Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №920/132/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Справа№ 920/132/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Владимиренко С.В.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

прокурора: Лиховид О.С.

представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Зінченко А.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія»

на рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026

у справі № 920/132/26 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області

в інтересах держави в особі позивача - Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія»

про стягнення 530 578,64 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року Заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області (далі – Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (далі-позивач) до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (далі-відповідач) про стягнення 530 578,64 грн, а саме: пені у розмірі 306 873,67 грн, інфляційних втрат у розмірі 189 491,22 грн та три відсотки річних у розмірі 34 213,75 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором на будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі №920/132/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на користь Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації пені у розмірі 306 873,67 грн, інфляційних втрат у розмірі 189 491,22 грн та 3 % річних у розмірі 34 213,75 грн за договором на будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на користь Сумської обласної прокуратури 6 366,94 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення позовної заяви до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Торговий дім «Дінастія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі №920/132/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд неналежно дослідив умови договору, та не розмежував поняття попередньої оплати (авансу) та поетапної оплати, через що дійшов хибного висновку, що сторони у договорі чітко визначили вид документів, які підтверджують факт використання суми попередньої оплати, зазначивши, що такими документами є Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма-КБ-3), підписаними повноваженими представниками сторін. Апелянт вказує, що сторони у договорі чітко визначили вид документів тільки для проведення поетапної оплати. За таких фактичних обставин, апелянт вважає помилковим є і посилання суду першої інстанції на правові висновки, зазначені в постановах Верховного Суду від 05.08.2025 у справі № 916/506/23, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, що належним доказом використання авансу є лише підписані сторонами форми КБ-2в та КБ-3, оскільки вони є нерелевантними до спірних правовідносин.

Скаржник також наголошує, що враховуючи умови договору, надані відповідачем накладні є належними документами, що підтверджують використання авансів. Зазначені документи надавалися відповідачем на підтвердження своєчасного використання авансу та містять інформацію про дату та суму витрачених коштів. Щодо цільового використання авансів апелянт зазначає, що відповідно до п. 22 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 поточний контроль за цільовим спрямуванням державних капітальних вкладень під час проведення платежів відповідно до цього Порядку здійснюють органи Казначейства.У відповідача була відсутня можливість розпоряджатися коштами авансів на власний розсуд, оскільки рахунок відкритий та обслуговується в органах Державної казначейської служби з дотриманням законодавчо встановленого механізму контролю за їх цільовим та ефективним використанням. Жодного зауваження чи відмови у проведенні платежу через невідповідність його призначення умовам надання авансу від органів Державної казначейської служби відповідачу не надходило.

Крім того, апелянт зауважує, що ненадання відповідачем актів приймання виконаних будівельних робіт на підтвердження своєчасного використання авансів не заподіяло ніяких збитків позивачу, не призвело до невиконання чи неналежного виконання будівельних робіт, передбачених договором, додаткових витрат, заборгованості чи будь-якого іншого порушення прав позивача. Навпаки, наявність авнсу та його використання проягом 6 місяців (і навіть швидше, що підтверджується наданими накладними) забезпечило належне та своєчасне виконання умов договору відповідачем та дозволило зменшити бюджетні витрати на 1 604 500,29 грн.

Апелянт також зазначає, що стягнення штрафних санкцій з відповідача явно порушують принцип пропорційності, покладають невиправданий надмірний майновий тягар, завдаючи йому негативних майнових наслідків без об`єктивного і розумного обґрунтування.

Також апелянт наголошує на тому, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, прокурор у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийняті при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Прокурор наголошує, що ним дотримано вимоги законодавства щодо визначення органу державної влади, уповноваженого на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, яким у цьому випадку є сторона договору на будівництво фортифікаційних споруд – замовник ДКБ Сумської ОДА, умови якого порушено підрядником ТОВ «Торговий дім «Дінастія», та

підтверджено факт бездіяльності цього органу.

Прокурор зауважує, що суд першої інстанції правильно встановив: дату отримання кожної частини авансу; граничні строки його використання; дати підписання актів КБ-2в та КБ-3; факт відсутності належних доказів використання частини авансу у межах шестимісячного строку; факт повернення залишку авансу поза межами встановленого строку.

Прокурор вважає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з належною оцінкою доказів та намагання переоцінити встановлені судом обставини без наведення нових належних та допустимих доказів.

Так, прокурор наголошує на тому, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами своєчасне використання коштів попередньої оплати; акти КБ-2в та довідки КБ-3 були підписані поза межами встановлених строків використання авансу; надані накладні та інші внутрішні документи не підтверджують освоєння авансових коштів саме за договором у даній справі та саме у встановлений строк; апелянт вводить суд в оману, зміщуючи предмет спору з питання несвоєчасного використання авансу на питання виконання робіт та поетапної оплати; повне виконання договору у подальшому не спростовує факту порушення строків використання бюджетних коштів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі № 920/132/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г. - головуючий суддя; судді – Владимиренко С.В., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі № 920/132/26 та призначено справу до розгляду на 01.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі № 920/132/26 оголошено перерву до 29.06.2026.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання 29.09.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи сторони повідомлявся належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 29.06.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор у судовому засіданні 29.06.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, встановлено порушення інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про будівництво інженерних та фортифікаційних споруд на території Сумської області.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 «Деякі питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні» для підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україні зобов`язано Міністерство оборони, обласні, Київську міську, районні військові (державні) адміністрації, військові адміністрації населених пунктів, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури забезпечити будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд за рахунок і в межах видатків державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 2 вказаної вище Постанови встановлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях Міністерство оборони, Державна спеціальна служба транспорту, обласні, Київська міська, районні військові (державні) адміністрації (або уповноважені обласними, Київською міською, районними військовими (державними) адміністраціями їх структурні підрозділи із статусом юридичної особи публічного права), військові адміністрації населених пунктів, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури є державними замовниками у сфері оборони щодо закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення (товарів подвійного призначення) для будівництва фортифікаційних споруд.

Будівництво фортифікаційних споруд здійснюється шляхом виконання будівельних робіт, придбання устаткування, здійснення авторського, технічного нагляду, інших робіт (послуг), зокрема в разі потреби вишукувальних і проєктних робіт, витрати на які включені до зведеного кошторисного розрахунку, складеного відповідно до законодавства, з урахуванням безпекової ситуації в ході будівництва.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 19.01.2024 № 37-р, від 02.04.2024 № 287-р, від 12.04.2024 № 331-р Сумській обласній військовій адміністрації для здійснення заходів, пов`язаних із зміцненням обороноздатності держави (будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, фортифікаційне обладнання оборонних рубежів, улаштування системи невибухових загороджень) виділено кошти із резервного фонду Державного бюджету України.

За результатами проведення оборонної закупівлі між Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (далі – ДКБ Сумської ОДА, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (далі – ТОВ «Торговий дім «Дінастія», підрядник) укладено договір про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 № 5 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи: з будівництва об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області Ч-2» у відповідності до державних будівельних норм, державних стандартів, схеми Ч-2; з виготовлення проєктно – кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти від підрядника належним чином виконані у відповідності з цим договором роботи та оплатити їх.

Згідно з п. п. 2.1. договору строк виконання робіт за договором з 20.02.2024 до 31.01.2025. Початок та закінчення робіт, їх види та етапи визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Сторони мають право переглянути строки виконання робіт із обов`язковим внесенням відповідних змін у договір, шляхом укладення додаткових угод, у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, істотної зміни обставин, затримки фінансування замовником, - за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми вартості (ціни), визначеної у договорі (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору приблизна (динамічна) договірна ціна робіт становить 10 444 586,02 грн, у т. ч. ПДВ 1 740 764,34 грн у відповідності до розрахунку ціни договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Надалі між ДКБ Сумської ОДА та ТОВ «Торговий дім «Дінастія» укладено низку додаткових угод, якими серед іншого сторони внесли наступні зміни до договору:

- додатковою угодою від 05.04.2024 № 1 внесено зміни до договору та змінено строк виконання робіт до 30.04.2024;

- додатковою угодою від 01.05.2024 № 2 продовжено строк виконання робіт до 01.06.2024 та визначено договірну ціну – 9 046 872,12 грн;

- додатковою угодою від 17.06.2024 № 3 продовжено строк виконання робіт до 30.06.2024 та збільшено договірну ціну до 10 179 995,33 грн;

- додатковою угодою від 20.08.2024 № 4 продовжено строк виконання робіт до 31.12.2024 та внесено зміни щодо місцезнаходження та платіжних реквізитів підрядника;

- додатковою угодою від 31.12.2024 № 5 продовжено строк виконання робіт до 31.12.2025;

- додатковою угодою від 12.11.2025 № 6 зменшено строк виконання робіт до 15.12.2025.

Розділом 12. договору сторонами погоджено порядок проведення розрахунків за виконані роботи за договором.

Так, згідно з п. 12.1. договору попередня оплата здійснюється за рішенням замовника. Замовник може перераховувати попередню оплату у розмірі, що не перевищує 70% загальної вартості робіт за договором на строк не більше як шість місяців.

Наведені вище положення договору повністю узгоджуються із п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, яким визначено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.

Пунктом 12.3. договору визначено, що розрахунки за договором проводяться шляхом здійснення поетапної оплати. Замовник здійснює по мірі надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника проміжні платежі підряднику за виконані будівельні роботи на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» - форми № КБ-2в, «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» - форми №КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат - форми № КБ-3, Акти приймання виконаних будівельних робіт - форми № КБ-2в готує підрядник і передає у 6-ти примірниках (2 примірника для підрядника, 4 примірника для замовника) для підписання замовнику у строк не пізніше 25 числа звітного місяця.

Згідно з п. 16.1. договору за невиконання обов`язків за договором або їх виконання з порушенням умов договору сторони несуть відповідальність встановлену договором або законом.

Відповідно до п. 16.10. договору при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 12.1 договору (6 місяців), невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2025, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 19.1. договору).

Так, на виконання умов договору замовником перераховано підряднику попередню оплату на загальну суму 7 024 196,78 грн чотирма платежами:

- платіжна інструкція від 28.02.2024 № 623 (дата фактичної оплати – 29.02.2024) на суму 3 133 375,81 грн;

- платіжна інструкція від 05.04.2024 № 699 (дата фактичної оплати – 09.04.2024) на суму 1 349 172,31 грн;

- платіжна інструкція від 08.05.2024 № 43 (дата фактичної оплати – 09.05.2024) на суму 1 261 974,19 грн;

- платіжна інструкція від 28.06.2024 № 218 (дата фактичної оплати – 28.06.2024) на суму 1 279 674,47 грн.

З огляду на положення п. 12.1 договору та п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, попередня оплата надавалась підряднику строком на 6 місяців, зокрема: 3 133 375,81 грн – до 29.08.2024, 1 349 172,31 грн – до 09.10.2024, 1 261 974,19 грн – до 09.11.2024, 1 279 674,47 грн – до 28.12.2024.

Тобто, до зазначених дат підрядник мав або використати суму попередньої оплати для виконання робіт або повернути її замовнику.

Разом з тим, підрядник виконав роботи, обумовлені умовами договору, на суму 7 024 185, 58 грн, використавши (закривши) наданий аванс на зазначену суму, що підтвержується:

- актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року (форма №КБ-2в) від 23.08.2024 № 1 на суму 3 284 101, 80 грн;

- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року (форма №КБ-2в) від 28.12.2024 № 2 на суму 2 419 843, 16 грн;

- актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року (форма №КБ-2в) від 15.07.2025 № 3 на суму 1 320 240,62 грн.

Залишок неповернутої попередньої оплати в сумі 11,20 грн підрядник повернув на рахунок замовника платіжною інструкцією від 30.07.2025 №1793.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідачем в порушення п. 12.1 договору використано попередню оплату в розмірі 3 740 094,98 грн (1 198 446,32 грн + 1 261 974,19 грн + 1 279 674,47 грн) несвоєчасно (поза межами шестимісячного терміну), а відтак відповідно до п. 16.10. договору ТОВ «Торговий дім «Дінастія» нараховано 306 873,67 грн пені. Крім цього, за неповернення грошових коштів у вигляді невикористаного авансу прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 189 491,22 грн та три відсотки річних у розмірі 34 213,75 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду, позивачем визначив Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, як замовника закупівлі та головного розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалась закупівля послуг.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України (далі – БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Отже, Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, як сторона договору та орган місцевого самоврядування, у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля послуг за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Подібні правові висновки щодо підстав для представництва інтересів держави в суді наведені в Постановах Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 922/4855/23, 28.05.2025 № 274/1676/22, 02.09.2025 у справі № 925/1280/21.

Зокрема, Верховний суд у постанові від 28.05.2025 у справі № 274/1676/22 зазначив, що звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації звернувся до Сумської обласної прокуратури із листом від 04.06.2025 № 01-08/514, в якому зазначив про факти невиконання ТОВ «Торговий дім «Дінастія» зобов`язань за договорами про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області, у тому числі за договором від 20.02.2024 № 5. Невжиття належних заходів цивільно-правового характеру Департаментом обґрунтовувалось відсутністю необхідних сум судового збору для сплати за пред`явлення відповідних заяв до суду.

Під час розгляду вказаного вище листа прокурором встановлено, що дійсно Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації звертався до Господарського суду Сумської області із позовними заявами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» (справа № 920/371/25) та інших суб`єктів господарювання (справи №№ 920/1486/24, 920/1487/24, 920/1488/24, 920/370/25). Разом з тим, позови Департаменту судом повернуто у зв`язку з несплатою судового збору.

Крім того, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та з`ясування можливості самостійно вжити заходи цивільно-правового характеру Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області до Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації надіслано листи від 25.07.2025 № 55-3814 вих-25, 22.01.2026 № 55-382 вих-26, у відповідь на які Департаментом в черговий раз зазначено про неможливість звернення до суду із відповідним позовом до суду (листи від 31.07.2025 № 01-08/674, 23.01.2026 № 01-08/97).

Вказане свідчить про нездійснення Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, як уповноваженим органом здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.

З наданих прокурором доказів вбачається, що прокурором направлені відповідні листи-повідомлення. З отриманих відповідей не простежується намір вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла до висновку, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладенне, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Стосовно суті заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини першої статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 12.1. договору сторони дійшли згоди, що попередня оплата здійснюється за рішенням замовника. Замовник може перераховувати попередню оплату у розмірі, що не перевищує 70% загальної вартості робіт за договором на строк не більше як шість місяців.

Наведені положення договору повністю узгоджуються із п. 19 Порядку

державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764.

Так, вказаною нормою встановлено, що замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

На період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.

Пунктом 12.3 договору визначено, що розрахунки за договором проводяться шляхом здійснення поетапної оплати. Замовник здійснює по мірі надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника проміжні платежі підряднику за виконані будівельні роботи на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» - форми № КБ-2в, «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» - форми №КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» - форми № КБ-3,«Актиприймання виконаних будівельних робіт» - форми № КБ-2в готує підрядник і передає у 6-ти примірниках (2 примірника для підрядника, 4 примірника для замовника) для підписання замовнику у строк не пізніше 25 числа звітного місяця.

Крім того, п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №

1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» рекомендовано розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів укладати договори про закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства з урахуванням повернення після закінчення строку, визначеного у договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг, виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг невикористаних сум попередньої оплати та застосування штрафних санкцій у разі невчасного повернення таких коштів.

Пунктом 16.10 договору передбачено, що при неповерненні за закінченням терміну, визначеного в пункті 12.1 договору (6 місяців), невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Таким чином, порядок, строки, умови надання та використання попередньої оплати (авансу) передбачено, як умовами договору, так і вимогами законодавства.

Верховним Судом у постанові від 06.11.2024 у справі № 308/5527/22 підкреслено специфіку та правові наслідки, пов`язані з несвоєчасним використанням коштів попередньої оплати під час виконання договірних зобов`язань.Зокрема, судом вказано, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Тобто, аванс не є заставою або фінансовою гарантією, а є лише частковою передоплатою, яка використовується як елемент планування грошових потоків.

Ключовий момент - аванс не забезпечує виконання договору, а лише сприяє оперативному руху коштів. У разі невиконання договору аванс має бути повернутий тій стороні, яка його сплатила, незалежно від причин невиконання зобов`язань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що підрядник був зобов`язаний використати кошти попередньої оплати протягом шести місяців з моменту їх отримання; невикористані у цей строк кошти підлягали обов`язковому поверненню замовнику; у разі неповернення коштів після спливу шестимісячного строку до підрядника підлягають застосуванню передбачені договором штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору замовником перераховано підряднику попередню оплату на загальну суму 7 024 196,78 грн чотирма платежами:

- платіжна інструкція від 28.02.2024 № 623 (дата фактичної оплати – 29.02.2024) на суму 3 133 375,81 грн;

- платіжна інструкція від 05.04.2024 № 699 (дата фактичної оплати – 09.04.2024) на суму 1 349 172,31 грн;

- платіжна інструкція від 08.05.2024 № 43 (дата фактичної оплати – 09.05.2024) на суму 1 261 974,19 грн;

- платіжна інструкція від 28.06.2024 № 218 (дата фактичної оплати – 28.06.2024) на суму 1 279 674,47 грн.

З огляду на положення п. 12.1 договору та п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, попередня оплата надавалась підряднику строком на 6 місяців, зокрема: 3 133 375,81 грн – до 29.08.2024; 1 349 172,31 грн – до 09.10.2024; 1 261 974,19 грн – до 09.11.2024; 1 279 674,47 грн – до 28.12.2024.

Отже, відповідач мав використати за призначенням попередню оплату у строк, на який вона була надана (не більше шести місяців), або у разі невикористання повернути грошові кошти.

Враховуючи п. 12.3. договору сторони чітко визначили вид документів, які підтверджують факт використання суми попередньої оплати, зазначивши, що такими документами є Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма-КБ-3), підписаними уповноваженими представниками сторін.

Підрядник виконав роботи, обумовлені умовами договору, на суму 7 024 185, 58 грн, використавши (закривши) наданий аванс на зазначену суму, що підтверджується:

- актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року (форма №КБ-2в) від 23.08.2024 № 1 на суму 3 284 101, 80 грн;

- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року (форма №КБ-2в) від 28.12.2024 № 2 на суму 2 419 843, 16 грн;

- актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року (форма №КБ-2в) від 15.07.2025 № 3 на суму 1 320 240,62 грн.

Залишок неповернутої попередньої оплати в сумі 11,20 грн підрядник повернув на рахунок замовника платіжною інструкцією від 30.07.2025 № 1793.

Отже, документально підтверджене використання частини попередньої оплати ввдбулося вже пвсля закінчення встанолених договором та законодавством строків.

Крім того, колегія суддів зауважує, що перевірити факт використання авансових внесків можливо лише складеними та підписаними торонами актами КБ-2в та довідками КБ-3, оскільки саме вони є первинними документами, які підтверджують: фактичне виконання будівельних робіт; обсяг таких робіт; їх прийняття замовником; вартість використаних матеріалів у складі виконаних робіт.

Таким чином, доводи відповідача щодо своєчасного використання попередньої оплати є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача, що використання попередньої плати (авансу) може бути підтверджено будь-яким способом, а не лише актами приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в, на підтвердження чого послався на видаткові накладні, акти на закриття прихованих робіт та акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій.

Так, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем документи (видаткові накладні на придбання будівельних та інших матеріалів) на підтвердження своєчасного фактичного використання суми перерахованої позивачем попередньої оплати, свідчать лише про придбання ТОВ «Торговий дім «Дінастія» відповідних матеріалів, однак із них не вбачається, що підрядник використовував їх саме на виконання цього договору. Видаткові накладні не містять жодного посилання на договір від 20.02.2024 № 5, не підтверджують передачу матеріалів замовнику, їх використання на конкретному об`єкті та не свідчать про виконання робіт у межах визначеного шестимісячного строку. Зокрема, з моменту придбання такі матеріали і устаткування фактично були у власності підрядника, а відтак могли бути використані ним не лише на виконання договору, але і для виконання інших замовлень або могли бути відчужені. Крім того, відповідач не надав жодних відомостей про місцезнаходження (місце зберігання) матеріалів, придбаних ним за накладними, та не передавав їх замовнику.

Щодо наданих відповідачем копій актів на закриття прихованих робіт та актів проміжного прийняття відповідальних конструкцій, то колегія суддів вказує, що заначені документи підтверджують проведення певних робіт та не свідчать про використання коштів, перерахованих в якості попередньої оплати. Більш того, будь-які відомості щодо вартості виконаних робіт та використаних матеріалів в цих актах відсутні.

Натомість, такі документи як Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 в сукупності є належними доказами того, що відповідні матеріали та устаткування були використані генпідрядником саме для виконання робіт за договором.

Верховний Суд у ряді постанов (від 05.08.2025 у справі № 916/506/23, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23) при дослідженні подібних правовідносин дійшов висновку, що належним доказом використання авансу є лише підписані сторонами форми КБ-2в та КБ-3.

Зокрема, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у своїй постанові від 05.08.2025 у справі № 916/506/23 наголосив, що у справах зі спорів, що виникли зі схожих правовідносин, сформувалася усталена правова позиція Верховного Суду, згідно з якою належними і допустимими доказами використання підрядником одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) (п. 8.35).

У наведених справах, виходячи з умов підрядних договорів щодо авансування робіт замовником та документів, які підтверджують використання одержаного авансу підрядником, подібних до умов договору, укладеного сторонами спору у справі, що переглядається, Верховний Суд висновував, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», зазначаючи, що виходячи з договірного погодження сторін саме ці докази підтверджують відповідні обставини та погоджуючись із відхиленням судами інших, наданих підрядником доказів (реєстрів накладних на придбання матеріальних цінностей, видаткових накладних, листування сторін тощо), на підтвердження використання авансу (п. 8.36).

Таким чином, наявність лише видаткових накладних не підтверджує: виконання конкретного обсягу робіт; використання матеріалів саме на спірному об`єкті; використання авансу у межах шестимісячного строку; прийняття таких робіт замовником.

Тому Верховний Суд у низці постанов дійшов висновку, що належними доказами використання авансу є саме акти КБ-2в та довідки КБ-3, саме акти: підтверджують завершення певного етапу робіт; фіксують обсяг виконаних робіт; містять вартісні показники; посвідчують прийняття робіт замовником; підтверджують використання матеріалів саме на конкретному об`єкті.

Відповідно, лише з моменту підписання таких документів виникають правові підстави вважати, що авансові кошти фактично освоєні у межах виконання договору.

До цього моменту будь-які витрати відповідача мають лише внутрішній господарський характер та не підтверджують належне освоєння бюджетних коштів.

При цьому, апелянт безпідставно стверджує про нерелевантність наведеної судової практики.

Зазначені правові висновки Верховного Суду полягають не лише у тлумаченні конкретних умов договору, а у визначенні належного способу підтвердження використання авансових коштів у будівельному підряді.

Тому, посилання відповідача на відмінність редакцій договорів не спростовує загального правового підходу Верховного Суду щодо: необхідності підтвердження використання авансу первинними документами будівельного обліку; неналежності самих лише накладних; необхідності підтвердження зв`язку між придбаними матеріалами та конкретним об`єктом будівництва.

Також визначальним є підтвердження цільового використання авансу в обумовлений договором період, документами, погодженими сторонами у договорі (акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3). Відсутність такого підтвердження має наслідком повернення суми невикористаного авансу (у непідтвердженій відповідними документами частині) з нарахуванням штрафних санкцій у разі погодження такої умови сторонами договору (справи №922/1119/18, №910/23196/17, №917/194/18).

Крім цього, суд звертає увагу відповідача, що останній помилково ототожнює строк використання попередньої оплати зі строком виконання робіт за договором.

Предметом позову у цій справі є стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язання, визначеного у п. 12.1 договору щодо використання попередньої оплати, а не строків виконання робіт за договором.

Таким чином, судом встановлено, що умовами договору передбачено перерахування замовником підряднику попередньої оплати та чітко визначені строки її використання (6 місяців), відтак не закриття підрядником авансу упродовж зазначеного строку та продовження користування коштами замовника є таким, що суперечить умовам договору.

Оскільки підрядник не використав або не повернув замовнику впродовж шестимісячного строку попередню оплату у розмірі 3 740 094,98 грн (1 198 446,32 грн + 1 261 974,19 грн + 1 279 674,47 грн), він вважається таким, що порушив взяті на себе зобов`язання за договором.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

За змістом частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Отже, норми Цивільного кодексу України (п. 3 ч. 1 ст. 611 цього Кодексу) визначають сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення.

Отже, неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для її стягнення встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 19.11.2024 у справ № 911/2269/22.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 16.1. договору за невиконання обов`язків за договором або їх виконання з порушенням умов договору сторони несуть відповідальність встановлену договором або законом.

Пунктом 16.10. договору встановлено, що при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в пункті 12.1 договору (6 місяців), невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку прокурора сума пені становить 306 873,67 грн. Відповідач контррозрахунку пені суду не надав.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, що стягується, погоджується із судом першої інстанції, що даний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним та підлягає задоволенню у розмірі 306 873,67 грн.

Крім того, прокурор просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 34 213,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 189 491,22 грн.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, доданий прокурором, погоджується із судом першої інстанції, що даний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами всі обставини, на які він посилався, як на підставу позову, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наведених вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду та не впливають на результат прийнятого рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права, обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, яким надано належну оцінку при розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі № 920/132/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі № 920/132/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дінастія» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі № 920/132/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2026 у справі № 920/132/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №920/132/26 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та пілписана 01.07.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді С.В. Владимиренко

В.В. Сулім