Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №910/12927/23 (910/5576/25) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. Справа№ 910/12927/23 (910/5576/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Буравльова С.І.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від ліквідатора ТОВ "Паверсток": не з`явився

від КП "Швидкісний трамвай": Баблюк О.Б., Котович Д.В.

від ПАТ "Запоріжжяобленерго": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Швидкісний трамвай"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025

у справі №910/12927/23 (910/5576/25) (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом Ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б.

до Комунального підприємства "Швидкісний трамвай"

про стягнення 206 485,08 грн

в межах справи №910/12927/23

за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток"

про банкрутство,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи та короткий зміст позовних вимог

В межах справи №910/12927/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Паверсток» (далі - ТОВ «Паверсток», Позивач), Ліквідатор ТОВ «Паверсток» арбітражний керуючий Череватий Любомир Богданович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» (далі - КП «Швидкісний трамвай», Відповідач, Апелянт) про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору №6680 про закупівлю товару від 28.10.2021 (далі - Договір № 6680).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за поставлену Позивачем електричну енергію, внаслідок чого за період прострочення Позивачем на підставі норм чинного законодавства та умов Договору було нараховано штрафні санкції та суми цивільно-правової відповідальності в загальному розмірі 206 485,08 грн, з яких:

- 93 810,01 грн - пеня;

- 98 603,57 грн - інфляційні втрати;

- 14 071,50 грн - 3% річних.

Позивач наголошував, що факт споживання електричної енергії Відповідачем підтверджується наявними матеріалами справи, а порушення строків оплати є триваючим, що надає право на застосування передбачених законом та договором заходів відповідальності. Також Позивачем було заявлено до стягнення 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач не визнає позовні вимоги, стверджуючи, що він належним чином виконував зобов`язання за Договором № 6680 та бюджетним законодавством, проте був позбавлений можливості здійснити своєчасну оплату через порушення позивачем умов щодо порядку виставлення рахунків. КП «Швидкісний трамвай» наголошує, що первісне зобов`язання щодо залишку заборгованості за грудень 2021 року було припинене шляхом новації через укладення мирової угоди у справі № 904/442/22, яка містить умову про відсутність інших майнових претензій стосовно предмета спору. Крім того, відповідач заперечує проти вимог щодо стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних як безпідставних, а також вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу необґрунтовано завищеними та такими, що не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 року у справі №910/12927/23 (910/5576/25) позовні вимоги Ліквідатора ТОВ «Паверсток» було задоволено частково.

Суд першої інстанції стягнув з КП «Швидкісний трамвай» на користь ТОВ «Паверсток»:

- 87 817,38 грн - пені;

- 14 071,50 грн - 3% річних;

- 87 690,98 грн - інфляційних втрат;

- 2 274,96 грн - витрат по сплаті судового збору;

- 9 181,29 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог судом було відмовлено.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов щодо прострочення оплати за електроенергію, стягнувши з відповідача перераховані судом суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки в розрахунках позивача були виявлені помилки. При цьому суд відхилив ключові заперечення відповідача, визнавши, що попередня мирова угода не припиняє простроченого зобов`язання, відсутність бюджетного фінансування не є форс-мажором, а обов`язок своєчасної оплати зберігається незалежно від процедури надання рахунків. Також суд зменшив заявлений розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до 10 000 грн з огляду на критерії співмірності та розглянув справу письмово без виклику сторін через її малозначність.

Суд послався на норми ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 604, 612, 617, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 231, 235 ГК України, ст.ст. 13, 74, 76-80, 86, 126, 129, 236-240, 248, 252 ГПК України, Закон України "Про ринок електричної енергії", ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п.п. 4.1, 4.8, 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

А саме апелянт посилається на те, що:

- заявник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив докази відповідача та не взяв до уваги аргументи, які мали істотне значення для вирішення справи, чим порушив процесуальні права відповідача;

- відповідач наголошує, що не мав можливості здійснити оплату в строки, визначені рахунками, оскільки позивач несвоєчасно надав первинні документи. Крім того, відповідач вживав усіх заходів для оплати коштами місцевого бюджету в межах строків, передбачених Порядком № 309, враховуючи умову договору про оплату за умови надходження бюджетних коштів;

- апелянт вказує, що укладена сторонами у справі №904/442/22 мирова угода, затверджена судом, за своєю природою є новацією відповідно до ст. 604 ЦК України. Це означає припинення первісних зобов`язань, зокрема щодо неустойки, інфляційних втрат та 3% річних, тому повторне звернення з позовом з тих самих вимог є неправомірним;

- відповідач підкреслює, що був позбавлений можливості оплатити залишок заборгованості за грудень 2021 року, оскільки це споживання не було передбачене договором та не було забезпечене відповідним бюджетним фінансуванням.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу Позивач наполягає на тому, що умови Договору №6680 є правомірними та обов`язковими для виконання, а недотримання їх відповідачем не може бути виправдане внутрішніми процедурами бюджетного фінансування чи несвоєчасним отриманням первинних документів від постачальника.

Зокрема, позивач посилається на те, що:

- згідно з позицією позивача, ні несвоєчасне отримання документів, ні відсутність бюджетних коштів не є законною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки ст. 617 ЦК України не відносить відсутність коштів у боржника до випадків непереборної сили;

- укладена раніше мирова угода за своєю природою не є новацією (ст. 604 ЦК України), оскільки вона лише врегулювала порядок погашення заборгованості за іншим предметом спору, а не замінила первісне зобов`язання новим;

- в умові мирової угоди про відсутність претензій йшлося лише про предмет позову у справі № 904/442/22 (основний борг), тоді як предметом даного позову є нараховані штрафні санкції (пеня, інфляційні втрати, 3% річних), які не були частиною попереднього врегулювання;

- стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам ст. 549, 625 ЦК України, а обов`язок сплатити ці суми виникає внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Владимиренко С.В.

У зв`язку з неможливістю визначити суддю з числа суддів відповідної судової палати з урахуванням їх спеціалізації, склад колегії суддів визначено з числа всіх суддів Північного апеляційного господарського суду відповідно до абз. 2 п. 5.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12927/23 (910/5576/25) та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

11.09.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12927/23 (910/5576/25).

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 клопотання Комунального підприємства "Швидкісний трамвай" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу задоволено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Швидкісний трамвай" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/12927/23 (910/5576/25). Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.11.2025. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України в письмовій формі до 03.11.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.11.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 15.06.2026.

Явка представників учасників справи

Представники відповідача в судовому засіданні 15.06.2026 підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити.

В судове засідання 15.06.2026 представники ліквідатора та позивача не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представники ліквідатора та позивача, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Комунальне підприємство "Швидкісний трамвай" в апеляційній скарзі просить розглянути дану апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням часників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 клопотання Комунального підприємства "Швидкісний трамвай" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу задоволено.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

28.10.2021 за результатами переговорної процедури опублікованої на сайті Уповноваженого органу (ідентифікатор закупівлі №UA-2021-10-21-007171-a), між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір №6680 про закупівлю товару за кодом ЄЗС ДК 021-2015 (СРV): 09310000- 5: Електрична енергія (Електрична енергія).

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію (товар) споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період з дати початку постачання 01 листопада по 31 грудня 2021 включно, становить: 3 223 793 кВт*год, та відповідає очікуваному обсягу електричної енергії, зазначеному оператором системи розподілу або за формою, затвердженою цим договором.

Згідно з п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є невід`ємним Додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5.6 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У пункті 5.8 Договору вказано, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеного в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно з пунктом 6.2 Договору Споживач зобов`язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками цього договору, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією (пункт 13.1 Договору).

Додатком 1 до Договору є Заява приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у п. 7 персоніфікованих даних Споживача якої встановлено, що найменування Оператора системи, з яким Споживач уклав договір розподілу електричної енергії - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», ТОВ «ДТЕК високовольтні мережі», ПрАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія».

Відповідно до п. 2 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) ціна за електричну енергію становить 3,48 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 Комерційної пропозиції оплата за спожиту електроенергію здійснюється Споживачем у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування належним до сплати сум, за фактичний осяг електричної енергії, протягом 10 (десяти) банківських днів наступного місяця за розрахунковим, за умови надходження коштів з місцевого бюджету на рахунок Споживача, на підставі отриманого Споживачем від Постачальника рахунку на оплату, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.

Відповідно до 6.1 Комерційної пропозиції рахунки надаються у день подання Споживачем звіту. Для нових споживачів перший рахунок надається протягом 3-х днів з дати подання Споживачем заяви-приєднання Постачальнику. У разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 Комерційної пропозиції.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та діє по 31.12.2021 (пункт 11.1 Комерційної пропозиції).

Як слідує з листа №8921/1001 від 25.02.2025 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Довідки про обсяги розділеної електричної енергії по ЕІС кодам споживачів постачальником ТОВ «Паверсток» з 01.07.2019 по 31.12.2023, обсяг розподіленої електричної енергії в період постачання згідно Договору №6680, а саме: з 01.11.2021 по 31.12.2021 споживачу ТОВ «Паверсток»: КП «Швидкісний трамвай» (код ЄДРПОУ 30950099), на території провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», становить 2 719 093 кВт/год, а саме: - у листопаді 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 1 243 270 кВт/год; - у грудні 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 1 475 823 кВт/год.

Відповідно до відповіді №550/010.01-04 від 26.02.2025 ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» на адвокатський запит, наданою разом з Інформацією про обсяг розподіленої електроенергії по споживачам ТОВ «Паверсток» та Інформацією про обсяг розподіленої електроенергії по споживачу КП «Швидкісний трамвай», обсяг розподіленої електричної енергії в період постачання згідно Договору №6680, а саме: з 01.11.2021 по 31.12.2021 споживачу ТОВ «Паверсток»: КП «Швидкісний трамвай» (код ЄДРПОУ 30950099), на території провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», становить 446 781 кВт/год, а саме: - у листопаді 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 220 302 кВт/год; - у грудні 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 226 479 кВт/год.

Згідно з відповіддю АТ «ДТЕК високовольтні електромережі» №08-18/246 від 25.02.2025 на адвокатський запит обсяг розподіленої електричної енергії в період постачання згідно Договору №6680, а саме: з 01.11.2021 по 31.12.2021 споживачу ТОВ «ПАВЕРСТОК»: КП «Швидкісний трамвай» (код ЄДРПОУ 30950099), на території провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК високовольтні електромережі», становить 1 103 185 кВт/год, а саме: - у листопаді 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 471 445 кВт/год; - у грудні 2021 року обсяг поставленої електричної енергії КП «Швидкісний трамвай» становив 631 740 кВт/год.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлену електричну енергію (протягом 10 банківських днів наступного місяця за розрахунковим): у листопаді 2021 року на суму 6 733 859,16 грн. у строк до 14.12.2021 (включно); - у грудні 2021 року на суму 8 122 466,16 грн. у строк до 14.01.2022 (включно).

Утім, відповідачем сплачено 28.12.2021 за надані послуги у листопаді 2021 року та 01-15.12.2021 на суму 11 218 799,64 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2022 у справі № 904/442/22 затверджено мирову угоду, за умовами якої сума заборгованості у розмірі 3 664 807,12 грн. підлягала сплаті КП «Швидкісний трамвай» на користь ТОВ «Паверсток».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві зауважив, що оплата за отриману електричну енергію проводилась за рахунок бюджетних коштів. Проте, позивач під час формування та надання на виконання відповідачу первинних документів (рахунку на оплату) не дотримався умов, визначених пунктом п.5.8. Договору, у зв`язку із чим відповідач був позбавлений можливості виконати заходи з оплати за поставлену електроенергію у строк, визначений рахунком на оплату. При цьому, укладена у межах справи № 904/442/22 мирова угода за своєю правовою природою є новацією, якою встановлено новий порядок та строки виконання зобов`язань, а також погоджено умови щодо непред`явлення в майбутньому будь-яких майнових претензій стосовно предмету спору.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов ліквідатора ТОВ «Паверсток», дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з КП «Швидкісний трамвай» пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором енергопостачання №6680, при цьому суд відхилив доводи відповідача про припинення зобов`язань шляхом новації через мирову угоду у справі №904/442/22, а також зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн, визнавши їх завищеними.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

За результатами перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права у цій справі встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на відповідні норми.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 2 статті 275 ГК України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 4.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно зі статтею 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим згідно з частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, особливим видом припинення зобов`язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов`язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов`язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.

До умов новації належать такі: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати в договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання; зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Отже, фактичне споживання відповідачем електричної енергії в обсязі більшому, ніж передбачений договором, та на який виділено кошти з місцевого бюджету, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати за договором №6680 від 28.10.2021.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правова позиція апеляційного суду

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги Відповідача та відзиву Позивача на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає, з огляду на наступне

Між ТОВ «Паверсток» (Постачальник) та КП «Швидкісний трамвай» (Споживач) 28.10.2021 укладено Договір №6680 про закупівлю електричної енергії. Предметом даного судового розгляду є вимога Ліквідатора ТОВ «Паверсток» про стягнення з Відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати спожитої у листопаді-грудні 2021 року електричної енергії за періоди з 15.12.2021 до 27.12.2021 та з 15.01.2022 до 06.02.2022.

Щодо правової природи грошового зобов`язання, бюджетного фінансування та казначейського обслуговування

Скаржник обґрунтовує несвоєчасне виконання грошових зобов`язань специфікою фінансування розпорядників бюджетних коштів та процедурами Державної казначейської служби, зокрема, дотриманням 7-денного строку за Порядком № 309.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи з огляду на таке.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом частини 2 статті 617 ЦК України та частини 2 статті 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком або непереборною силою, яка звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик. Відсутність бюджетного фінансування, внутрішні фінансові проблеми контрагента або затримки у проведенні платежів органами Державної казначейської служби не є обставинами непереборної сили та не можуть нівелювати право Позивача на отримання коштів у встановлений договором строк і на захист свого майнового інтересу шляхом застосування наслідків прострочення. Аналогічна стала позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та Європейським судом з прав людини (зокрема, у справах «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», «Кечко проти України»), де зазначено, що державний чи комунальний орган не може посилатися на відсутність коштів або затримку бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх зобов`язань.

Отже, особливий статус КП «Швидкісний трамвай» та застосування механізмів Порядку № 309 Мінфіну не звільняють Відповідача від відповідальності за порушення строків оплати.

Щодо прив`язки обов`язку оплати до моменту фізичного отримання рахунків-фактур

Відповідач стверджує, що був позбавлений можливості здійснити оплату вчасно, оскільки акти надання послуг та рахунки за спірні періоди надходили із запізненням (наприклад, за листопад - 10.12.2021, за грудень - 24.01.2022), а відтак його вина у простроченні відсутня.

Цей аргумент спростовується безпосереднім аналізом умов Договору № 6680.

Зокрема, відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Згідно з п. 5.1 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору), оплата здійснюється протягом 10 банківських днів наступного місяця за розрахунковим.

Згідно з п. 6.1 Комерційної пропозиції, сторони імперативно погодили алгоритм: у разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1.

Отже, договірна конструкція прямо покладала на Відповідача обов`язок самостійно розраховувати та вносити платежі за фактично спожитий ресурс у визначений строк, незалежно від факту надходження паперового або електронного рахунку від Постачальника. Спожиті обсяги електроенергії фіксуються комерційними приладами обліку і є достеменно відомими Відповідачу (на підставі його власних звітів), що дозволяло йому виконати зобов`язання вчасно.

За правовою природою рахунок-фактура не є первинним документом, що фіксує господарську операцію, а має лише інформаційний характер (містить платіжні реквізити). Неотримання рахунку не відстрочує виконання прямого грошового зобов`язання, строк якого чітко визначений договором. Відтак, суд першої інстанції правильно визначив дати початку періодів прострочення.

Щодо правової оцінки Мирової угоди у справі № 904/442/22 як новації боргу

Апелянт посилається на те, що затвердження судом мирової угоди у справі №904/442/22 (якою врегульовано порядок погашення суми основного боргу) призвело до новації первісного зобов`язання в розумінні статті 604 ЦК України, а тому всі додаткові зобов`язання (пеня, 3% річних, інфляційні) припинилися.

Колегія суддів зазначає, що вказаний аргумент ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Особливістю новації є угода про заміну первісного зобов`язання новим, яке за своїм змістом суттєво відрізняється від попереднього. Юридичною підставою є чітко виражений намір сторін (animus novandi) припинити первісний обов`язок.

Натомість, укладена між сторонами у справі № 904/442/22 мирова угода не є новацією. За умовами цієї мирової угоди зобов`язання Відповідача оплатити поставлену електроенергію не було замінено на будь-яке інше нове зобов`язання. Угода лише змінила порядок і строки виконання вже існуючого обов`язку (встановила графік погашення). Зміна строків платежу або розстрочення не є новацією.

Така правова позиція є сталою і повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7. У цій постанові, серед іншого, Верховний Суд зазначив таке: «…укладена між сторонами у справі та затверджена судом мирова угода не є новацією в розумінні статті 604 Цивільного кодексу України, оскільки за умовами мирової угоди зобов`язання відповідача оплатити поставлений позивачем природний газ не було замінено на будь-яке інше зобов`язання, умов про припинення первісного зобов`язання, що виникло за договором купівлю-продаж природного газу № 06/10-1998 від 20.12.2010 року мирова угода не містить, а зміна порядку виконання такого зобов`язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні статті 604 Цивільного кодексу України.».

У постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 21.04.2019 у справі №916/2889/13 зазначено, що: «п. 29….укладена між сторонами мирова угода не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки за умовами мирової угоди №212 зобов`язання відповідача за договором №212 від 21.05.2004 не було замінено на будь-яке інше (нове) зобов`язання (поставка товару, надання послуг), умов про припинення первісного зобов`язання, що виникло за вказаним договором мирова угода не містить, а зміна порядку і строку виконання такого зобов`язання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7).».

Отже, з наведеного вбачається, що характерною ознакою новації є укладення нового зобов`язання, а не зміна частини існуючого (строку, порядку оплати).

Щодо посилання апелянта на пункт 7 Мирової угоди (про відмову від майнових претензій у майбутньому), колегія суддів наголошує, що у пункті 7 вказано про відсутність неврегульованих претензій щодо предмету позову у справі №904/442/22. Предметом того позову було стягнення виключно основного боргу та судового збору. Предметом позову у цій справі №910/12927/23 є стягнення санкцій за статтею 625 ЦК України та пені за минулі періоди прострочення (з 15.12.2021 до 06.02.2022), які не були предметом спору та врегулювання у справі №904/442/22.

Посилання Апелянта на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у пов`язаній справі №910/12927/23 (910/3014/25) визнаються нерелевантними, оскільки у тій справі предметом розгляду були інші періоди нарахування (після 07.02.2022), які безпосередньо накладалися на період виконання встановленого мировою угодою графіка. У справі, що орозгляждається суд першої інстанції правомірно застосував відповідальність за прострочення, яке мало місце до затвердження судом мирової угоди.

Щодо правильності розрахунків стягуваних сум

Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є законним наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання в силу прямих приписів статті 549 та частини 2 статті 625 ЦК України.

Суд першої інстанції самостійно перевірив надані Позивачем розрахунки і виявив арифметичні неточності (зокрема, щодо включення індексу інфляції за неповний місяць прострочення - лютий 2022 року, що суперечить позиції Верховного Суду у справі №910/13071/19). Внаслідок цього суд першої інстанції правомірно скоригував суми та зменшив розмір пені до 87 817,38 грн, а інфляційних втрат до 87 690,98 грн. Апелянт у своїй скарзі альтернативного математичного контррозрахунку не надав. Колегія суддів, здійснивши власний, погоджується з арифметичними висновками суду першої інстанції.

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно матеріалів справи, Ліквідатор позивача заявив до стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання правової допомоги №2 від 28.02.2025, рахунок №4 від 12.05.2025, платіжну інструкцію №2031 від 12.05.2025, акт про надання правової допомоги №4 від 02.05.2025.

Згідно з пунктом 3 Договору про надання правової допомоги вартість надання правової допомоги визначається Об`єднанням щодо кожного окремого дебітора Товариства з обмеженою відповідальністю «Паверсток» у Акті про надання правової допомоги та не може перевищувати 50 000,00 грн за одного дебітора.

Відповідно до акту про надання правової допомоги №4 від 02.05.2025 розмір винагороди за надання правової допомоги клієнта становить 30 000,00 грн.

Відповідач заперечив проти стягнення цієї суми, посилаючись на те, що заявлені витрати є необґрунтовано завищеними, не підтверджені належними доказами.

Суд першої інстанції проаналізував вимоги згідно зі ст. 126, 129 ГПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та зазначив, що гонорар може бути фіксованим або погодинним, оскільки у цій справі було визначено фіксований розмір (30 000,00 грн), фактично витрачений адвокатом час не рахувався.

Суд першої інстанції врахував, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Отже, керуючись принципами розумності та обґрунтованості, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення заявленої суми витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Паверсток» про стягнення штрафних санкцій були задоволені лише частково (через виявлені судом арифметичні помилки в розрахунках позивача), сума правничої допомоги була розподілена пропорційно до розміру задоволених вимог на підставі п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У підсумку, суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача 9 181,29 грн витрат на правничу допомогу. У решті цієї вимоги було відмовлено.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, адже зменшення витрат до 10 000,00 грн (і подальше пропорційне стягнення 9 181,29 грн) є обґрунтованим, відповідає складності справи, критеріям співмірності та реальності понесених витрат. Рішення суду в цій частині залишено без змін, а апеляційну скаргу КП «Швидкісний трамвай» відхилено.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу з 30 000,00 грн до 10 000,00 грн, що відповідає критеріям співмірності, складності справи та реальності витрат згідно зі статтями 126, 129 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/12927/23 (910/5576/25) залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 02.07.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.І. Буравльов

С.О. Алданова