Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №910/7027/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Справа№ 910/7027/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

представників сторін:

від позивача: Осадчук Т.А.

від відповідача: Машковська О.А.,

від третіх осіб: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024, повний текст якого складено 25.09.2024,

у справі № 910/7027/24 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Приватного акціонерного товариства «Київстар»,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Житлосервіс»

2. Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

про стягнення 592 558, 20 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення 537 386,76 грн заборгованості за договором про встановлення сервітуту №ТМ-23241 від 01.11.2011.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо здійснення своєчасної плати, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем за період з січня 2022 по листопад 2023 року виникла заборгованість у розмірі 537 386,76 грн.

04.09.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням на те, що сторонами 31.12.2021 було підписано додаткову угоду про розірвання договору № 23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011 та акт припинення доступу до місць в будинках для розміщення обладнання, а тому у відповідача відсутній доступ до місць в будинках для розміщення обладнання за вказаним договором.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач не є власником або володільцем сервітуту та остаточно втратив будь-яке право розпоряджатись об`єктом сервітуту та повноваження щодо укладення договорів на об`єктах інфраструктури комунальної власності в м. Києві з набуттям 14.06.2017 року чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», а тому Приватне акціонерне товариство «Київстар» було змушено укласти договір про надання доступу до інфраструктури об`єкта із балансоутримувачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №910/7027/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що договір №ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011 є припиненим з 31.12.2021. Після закінчення строку дії договору та припинення правовідносин сторін за ним з 31.12.2021 у зв`язку з підписанням додаткової угоди від 31.12.2021 та акту припинення, у відповідача відсутній доступ до місць в будинках для розміщення обладнання за вказаним договором та позивачем не доведено користування відповідачем будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними у додатку №1 договору №ТМ-23241 у період з січня 2022 року по листопад 2023 року, а тому відсутні зобов`язання зі сплати позивачу коштів за користування об`єктом розміщення, у заявлений позивачем період у загальному розмірі 592 558,20 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №910/7027/24, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КП «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог Господарський суд м. Києва дійшов помилкового висновку про те, що додаткова угода від 31.12.2021 до договору № ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.20211 та акт припинення доступу до місць в будинках для розміщення телекомунікаційних мереж з 31.12.2021 підписаний позивачем, та є таким, що погоджений сторонами договору (позивачем та відповідачем), і відповідно є підставою припинення сервітуту.

Скаржник звертає увагу на обставини, що були виявлені в ході перевірки інформації, наведеної у відзиві на позовну заяву.

Так, апелянт зазначає 24.10.2019 відповідач направив позивачу лист № 23686/05, яким повідомив про припинення договору з 30.09.2019, а також направив додаткову угоду про розірвання договору з 30.09.2019.

У відповідь позивач листом від 12.11.2019 № 062/15/19-2616/2 повідомив про відсутність підстав для підписання додаткової угоди.

26.06.2020 відповідач направив позивачу лист № 13664/05, яким повторно повідомив про припинення договору з 30.09.2019, а також направив додаткову угоду про розірвання договору з 30.09.2019.

Позивач надав відповідь листом від 30.07.2020 № 062/15/19-1503 стосовно того, що розірвання договорів можливе лише після демонтажу обладнання.

01.11.2022 відповідач направив позивачу лист № 22285/05, яким повідомив про припинення договору з 31.12.2021, а також направив додаткову угоду про розірвання договору з 31.12.2021 та акт припинення доступу.

Додаткова угода та акт з боку відповідача підписані представником О.В. Кремльовою. Оригінал листа, додаткової угоди та акту у 2 примірниках наявні у КП «Київжитлоспецексплуатація». Додаткова угода та акт залишились не підписаними.

03.04.2023 відповідач направив позивачу лист № 8936/05, в якому повідомив із посиланням на попередні листи, що договір закінчився 31.12.2021. Про підписану додаткову угоду в листі не згадувалось.

Позивач листом від 25.04.2023 № 062/15/19-489 повідомив про відсутність підстав для припинення договору.

Апелянт вказує, що у вересні 2024 року до відзиву на позовну заяву відповідач долучив копії додаткової угоди та акту, які нібито підписані зі сторони КП «Київжитлоспецексплуатація» ОСОБА_1 а зі сторони ПрАТ «Київстар» - ОСОБА_2 Документи отримані ПрАТ «Київстар» у грудні 2023 року з невідомих причин.

Апелянт наголошує, що «Акт припинення доступу до місць в будинках для розміщення обладнання» не відповідає договору, оскільки договором передбачена форма «Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту» (додаток № 3 до договору).

Враховуючи викладене апелянт вважає, що для вирішення спору по суті і з`ясування істини, необхідно призначити почеркознавчу експертизу.

Разом з апеляційною скаргою апелянт надав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі : додаткова угода до

договору про встановлення сервітуту № ТМ 23241 від 01.01.2011, якою сторони домовились розірвати вказаний договір з 31 грудня 2021;

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі: акт припинення доступу до місць в будинках для розміщення телекомунікаційних мереж.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень

У свою чергу ПрАТ «Київстар» електронною поштою 18.10.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, оскільки не погоджується із всіма наведеними позивачем обґрунтуваннями, які зводяться до переоцінки доказів, встановлених судом першої інстанції, просить суд у задоволенні клопотання КП «Київжитлоспецексплуатація» про призначення почеркознавчої експертизи відмовити. Апеляційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2024 у справі №910/7027/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського м. Києва від 25.09.2024 у справі №910/7027/24 залишити без змін.

ПрАТ «Київстар» зазначає, що позивач мав повний спектр процесуальних прав для подачі клопотання про призначення почеркознавчої експертизи до суду першої інстанції, проте не скористався своїми правами, а відтак несе ризик настання наслідків не вчинення таких дій.

Також відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення повністю та всебічно дослідив обставини справи на підставі тих доказів, які були надані сторонами.

Відповідач звертає увагу апеляційного суду, що позивач в апеляційній скарзі фактично реалізує свої процесуальні права, які не були ним реалізовані в суді першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Євсіков О.О. - головуючий суддя; судді - Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7027/24.

24.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла справа №910/7027/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 та призначено справу до розгляду на 02.12.2024.

У судовому засіданні 02.12.2024 оголошено перерву до 15.01.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 зобов`язано ПрАТ «Київстар» надати для огляду у судовому засіданні 15.01.2025 оригінал додаткової угоди від 31.12.2021 до договору встановлення сервітуту №ТМ23241 від 01.11.2021, якою розірвано цей договір. Запропоновано ПрАТ «Київстар» надати письмові пояснення щодо обставин укладення додаткової угоди від 31.12.2021.

08.01.2025 КП «Київжитлоспецекплуатація» надало до суду клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 .

08.01.2025 від ПрАТ «Київстар» надійшли пояснення на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, в яких він зазначив, що підписанню додаткової угоди від 31.12.2021 передували перемовини між позивачем та відповідачем, які відбувались виключно шляхом листування. Намір припинити договірні відносини зумовлений тим, що з набуттям 14.06.2017 чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» КП «Київжитлоспецексплуатація» втратило будь-яке право розпоряджатися об`єктом сервітуту, в останнього відсутні повноваження щодо укладення договорів на об`єктах інфраструктури комунальної власності в м.Києві. Тому відповідач зазначає, що підставами для укладення додаткової угоди від 31.12.2021 стало фактичне припинення договірних відносин з відповідачем, досягнення домовленостей, а пізніше і підписання між ТОВ «керуюча компанія «Житлосервіс» і ПрАТ «Київстар» договору про надання доступу до інфраструктури об`єкта №378181 від 01.01.2022. Також зазначив, що додаткова угода від 31.12.2021 була укладена шляхом взаємного надсилання сторонами примірників одна одній засобами поштового зв`язку та оскільки відповідач був ініціатором укладення даної додаткової угоди, то він надіслав два примірника на адресу позивача, один з позивач повернув зі своїм підписом. Крім того, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та апеляційної скарги КП «Київжитлоспецексплуатація», оскільки підпис, виконаний Начальником дирекції з розвитку телекомунікаційних мереж ОСОБА_1 на договорах, додаткових угодах, актах, вимогах тощо, дійсність яких позивачем не заперечувалась, подібний (містить однакові елементи) до того, що виконаний на додатковій угоді від 31.12.2021. На додатковій угоді від 31.12.2021 міститься відбиток печатки КП «Київжитлоспецексплуатація», яка ідентифікує особу позивача як таку, що брала участь у підписанні оспорюваної додаткової угоди та актів. Матеріали справи не містить жодних належних, допустимих та достовірних доказів втрати позивачем печатки або будь-яких інших фактів, які б свідчили про неправомірність її використання.

Судове засідання 15.01.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 призначено до розгляду на 12.02.2025.

28.01.2025 ПрАТ «Київстар» надало заперечення проти долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 , оскільки, на його думку, свідчення свідка не підтверджують і не спростовують факту підписання додаткової угоди від 31.12.2021 та відповідно акту припинення доступу, а зазначене має бути підтверджено тільки висновком почеркознавчої експертизи та саме експертний висновок, на його думку є допустимим доказом, що підтверджує або спростовує факт підписання додаткової угоди та акту.

Судове засідання 15.01.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 призначено до розгляду на 12.02.2025.

Судове засідання 12.02.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 призначено до розгляду на 05.03.2025. Зобов`язано ПрАТ «Київстар» надати для огляду у судовому засіданні оригінал додаткової угоди від 31.12.2021 до договору встановлення сервітуту №ТМ23241 від 01.11.2021, якою розірвано цей договір.

У судовому засіданні 05.03.2025 оголошено перерву у розгляд апеляційної скарги до 24.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 оголошено перерву до 03.04.2025. Визнано обов`язковою явку у судове засідання ОСОБА_1 . Запропоновано позивачу надати рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані ОСОБА_1 до відкриття провадження. Запропоновано сторонам письмово надати перелік питань для вирішення експертизи та перелік експертних установ для проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 визнано необґрунтованим заявлений представником відповідача відвід головуючому судді Євсікову О.О. від розгляду справи №910/7027/24. Справу передано для вирішення питання про відвід головуючому судді Євсікову О.О. у порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 колегією суддів у складі: головуючого судді Демидової А.М., суддів Сітайло Л.Г., Владимиренко С.В. у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Євсікова О.О. від розгляду справи №910/7027/24 відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі №910/7027/24 призначено комплексну судову почеркознавчу експертизу та експертизу друкарських форм, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) на вирішення поставлені питання, зазначені у резолютивній її частині. Провадження у справі №910/7027/24 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Призначаючи експертизу колегія суддів зазначила, що відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом МЮ від 08.10.1998 №53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Саме експертний висновок з дослідження підпису є допустимим доказом, що підтверджує або спростовує факт підписання Додаткової угоди та Акта припинення доступу.

Проте, Підприємство без поважних причин, маючи всі необхідні процесуальні можливості, не заявило відповідне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи при розгляді справи судом першої інстанції і, відповідно, несе ризик настання наслідків невчинення ним процесуальних дій.

Водночас, колегія суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотриманням принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, а також проаналізувавши зміст позовних вимог, що розглядаються, в контексті доводів та вимог апеляційної скарги, зазначила, що факт підписання ОСОБА_1 додаткової угоди від 31.12.2021 до договору про встановлення сервітуту №ТМ23241 від 01.11.2011 у графі «підпис» від «Підприємство» та встановлення приналежності відбитку печатки КП «Київжитлоспецексплуатація» на цій додатковій угоді та в акті припинення доступу до місць в будинках для розміщення телекомунікаційних мереж має значення для встановлення дійсних обставин справи та правильного вирішення спору, оскільки становить предмет доказування в цій справі за змістом протилежних процесуальних позицій сторін щодо позовних вимог. Встановлення вказаних фактів вимагає застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, а отже вказані обставини можуть бути встановлені лише шляхом проведення відповідної почеркознавчої та технічної експертиз.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 поновлено провадження у справі № 910/7027/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 та призначено судове засідання на 15.10.2025 у зв`язку із надходженням висновку експертів від 10.09.2025.

14.10.2025 від ПрАТ «Київстар» надійшли додаткові пояснення щодо висновку експертизи. Так відповідач зазначає, що предметом доказування у даній справі є сукупність обставин (фактів), які підтверджують заявлені КП Київжитлоспецексплуатація» вимоги щодо надання ПрАТ «Київстар» обмеженого права користування будівлями комунальної власності згідно з договором № ТМ-23241 за період з 01.01.2022 по 30.11.2023 та відсутністю оплати останнім за надані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 592 558,20 грн. Водночас, відповідач вважає, що експертне дослідження №4479/25-33/4480/25032 від 10.09.2025 не доводить факту надання позивачем послуг з розміщення обладнання на умовах сервітуту на будівлях комунальної власності згідно з додатком №1 до договору, а відтак у даній справі не стосується предмета доказування та є неналежним доказом.

Крім того, відповідач зауважує, що доводи апеляційної скарги позивача не можуть бути прийняті судом як належні підстави для скасування рішення, оскільки вони не відповідають підставам заявленого позову. Підстави апеляційного оскарження є іншими за змістом і правовою природою, ніж підстави позову. Отже, на думку відповідача, наведені позивачем нові факти не можуть бути враховані при апеляційному перегляді.

Також відповідач наголошує, що договір №ТМ-23241 (в редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2014) припинив свою дію 31.12.2016 р.

Відповідач також вказує, що питання повноважень КП «Київжитлоспецексплуатація» після набуття 14.06.2017 чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» неодноразово досліджувалось судами в подібних справах між тими ж сторонами і з ти же самим предметом спору і суді дійшли одностайного висновку про відсутність повноважень КП «Київжитлоспецексплуатація» щодо укладання нових та продовження існуючих договорів.

Відповідач у пояснення звертає увагу, що судами неодноразово встановлювався факт, що відсутність заперечень з боку КП «Київжитлоспецексплуатація» проти підписання акту закінчення розміщення обладнання свідчить про згоду останнього.

Відповідач також зазначає, що фактичне надання послуг у спірний період з 01.01.2022 надавалися ТОВ «Керуюча компанія «Житлосервіс», а з 14.10.2022 і КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського р-ну м. Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Житлосервіс» та розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.11.2025.

03.11.2025 від ТОВ «Керуюча компанія Житлосервіс» надійшли письмові пояснення аналогічні додатковим поясненням ПрАТ «Київстар» від 14.10.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 заяву про самовідвід головуючого судді Євсікова О.О. від розгляду справи №910/7027/24 задоволено. Відведено головуючого суддю Євсікова О.О. від розгляду справи №910/7027/24. Матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя; судді - Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 заяву судді Суліма В.В. про самовідвід у справі № 910/7027/24 задоволено. Матеріали справи № 910/7027/24 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя; судді - Коротун О.М., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя; судді - Коротун О.М., Ткаченко Б.О. та призначено до розгляду на 12.01.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 клопотання Приватного акціонерного товариства «Київстар» про залучення Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, задоволено. Залучено Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» до участі у справі № 910/7027/24 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача. Відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.02.2026.

Судове засідання 16.02.2026 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, а судді Коротун О.М. 17.02.2026 на семінарі у Національній школі суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 призначено на 09.03.2026.

09.03.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано пояснення третьої особи - Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» підписані директором Олександром Мальцевим, в яких Комунальне підприємство посилається на те, що 14.10.2022 між ПрАТ «Київстар» (замовник) та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» (власник) був укладений договір №450908 про надання доступу до елементів інфраструктури будинкової розподільчої мережі. Тому, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» вважає, що з 14.10.2022 ним надавались послуги щодо доступу до тих же самих будівель. А строк дії договору між ПрАТ «Київстар» та КП «Київжитлоспецекслуатація» за оспорюваний період вже сплив. Також зазначає, що після 14.06.2017, коли набув чинності ЗУ «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» КП «Київжитлоспецекслуатація» не мало повноважень укладати нові договори.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 продовжено строк розгляду справи №910/7027/24. Відкладено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 на 06.04.2026.

20.03.2026 третя особа - Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» поштою надіслало на адресу Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів щодо повноважень підписання директором Олександром Мальцевим.

23.03.2026 КП «Київжитлоспецекслуатація» подані заперечення на пояснення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва».

26.03.2026 ПрАТ «Київстар» подано додаткові пояснення щодо пояснень КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» від 20.03.2026 та КП «Київжитлоспецекслуатація» від 23.03.2026.

06.04.2026 через Електронний суд від третьої особи Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» надійшли пояснення підписані кваліфікованим електронним підписом виконуючого обов`язки директора Мальцева О.О., в яких зазначено, що підпис на документах поданих 20.03.2026 нібито Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» не належить виконуючому обов`язків директора Мальцеву Олександру Олександровичу. На зазначених документах вказано посаду керівника «директор», хоч у третьої особи вже більше 5 років відсутній директор, а посада сьогоднішнього керівника, як і попереднього називається «виконувач обов`язків директора», про що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відтиск на печатці на зазначених документах не відповідає відтиску печатки третьої особи, зокрема на печатці вказано ідентифікаційний код 34956254, хоч дійсний ідентифікаційний код КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" - 34966254. У зв`язку з цим, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" звернулось до Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про злочин.

Крім того, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» повідомляє, що у січні 2025 року з листа позивача від 20.01.2026 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" дізналось про підробку невідомими особами наказу №147-К від02.09.2021 «Про призначення управителя», договору №4564-08 від 01.08.2019 про надання послуг з управління багатоквартирними будинками, а також підпису керівника та печатки третьої особи на них. У зв`язку з цим, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" звернулось до Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про злочин. Отже, Комунальне підприємство зауважує, що інформація, зазначена нами у листі-відповіді від 25.02.2025 №86/03, адресованому позивачу у даній справи, відповідає дійсним обставинам справи, наказ №147-К від 02.09.2021 «Про призначення управителя» третьою особою не видавався, договір №4564-08 від 01.08.2019 про надання послуг з управління багатоквартирними будинками - не укладався, конкурсний відбір управителя у 2019 році - не проводився.

08.04.2026 від ПрАТ «Київстар» надійшли додаткові пояснення, в яких він вказує, що зазначене в поясненнях КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від 06.04.2026. не має правового значення для правильного вирішення спору, містить інформацію, яка не стосується предмету спору та виходить за межі перегляду.

Судове засідання 06.04.2026 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. з 23.03.2026 по 07.04.2026 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 призначено на 22.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 до 18.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 до 01.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 до 29.06.2026.

Колегією суддів у судовому засіданні 29.06.2026 було досліджено матеріали справи, а також всі заяви, заперечення, додаткові пояснення, клопотання учасників процесу, після чого, суд перейшов на стадію судових дебатів. Після судових дебатів, у зв`язку зі складністю справи (великої кількості доказів, наданих учасниками справи (справа налічує шість томів, з них п`ять томів складають заяви, заперечення, додаткові пояснення, клопотання учасників справи подані до суду апеляційної інстанції) оголошено про відкладення стадії ухвалення та проголошення судового рішення на 01.07.2026.

Колегія суддів у встановлений час 01.07.2026 оголосила скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Обов`язок суду, це дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод (ст. 6 Конвенції).

Належне мотивування судового рішення: демонструє сторонам, що суд почув їхні позиції, а не проігнорував їх; надає сторонам можливість вирішити питання про доцільність його оскарження; забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи; забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям (п.22 Висновку № 3 КРЄС, рішення ЄСПЛ у справі «Мала проти України» від 03.07.2014).

Ефективність справедливого розгляду - сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. (рішення ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії»).

Вмотивованість судового рішення захищає особу від сваволі суду (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»).

Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи ( постанова ВПВС від 10.06.2021 у справі № 11-104сам21).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Фріда" проти України" від 08.12.2016).

Враховуючи викладене, через те що сторонами подавалась чисельна кількість доказів (справа налічує шість томів, з них п`ять томів складають заяви, заперечення, додаткові пояснення, клопотання учасників справи, подані до суду апеляційної інстанції), з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на ст.ст.2,7,13 ГПК України, на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/7027/24 розглядалась протягом розумного строку, з наданням часу учасникам апеляційного провадження для ознайомлення з позицією один одного та заслухавши їх у відкритому судовому засіданні.

Явка представників сторін

Представники третіх осіб у судове засідання 29.09.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи сторони повідомлявся належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Представник третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» у судовому засіданні 18.05.2026 надав свої пояснення, в яких просив не брати до уваги подані нібито від керуючою компанією 20.03.2026 документи, з цього приводу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва" звернулось до Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві із заявою про злочин.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні за відсутності представників третіх осіб.

Позиції учасників справи

Представниця позивача у судовому засіданні 29.06.2026 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представниця відповідача у судовому засіданні 29.06.2026 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила у її задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

01.11.2011 між позивачем (надалі - підприємство) та відповідачем (надалі - сервітуарій) був укладений договір № 23241 про встановлення сервітуту.

31.12.2014 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 4 до договору від 01.11.2011 № 23241, якою договір викладено в новій редакції та договору присвоєно № ТМ-23241 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, його предметом є обмежене право користування сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору, сервітуарій зобов`язується вносити підприємству, відповідно до умов договору, щомісячну плату за використання об`єктів розміщення та інші платежі, визначені договором.

Розрахунок щомісячної плати за кожен об`єкт розміщення та в цілому за договором наводиться в додатку № 1 до даного договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, щомісячний розмір плати за даним договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуарію не пізніше 28 числа кожного місяця.

Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів сервітуарія, вказаних в даному договорі.

На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 25 705, 80 грн, в тому числі ПДВ 4 284, 30 грн.

Загальний розмір плати за даним договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства.

Згідно із п. 3.5. договору, нарахування плати починається з дати укладання договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору.

Відповідно до п. 3.10. договору, розмір плати за договором змінюється у разі зміни тарифу зазначеного у додатку № 1 доданого договору, про що укладається відповідна додаткова угода до цього договору.

Згідно з п. 4.1.1 договору сервітуарій зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 9.2. договору, у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік на тих же умовах.

Згідно з п. 9.3. договору припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 3 до договору).

У додатку № 1 до договору наведений адресний перелік об`єктів комунальної власності та розрахунок плати.

Додатковою угодою № 4 від 31.12.2014 сторони дійшли згоди викласти договір про встановлення сервітуту №ТМ-23241 у новій редакції.

Додатковою угодою № 5 від 01.07.2015 до договору сторони внесли зміни в п. 3.3. договору та, зокрема, виклали його в такій редакції: «На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 25 421, 40 грн, в тому числі ПДВ 4 236, 90 грн» та виклали додаток № 1 до договору в редакції додатку № 1 додаткової угоди.

Додатковою угодою № 6 від 01.03.2016 до договору сторони внесли зміни в п. 3.3. договору та, зокрема, виклали його в такій редакції: «На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 25 569, 00 грн, в тому числі ПДВ 4 261, 50 грн» та включили до додатку № 1 до договору об`єкти розміщення.

Додатковою угодою № 7 від 01.09.2016 до договору сторони внесли зміни в п. 3.3. договору та, зокрема, виклали його в такій редакції: «На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 25 763, 40 грн, в тому числі ПДВ 4 293, 90 грн», виклали розділ місцезнаходження та реквізити сторін в новій редакції та виклали додаток № 1 до договору в редакції додатку № 1 додаткової угоди.

Додатковою угодою № 8 від 01.11.2016 до договору сторони виклали розділ місцезнаходження та реквізити сторін в новій редакції.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він з січня 2022 року по листопад 2023 року надав, а відповідач прийняв, обмежене право користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності, що підтверджується рахунками на оплату на загальну суму 592 558, 20 грн:

- за 2022 рік: № 32 від 01.01.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 362 від 01.02.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 723 від 01.03.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 1135 від 01.04.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 1447 від 01.05.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 1774 від 01.06.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 2102 від 01.07.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 2431 від 01.08.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 2852 від 01.09.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 2994 від 01.10.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 3320 від 01.11.2022 на суму 25 763, 40 грн, № 3659 від 01.12.2022 на суму 25 763, 40 грн;

- за 2023 рік: № 28 від 01.01.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 346 від 01.02.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 680 від 01.03.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 996 від 01.04.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 1318 від 01.05.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 1640 від 01.06.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 1957 від 01.07.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 2297 від 01.08.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 2603 від 01.09.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 2926 від 01.10.2023 на суму 25 763, 40 грн, № 3424 від 01.11.2023 на суму 25 763, 40 грн.

Натомість, як зазначає позивач у позові, відповідач своєчасно оплату прийнятих послуг не здійснив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 592 558, 20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором за вих. № 062/15/19-275, в якій просив сплатити заборгованість за договором № ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011 в розмірі 333 924, 20 грн.

У відповідь на вказану вимогу, відповідач листом за вих. № 062/15/19-273 від 01.03.2023 повідомив позивача, що строк дії договору № ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011 закінчився 31.12.2021, а тому починаючи з 01.01.2022 нарахування та оплата по даному договору не проводиться, в зв`язку з чим вимогу вважає необґрунтованою.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011 (в редакції додаткової угоди № 4 від 31.12.2014), а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення основного боргу в розмірі 592 558, 20 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно із п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції договір за своїм змістом та правовою природою є договором встановлення сервітуту, який підпадає під правове регулювання глави 32 ЦК України.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 295 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.

Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.

Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.

Статтею 403 ЦК України встановлено, що:

- сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (ч. 1);

- сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (ч. 2);

- особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 3);

- сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (ч. 5);

- сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений (ч. 6).

Із наведених положень ЦК України вбачається, що сервітутом встановлюється право користування чужим майном для задоволення певних потреб та обсяг прав щодо такого користування особою чужим майном.

За змістом положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється, зокрема, у разі спливу строку, на який було встановлено сервітут а також припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Отже, даною статтею встановлено підстави припинення сервітуту, в т.ч. перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав, до яких віднесено, зокрема, припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, та сплив строку, на який його було встановлено.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Київська міська рада своїм рішенням від 14.07.2011 №378/5765 із змінами внесеними згідно з рішенням Київської міської ради №464/1328 від 14.05.2015, доручила Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, таких як: нежитлові будинки, інженерні та інші споруди, а також будинки та інфраструктурні об`єкти житлового фонду, передані до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) зазначених об`єктах (п.п.1, 2 Рішення).

За змістом наведеного Рішення розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності територіальної громади міста Києва здійснюється за плату, яка встановлюється відповідно до тарифів, розроблених Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та погоджених з Головним управлінням цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), і перераховується на рахунок позивача (п.п. 3, 5 Рішення). При цьому, відповідно до порядку розподілу суми отриманих платежів, встановленого п.4 вказаного Рішення, в розмірі 25 % сплачується підприємствам, установам, організаціям комунальної власності територіальних громад районів - балансоутримувачів житлових та нежитлових будинків. Зазначені кошти спрямовуються на відшкодування витрат утримання місць розміщення телекомунікаційних мереж.

Керуючись рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 №378/5765 позивач уклав з відповідачем 01.11.2011 договір №ТМ-23241 про встановлення сервітуту (далі - договір), предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм (відповідачем) будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними у додатку №1 до даного договору (надалі - Об`єкт розміщення).

Додатком 1 до договору від 01.11.2011 №ТМ -23241 сторони погодили «Адресний перелік об`єктів комунальної власності та розрахунок плати», до якого включено багатоквартирні будинки, балансоутримувачами яких є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва».

Таким чином, укладаючи договір, позивач діяв на підставі та у відповідності до повноважень, наданих власником.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" суб`єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Пунктом 4.1.1 договору № ТМ-23241 від 01.11.2011 про встановлення сервітуту (в редакції додаткової угоди № 4 від 31.12.2014) встановлено, що сервітуарій зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.

Відповідно до п. 3.3. договору, щомісячний розмір плати за даним договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуарію не пізніше 28 числа кожного місяця.

Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів сервітуарія, вказаних в даному договорі.

На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 25 705, 80 грн, в тому числі ПДВ 4 284, 30 грн.

Загальний розмір плати за даним договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства.

Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 3.3 договору позивач виставляв відповідачу рахунки за договором за період з січня 2022 року по листопад 2023 року, загалом на суму 592 558,20 грн, які направлялися на адресу відповідача. Відповідач не заперечує факт отримання вказаних рахунків та актів надання послуг.

Згідно із п. 3.5. договору, нарахування плати починається з дати укладання договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Отже, законодавством передбачено, що правовим наслідком закінчення строку дії договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов`язує здійснення прав і виконання обов`язків сторонами за цим договором.

Пунктом 9.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2014 передбачено, що у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов договору за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах.

За доводами відповідача у апеляційній інстанції договір є припиненим через сплив строку з посиланням на положення що встановлюють можливість пролонгації договору тільки до 31.12.2016. Однак, умови договору не містять жодних обмежень щодо строків пролонгації договору, що підтверджується його змістом. За таких обставин, відсутні підстави вважати договір припиненим 31.12.2016, зі спливом строків сервітуту, на який його було встановлено.

Щодо посилання відповідача на чисельну судову практику, колегія суддів відхиляє її та звертає увагу, що у рішеннях суду, на які посилався відповідач, відмовлено позивачу у позові, оскільки умовами договору дійсно було передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах, але не більше ніж до конкретної дати. У даній справі, конкретної дати пролонгації не зазначено, тому щорічно відбувалася автоматична пролонгація договору відповідно до його умов, внаслідок чого договір не було припинено зі спливом строку його дії. Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини шляхом визначеним у п. 9.2 договору не подано. Також у матеріалах справи відсутні докази розірвання сторонами договору сервітуту у судовому порядку. Отже, договір сервітуту у спірний період був дійсним та обов`язковим для виконання.

Сервітуарій зобов`язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за цим договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати ( п. 4.1.1 договору).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором щодо сплати наданого права користування у повному обсязі та у визначений договором строк не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 592 558,20 грн.

Як було зазначено вище, нарахування плати починається з дати укладання договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору (п.3.5 договору).

Аналогічно пунктом 9.3 договору встановлено, що припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 4 договору).

Демонтаж проводиться із збереженням об`єкту розміщення в стані не гіршому ніж передавався та здійснюється зі складанням відповідного акту у присутності представників сторін цього договору та балансоутримувача будинку. Акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту засвідчує демонтаж обладнання та повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін договору (п. 4.1.8 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання відповідача (сторони договору), які виникли внаслідок укладення цього договору не були виконані та існують до цього часу. Відповідач не демонтував обладнання, що йому належить, відповідно позивач не засвідчив факт демонтажу цього обладнання і не підписав акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту.

Отже, відповідач продовжує використовувати чуже майно для задоволення певних потреб, що полягає у знаходженні на об`єкті розміщення телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій відповідача, ін.

Відповідач зазначав, що він неодноразово звертався до позивача про розірвання 01.11.2011 договору №ТМ-23241 про встановлення сервітуту, надавши на підпис позивачу додаткову угоду до договору від 31.12.2021, та зазначивши, що у разі незгоди або не підписання додаткової угоди та акту припинення, договір буде вважатись припиненим в односторонньому порядку з 31.12.2021. Нарахування та оплата за договором після зазначеної дати сплачуватись не будуть.

Стосовно одностороннього припинення договору колегія суддів зазначає, що договором не передбачено право сервітуарія (відповідача) на одностороннє розірвання договору.

Договором передбачено лише право позивача на розірвання договору в односторонньому порядку у разі використання об`єкту розміщення всупереч умовам договору (п.5.2.5 договору), а також у п.9.2 договору передбачено можливість кожної із сторін надіслати повідомлення про не продовження дії договору на наступний рік. Таке повідомлення від відповідача не надходило.

Однозначно невірними є доводи відповідача про погодження позивачем акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту в результаті його не підписання. Чинне цивільне та господарське законодавство України не вимагає складення актів (в т.ч. закінчення розміщення обладнання) - це скоріше вимога податкового законодавства. Проте сторони можуть керуватися звичаями, зокрема звичаями ділового обороту (ст. 7 ЦКУ).

Таким чином, оскільки зобов`язання відповідача по демонтажу обладнання залишилось невиконаним, відповідно існує зобов`язання по перерахуванню плати до моменту здійснення демонтажу обладнання/підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, відповідачу правомірно нараховано з січня 2022 року по листопад 2023 року включно плату на загальну суму 592 558,20 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що додатковою угодою від 31.12.2021 до договору № ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011 (а.с. 134), сторони домовились розірвати з 31.12.2021 договір № ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011. Підписанням цієї додаткової угоди сторони засвідчують, що матеріальних, фінансових та будь-яких інших претензій у зв`язку із виконанням і припиненням договору № ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011 один до одного не мають. Додаткова угода вступає в силу з 31.12.2021.

Вказана додаткова угода підписана з обох сторін без зауважень і заперечень та скріплена печаткою позивача.

Відповідно до акту припинення доступу до місць в будинках для розміщення обладнання (а.с. 134 на звороті), з 31.12.2021 відповідачеві припинено доступ до місць в будинках для розміщення обладнання за договором № 23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011.

Вказаний акт підписаний з обох сторін без зауважень і заперечень та скріплений печаткою позивача.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір № ТМ-23241 про встановлення сервітуту від 01.11.2011 є припиненим з 31.12.2021, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача оплати за договором сервітуту в період з січня 2022 року по листопад 2023 року у розмірі 592 558, 20 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на так у відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.3 ст.653 ЦК України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту(ст.654 ЦК України).

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3 ст.639 ЦК України).

Заперечуючи проти позову відповідач упродовж розгляду справи у суді першої інстанції посилався на розірвання договору з 31.12.2021 за взаємною згодою сторін, однак, як зазначив позивач у апеляційній скарзі, він не підписував надану відповідачем додаткову угоду від 31.12.2021 до договору про встановлення сервітуту від 01.11.2011 №ТМ -23241.

Даний факт підтверджується результатами комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів, яка була призначена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотриманням принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, а також з урахуванням змісту позовних вимог, що розглядаються, в контексті доводів та вимог апеляційної скарги, де зазначено, що факт підписання ОСОБА_1 додаткової угоди від 31.12.2021 до договору про встановлення сервітуту №ТМ23241 від 01.11.2011 у графі «підпис» від «Підприємство» та встановлення приналежності відбитку печатки КП «Київжитлоспецексплуатація» на цій додатковій угоді та в акті припинення доступу до місць в будинках для розміщення телекомунікаційних мереж має значення для встановлення дійсних обставин справи та правильного вирішення спору.

Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів №4479/25-33/4480/2503 від 10.09.2025 встановлено, що:

- у додатковій угоді від 31.12.2021до договору про встановлення сервітуту №ТМ 23241 від 01.11.2011 відсутній підпис, що виконаний рукописним способом, а наявний відтиск рельєфного кліше (факсімілє);

- в акті припинення доступу до місць в будинках для розміщення телекомунікаційних мереж відсутній підпис, що виконаний рукописним способом, а наявний відтиск рельєфного кліше (факсімілє);

- відтиск печатки від імені КП «Київжитлоспецексплуатація» у додатковій угоді від 31.12.2021 до договору про встановлення сервітуту №ТМ 23241 від 01.11.2011 нанесений не тим кліше печатки, вільні та експериментальні зразки якої надані для порівняльного дослідження;

- відтиск печатки від імені КП «Київжитлоспецексплуатація» в акті припинення доступу до місць в будинках для розміщення телекомунікаційних мереж, нанесений не тим кліше печатки, вільні та експериментальні зразки якої надані для порівняльного дослідження.

Відповідач заперечував проти долучення зазначеного висновку експертів до матеріалів справи як належного доказу, оскільки він, на думку відповідача, не доводить факту надання позивачем послуг з розміщення обладнання на умовах сервітуту на будівлях комунальної власності згідно з додатком №1 до договору, що є предметом даного позову. А також, доводи апеляційної скарги позивача щодо призначення експертизи є іншими за змістом і правовою природою ніж підстави позову. Крім того, апеляційний суд задовольнивши клопотання позивача при перегляді рішення вийшов за межі його повноважень, оскільки клопотання про призначення експертизи при розгляді справи судом першої інстанції позивачем не заявлялось.

Колегія суддів приймає висновок експертів №4479/25-33/4480/2503 від 10.09.2025, що міститься в матеріалах справи, як належний доказ, оскільки призначення експертизи судом апеляційної інстанції є реалізацією процесуальних повноважень суду, спрямованих на повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, а висновок експерта є належним та допустимим доказом відсутності волевиявлення сторони на розірвання договору, який повністю спростовує доводи відповідача.

Якщо сторона пропустила строк на заявлення клопотання, але висновок експерта має вирішальне значення для правильного вирішення спору (справедливого судового розгляду за ст. 6 Конвенції про захист прав людини), суд зобов`язаний усунути розумні сумніви та встановити об`єктивну істину.

Доводи відповідача про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, призначивши судову експертизу, є безпідставними та спростовуються нормами Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду встановлено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Доказування достовірності підпису та печатки позивача додатковій угоді та акті припинення є визначальним для предмету спору і неможливе без експертизи, а її призначення для встановлення істини відповідає принципам змагальності та ролі суду як органу правосуддя, тому дії суду є законними.

Отже, з огляду на наведені норми, та висновки експертизи, сторони не досягли домовленості про розірвання договору.

Враховуючи, що договір про встановлення сервітуту від 01.11.2011 №ТМ -23241 не було припинено за взаємною згодою сторін, як стверджує відповідач, та помилково встановлено рішенням суду першої інстанції, цей договір був чинним у спірний період за який стягується заборгованість (з 01.01.2022 до 30.11.2023 включно).

Стосовно посилання відповідача, щодо відсутності повноважень КП «Київжитлоспецексплуатація» укладати нові та продовжувати існуючи договори у зв`язку з набранням чинності 04.06.2017 Закону Україну «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» від 7 лютого 2017 року № 1834-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 цього Закону договір з доступу - договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об`єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об`єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом; власник (володілець) інфраструктури об`єкта доступу (далі - власник інфраструктури об`єкта доступу) - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об`єкта доступу або окремі її елементи; об`єкт доступу - об`єкти будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельна каналізація електрозв`язку, будинкова розподільна мережа.

Згідно із ст.16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником на підставі письмового звернення замовника.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Звідси власник має право на визначення юридичної долі свого майна.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 15.08.2024 у справі № 8/471-23/1 (917/914/22) дійшов висновків, що "право господарського віддання" не є тотожним поняттю - права власності, оскільки перше є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб`єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи.

При цьому, власником майна залишається держава або відповідна територіальна громада (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/12461/18, від 10.10.2019 у справі № 918/376/17, від 12.02.2020 у справі № 923/223/19).

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд».

Верховний Суд у постанові від 27.06.2023 у справі № 904/1667/22 зауважив, що передбаченою законодавством формою, в якій фіксується здійснення радою як органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, вирішення питання, віднесеного до її компетенції, є рішення.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2019 у справі №910/12224/17 вказала, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

З набуттям 04.06.2017 чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» рішення Київської міської ради від 14.07.2011 №378/5765 не було скасовано, воно є обов`язковим для виконання, в частині, що не суперечить наведеному Закону, зокрема, стосовно виконання чинних договорів, укладених до набуття ним чинності.

Так, відповідно до п.2 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж», чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача щодо відсутності повноважень у позивача укладати нові договори з набранням чинності наведеним Законом, є помилковим, оскільки договір про встановлення сервітуту від 01.11.2011 №ТМ -23241 та всі додаткові угоди до нього, укладені до 04.06.2017 - дати набрання чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж».

Отже, в контексті спірних правовідносин, всі правочини з розпорядження об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Києва, що є об`єктами розміщення згідно з договором, вчинені позивачем у відповідності до повноважень, наданих рішенням власника (рішенням Київської міської ради, що здійснює права суб`єкта комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Києва) до набуття чинності наведеним Законом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що цей Закон не визначає будь-яких підстав для автоматичного припинення договорів з доступу, чинних на дату набуття ним чинності.

Відповідно до абзацу другого п.2 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення цього Закону на вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Колегія суддів Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.02.2021 у справі №910/10184/19 зауважує, що зміст пункту 2 Розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1834-VIII фактично направлений на те, аби сторони могли без повторної процедури укладення нового договору, привести чинний договір у відповідність положенням частини 6 статті 16 Закону № 1834-VIII та зазначає, що укладання договору та його зміна чи розірвання є різними юридичними складами та мають різне правове регулювання.

Відтак, положення абзацу другого п.2 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» є підставою для внесення змін до чинного договору і не регулюють порядок його припинення.

За вказаних обставин, застосування даної норми, як підстави для розірвання договору, є необґрунтованим.

Оскільки на день набрання чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» договір №ТМ-23241 від 01.11.2011 про встановлення сервітуту з врахуванням внесених до нього змін був чинним, то і після набуття чинності Законом, він продовжив діяти до завершення строку його дії на умовах, визначених цим договором.

Колегія суддів не приймає до увагу також посилання відповідача на те, що 14.10.2022 р. між ПрАТ «Київстар» (замовник) та КП «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» (власник)

укладений договір №450908 про надання доступу до елементів інфраструктури

будинкової розподільної мережі житлових будинків за адресами згідно додатку №1.

Таким чином, з 14.10.2022 третьою особою надавалися послуги щодо доступу до тих же самих будівель комунальної власності.

Колегія суддів зауважує, предметом позову є стягнення заборгованості за договором від 01.11.2011 №ТМ-23241 про встановлення сервітуту, укладеним між позивачем та відповідачем за період з січня 2022 по листопад 2023.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» призначено управителем багатоквартирних будинків, в яких не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком у Шевченківському районі міста Києва, розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.02.2025 №74, тобто вже після спливу спірного періоду.

Відповідно до приписів ст.ст.1, 9, 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: "щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників".

Таким чином, повноваження з розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку належать співвласникам багатоквартирного будинку.

З наведеного вбачається, що статус управителя багатоквартирного будинку в якому не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» отримує з моменту укладення відповідного договору з уповноваженою особою органу місцевого самоврядування від імені співвласників багатоквартирного будинку окремо по кожному з таких будинків.

Об`єктами розміщення згідно з договором є 559 житлових будинків (Адресний перелік об`єктів комунальної власності та розрахунок плати наведений у додатку 1 від 01.09.2016 в редакції додаткової угоди №7 від 01.09.2016 до договору).

Доказів укладення третьою особою договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», в матеріалах справи не міститься.

З урахуванням викладеного, відповідно до Законів України «Про житлово- комунальні послуги» та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", третя особа у спірних відносинах не виступає як управитель багатоквартирними будинками що є об`єктами розміщення за договором.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом позовних вимог КП «Київжитлоспецексплуатація» є стягнення заборгованості з ПрАТ «Київстар» у розмірі 529 558,20 грн за договором про встановлення сервітуту №ТМ-23241 від 01.11.2011.

Надані сторонами у суді апеляційної інстанції додаткові докази не входять до предмету доказування та надані поза межами строку для їх подання.

Частиною 5 статті 269 ГПК України передбачено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, дослідження судом додаткових доказів поданих сторонами у суді апеляційної інстанції, виходить за межі апеляційного розгляду справи №910/7027/24 та колегією суддів залишаються без розгляду та відхиляються.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та дійшла висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Отже, не дослідивши в повному обсязі обставини справи, не надавши їм правової оцінки, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судовий збір за подання позивачем апеляційної скарги у даній справі у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/7027/24 - скасувати.

3. Прийняти у справі № 910/7027/24 нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, 53, ЄДРПОУ 21673832) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м.Київ, вул.Володимирська, 51-А, ЄДРПОУ 03366500) основний борг у розмірі 592 558 (п`ятсот дев`яносто дві тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) 20 коп., судовий збір за розгляд позовної заяви у суді першої інстанції у розмірі 8 889 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) 00 коп. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції у розмірі 13 334 (тринадцять тисяч триста тридцять чотири) 00 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/7027/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 01.07.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

Б.О. Ткаченко