Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №910/11097/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. Справа № 910/11097/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагаз”

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025

у справі № 910/11097/25 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагаз”

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Укртрансгаз” (далі – позивач; АТ “Укртрансгаз”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагаз” (надалі – відповідач; ТОВ “Надрагаз”; апелянт; скаржник) про стягнення 473 526,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000854 обов`язку щодо оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагаз” на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” заборгованість - 473 526 (чотириста сімдесят три тисячі п`ятсот двадцять шість) грн 12 коп. та витрати зі сплати судового збору – 5 682 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 31 коп.

За висновками місцевого господарського суду, відповідач, зафіксувавши у Звіті про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ “НАДРАГАЗ” № 01 від 05.05.2017 та в Акті приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу в обсязі 1329, 532 тис.куб.м., фактично підтвердив передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу у вказаному обсязі та скористався забезпеченим йому доступом до потужності точки входу, яка відповідно до умов договору є платною. Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги з розподілу потужності природного газу, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ “Надрагаз” звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення не відповідає обставинам справи та наданим документам, прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом І-ої інстанції проігноровано, що в порушення встановленого п. 8.3. договору порядку оплати позивач не надавав ні в електронному вигляді, а ні в письмовому вигляді рахунки фактури замовнику для здійснення оплати. Крім того, сторонами не було обумовлено обсяг послуги замовленої потужності. При цьому, звернув увагу, що позивач в позовній заяві визнав той факт, що ТОВ “Надрагаз” не замовляло договірної потужності та не уклало додаток 1 до договору, яким визначається обсяг замовленої договірної потужності.

Також скаржник вказує, що місцевим господарським судом не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем акта наданих послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року. Тому, ненадання таких актів є достатньою підставою для висновку, що оплата за послугу з розподілу потужності не підлягає здійсненню оскільки така послуга не надавалась за договором, що підтверджується відсутністю підписаного сторонами первинного документу – акта наданих послуг.

Підкреслив апелянт й те, що з акта звірки розрахунків станом на 31.12.2018 вбачається, що станом на вказану дату позивач та відповідач звірили розрахунки та встановили, що будь яка заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Окремо відповідач підкреслив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/11079/25 (що є повністю ідентичною справою) АТ «Укртрансгаз» було відмовлено у задоволенні позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025, апеляційна скарга в справі № 910/11097/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Ходаківська І.П., Демидова А.М.

У зв`язку з перебуванням суддів Ходаківської І.П. та Демидової А.М. у відпустці, розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/508/26 від 12.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 справу № 910/11097/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Надрагаз” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11097/25 та призначено розгляд на 20.04.2026.

В судовому засіданні 20.04.2026 суддею Євсіковим О.О. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/11097/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 заяву про самовідвід судді Євсікова О.О. від розгляду апеляційної скарги ТОВ “Надрагаз” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11097/25 - задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. від розгляду справи № 910/11097/25.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1278/26 від 23.04.2026 призначено повторний автоматизований розподіл.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 справу № 910/11097/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагаз” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11097/25 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя – Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Шапран В.В. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагаз” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11097/25 на 08.06.2026.

На адресу апеляційного господарського суду від АТ “Укртрансгаз” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. За твердженнями АТ “Укртрансгаз”, відповідач самостійно всупереч умовам договору не сформував та не направив позивачу додаток 1 до договору та, відповідно, саме ці неправомірні дії відповідача позбавили позивача можливості у встановлені договором терміни направити відповідачу рахунок-фактуру для здійснення попередньої оплати. При цьому відповідач користувався потужністю газотранспортної системи, що не спростовується самим відповідачем. Матеріали справи не містять доказів того, що в квітні 2017 році відповідач не здійснював діяльність з видобутку природного газу відповідно, видобуті обсяги природного газу подавав до ГТС, що є доказом отримання відповідачем даної послуги. Вимога про стягнення заборгованості за послугу розподілу звернена до відповідача за фактом використання потужності точки входу до газотранспортної системи та за відсутності замовленої договірної потужності, коли можливість подачі ним видобутого природного газу до газотранспортної системи забезпечувалася, незважаючи на неналежне виконання ним умов договору, а саме не складення та не підписання ним додатку 1 до договору (розподіл потужності), який саме відповідач повинен був направити позивачу для узгодження та підписання. У випадку замовлення відповідачем договірної потужності, а саме укладення додатку 1, її використання оплачувалось би саме в обсягах замовлення, який у свою чергу визначався б у додатку 1 до договору з визначенням величини та типу замовленої потужності, і оплата в такому випадку не залежала б від обсягу використання, а саме від обсягу замовлення. Тобто за умови замовлення договірної потужності обов`язок у замовника послуги виникає не з моменту використання, а з моменту замовлення - вчинення правочину щодо узгодження сторонами обсягу цієї послуги на відповідний газовий період шляхом підписання додатку 1 до договору.

Позивач акцентує увагу, що предметом позову не є замовлена договірна потужність відповідно до додатку № 1, проте якби мало місце замовлення потужності до додатку № 1, тоді б застосовувався принцип «бери або плати», тобто зобов`язання сплатити за певну частину замовлених послуг, незалежно від фактичного обсягу їх споживання. Вказане власне і вбачається з положень п. 8.3 договору, відповідно до якого замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність. Тобто замовник може взагалі не користуватись потужністю точки входу в газотранспортну систему, проте якщо замовив (забронював) потужність зобов`язаний за неї сплатити в будь-якому випадку. Відтак, рахунок-фактура, на відсутність якого посилається відповідач, не міг бути сформованим за відсутності надання відповідачем додатку 1.

В межах наведеного позивач наголошує, що розрахунок вартості послуг розподілу договірної потужності здійснено відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 «Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу та точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз"».

Таким чином, як зазначає позивач, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують реальність вчинення господарської операції, а саме використання потужності газотранспортної системи, яка в силу вимог норм права і договору є платною, та вартість якої не сплачена відповідачем, - є свідченням законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Також АТ «Укртрансгаз» проінформував про актуальну судову практику з розгляду подібних правовідносин, а саме постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 910/11075/25, якою суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 та скасував рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/11075/25 і ухвалив нове, яким позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнив, стягнувши 692 034 (шістсот дев`яносто дві тисячі тридцять чотири) грн 91 коп заборгованості.

У судовому засіданні 08.06.2026 представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи ТОВ “Надрагаз” було повідомлене належним чином, що підтверджується довідкою від 24.04.2026 про доставку електронного документа до електронного кабінету останнього.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка відповідача судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ “Надрагаз”.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17.12.2015 між Акціонерним товариством “Укртрансгаз” (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Надрагаз” (замовник) укладено договір транспортування природного газу № 151200854 (скорочено - договір), за яким оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах визначених у цьому договорі, а замовник сплачує операторові встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Відповідно до п. 7.1. договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності – за тарифами, які встановлюються регулятором, транспортування – за тарифами, які встановлюються регулятором, балансування – за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку встановленого кодексом.

Згідно п. 7.3. Договору тарифи, передбачені пунктом 7.1 договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору.

За пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

У відповідності до пунктів 9, 10 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.

В силу п. 17.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.12.2017) цей договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31 грудня 2022 року.

Договір продовжував свою дію до 05.08.2019, про що сторони домовились, уклавши 05.08.2019 угоду про розірвання договору № 151200854 від 17.12.2015.

Відповідно до п. 2 угоди про розірвання від 05.08.2019 сторони дійшли згоди, що з 01 березня 2019 року зобов`язання сторін, що виникають із договору, припиняються, окрім фінансових зобов`язань, що виникли в період дії договору та сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками в цій частині.

Позивач вказував, що в період дії договору в відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 473 526,12 грн за переданий у квітні 2017 року згідно акта приймання-передачі від 03.05.2017 природний газ в розмірі 1 329 532 тис.куб.м, прийнятий філією УМГ “Прикарпаттрансгаз” від ТОВ “Надрагаз”, що й стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

За п. 2.3. договору послуги, які можуть бути надані відповідачу за цим договором, є, зокрема, послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи.

Згідно п. 2.4. договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування).

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6. договору).

Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП).

Тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору (п. 7.3. договору).

Постановою НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 “Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ “Укртрансгаз”, установлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тариф на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи, зокрема який становить 296,80 грн за 1 000,00 куб.м. на добу без ПДВ.

Відповідно до п. 6.1. договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до договору (розподіл потужності).

Згідно п. 8.1. договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього договору.

Розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу (п. 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу в квітні 2017 року забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи та позивачем розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу в загальному обсязі 1329,532 тис.куб.м, що підтверджується інформацією зі Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ “НАДРАГАЗ” № 01 від 05.05.2017 за квітень 2017 та Актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року з ПАТ “Укртрансгаз” в особі філії УМГ “Прикарпаттрансгаз” від 03.05.2017.

З урахування вказаного Акта приймання передачі природнього газу та вказаної вище постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 “Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ “Укртрансгаз”, який становить 296,80 грн за 1 000,00 куб.м. на добу без ПДВ, позивачем відповідачу нараховано заборгованість за надані послуги в розмірі 473 526,12 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 76, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів висновується, що відповідач, зафіксувавши у Звіті про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ “НАДРАГАЗ” № 01 від 05.05.2017 та в Акті приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу в обсязі 1329,532 тис.куб.м., фактично підтвердив передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу в вказаному обсязі та скористався забезпеченим йому доступом до потужності точки входу, яка відповідно до умов договору є платною. Як наслідок, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги з розподілу потужності природного газу, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Таким чином, оскільки строк оплати за надані послуги настав, беручи до уваги відсутність доказів оплати відповідних послуг, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором у розмірі 473 526,12 грн є, за висновками судової колегії, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд першої інстанції.

Щодо тверджень апелянта про неукладеність додатків до договору, зокрема додатку № 1 до договору, як підставу щодо несплати вказаної суми заборгованості, то колегією суддів враховується наступне. Матеріали справи містять докази того, що в квітні 2017 року відповідач здійснював діяльність з видобутку природного газу, а відповідно й користувався потужністю газотранспортної системи для постачання природного газу власного виробництва іншим учасникам ринку природного газу отримуючи за вказані обсяги плату, при цьому не сплачуючи позивачу вартість фактично наданих послуг.

Крім того, судовою колегією зазначається, що в силу п. 8.3 договору замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як вказано в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у п. 8.20 постанови від 22.10.2021 у справі № 910/1878/20 вказав, що якщо додаток 1 укладений, то він є достатнім доказом надання відповідної послуги без оформлення додатково будь-яких актів, що зумовлюється особливістю вказаної послуги та порядку надання замовленої (гарантованої) потужності. Проте, Верховний Суд не робив таких висновків, яких дійшов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, тобто, якщо додаток 1 відсутній, то навіть попри наявність доказів, підтверджуючих факт розподілу потужності, відповідно і надання послуг, зобов`язання з оплати у відповідача не виникають та позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно п. 8.19. наведеної постанови: «За змістом норми ст. 903 ЦК України, положень пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (який визначає одним із принципів доступу суб`єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи), положень глави 2 розділу VIII цього Кодексу, положень Типового договору, а також враховуючи умови п. 3.2 договору (п. 3.1 постанови), послуги транспортування природного газу надаються на умовах їх оплатності, що визначаються відповідними нормами та умовами договору.

При цьому, за змістом наведених положень, умов Типового договору та умов договору правила та вимоги щодо оплатності послуг транспортування природного газу застосовуються у разі надання відповідних послуг. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг (оператор) позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг (замовника).

З цим висновком щодо застосування норм права також узгоджується і визначений в п. 8.3 договору порядок розрахунку замовника послуг за замовлену потужність, зокрема з обов`язком замовника сплачувати оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність".

Отже, Верховний Суд зазначив, що всі без виключення можливі складові комплексу послуг транспортування природного газу підлягають оплаті, разом з тим зважав на особливість надання послуги замовленої (гарантованої) потужності за умовами п. 8.3 договору, відповідно до якого замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність. Тобто, замовник може взагалі не користуватись потужністю точки входу в газотранспортну систему, проте якщо замовив (забронював) потужність - зобов`язаний за неї у будь-якому випадку сплатити. У такому разі не підлягає доведенню обсяг фактичного використання потужності, оскільки визначальним є саме обсяг замовлення у додатку 1.

Замовлена договірна потужність на підставі додатку 1 та відповідно до умов п. 8.3 договору полягає у тому, що розрахунки за таку послугу здійснюються за принципом "бери або плати", тобто зобов`язання сплатити за замовлену договірну потужність виникає незалежно від фактичного обсягу їх споживання.

Виходячи з пункту 8.20 постанови від 22.10.2021 у справі № 910/1878/20 Верховний Суд виснував, що для підтвердження (доведеності) надання послуги замовленої (гарантованої) потужності достатньо додатку 1. Водночас, у п. 8.19 постанови Верховний Суд зазначив, що надавач послуг позбавляється права та підстав вимагати їх оплати лише у тому випадку, якщо відсутні факти та докази надання відповідних послуг. При цьому, касаційний суд не вказував, що таким доказом має бути виключно додаток 1.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у випадку відсутності додатку 1, право вимагати оплату за надані послуги має підтверджуватися будь-якими іншими доказами, які мають переконливо свідчити про надання відповідних послуг.

Таким чином, право вимоги здійснити оплату послуг за обставинами даної справи підтверджується не додатком 1, а іншими наявними у матеріалах справи доказами, що безумовно свідчать про факт надання послуг, в обсязі подання якого використана потужність точки входу до газотранспортної системи, а отже й надання послуги розподілу потужності.

Таким чином, з огляду на викладені в цій постанові висновки щодо суті спору, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта про не обумовленість сторонами обсягу послуги замовленої потужності та щодо того, що неукладання додатку 1 до договору виключає виникнення у замовника (відповідача) обов`язку з оплати фактично наданої позивачем відповідної послуги.

З приводу посилань скаржника на практику вирішення судового спору в справі № 910/11079/25, то відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, а не суду першої/апеляційної інстанцій. Тому, відповідні аргументи відповідача відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

При цьому, варто вказати, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/11079/25 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська газонафтова компанія" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3 307 073 (три мільйони триста сім тисяч сімдесят три) гривні 46 копійок заборгованості.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення не відповідає обставинам справи та наданим документам, прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11097/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційній скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (ТОВ “Надрагаз”).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Надрагаз” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11097/25 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/11097/25 – залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Надрагаз”.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.06.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак