Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/320/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/320/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко О.В.

Спаських Н.М.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 30.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.03.2026 (повний текст рішення складено 01.04.2026)

у справі №910/320/26 (суддя О.В. Гумега)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія"

про стягнення 6 377 090,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - позивач, ПРАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія" (далі - відповідач, ТОВ "ВК "Енергія") про стягнення 6 377 090,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем строку виконання своїх зобов`язань за Договором підряду (ремонт на території замовника) № 9767-ПУ-УМТС-У від 17.05.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 1 565 007,54 грн штрафу, 4 812 081,13 грн пені, 76 525,08 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд встановив факт невиконання відповідачем робіт у строк, встановлений Специфікацією № 14 та Специфікацією № 15, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу на підставі пп 6.4.1 п. 6.4 Договору.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку штрафу, суд визнав такий розрахунок обґрунтованими та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 565 007,54 грн підлягають задоволенню повністю.

Також суд, встановивши факт невиконання відповідачем робіт у строк, встановлений Специфікацією № 14 та Специфікацією № 15, який становить понад 10 календарних днів, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) на підставі пп 6.4.2 п. 6.4 Договору, починаючи з 11 дня, а саме за прострочення робіт за Специфікацією № 14 - з 07.06.2024, за прострочення робіт за Специфікацією № 15 - з 18.06.2024.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку неустойки (пені), суд визнав його обгрунтованим в частині суми 1 302 059,22 грн пені за Специфікацією № 14 та суми пені 3 510 021,91 грн за Специфікацією № 15, тоді як в сумі 1,69 грн пені за Специфікацією № 15 розрахунок позивача визнано судом частково необгрунтованим, враховуючи невірне зазначення позивачем суми робіт за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 36 від 02.10.2024 та суми робіт за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг)№ 37 від 07.10.2024 – 1 777 227,28 грн, тоді як вірною є сума за кожним з цих актів - 1 777 226,28 грн.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4 812 082,82 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 4 812 081,13 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 30.03.2026 у справі №910/320/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що підписуючи акти приймання-передачі виконаних робіт не лише без заперечень, а і з акцентом на відсутність претензій щодо строків виконання відповідачем робіт, позивач втратив право в майбутньому посилатися на порушення відповідачем таких строків. А подальше вимагання від відповідача сплати штрафних санкцій з цього приводу є ознакою недобросовісної поведінки позивача, що тягне за собою застосування принципів “естопель” та “заборони суперечливої поведінки”.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

03.06.2026 через підсистему “Електронний суд” від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Позивач наголошує на тому, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що спрямована на ревізію законного рішення суду без належних на те правових підстав. Позивач також зазначає, що відповідач фактично повторює заперечення, яким суд першої інстанції вже надав вичерпну оцінку, при цьому демонструючи суперечливу поведінку, що межує зі зловживанням процесуальними правами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 апеляційну скаргу у справі №910/320/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

01.05.2026 через підсистему “Електронний суд” від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

07.05.2026 матеріали справи №910/320/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/320/26 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

20.05.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/320/26. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/320/26. Судове засідання призначено на 30.06.2026.

У судовому засіданні 30.06.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 30.06.2026 з`явилися представники сторін, які надали свої пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

17.05.2021 між ПРАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник, позивач) та ТОВ "ВК "Енергія" (підрядник, відповідач) укладено Договір підряду (ремонт на території замовника) № 9767-ПУ-УМТС-У (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони визначили, що в порядку та на умовах, передбачених Договором, підрядник бере на себе зобов`язання на власний ризик, своїми силами та коштами, використовуючи свої матеріали та обладнання, за завданням замовника, відповідно до умов Договору, виконати роботи з ремонту (далі – роботи) устаткування, його вузлів та комплектуючих (далі –устаткування), що зазначені у специфікаціях, які підписані обома сторонами та є невід`ємними частинами Договору (далі – додатки).

Згідно з п. 2.1 Договору підрядник зобов`язується, зокрема: виконати роботи протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів з моменту передачі обладнання в ремонт і підписання відповідного Акта про прийняття-передання обладнання в ремонт, якщо інший строк не обумовлений сторонами у додатках до Договору (пп 2.1.2); використовувати необхідні для виконання робіт власне обладнання (обладнання третіх осіб) та якісні матеріали: запасні частини, вузли, агрегати, витратні матеріали, робочі рідини тощо (пп 2.1.6).

Відповідно до Специфікації № 14 від 25.03.2024 до Договору підрядник (відповідач) взяв на себе зобов`язання виконати роботи згідно визначеного переліку загальною вартістю 6 763 944,00 грн протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів з моменту підписання цієї специфікації обома сторонами.

Відповідно до Специфікації № 15 від 05.04.2024 до Договору підрядник (відповідач) взяв на себе зобов`язання виконати роботи згідно визначеного переліку загальною вартістю 8 886 131,40 грн протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів з моменту підписання цієї специфікації обома сторонами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що роботи за Специфікацією № 14 від 25.03.2024 до Договору підряду (ремонт на території замовника) № 9767-ПУ-УМТС-У (далі – Договір), які оформлені сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 26 від 23.07.2024 на суму 1 690 986,00 грн, № 27 від 29.07.2024 на суму 1 690 986,00 грн, № 28 від 02.08.2024 на суму 1 690 986,00 грн, а також роботи за Специфікацією № 15 від 05.04.2024 до Договору, які оформлені Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 12.09.2024 на суму 1 777 226,28 грн, № 31 від 18.09.2024 на суму 1 777 226,28 грн, № 36 від 02.10.2024 на суму 1 777 226,28 грн, № 37 від 07.10.2024 на суму 1 777 226,28 грн, були виконані відповідачем з порушенням строку виконання робіт, обумовленого сторонами у наведених специфікаціях, у зв`язку з чим наявні підстави для виплати відповідачем позивачу неустойки, передбаченої пп 6.4.1, 6.4.2 п. 6.4 Договору.

23.01.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією за порушення умов Договору, згідно якої запропонував відповідачу розглянути претензію протягом 10 календарних днів з моменту її отримання та перерахувати позивачу штрафні санкції у загальному розмірі 6 377 090,36 грн, з яких: 1 565 007,54 грн штрафу та 4 812 082,82 грн пені.

Відповідач у відповіді на претензію позивача від 23.12.2024 вказав на безпідставність вимог позивача, штрафні санкції позивачу не перерахував.

За наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 6 377 090,36 грн, з яких: 1 565 007,54 грн штрафу та 4 812 082,82 грн пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог повністю з огляду на таке.

Відповідач звернув увагу, що Специфікацію № 15 до Договору було підписано сторонами 18.04.2024, а не 05.04.2024 як стверджує позивач, таким чином строк на виконання робіт за Специфікацією № 14 розпочався 26.03.2024 та тривав до 27.05.2024 включно, а за Специфікацією № 15 – з 19.04.2024 до 20.06.2024 включно.

Відповідач вказує, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, фактичним веденням бойових дій на території нашої держави, постійною повітряною загрозою ракетних ударів, його господарська діяльність зазнала негативного впливу.

Крім того, суттєвим ускладненням діяльності, на твердження відповідача, стало систематичне порушення позивачем строків оплати раніше поставлених відповідачем товарів та виконаних робіт. Відповідач неодноразово звертався до позивача із проханням оплатити раніше поставлену продукцію та виконані відповідачем роботи, і повідомляв про призупинення виконання робіт листами, які залишились без відповіді зі сторони позивача.

Відповідач здійснив передачу позивачу результатів виконаних робіт одразу після відновлення переговорного процесу щодо погашення позивачем заборгованості за раніше відвантажену продукцію та виконані відповідачем роботи. При цьому сторони прийняли рішення про врегулювання спору без застосування один до одного жодної відповідальності, про що свідчать підписані сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) із зазначенням про те, що позивач претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відповідач вважає, що підписуючи акти не лише без заперечень, а і з акцентом на відсутність претензій щодо строків виконання відповідачем робіт, позивач у розумінні статті 853 Цивільного кодексу України втратив право в майбутньому посилатися на порушення відповідачем таких строків, а подальша вимога позивача до відповідача щодо сплати штрафних санкцій з цього приводу є ознакою недобросовісної поведінки позивача, у зв`язку з чим під час розгляду цієї справи підлягають застосуванню принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Позивач у відповіді на відзив зазначив про неспроможність аргументів відповідача про те, що воєнний стан, повітряні тривоги та мобілізація персоналу є підставою для звільнення від відповідальності. Позивач звернув увагу, що Специфікації № 14 та № 15 були підписані сторонами у березні та квітні 2024 роки, на цей час воєнний стан в Україні вже тривав понад два роки; відповідач не надав жодного доказу, що обставини воєнного стану стали непереборною силою саме для виконання спірних робіт; відповідач не надав документального підтвердження форс-мажору щодо конкретних зобов`язань.

Позивач зазначив, що умови Договору не містять положень, які б дозволяли відповідачу зупиняти виконання робіт через взаємовідносини сторін за іншими договорами, тому надані відповідачем листи, які стосуються інших договорів, виходять від іншої юридичної особи, не є належними доказами у даній справі.

Позивач вважає помилковим твердження відповідача про те, що підписання актів без зауважень позбавляє позивача права на стягнення неустойки, оскільки акт приймання-передачі не є правочином про відмову від права; стаття 853 Цивільного кодексу України стосується виключно якості робіт, вона не містить положень про те, що прийняття робіт з простроченням позбавляє замовника права на неустойку; прийняття виконання після спливу строку не означає, що кредитор погодився з відсутністю порушення.

Позивач вказав на безпідставність застосування принципів "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Здійснивши аналіз умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 9767-ПУ-УМТС-У від 17.05.2021 суд першої інстанції вірно вказав, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у Специфікаціях № 14, № 15 до Договору сторони обумовили строк виконання робіт, що зазначені у цих специфікаціях - протягом 45 робочих днів з моменту підписання цих специфікацій обома сторонами.

Специфікація № 14 підписана обома сторонами 25.03.2024, відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що строк на виконання робіт за Специфікацією № 14 розпочався 26.03.2024 та тривав по 27.05.2024 включно.

Специфікація № 15 підписана обома сторонами 05.04.2024. Водночас, що під підписом та печаткою підрядника (відповідача) наявне здійснене від руки зазначення ще однієї дати - 18.04.2024.

У свою чергу, п. 8.6 Договору визначено, що виправлення в Договорі, здійснені сторонами від руки на 2 примірниках Договору мають юридичну силу лише в разі наявності погодження (підпису уповноважених осіб сторін і печаток) на кожному виправленні.

Оскільки здійснене від руки зазначення дати 18.04.2024 на Специфікації № 15, яка є невід`ємною частиною Договору, не містить наявності погодження обох сторін (підпису уповноважених осіб сторін і печаток) щодо такої дати, суд першої інстанції обгрунтовано відзначив про відсутність підстав вважати проставлену на Специфікації № 15 дату - 18.04.2024 датою підписання Специфікації № 15 обома сторонами.

Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції, що строк на виконання робіт за Специфікацією № 15 розпочався 06.04.2024 та тривав по 07.06.2024 включно.

Протилежні доводи апелянта наведеного не спростовують.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, беручи до уваги погоджені сторонами умови договору 9767-ПУ-УМТС-У, суд першої інстанції правильно встановив, що роботи за Специфікацією № 14, оформлені сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 26 від 23.07.2024 на суму 1 690 986,00 грн, № 27 від 29.07.2024 на суму 1 690 986,00 грн, № 28 від 02.08.2024 на суму 1 690 986,00 грн, були виконані відповідачем з порушенням строку виконання робіт, а саме:

- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 26 від 23.07.2024 відповідач прострочив виконання робіт з 28.05.2024 по 22.07.2024 (56 днів);

- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 29.07.2024 відповідач прострочив виконання робіт з 28.05.2024 по 28.07.2024 (62 дні);

- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28 від 02.08.2024 відповідач прострочив виконання робіт з 28.05.2024 по 01.08.2024 (66 днів).

Роботи за Специфікацією № 15, оформлені Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 12.09.2024 на суму 1 777 226,28 грн, № 31 від 18.09.2024 на суму 1 777 226,28 грн, № 36 від 02.10.2024 на суму 1 777 226,28 грн, № 37 від 07.10.2024 на суму 1 777 226,28 грн, виконані відповідачем з порушенням строку виконання робіт, а саме:

- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 30 від 12.09.2024 відповідач прострочив виконання робіт з 08.06.2024 по 11.09.2024 (96 днів);

- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 31 від 18.09.2024 відповідач прострочив виконання робіт з 08.06.2024 по 17.09.2024 (102 дні);

- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 36 від 02.10.2024 відповідач прострочив виконання робіт з 08.06.2024 по 01.10.2024 (116 днів);

- за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 37 від 07.10.2024 відповідач прострочив виконання робіт з 08.06.2024 по 06.10.2024 (121 день).

При цьому судом враховано, що факт прострочення виконання робіт за вищенаведеними Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за Специфікаціями № 14, № 15 відповідачем фактично не заперечувався.

У зв`язку з неналежним з порушенням строку виконання робіт, обумовленого сторонами у наведених специфікаціях позивачем заявлено до стягнення 1 565 007,54 грн штрафу та 4 812 082,82 грн пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за порушення строків виконання своїх зобов`язань, обумовлених п. 2.1.2 цього Договору, а саме: 6.4.1 невиконання зобов`язання у строк, передбачений у п. 2.1.2 цього Договору, підрядник виплачує замовнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості робіт за відповідним додатком (специфікацією); 6.4.2 якщо невиконання зобов`язання у строк, передбачений у п. 2.1.2 цього Договору, буде понад 10 календарних днів, то підрядник, починаючи з 11 дня, виплачує замовнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості робіт за відповідним додатком (специфікацією) за кожен день прострочення.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем робіт у строк, встановлений Специфікацією № 14 та Специфікацією № 15, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія" штрафу в розмірі 1 565 007,54 грн є обґрунтованою.

Як погоджено сторонами у пункті 6.4 Договору, якщо невиконання зобов`язання у строк, передбачений у п. 2.1.2 цього Договору, буде понад 10 календарних днів, то підрядник, починаючи з 11 дня, виплачує замовнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості робіт за відповідним додатком (специфікацією) за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, що за перерахунком суду становить 4 812 081,13 грн.

Щодо посилань скаржника на наявність форс-мажорних обставин спричинених війською агресією РФ проти України, внаслідко чого господарська діяльність відповідача зазнала негативного впливу,колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це стало наслідком форс-мажорних обставин / обставин непереборної сили та їхніх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання Договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору сторони узгодили, що сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором в умовах, передбачених у п. 7.2 цього Договору, зобов`язана в розумний термін письмово сповістити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф), із подальшим поданням документа, згідно з п. 7.4 цього Договору.

Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, має надати відповідний документ компетентного органу України (п. 7.4 Договору).

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте, в порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини, а саме введення на території України воєнного стану, впливає на неможливість відповідача виконати свої зобов`язання за договором.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин та сертифікату, виданого ТПП України або її територіальними підрозділами, стосовно причин неналежного виконання ТОВ "Виробнича Компанія "Енергія" умов договору, як і не надав доказів які б підтверджували, що обставини воєнного стану стали непереборною силою саме для виконання відповідачем робіт, визначених сторонами у Специфікаціях № 14, № 15.

До того ж суд першої інстанції правильно відзначив, що Специфікації №14 та №15 були підписані сторонами у березні та квітні 2024 року, тоді як воєнний стан в Україні введено 24.02.2022.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин судом відхиляються.

Стосовно доводів скаржника, наведених в апеляційній скарзі про те, що підписання актів без зауважень, зокрема щодо строку виконання робіт, позбавляє позивача права у майбутньому посилатись на порушення відповідачем таких строків, а подальша вимога позивача до відповідача щодо сплати неустойки є ознакою недобросовісної поведінки позивача, колегія суддів зазначає, що спірні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (передача результату робіт). Водночас, такі акти не є правочином про відмову від права, зокрема права на неустойку, яке передбачене законом (ст. 611 ЦК України) та умовами Договору (пп 6.4.1, 6.4.2 п. 6.4 Договору).

Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи апелянта, фактично дублюють його позицію викладену у відзиві на позов, та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія".

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 30.03.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/320/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича Компанія "Енергія".

Матеріали справи №910/320/26 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.В. Тищенко

Н.М. Спаських