою природою є платою за користування майном, а Порядок № 738 не містить прямої заборони на використання коштів мікрогранту для оплати суборенди, за умови використання приміщення в комерційних та виробничих цілях.

В розділі І договору (терміни та скорочення, що використовуються в договорі) передбачено, що бізнес-план – це розроблений отримувачем документ щодо створення або розвитку бізнесу отримувача (його господарської діяльності), який у відповідності до Порядку поданий до Уповноваженого банку, пройшов оцінку Уповноваженого банку для отримання мікгрогранту, та на підставі якого ДЦЗ прийняв рішення щодо надання такого мікрогранту.

Згідно із підпунктами 1, 3 пункту 2 розділу VІ договору, отримувач зобов`язується використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором; не використовувати кошти мікрогранту на цілі відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до п. 3 розділу V цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач придбав: портативну машинку для заточування вольфрамових електродів Neutrix WAG-40 на загальну суму 24 013,92 грн та оптоволоконний лазерний зварювальний апарат з водяним охолодженням 3 в 1 (різка, зварювання, чищення) Y 3000W-S на суму 464 940,67 грн, а також здійснив оплату за користування нежитловим приміщенням на підставі договору суборенди від 05.12.2020 в сумі 11 045,40 грн, що загалом складає 499 999,99грн та відповідає сумі наданого мікрогранту.

Видатки на придбання портативної машинки та зварювального апарату за своїм призначенням відповідають таким статтям витрат як придбання обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності.

При цьому, витрати використані як плата за суборенду відповідає витратам статті оренди нежитлових приміщень для комерційних та виробничих цілей, враховуючи, що суборенда приміщення є за своєю правовою природою орендою, проте передача в користування приміщення відбувається не безпосередньо власником, а орендарем за його згодою та відповідно плата за своєю правовою суттю є платою за користування майном, яке використовується відповідачем для комерційних та виробничих цілей, що не можна вважати нецільовим використанням коштів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що закупівля вказаних товарів здійснена в межах проекту, для провадження господарської діяльності відповідача, та не перевищує суму мікрогранту. При цьому, відповідачем здійснено перерозподіл статтей витрат та частина коштів з витрат на оренду спрямовано на закупівлю обладнання.

Пунктом 21 Порядку №738 передбачено, що не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що придбане обладнання за своїм функціональним призначенням є аналогічними, зазначеному у бізнес-плані та відповідає напрямам витрат, воно фактично наявне у відповідача та використовується у здійсненні підприємницької діяльності, що узгоджується з цілями надання мікрогранту, визначеними Порядком № 738, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Судова колегія зауважує, що вказівка в статтях витрат у бізнес-плані на приблизний перелік та вартість товарів або оплати відповідних послуг не підміняє собою загальні напрями витрат та не означає, що саме ці речі та саме за таку ціну буде закуплено. Порядок не вимагає отримувача гранту мати документи, що підтверджують точну ціну придбання того чи іншого майна станом на час складання бізнес-плану.

Виходячи із зазначеного не може вважатись нецільовим використанням коштів їхня витрата на обладнання, необхідного для провадження господарської діяльності отримувачем, з використанням іншої статті витрат в межах наданого гранту для досягнення тих цілей, які поставлені у бізнес-плані. Матеріали справи не містять будь-яких інших доводів та доказів в підтвердження використання коштів мікрогранту на цілі відмінні від тих, які вказані у бізнес-плані.

Cудова колегія підкреслює, що відповідно до договору та заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту , його сума становить 500000,00 грн, та в межах зазначеної суми була здійснена зміна вартості предметів закупівлі, в умовах що предмети закупівлі за своїм функціональними призначеннями є аналогічними зазначеним відповідачем у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку. Отже, зі змісту приписів п.21 Порядку нецільове використання коштів мікрогранту не підтверджується.

Посилання скаржника на п.5 розділу ІV договору, яким передбачено необхідність внесення змін до бізнес-плану у разі збільшення вартості предмета договору колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з п.5 розділу ІV договору у разі збільшення вартості предмета договору, укладеного отримувачем з постачальником (продавцем), може бути проведена доплата суми коштів у межах граничного розміру отриманого мікрогранту. У такому випадку отримувач згідно з вимогами Порядку вносить відповідні зміни до бізнес-плану, надсилає його на погодження до Уповноваженого банку та до відповідного регіонального центру зайнятості. Відповідні зміни викладаються в додатковій угоді до цього договору. Оплата витрат може бути проведена декільком постачальникам (продавцям) у межах граничного розміру мікрогранту.

Виходячи із зазначеного внесення змін до бізнес-плану отримувачем та подання їх для погодження до Уповноваженого банку та відповідного регіонального центру зайнятості у разі збільшення вартості предмета договору здійснюється в умовах недостатності отриманих коштів та необхідності доплати суми коштів у межах граничного розміру мікрогранту.

При цьому, як зазначено самим скаржником та підтверджується банківською випискою АТ “Ощадбанк” по рахунку отримувача за період з 19.09.2024 по 25.09.2024 грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн були зараховані на рахунок ТОВ “Олівіт” одним платежем 19.09.2024. Тобто, в даному випадку у відповідача були відсутні підстави для звернення до відповідного банку та центру зайнятості із змінами до бізнес-плану, оскільки відсутні підстави для здійснення будь-яких доплат в умовах перерахування всього обсягу мікрогранту.

В даному випадку зміна вартості предмету закупівлі здійснена в межах суми вже повністю наданого гранту, що свідчить по безпідставність доводів скаржника в цій частині.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що відповідач використав кошти мікрогранту поза межами напрямів, визначених Порядком № 738 або з порушенням їх цільового призначення у розумінні зазначеного Порядку, у зв`язку з чим наведені доводи про нецільове використання коштів не знайшли свого підтвердження.

Стосовно додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/4443/25 колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надані копії: договору про надання правової допомоги № 17/12-25 АО від 17.12.2025; акту приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2026; рахунку №29/04-26 від 29.04.2026, рішення Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021, ордеру серії АХ №1314190, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДН №5093 від 25.07.2018.

Так, відповідно до пункту 1.2 Договору про надання правової допомоги № 17/12-25 АО від 17.12.2025 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт" (далі по тексту - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ГАРДІУМ" (далі по тексту - АО) сторони погодили, що представництво Клієнта за умовами даного договору передбачає здійснення АО діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно п.2 Договору з метою реалізації цього договору Клієнт уповноважує АО: здійснювати всі необхідні дії, пов`язані із представництвом Клієнта в судах незалежно від територіальності, спеціалізації та інстанційності (2.1,2.2).

Відповідно до п.8 Договору розмір винагороди за надання правової допомоги за цим договором встановлюється в актах прийому-передачі наданих послуг. Розмір винагороди у справах (спорах), що мають майновий характер, може встановлюватися у відсотковому співвідношенні від ціни позову, повідомлення–рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень). У разі досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт, Сторони можуть узгодити доплату до винагороди за позитивний результат.

Про надання послуг за цим Договором Сторони складають Акт прийому-передачі наданих послуг (далі по тексту - Акт) (п.9 Договору).

Пунктами 9.1, 9.2 Договору передбачено, що оплата підлягає перерахуванню Клієнтом у безготівковій формі/або у готівковій формі протягом 10 робочих днів з моменту отримання Рахунку та Акту. Право АО на отримання винагороди не залежить від результату виконання доручення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2026 року (п.25 Договору).

На підставі вищевикладеного, в межах договору, Адвокатським об`єднанням "ГАРДІУМ" були надані відповідачу, а відповідачем прийняті послуги з правничої допомоги на суму 50 000,00 грн за актом приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2026 а саме: ознайомлення з матеріалами справи № 922/4443/25, підготовка правової позиції та узгодження її з Клієнтом, збір доказів, складання та подання відзиву на позовну заяву кількістю 14 годин, виконавець- адвокат Чуб С.В., вартістю 16 000,00 грн; підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив у справі №922/4443/25 кількістю 6 годин, виконавець-адвокат Чуб С.В., вартістю 7000,00 грн; участь у судовому засіданні 04.03.2026 у справі № 922/4443/25, виконавець - адвокат Іванченко Е.І., вартістю 4000,00 грн; підготовка та подання додаткових пояснень у справі № 922/4443/25 кількістю 6 годин, виконавець-адвокат Іванченко Е.І., вартістю 7000,00 грн; участь у судовому засіданні 18.03.2026 у справі № 922/4443/25, виконавець-адвокат Чуб С.В., вартістю 4000,00 грн; участь у судовому засіданні 01.04.2026 у справі № 922/4443/25, виконавець-адвокат Іванченко Е.І., вартістю 4000,00 грн; участь у судовому засіданні 22.04.2026 у справі № 922/4443/25, виконавець-адвокат Іванченко Е.І., вартістю 4000,00 грн.

АО «Гардіум» виставило ТОВ «Олівіт» рахунок №29/04-26 від 29.04.2026 за представництво інтересів у суді першої інстанції по справі №922/4443/25, на підставі договору про надання правової допомоги №17/12-25 АО від 17.12.2025, в загальній сумі 50 000,00грн.

Враховуючи зазначене відповідач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Позивач в свою чергу подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№11307), в якому з посиланням на критерії співмірності, реальності, їх розумності та пропорційності до характеру та обсягу наданих адвокатом послуг просив зменшити розмір стягнення з Харківського обласного центру зайнятості на користь ТОВ “ОЛІВІТ” витрат на правову допомогу з 50 000,00 грн до 26 000,00 грн.

За результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення яким частково задовольнив заяву та стягнув з позивача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 26 000,00грн

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, з доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу 04.05.2026, в умовах ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову 29.04.2026, тобто в межах процесуального строку встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд першої інстанції за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, враховуючи подане клопотання позивача про зменшення обсяг виконаних адвокатом робіт, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 26 000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн становить майже половину ціни позову у даній справі (102 344,99 грн). Подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив фактично ґрунтуються на правовій позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву, а тому не потребували значних часових затрат у заявленому відповідачем обсязі. Також додаткові пояснення у справі переважно базувались на вже досліджених матеріалах та доказах, які були предметом аналізу адвоката при підготовці первинних процесуальних документів. Крім того, частина підготовчих засідань (04.03.2026, 18.03.2026, 01.04.2026) не була тривалою, а окремі з них фактично стосувались вирішення процесуальних питань та не потребували значного обсягу підготовки чи витрат часу представників відповідача. Вказане враховано судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення у справі.

Колегія суддів наголошує, що заявник у поданій апеляційні скарзі не наводить будь-яких доводів та підстав для скасування додаткового рішення у справі, при цьому стягнутий вказаним рішенням розмір витрат на правничу допомогу в сумі 26000,00грн, з огляду на встановлені обставини, цілком відповідає критеріям співмірності, реальності, розумності та пропорційності, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Підсумовуючи викладене, доводи заявника апеляційної скарги про невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Харківського обласного центру зайнятості (вх.№1127Х) не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 та додаткове рішення від 12.05.2026 у справі №922/4443/25 підлягають залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості (вх.№1127Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 та додаткове рішення від 12.05.2026 у справі №922/4443/25 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/4443/25 - залишити без змін.

3.Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 12.05.2026 у справі №922/4443/25 - залишити без змін.

4.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 02.07.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна