Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №910/11814/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. Справа№ 910/11814/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ": Пашинський В.Ю., Колесник Г.М., Редчиць О.В.

від Акціонерного товариства "УКРПОШТА": Гоч В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 (овне рішення складено та підписано 13.02.2026)

у справі № 910/11814/25 (суддя Карабань Я.А.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ"

до Акціонерного товариства "УКРПОШТА"

про визнання недійним п.6.2 договору №280725-34Е від 29.07.2025

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "УКРПОШТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ"

про стягнення суми неустойки за невиконання зобов`язань по договору від 29.07.2025 №280725-34Е у розмірі 1 555 416,00 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРПОШТА" про визнання недійним пункту 6.2 договору №280725-34Е від 29.07.2025. Позовні вимоги, з посиланням на ст.203, 215, 216, 217, 236, 549 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що зміст оспорюваного пункту прямо суперечить поняттю штраф, а також покладає на позивача непередбачену законодавством відповідальність у вигляді надмірної фінансової санкції, що прямо порушує майнові інтереси позивача на мирне володіння власними коштами, а тому такий пункт має бути визнаний недійсним у судовому порядку.

АТ "УКРПОШТА" подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 555 416, 00 грн, з яких: 53 100,00 грн пеня за прострочення поставки товару, 40 356,00 грн пеня за прострочення строків усунення визначених зауважень до товару, 1 419 480,00 грн штраф за прострочення строків поставки товару, 42480,00 грн штраф за поставку неякісного товару. Зустрічний позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором від 29.07.2025 №280725-34Е у частині своєчасної поставки якісного товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 по справі № 910/11814/25 у задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ" на користь Акціонерного товариства "УКРПОШТА" 53 100 (п`ятдесят три тисячі сто) грн 00 коп. пені за прострочення поставки товару, 40 356 (сорок тисяч триста п`ятдесят шість) грн 00 коп. пені за прострочення строків усунення визначених зауважень до товару, 1 419 480 (один мільйон чотириста дев`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп. штрафу за прострочення строків поставки товару, 42 480 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 00 коп. штрафу за поставку неякісного товару та 18 665 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ДІСАПРОЛАЙТ" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 по справі № 910/11814/25 та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги за зустрічним позовом та відмовлено у задоволенні первісного позову. Скаржник зокрема стверджує, що аналіз умов Договору приводить до висновку, що розмір штрафних санкцій за цим договором перевищує розмір оплати виконаних робіт, що свідчить про порушення принципу свободи договору, який не є безмежним, а не повинен перечити таким принципам, як справедливість, добросовісність, розумність. На думку апелянта, надміру заявлені штрафні санкції (коли для Замовника невиконання договору Підрядником) стали «спокусою» для Замовника створити формальні умови для неприйняття замовлення та фіктивної фіксації невиконання Постачальником умов договору. За твердженням апелянта, заявлені в позовній заяві вимоги щодо визнання частини спірного договору недійсними віднайшли своє підтвердження не лише заявленими надмірними штрафними санкціями, а й і подальшою поведінкою Замовника (Відповідача). Апелянт також стверджує що матеріали справи містять відомості про цілеспрямоване усунення Позивача від реалізації результату закупівлі/виконання домовленостей шляхом неправомірного відхилення його пропозиції. Так, на стор. 2 позовної заяви Позивач зазначав (і ці обставини не були належно спростовані), що ним подано скаргу до органу оскарження - Антимонопольного комітету України, за результатами чого рішенням АМКУ №10628-р/пк-пз від 07.07.2025 скаргу задоволено та зобов`язано Відповідача скасувати рішення про відхилення пропозиції Позивача. За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» АМКУ є органом оскарження, а рішення органу оскарження набирають чинності з дня прийняття та є обов`язковими для виконання замовниками й особами, яких вони стосуються. При цьому Позивач, аналізуючи практику виконання аналогічних договорів зі сторони АТ «Укрпошта», встановив, що до інших постачальників, які уклали з Відповідачем договори на тотожних умовах, штрафні санкції не застосовувалися, що підтверджує неоднаковість (вибірковість) підходів Відповідача до різних контрагентів за однакових договірних конструкцій. Апелянт наголошує, що укладаючи спірний договір, Позивач діяв добросовісно та обґрунтовано розраховував на сталу практику Відповідача щодо фактичного незастосування "завищених" штрафних санкцій, які, з огляду на поведінку Відповідача у відносинах з іншими постачальниками, мали формальний/забезпечувальний характер і не використовувалися як самостійна мета правовідносин. Натомість застосування Відповідачем штрафних санкцій саме до Позивача, за наявності підтверджень незастосування санкцій до інших постачальників у аналогічних ситуаціях, свідчить про вибірковість Відповідача та використання штрафних санкцій не як засобу забезпечення належного виконання, а як способу отримання вигоди, що узгоджується з доводами Позивача про недобросовісне створення перешкод виконанню договору з метою наступного стягнення санкцій.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/11814/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2026.

20.04.2026 через систему «Електронний суд» АТ "УКРПОШТА" було подано відзив на апеляційну скаргу у якому воно просило суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.05.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 29.07.2025 за результатами електронної закупівлі UA-2025-05-09-012611-a між Акціонерним товариством "Укрпошта" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісапролайт" (постачальник) було укладено договір №280725-34Е (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю у власність обладнання та додаткове обладнання (далі разом - товар), перелік якого міститься у додатку 1 до договору, здійснити установку та монтаж обладнання на об`єктах покупця (далі - роботи), а також здійснювати гарантійне обслуговування товару, а покупець зобов`язується прийняти товар разом із роботами та оплатити їх в порядку та на умовах договору.

Відповідно до п.1.2. договору кількість, комплектація товару, ціна товару, що поставляється за договором, визначено в специфікації, яка є додатком 1 до договору (далі - специфікація), технічні характеристики товару визначено у технічній специфікації, що є додатком 2 до договору (далі - технічна специфікація).

Згідно із п.1.3 договору товар поставляється партіями на підставі заявок, що складаються за формою, визначеною додатком 3 до договору. Партією товару за договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою поставкою, підтвердженою відповідним первинним документом.

У пункті 1.4. договору погоджено, що код УКТ ЗЕД зазначається сторонами у специфікації на підставі інформації, наданої постачальником при укладанні договору. Відповідальність за правильність зазначення ознаки імпортованого товару, коду товару згідно з УКТ ЗЕД в специфікації, в податковій накладній, покладається на постачальника. Зміна умов договору в частині коду УКТ ЗЕД може здійснюватися постачальником шляхом надсилання покупцю письмового повідомлення, у якому визначаються підстави внесення таких змін та інформація щодо нового коду УКТ ЗЕД. У разі відсутності заперечень покупця щодо таких змін до договору, зазначене письмове повідомлення є належним підтвердженням зміни договору та невід`ємною частиною договору, при цьому зміна договору у цьому випадку здійснюється без укладання сторонами додаткової угоди.

Постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам, які зазначені у специфікації та технічній специфікації. Якість товару та робіт має відповідати іншим вимогам, що звичайно ставляться до даного виду товару та відповідних робіт. Постачальник гарантує, що товар не має недоліків та дефектів, відповідає всім необхідним вимогам охорони праці, екології, пожежної безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам (п.2.1. договору).

Згідно із п.2.2. договору постачальник зобов`язується поставити товар, гарантійний строк якого становить не менше строку, що зазначений у специфікації, але в будь-якому випадку не менше строку, встановленого виробником товару.

Постачальник гарантує якість товару у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі і складові частини товару в будь-якому випадку вважається рівним гарантійному строку на товар в цілому, окрім випадку, коли гарантійний строк на відповідні комплектуючі і складові товару перевищує гарантійний строк на товар, в цьому випадку застосовується збільшений гарантійний строк до такого комплектуючого виробу.

Відповідно до п.2.4. договору гарантійний строк обчислюється з дня (моменту) прийняття товарів, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною або актом приймання-передачі товару, що сформований за примірною формою наведеною в додатку 4 до договору.

Згідно із п.2.5. договору якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки: невідповідність товару повністю або частково умовам договору, постачальник зобов`язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом ремонту або, у випадку якщо ремонт товару або його складових частин неможливий, замінити дефектний товар або його складові частини новим товаром або новими складовими частинами товару відповідно до умов договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту направлення покупцем письмового повідомлення постачальнику, якщо не доведе, що відповідні недоліки/дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації товару.

Покупець інформує постачальника про дефекти або невідповідність поставленого товару умовам договору письмово, включаючи опис дефекту невідповідності одним із способів, визначених умовами договору.

Покупець має право звернутися в будь-яку незалежну компетентну організацію для підтвердження невідповідності товару умовам договору. Висновок такої організації зобов`язує постачальника усунути дефекти в порядку і на умовах договору. У разі відсутності вини покупця, виникненні дефекти, витрати по залученню незалежної компетентної організації для підтвердження невідповідності товару умовам договору несе постачальник (п.2.6. договору).

Відповідно до п.2.9. договору роботи вважаються якісними, якщо вони забезпечують можливість використання обладнання за призначенням. Постачальник гарантує якісь виконаних робіт та гарантійного обслуговування товару протягом гарантійного строку, що встановлюється на товар, відповідно до умов договору, та можливість експлуатації товару протягом його гарантійного строку.

Згідно із пунктами 2.10.-2.13. договору в разі виявлення покупцем протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у виконаних роботах він негайно письмово повідомляє про них постачальника. Постачальник відповідає за недоліки (дефекти), виявлені у виконаних роботах протягом гарантійного строку, визначеного умовами договору, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України. Початком перебігу гарантійного строку на виконані роботи вважається день підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Гарантійний строк на виконані роботи продовжується на час, протягом якого товар не міг експлуатуватися внаслідок виявлених недоліків (дефектів), відповідальність за якість яких несе постачальник. У разі виявлення покупцем недоліків (дефектів) протягом гарантійного строку він зобов`язаний запросити постачальника для складення відповідного акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо останній відмовився взяти участь у складенні такого акту, покупець має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його постачальнику для усунення виявлених недоліків (дефектів). Недоліки (дефекти) за відповідним актом повинні бути усуненні постачальником протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання акту відповідно до умов договору, якщо інше не буде погоджено сторонами.

Якщо між сторонами виник спір щодо усунення виявлених недоліків (дефектів) або їх причин, на вимогу будь-якої сторони може бути проведено незалежно експертизу. Фінансування витрат, пов`язаних з проведенням такої експертизи, покладається на постачальника, крім випадків, коли за результатами експертизи буде встановлено відсутність порушень умов договору постачальником або причинного зв`язку між його діями та виявленими недоліками (дефектами). У такому випадку витрати, пов`язані з проведенням експертизи, фінансує сторона, яка вимагала її проведення, а якщо експертизу проведено за згодою сторін, такі витрати покладаються на обидві сторони в рівних частинах (п.2.14. договору).

Відповідно до п.3.1. договору ціна договору складає 14 194 800,00 грн.

У пункті 5.1. договору сторонами погоджено, що постачальник поставляє товар та виконує роботи на об`єктах покупця, розташованих на території міст Київ та Одеса, за умови, що вони не відносяться до окупованих територій та територій на яких ведуться бойові дії, згідно з наданими покупцем заявками на поставку товару, за формою, яка наведена у додатку 3 до договору (далі - заявка).

Покупець має право із загальної кількості обладнання, що зазначене в таблиці 2 додатку 1 до договору в першу чергу замовити контрольний зразок товару в кількості 1 (однієї) одиниці. Замовлення контрольного зразку здійснюється в порядку, з урахуванням особливостей визначених нижче.

Строк поставки контрольного зразка товару складає не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту надання заявки покупцем.

Контрольний зразок товару повинен бути виготовлений відповідно до умов договору та вимог, зазначених в додатку 2 до договору. Покупець зобов`язується розглянути та погодити наданий контрольний зразок у строк, що не перевищує 2 (два) робочі дні з дня його поставки покупцю, або надати вмотивовану відмову від такого погодження із зазначенням переліку зауважень та пропозицій щодо доопрацювань.

Постачальник зобов`язується усунути визначені покупцем зауваження у строк, що не перевищує 3 (три) робочі дні з моменту отримання відповідних зауважень та пропозицій щодо доопрацювань.

Приймання-передача контрольного зразку здійснюється після перевірки його на відповідність технічним вимогам, що визначені у договорі, та усунення зауважень покупця (за наявності), про що сторонами складається та підписується акт погодження контрольного зразка. Постачальник складає та передає на підпис покупцю акт приймання-передачі товару щодо контрольного зразка на дату підписання сторонами акту погодження контрольного зразка без зауважень.

Товар, що постачатиметься постачальником за договором, має відповідати контрольному зразку товару, погодженому покупцем відповідно до умов цього пункту договору. У разі порушення цієї умови постачальник несе відповідальність, визначену договором.

Постачальник зобов`язаний поставити обладнання та додаткового обладнання, що зазначене в таблиці 2 додатку 1 до договору, протягом не більше ніж 60 (шістдесят) календарних днів з моменту надання відповідної заявки покупцем.

Сумарна кількість товару за заявками не може перевищувати кількість, вказану в специфікації.

Згідно із п.5.2. договору процес надання заявок відбувається в такому порядку:

5.2.1. По факту готовності об`єкту покупець, у спосіб, передбачений у п.5.3 договору, направляє постачальнику заявку.

5.2.2. Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про дату поставки товару та виконання робіт не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до такої дати. Поставка товару та усі необхідні роботи постачальником проводяться на підставі заявки у термін, визначений заявкою. Не повідомлення (несвоєчасне повідомлення) покупця про поставку товару згідно з вищенаведеними вимогами надає право покупцю не приймати товар із звільненням останнього за це від будь-якої з цим пов`язаної відповідальності.

Відповідно до 5.3. договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за договором, які оформлюються сторонами, подається одна одній одним із таких способів:

5.3.1. Шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту, зазначену в розділі "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" договору, відповідної сторони з додаванням до такого листа сканованої копії відповідного документу, підписаного стороною, в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим стороною з дати його направлення на електронну адресу відповідної сторони, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення сторони, що направила документ. Цей спосіб не застосовується для обміну первинними документами та документами, що мають бути підписані обома сторонами в оригіналі (власноручно).

5.3.2. Шляхом направлення відповідного електронного документу за допомогою сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим стороною з моменту присвоєння сервісом статусу документу "Відправлений". Документ направлений за допомогою сервісу підписується шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено договором. Доказом належного отримання документів за допомогою сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи що здійснює надання послуг за сервісом з відповідним підтвердженням.

5.3.3. Шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу відповідної сторони, зазначену в розділі "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" договору та/або передачі її уповноваженому представнику відповідної сторони, що підтверджується власноручним підписом такого представника.

Приймання обладнання на предмет відповідності його кількості, комплектності, технічним вимогам товару, вимогам щодо якості товару та робіт визначених умовами договору, здійснюється уповноваженим представником покупця у присутності представника постачальника з складанням акту технічного приймання, примірна форма якого наведена в додатку 5 до договору, який складається у двох примірниках (по одному для кожної із сторін) та підписується зазначеними представниками сторін (5.5. договору).

Відповідно до п.5.6. договору за наявності зауважень до обладнання, зафіксованих в акті технічного приймання, постачальник зобов`язаний безоплатно усунути виявлені недоліки (дефекти) у строк, погоджений сторонами, який визначається в акті технічного приймання.

Приймання обладнання після завершення робіт по якості та кількості здійснює відповідальна особа покупця.

Акт технічного приймання підписується покупцем за відсутності зауважень, недоліків та дефектів до товару та/або робіт або після їх усунення (у випадку їх наявності).

Згідно п. 5.7. договору акт приймання-передачі товару (далі - первинний документ) складається постачальником за формою, наведеною в додатку № 4 до договору, за кожною заявкою: для поставки обладнання акт складається на підставі підписаного, у порядку, передбаченому умовами договору, акту технічного приймання, а для додаткового обладнання - за фактом приймання-передачі за адресою поставки, зазначеною в заявці.

Відповідно до п. 5.8. договору постачальник складає акт приймання-передачі товару станом на дату фактичного приймання товару покупцем, підписує його та надає на підпис покупцю у спосіб, визначений договором, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати складання. Акт приймання-передачі товару крім обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством для первинних документів, повинен містити код УКТ ЗЕД для кожного найменування товару, а також посилання на номер та дату договору та відповідний номер та дату заявки згідно якої здійснюється поставка товару, перелік товару із зазначенням його вартості. Разом з актом приймання-передачі товару постачальник передає покупцю супровідні документи, що визначені в специфікації.

Покупець зобов`язаний підписати акт приймання-передачі товару протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання або в цей же строк надати вмотивовану відмову від його підписання (п.5.9. договору).

Перехід права власності на товар відбувається після його поставки у відповідному місці поставки відповідно до умов договору (для обладнання - коли товар буде змонтований і встановлений на об`єкті покупця в готовому для використання вигляді (комплектації)) на підставі належно оформлених первинних документів, підписаних уповноваженими представниками обох сторін (п.5.10. договору).

Згідно до п.5.11. договору обов`язки постачальника по передачі товару покупцю вважаються виконаними належним чином постачальником з моменту своєчасної поставки товару та виконання робіт за місцем поставки товару, визначеним покупцем у заявці, підписання сторонами належним чином оформлених первинних документів без зауважень сторін, за умови відсутності в подальшому аргументованих (підтверджених) претензій покупця щодо якості товару та робіт.

Відповідно до п.6.2. договору за порушення строків виконання зобов`язань, передбачених договором, постачальник зобов`язується сплатити покупцю пеню у розмірі 1% (одного відсотку) вартості товару, щодо якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 5 (п`ять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від загальної вартості договору, зазначеної в таблиці 1 додатку 1 до договору (по кожній заявці, по якій мало місце таке прострочення).

Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 3 (три) роки.

Згідно із пунктами 6.3. та 6.4. договору за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару з постачальника стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару. За прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% (відсоток) від суми простроченого платежу за кожний робочий день прострочення, але не більше однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.9.1. договору він набирає чинності з дня його підписання/підписання шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено договором (у залежності від форми складання договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) уповноваженими представниками сторін та діє до дати, зазначеної у специфікації. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за договором.

Згідно п.9.6. договору покупець має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, без укладання додаткової угоди, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань постачальником, повідомивши його про це у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу постачальника із зазначенням дати розірвання договору. В цьому випадку, договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні покупця.

До договору сторонами підписано додаток №1 - специфікацію (надалі - додаток №1), у якій погоджено найменування товару, код УКТЗЕД, кількість, ціну та загальну вартість у сумі 14 194 800, 00 грн.

Відповідно до п.4 додатку №1 дата виготовлення товару та його конструктивних складових, що поставляється за договором, не повинна бути раніше 2024 року.

Згідно із п.6 додатку №1 у відповідності до п.9.1. договору він діє до 31.12.2026, включно.

Також до договору сторонами підписано додаток №2 - технічну специфікацію.

04.08.2025 покупцем у порядку, визначеному п.1.9., п.п. 5.3.2. п.5.3. договору (через сервіс), постачальнику надіслано заявку №055499 від 04.08.2025 на поставку контрольного зразку товару, а саме: 1) основного модуля поштомату підвищеної автономності в кількості 1 штуки; 2) акумулятора (АКБ) для поштомату підвищеної автономності в кількості 1 штуки; 3) додаткового модуля поштомату типу 1 в кількості 1 штуки; 4) додаткового модуля поштомату типу 2 в кількості 1 штуки.

14.08.2025 постачальником було поставлено замовлений товар та в той же день сторонами складено акт технічного приймання №1/14082025 (надалі- акт), який підписано зі сторони АТ "Укрпошта" комісією відповідно до наказу №6063 від 14.08.2025 та зі сторони ТОВ "Дісапролайт" - ОСОБА_1 , як директором вказаного товариства.

Комісією виявлені наступні зауваження до товару: 1) відсутній сертифікат відповідності надійності замка комірок (значення на розрив, п.6); 2) не всі комірки відкрилися, а тому неможливо перевірити тип замка комірок (п.8); 3) не працює без електроживлення(невідповідність стандартної автономності при відсутності електромережі, п.14); 4) не працює без електроживлення (невідповідність підвищеної автономності при відсутності електромережі, п.15) 5) невідповідність глибини комірки (наявна 390мм. при вимогах в 470мм, пп.30.1- 30.4). 6) на товарі є сліди вм`ятин (ліва сторона). В результаті цього зміщені та деформовані комірки.

Відповідно до висновку комісії, товар не відповідає технічним вимогам та контрольний зразок товару не прийнятий.

15.08.2025 покупцем було направлено постачальнику, в порядку, визначеному п.5.3.2 договору повідомлення щодо вжиття всіх необхідних заходів для оперативного усунення недоліків товару, що вказані в акті, у строк, що не перевищує 3 (три) робочі дні.

22.08.2025 покупець звернувся до АТ "Оксі Банк" про сплату суми гарантійного платежу в сумі 709 740,00 грн за гарантією виконання зобов`язань №2142/07/А/ВGV від 29.07.2025, у зв`язку з порушенням постачальником умов договору №280725-34Е від 29.07.2025.

26.08.2025 постачальником направлено покупцю вимогу щодо припинення порушення положень ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що акт від 14.08.2025 та положення п.6.2. договору є недійсними, а тому вимагав припинити дії щодо необґрунтованого та безпідставного здійснення стягнення грошових коштів за рахунок банківської гарантії в сумі 709 740,00 грн.

29.08.2025 покупцем було направлено постачальнику претензію (вимогу) про сплату неустойки за договором, а також лист про розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п.9.6. договору, з 22.09.2025.

Як вказано судом вище, предметом первісного позову є вимоги постачальника до покупця про визнання недійним пункту 6.2. договору №280725-34Е від 29.07.2025. При цьому Відповідач (покупець) вимоги за первісним позовом не визнає, а також заявив зустрічний позовом про стягнення з постачальника 53 100,00 грн пені за прострочення поставки товару, 40 356,00 грн пені за прострочення строків усунення визначених зауважень до товару, 1 419 480,00 грн штрафу за прострочення строків поставки товару, 42 480,00 грн штрафу за поставку неякісного товару.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Зі змісту наведеного вище договору вбачається, що він договір містить елементи договору поставки (поставка товару та обладнання) та договору підряду (здійснення установки та монтажу обладнання), тобто сторони уклали змішаний договір.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глав 54 та 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У п. 6.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язань, передбачених договором, постачальник зобов`язується сплатити покупцю пеню у розмірі 1% (одного відсотку) вартості товару, щодо якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 5 (п`ять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від загальної вартості договору, зазначеної в таблиці 1 додатку 1 до договору (по кожній заявці, по якій мало місце таке прострочення). Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 3 (три) роки.

За статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статтей 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити: ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

За частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування наявності правових підстав для визнання пункту 6.2. договору недійсним позивач за первісним позовом посилається на те, що оспорюваний пункт не відповідає положенням ст.549 Цивільного кодексу України та ст.231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин), оскільки ним передбачені штрафні санкції, які обраховуються від загальної ціни договором, без урахування фактичного розміру невиконаного зобов`язання.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що договір №280725-34Е від 29.07.2025 був підписаний уповноваженими представниками сторін на основі вільного волевиявлення, позивач за первісним позовом добровільно взяв участь у процедурі публічної закупівлі UA-2025-05-09-012611-a, був ознайомлений з тендерною документацією, у тому числі надав згоду на представлений в ній проект договору, умови якого (у тому числі спірного пункту договору) є тотожніми до укладеного між сторонами правочину.

Докази того, що спірний договір був укладений зі сторони позивача за первісним позовом під впливом помилки, насильства, обману, тяжкої обставини, або за інших передбачених законом обставин, які дають підстави для визнання його недійсним, у матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що під час розгляду справи судом не було встановлено фактів вчинення відповідачем за первісним позовом недобросовісних дій по відношенню до позивача за первісним позовом.

Частина 1 статті 216 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Посилання позивача за первісним позовом відносно недійсності пункту 6.2. договору в зв`язку з встановленням цим пунктом обов`язку виконавця сплатити на користь замовника штраф, розрахований від загальної вартості договору без урахування фактичного розміру невиконаного зобов`язання, не беруться судом до уваги з огляду й на те, що частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) прямо передбачено можливість встановлення договором розміру санкцій у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання.

При цьому, норми чинного законодавства не ставлять у залежність умови недійсності правочину від наявності/відсутності відповідного кореспондуючого обов`язку іншої сторони щодо сплати неустойки у формі пені в разі порушення нею договірного зобов`язання.

Крім того, судом враховано, що позивач за первісним позовом сам прийняв участь у закупівлі та з моменту укладення спірного договору не заперечував дійсності його умов, а навпаки на виконання умов цього правочину почав виконувати договір. Слід також зазначити, що вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсними пункту 6.2. укладеного між сторонами договору були пред`явлені лише після звернення відповідача з первісним позовом з претензією про сплату неустойки.

При цьому, позивачем за первісним позовом заявлена вимога про визнання недійсним пункту 6.2. договору в цілому, однак, жодних підстав недійсності положення абзаца 2 вказаного пункту правочину в позовній заяві не наведено, як і не обґрунтовано.

Позивачем за первісним позовом також не надано жодних належних і допустимих доказів того, що під час укладення спірного договору, у тому числі в частині його пункту 6.2., сторонами не було дотримано загальних вимог закону, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Разом із цим, лише у разі порушення позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором, останнє буде нести відповідальність за оспорюваним пунктом 6.2. договору, що цілком відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, у частині дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності усіх учасників цивільних правовідносин.

Сторони при укладенні договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали дані правочини на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір, а тому всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки позивачем за первісним позовом не надано належних доказів та не обґрунтувало наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсними спірного положення укладеного між сторонами договору, у суду відсутні підстави для задоволення первісного позову, а тому в позові належить відмовити повністю.

Щодо зустрічного позову колегія суддів відзначає наступне.

Сторонами в пункті 5.1. договору погоджено, що постачальник поставляє товар та виконує роботи на об`єктах покупця, розташованих на території міст Київ та Одеса, за умови, що вони не відносяться до окупованих територій та територій на яких ведуться бойові дії, згідно з наданими покупцем заявками на поставку товару, за формою, яка наведена у додатку 3 до договору (далі - заявка).

Покупець має право із загальної кількості обладнання, що зазначене в таблиці 2 додатку 1 до договору в першу чергу замовити контрольний зразок товару в кількості 1 (однієї) одиниці. Замовлення контрольного зразку здійснюється в порядку, з урахуванням особливостей визначених нижче.

Строк поставки контрольного зразка товару складає не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту надання заявки покупцем.

Контрольний зразок товару повинен бути виготовлений відповідно до умов договору та вимог, зазначених в додатку 2 до договору. Покупець зобов`язується розглянути та погодити наданий контрольний зразок у строк, що не перевищує 2 (два) робочі дні з дня його поставки покупцю, або надати вмотивовану відмову від такого погодження із зазначенням переліку зауважень та пропозицій щодо доопрацювань.

Постачальник зобов`язується усунути визначені покупцем зауваження у строк, що не перевищує 3 (три) робочі дні з моменту отримання відповідних зауважень та пропозицій щодо доопрацювань.

Приймання-передача контрольного зразку здійснюється після перевірки його на відповідність технічним вимогам, що визначені у договорі, та усунення зауважень покупця (за наявності), про що сторонами складається та підписується акт погодження контрольного зразка. Постачальник складає та передає на підпис покупцю акт приймання-передачі товару щодо контрольного зразка на дату підписання сторонами акту погодження контрольного зразка без зауважень.

04.08.2025 покупцем у порядку, визначеному п.1.9., п.п. 5.3.2. п.5.3. договору постачальнику надіслано заявку №055499 від 04.08.2025 на поставку контрольного зразку товару на загальну суму 212 400, 00 грн з ПДВ, а саме: 1) основного модуля поштомату підвищеної автономності в кількості 1 штуки; 2) акумулятора (АКБ) для поштомату підвищеної автономності в кількості 1 штуки; 3) додаткового модуля поштомату типу 1 в кількості 1 штуки; 4) додаткового модуля поштомату типу 2 в кількості 1 штуки.

14.08.2025 постачальником було поставлено замовлений товар та в той же день сторонами складено акт технічного приймання №1/14082025, який підписано зі сторони АТ "Укрпошта" комісією відповідно до наказу №6063 від 14.08.2025 та зі сторони ТОВ "Дісапролайт" - Пашинським В.Ю., як директором вказаного товариства.

Комісією виявлені наступні зауваження до товару: 1) Відсутній сертифікат відповідності надійності замка комірок (значення на розрив, п.6); 2) Не всі комірки відкрилися, а тому неможливо перевірити тип замка комірок (п.8); 3) Не працює без електроживлення(невідповідність стандартної автономності при відсутності електромережі, п.14); 4) Не працює без електроживлення (невідповідність підвищеної автономності при відсутності електромережі, п.15) 5) Невідповідність глибини комірки (наявна 390мм. при вимогах в 470мм, пп.30.1- 30.4). 6) На товарі є сліди вм`ятин (ліва сторона).В результаті цього зміщені та деформовані комірки.

Відповідно до висновку комісії, товар не відповідає технічним вимогам та контрольний зразок товару не прийнятий. Акт підписаний зі сторони постачальника (позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом) без будь-яких зауважень чи заперечень.

15.08.2025 покупцем було направлено постачальнику, в порядку, визначеному п.5.3.2 договору повідомлення щодо вжиття всіх необхідних заходів для оперативного усунення недоліків товару, що вказані в акті, у строк, що не перевищує 3 (три) робочі дні.

Разом з тим, доказів усунення недоліків товару в погоджені сторонами строки матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання відносно набуття позивачем права на нарахування штрафу та пені за договором внаслідок поставки неякісного товару та за прострочення поставки товару, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Згідно з ч.1 ст.675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем за зустрічним позовом не було добровільно замінено неякісний товар.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що обставини поставки неякісного товару, порушення строків на усунення відповідачем недоліків товару та несвоєчасну поставку товару є доведеними, а отже правомірними є вимоги про нарахування штрафу та пені на підставі п.п. 6.2. та 6.3. договору.

За правилами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із п.6.2. договору за порушення строків виконання зобов`язань, передбачених договором, постачальник зобов`язується сплатити покупцю пеню у розмірі 1% (одного відсотку) вартості товару, щодо якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 5 (п`ять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від загальної вартості договору, зазначеної в таблиці 1 додатку 1 до договору (по кожній заявці, по якій мало місце таке прострочення).

Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 3 (три) роки.

Відповідно до п. 6.3. договору за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару з постачальника стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного (некомплектного) товару.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Так, специфікацією №1, яка є додатком №1 до договору, визначено вартість одиниць товару на загальну суму 212 400, 00 грн (70 000, 00 грн (основний модуль поштомату підвищеної автономності) + 40 000, 00 грн (додатковий модуль поштомату типу 1) + 60 000, 00 грн (додатковий модуль поштомату типу 2) + 7 000, 00 грн (акумулятор (АКБ) для поштомату підвищеної автономності) + 20% ПДВ ).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунки пені за прострочення поставки товару на підставі п. 6.2. договору за період з 15.08.2025 по 08.09.2025 у розмірі 53 100, 00 грн та за прострочення строків усунення визначених зауважень до товару на підставі п. 6.2. договору за період з 21.08.2025 по 08.09.2025 у розмірі 40 356, 00 грн, є арифметично вірними, а вимоги про стягнення пені є обґрунтованими.

Також суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог про стягнення штрафу на підставі п. 6.2. договору за прострочення строків поставки товару в розмірі 1 419 480, 00 грн (14 194 800, 00 грн (загальна вартість договору) х 10%) та за поставку неякісного товару на підставі п. 6.3. договору в розмірі 42 480,00 грн (212 400, 00 грн (вартість замовленого товару) х 20%).

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено у пункті 3 частини першої статті 611 ЦК України ).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Судова колегія відзначає, що положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові ОП ВС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Поряд з викладеним Суд зауважує, що при вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема, у разі, якщо за порушення умов зобов`язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України).

Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.

Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.

Як вказано судом вище, специфікацією №1, яка є додатком №1 до договору, укладеного між сторонами у даній справі, визначено вартість одиниць товару на загальну суму 212 400, 00 грн.

За прострочення виконання зобов`язання (прострочення поставки товару та прострочення строків усунення визначених зауважень до товару) на підставі п. 6.2 договору АТ «Укрпошта» було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом неустойку у розмірі 93456,00 грн (пеню 53 100, 00 грн та штраф 40 356, 00 грн) та за поставку неякісного товару на підставі п. 6.3. договору нарахований штраф в розмірі 42 480,00 грн (212 400, 00 грн (вартість замовленого товару) х 20%).

Тобто, за порушення договірного зобов`язання по поставці товару на суму 212 400, 00 грн відповідачу за зустрічним позовом нараховані штрафні санкції на суму 135936,00 грн, що за розрахунком апеляційного суду становить більше, ніж половину вартості товару, зазначеного у специфікації № 1 до договору, а саме 64%такої вартості.

Колегія суддів відзначає, що за усталеною судовою практикою, такий високий відсоток (більше ніж половина вартості товару) є підставою для суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою. При цьому колегія суддів відзначає, що означена сума є надмірною та неспівмірною з можливими збитками кредитора.

Крім цього, на підставі п. 6.2. договору за прострочення строків поставки товару позивачем було нараховано відповідачу штраф у сумі 1419480,00 грн (14194800,00 грн (загальна вартість договору) х 10%).

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача за зустрічним позовом, а нарахування неустойки у сумах, визначених у зустрічний позовній заяві, колегія оцінює як бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі.

Колегія суддів відзначає, що хоча загальна сума нарахованої неустойки менша за суму основного/порушеного зобов`язання, неустойка у розмірі 1 555 416,00 грн гривень є надзвичайно великою (значною) сумою в абсолютному вираженні. Стягнення такої суми за сам лише факт прострочення постачання, без доведення реальних збитків, перетворює неустойку з засобу стимулювання виконання зобов`язання на каральну санкцію та інструмент безпідставного збагачення позивача, що прямо суперечить правовій природі цього інституту, про що неодноразово наголошував Верховний Суд.

Колегія суддів відзначає, що позивач за зустрічним позовом не надав суду належних та допустимих доказів того, що затримка виконання зобов`язання за договором завдала йому реальних збитків, призвела до зриву його власних контрактів чи викликала інші негативні наслідки для його господарської діяльності. Стягнення нарахованих штрафних санкцій у розмірі 1 555 416,00 грн за таких обставин призведе до явного дисбалансу інтересів сторін, коли позивач отримує надмірний фінансовий зиск за рахунок погіршення фінансового стану відповідача.

В умовах триваючого воєнного стану в Україні, логістичних та фінансових труднощів, з якими стикається бізнес, вилучення з обігу відповідача суми у 1 555 416,00 грн може призвести до зупинки його діяльності, невиплати заробітної плати чи податків. Суд, діючи на засадах розумності та добросовісності, з метою відновлення паритету у відносинах сторін, вважає за необхідне зменшити розмір неустойки.

При цьому колегією суддів береться до уваги правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, відповідно до якої розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій на 90% до 5 310 (п`ять тисяч триста десять) грн 00 коп. пені за прострочення поставки товару; 4 035 (чотири тисячі тридцять п`ять) грн 60 коп. пені за прострочення строків усунення визначених зауважень до товару;141 948 (сто сорок одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) грн 00 коп. штрафу за прострочення строків поставки товару та 4 248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн 00 коп. штрафу за поставку неякісного товару.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про зміну резолютивної частини рішення Господарського суду Києва від 10.02.2026 у справі № 910/11814/25. При цьому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/11814/25 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/11814/25 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. У задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСАПРОЛАЙТ" (03115, місто Київ, вулиця Михайла Котельникова, будинок 25, офіс 303, 304, ідентифікаційний код 45140600) на користь Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22, ідентифікаційний код 21560045) 5 310 (п`ять тисяч триста десять) грн 00 коп. пені за прострочення поставки товару; 4 035 (чотири тисячі тридцять п`ять) грн 60 коп. пені за прострочення строків усунення визначених зауважень до товару; 141 948 (сто сорок одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) грн 00 коп. штрафу за прострочення строків поставки товару та 4 248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн 00 коп. штрафу за поставку неякісного товару; 23 331 (двадцять три тисячі триста тридцять одна) грн 24 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити».

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов