Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №910/14509/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. Справа№ 910/14509/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасименко О.В.;

від відповідача: Пікульська К.В.;

від третьої особи: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року (повне судове рішення складено 23.03.2026 року)

у справі №910/14509/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон”

до Акціонерного товариства “Укргазвидобування”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство “Комерційний банк “ГЛОБУС”

про визнання недійсним і скасування рішення, визнання недійсним договору, стягнення 6 112 309,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі – відповідач) про визнання недійсним і скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, стягнення 6 112 309,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухваленням спірного рішення уповноваженого органу Акціонерного товариства “Укргазвидобування”, оформленого протоколом від 26.08.2025 року № 556 про визначення переможця відкритих торгів (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2025-05-08-002290-a послуг з освоєння свердловин (ДК 021:2015: 76490000-4)) із порушенням чинного законодавства України, що у свою чергу призводить до недійсності договору про надання послуг № УГВ 489/87-25 від 03.10.2025 року, який укладено на виконання спірного рішення, а також, банківської гарантії Акціонерного товариства “Комерційний банк “ГЛОБУС” від 16.09.2025 року № 50384, наданої у межах спірного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіон” звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема статті 55 Конституції України, статей 5, 16, 29, 31, 33, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статей 15, 16, 216, 236, 530, 599, 604, 629, 1046, 1048, 1049, 1053, 1054, 10561, 1212 Цивільного кодексу України та статей 2, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин практику Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, зроблену у постанові від 26.05.2023 року у справі № 905/77/21.

Водночас, представник скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав шляхом визнання недійсним і скасування рішення про визначення переможця відкритих торгів.

При цьому, представник скаржника зауважив, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» про визнання недійсним та скасування рішення Уповноваженої особи АТ «Укргазвидобування» щодо визначення переможця публічної закупівлі (відкритих торгів за ідентифікатором UA-2025-05-08-002290-a), оформленого протоколом від 26.08.2025 року № 556, не заявлена самостійно та не є відокремленою, а використана позивачем як первинний спосіб комплексного захисту, спрямований на усунення першопричини (правової підстави) виникнення всіх наступних юридичних наслідків такого рішення та цілком обґрунтовано, спираючись на положення ч. 2 ст. 55 Конституції України, статей 15 і 16 Цивільного кодексу України) і є ефективним способом захисту.

Крім того, за твердженням представника скаржника, що спірний договір був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон», який став переможцем унаслідок проведення закупівлі, зокрема, через невідповідність тендерної пропозиції кваліфікаційному критерію. Суд першої інстанції не проаналізував зміст рішення АМКУ не надав йому правової оцінки та іншим обставинам цієї справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Разом з цим, представник скаржника вказав, що суд першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору, не застосував норми матеріального права в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих ним коштів, проте які підлягали застосуванню.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 у справі №910/14509/25 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано докази сплати судового збору у розмірі 124 555, 97 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року у справі №910/14509/25.

07.05.2026 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, за твердженням відповідача судом першої інстанції правильно встановлено, що спірне питання відповідності/ невідповідності тендерної пропозиції позивача та документів, долучених до неї, відносно вимог заявленого відповідачем тендеру в частині дотримання технічних характеристик барабану, встановленого на колтюбінговій установці СТU-2, зокрема його довжині, яка має бути не менше 6500 метрів, входило до предмету дослідження Антимонопольного комітету України під час розгляду скарги позивача.

При цьому, представник відповідача зауважив, що рішення Антимонопольного комітету України від 09.07.2025 року №10804-р/пк-пз не оскаржено, набрало законної сили та є дійсним.

Водночас, за твердженням представника відповідача відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, що правильно встановлено в оскаржуваному рішенні.

Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду не підтверджуються. Навпроти – судом з врахуванням висновків Верховного Суду, на які він посилався у рішенні, вірно визначено предмет доказування у справі, встановлено відсутність порушеного права позивача та дотримання процедури закупівлі учасниками.

14.05.2026 року через систему “Електронний суд” від представника скаржника до суду надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких, зокрема, представник скаржника вказав, що відзив на апеляційну скаргу є формальним і необґрунтованим, не містить жодної юридичної оцінки фактів та правової інтерпретації обставин справи, аналізу застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не спростовує доводів і аргументів Позивача, викладених у скарзі, а більшість із них - просто ігнорує.

Крім того, представник скаржника зауважив, що хибним є твердження відповідача, що обрання позивача переможцем процедури закупівлі та укладення з ним договору апріорі відповідає інтересам позивача. Дійсний інтерес Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» полягає не в укладанні договору будь-якою ціною, а в установленні законних договірних відносин, які приноситимуть обом його сторонам прибуток та економічну користь.

Більше того, за твердженням представника скаржника, відповідач у відзиві залишив відповідні аргументи позивача без відповіді, не навів контрозрахунок ціни позову, не спростував його помилковості.

Таким чином, відзив Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» змістовно не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим.

03.06.2026 року в судовому засіданні була оголошена перерва не підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

22.06.2026 року через систему “Електронний суд” від представника третьої особи до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі Акціонерного товариства “Комерційний банк “ГЛОБУС”, яке було задоволено судом.

Представник скаржника в судовому засіданні 22.06.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2026 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва без змін.

Представник третьої особи в судове засідання 22.06.2026 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2025 року Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (замовник) оприлюднило оголошення про проведення публічної закупівлі (ідентифікатор UA-2025-05-08-002290-a) послуг з освоєння свердловин (ДК 021:2015: 76490000-4), за наступними лотами:

- Лот №1 - 76490000-4 Послуги з освоєння свердловин (Надання послуг з поточного ремонту нафтових і газових свердловин на родовищах АТ «Укргазвидобування» з допомогою колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання);

- Лот №2 - 76490000-4 Послуги з освоєння свердловин (Надання послуг з поточного ремонту нафтових і газових свердловин на родовищах АТ «Укргазвидобування» з допомогою колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання);

- Лот №3 - 76490000-4 Послуги з освоєння свердловин (Надання послуг з поточного ремонту нафтових і газових свердловин на родовищах АТ «Укргазвидобування» за допомогою колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання)).

29.05.2025 року відбулось розкриття тендерних пропозицій учасників за лотом №3 - 76490000-4 послуги з освоєння свердловин (Надання послуг з поточного ремонту нафтових і газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування" за допомогою колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання).

Для участі у окремій частині предмета закупівлі, а саме лоті №3 подано пропозиції наступними учасниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка»; Товариством з обмеженою відповідальністю "БУРОВА КОМПАНІЯ «ГОРИЗОНТИ»; Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗСИЛА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАКРОМ УКРАЇНА».

За результатами вказаних торгів позивача було обрано переможцем, прийнято рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю, що підтверджується протоколом № 556 від 26.08.2025 року.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Позивач звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та / або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Так, за твердженням позивача, відповідачем було порушено чинне законодавство України, зокрема, щодо визначення позивача переможцем закупівлі (ідентифікатор № UA-2025-05-08-002290-а), з огляду на невідповідність останнього кваліфікаційному критерію, встановленому підпунктом 1.2 пункту 1 розділу 1 додатку № 1 тендерної документації «Кваліфікаційні критерії та інші вимоги до учасників закупівель, критерії оцінки відповідності учасників закупівель встановленим критеріям та вимогам». Не відхилення відповідачем тендерної пропозиції позивача та прийняття Уповноваженим органом АТ «Укргазвидобування», рішення, оформленого протоколом від 26.08.2025 року № 556 про визначення переможця відкритих торгів (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2025-05-08-002290-a послуг з освоєння свердловин (ДК 021:2015: 76490000 4)) призвело до укладання недійсного правочину - договору надання послуг від 03.10.2025 року № УГВ 489/87-25 та надання третьою особою банківської гарантії № 50384 від 16.09.2025 року, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За висновками, наведеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 року у справі № 924/1288/21 та Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 року у справі № 904/180/22 та від 18.01.2023 року у справі № 904/115/22, якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту. При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Разом з цим, твердження скаржника, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин практику Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, зроблену у постанові від 26.05.2023 року у справі № 905/77/21, колегія суддів не визнає переконливими доводами, з огляду на наступне.

Так, враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі № 166/1222/20), а відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.08.2023 року у справі №924/1288/21, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що оскільки процедура закупівлі завершилася укладенням відповідного договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про визнання недійсним рішення замовника не є ефективним способом захисту, адже воно вичерпало свою дію фактом його виконання (укладенням договору) та не призведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту.

При цьому, колегія суддів зауважує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі редакція Закону станом на час виникнення спірних правовідносин). Метою цього Закону згідно з його преамбулою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог.

Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі шляхом використання електронної системи закупівель (частини 2, 3 статті 13 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу.

Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (ст. 20 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про публічні закупівлі" оголошення про проведення відкритих торгів безоплатно оприлюднюється в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Відповідно до частин 1-3 ст. 16 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю. У разі встановлення кваліфікаційного критерію фінансової спроможності замовник не має права вимагати надання підтвердження обсягу річного доходу (виручки) у розмірі більшому, ніж очікувана вартість предмета закупівлі (пропорційно очікуваній вартості частини предмета закупівлі (лота) в разі поділу предмета закупівель на частини). Якщо для закупівлі робіт або послуг замовник встановлює кваліфікаційний критерій такий як наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій та/або наявність працівників, які мають необхідні знання та досвід, учасник може для підтвердження своєї відповідності такому критерію залучити спроможності інших суб`єктів господарювання як субпідрядників/співвиконавців.

Статтею 22 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу шляхом заповнення полів в електронній системі закупівель. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав. У тендерній документації зазначаються відомості, перелічені у ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі».

Тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у ст. 17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі» оцінка тендерних пропозицій/пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, шляхом застосування електронного аукціону.

Відповідно до частин 9-12 ст. 29 Закону України «Про публічні закупівлі» після оцінки тендерних пропозицій/пропозицій замовник розглядає на відповідність вимогам тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі тендерну пропозицію/пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною. Строк розгляду тендерної пропозиції/пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, не повинен перевищувати п`яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. Такий строк може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. У разі продовження строку замовник оприлюднює повідомлення в електронній системі закупівель протягом одного дня з дня прийняття відповідного рішення. У разі відхилення тендерної пропозиції/пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію/пропозицію у списку пропозицій, розташованих за результатами їх оцінки, починаючи з найкращої, у порядку та строки, визначені цією статтею. Якщо оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону, замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації до проведення оцінки тендерних пропозицій у строк, що не перевищує 20 робочих днів. За результатами розгляду замовником в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону складається та оприлюднюється протокол розгляду всіх тендерних пропозицій.

Абзацами 2, 3 п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо: учасник процедури закупівлі: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим ст. 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону; не відповідає встановленим абзацом 1 ч. 3 ст. 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 09.06.2025 року відповідачем було встановлено невідповідності у тендерній пропозиції позивача, у зв`язку з чим було розміщено повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей із зазначенням інформації та документів, які учасник - позивач, повинен надати для підтвердження відповідності своєї тендерної пропозиції вимогам тендерної документації.

В подальшому, 18.06.2025 року відповідачем прийнято рішення, закріплене у протоколі №395, про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» на підставі п. 44 Особливостей, зокрема: учасник процедури закупівлі не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у складі своєї тендерної пропозиції, та/або змінив предмет закупівлі (його найменування, марку, модель тощо) під час виправлення виявлених замовником невідповідностей, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» 23.06.2025 року оскаржило вищезазначене рішення замовника у зв`язку з тим, що під час прийняття рішення про відхилення тендерної пропозиції замовник свідомо підмінив кваліфікаційні критерії, встановлені тендерної документацією, а саме: підставою відхилення визначив відсутність гнучкої труби встановленої довжини та діаметру, а в обґрунтуванні відхилення заявив про невідповідність місткості барабану колтюбінгової установки, що є технічними характеристиками різних елементів виробничого обладнання: місткості вузла намотування (барабану) колтюбінгової установки та безпосередньо довжини гнучкої труби як робочого інструменту.

За результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ухвалила Рішення від 09.07.2025 року № 10804-р/пк-пз.

Так, вищевказаним рішенням Антимонопольного комітету України, зокрема, встановлено неправомірне відхилення відповідачем пропозиції позивача з наведеної відповідачем підстави та зобов`язано відповідача скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон" за процедурою закупівлі – « 25П-184_76490000-4 Лот №3 - 76490000-4 Послуги з освоєння свердловин (Надання послуг з поточного ремонту нафтових і газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування" за допомогою колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання)», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2025-05-08-002290-a за лотом №3.

Водночас, колегія суддів зауважує, що рішення Антимонопольного комітету України від 09.07.2025 року № 10804-р/пк-пз не оскаржено, набрало законної сили та є дійсним, що не заперечується скаржником.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, спірне питання відповідності/невідповідності тендерної пропозиції позивача та документів, долучених до неї, відносно вимог заявленого відповідачем тендеру в частині дотримання технічних характеристик барабану, встановленого на колтюбінговій установці СТU-2, зокрема його довжині, яка має бути не менше 6500 метрів, входило до предмету дослідження Антимонопольного комітету України під час розгляду скарги позивача.

Разом з цим, матеріали справи містять висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-05-08-002290-a, складений головним державним аудитором Пирч Валентиною Миколаївною, яким встановлено відповідність вимог тендерної документації вимогам Закону та Особливостей, розгляду тендерної пропозицій Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (лот 3), виконання рішення комісії АМКУ, своєчасності укладання договору про закупівлю, відповідності умов договору умовам тендерної пропозицій переможця. Порушень, у свою чергу, не встановлено.

Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 12.11.2025 № UA-2025-05-08-002290-a позивачем не оскаржувався.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що спірний договір був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон», який став переможцем унаслідок проведення закупівлі, зокрема, через невідповідність тендерної пропозиції кваліфікаційному критерію.

Разом з цим, твердження скаржника, що суд першої інстанції не проаналізував зміст рішення АМКУ не надав йому правової оцінки та іншим обставинам цієї справи та наявним у матеріалах справи доказам, є безпідставним та необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2025 року відповідачем було прийнято рішення про визнання тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» за лотом № 3 найбільш економічно вигідною (119 885 000,00 UAH з ПДВ) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» визначено переможцем зазначеної закупівлі. Дане рішення оформлене протоколом № 556.

В подальшому, 03.10.2025 року між відповідачем та позивачем було укладено договір надання послуг № УГВ 489/87-25 (далі – договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов`язався надати послугу з поточного ремонту нафтових і газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування" за допомогою комплексу колтюбінгового та азотнокомпресорного обладнання, а саме послуги з промивки, освоєння, гідропіскоструминної перфорації, установки цементних мостів, селективної водоізоляції та інші послуги, передбачені договором із застосуванням комплексу колтюбінгового обладнання (гнучкої труби) та азотно-компресорного обладнання (пересувної азотної установки на свердловинах відповідача (нового і діючого фонду).

Пунктом 14.2 договору сторони передбачили, що підписанням цього договору сторони підтверджують, що станом на дату укладання цього договору виконавець надав забезпечення виконання договору, яке відповідає наступним вимогам: вимоги забезпечення виконання зобов`язань по договору Виконавцем здійснюється в один із способів:

- у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному договору повинна бути перерахована виконавцем на окремий рахунок, наданий Замовником та становить 5% від загальної вартості (ціни) договору.

- надання банківської гарантії виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у Формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов`язань за Договором закупівлі, яка є Додатком №9 до договору, та її сума становить 5% від загальної вартості (ціни) договору.

16.09.2025 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» надав бенефіціару (АТ «Укргазвидобування») банківську гарантію № 50384 від 16.09.2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач керуючись п. 4.19 договору провів технічний аудит (перевірку) відповідності умовам договору обладнання, устаткування, матеріалів, персоналу та технічних засобів виконавця.

Акціонерним товариством “Укргазвидобування” за результатами здійснення перевірки, зокрема, було встановлено неналежне виконання договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон», у зв`язку з чим замовником був розірваний договір, а також отримано суму гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження скаржника, що відповідач, керуючись приписами статей 5, 16, 22, 29, 31 Закону, пунктом 44 Особливостей, мав відхилити тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» через невідповідність кваліфікаційному критерію, колегія суддів не визнає правомірними доводами, оскільки останні спростовані, зокрема, рішенням Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 09.07.2025 року №10804-р/пк-пз, висновком про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-05-08-002290-a тощо.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що у замовника (Акціонерне товариство “Укргазвидобування”) були відсутні підстави для відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон», оскільки надані ним документи, пояснення, з врахуванням їх оцінки АМКУ, свідчили про те, що його тендерна пропозиція відповідала пп. 1.2 п. 1 «Кваліфікаційні критерії та інші вимоги до учасників закупівель, критерії оцінки відповідності учасників закупівель встановленим критеріям та вимогам» додатку № 1 до тендерної документації. Замовником під час розгляду тендерної пропозиції було проаналізовано та досліджено всі подані учасником документи у їх сукупності для визначення відповідності технічних характеристик обладнання учасника вимогам Документації. Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» було підтверджено відповідність його тендерної пропозиції вимогам тендерної документації.

Водночас, твердження скаржника про порушення відповідачем умов чинного законодавства України під час проведення публічної закупівлі та прийняття рішення про переможця закупівлі – позивача з підстав невідповідності тендерної пропозиції позивача щодо довжини барабану, встановленого на колтюбінговій установці СТU-2, не знайшли свого документального підтвердження та спростовані наявними матеріалами справи.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Поряд з цим Верховним Судом неодноразово зроблено висновок, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів доказів того, що визнання його переможцем та укладення з ним договору порушує його права та інтереси.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Аналіз ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» вчиняло дії для обрання його переможцем процедури закупівлі для підписання відповідного договору, позивач гарантував наявність в нього ресурсів для виконання договору, оскаржував рішення про відхилення його переможцем, а тому рішення про визнання його переможцем та укладення з ним договору відповідає його інтересам, враховуючи його попередню поведінку.

Означене свідчить про суперечливість поведінки позивача у правовідносинах з позивачем, та його недобросовісність під час вирішення питання щодо виконання договору. Вимоги позивача про визнання недійсним, скасування рішення про визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» та визнання недійсним договору спрямовані виключно для уникнення наслідків невиконання договору.

З огляду на наведене у сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення Акціонерного товариства «Укргазвидобування», оформленого протоколом від 26.08.2025 № 556 про визначення переможця відкритих торгів (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2025-05-08-002290-a послуг з освоєння свердловин (ДК 021:2015: 76490000-4)).

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору надання послуг № УГВ 489/87-25 від 03.10.2025 року та стягнення з відповідача 6 112 309,56 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Враховуючи, що єдиною підставою позовних вимог про визнання вищевказаного договору та стягнення позивачем визначено недійсність рішення Акціонерного товариства «Укргазвидобування», оформлене протоколом від 26.08.2025 року № 556 року, в задоволенні яких було відмовлено, то як правильно встановлено судом першої інстанції дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, як похідні.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору, не застосував норми матеріального права в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих ним коштів.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року у справі №910/14509/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року у справі №910/14509/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/14509/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата підписання 01.07.2026 року.