Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №910/197/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. Справа№ 910/197/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Спаських Н.М.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 27.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.03.2026 (повний текст складено та підписано 12.03.2026)

у справі № 910/197/26 (суддя Курдельчука І.Д.)

за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови міста Києва"

до Акціонерного товариства "Київгаз"

про оскарження рішення суб`єкта господарювання

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Релігійна організація "Релігійна громада Свідків Єгови міста Києва" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київгаз" про про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про задоволення акту про порушення, відповідно до якого змінено встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу за порушення строків повірки засобу вимірювальної техніки (ЗВТ).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків про виявлення порушення строку повірки ЗВТ (газового лічильника) та протиправне прийняття рішення про задоволення акту про порушення позивачем строку повірки газового лічильника та незаконного нарахування необлікованого об`єму природного газу в обсязі 2762,14 м2 вартістю 61 235,78 грн в т.ч. ПДВ 10 205,96 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Акціонерного товариства "Київгаз" №20/12-6/0118 від 12.06.2025 року про задоволення Акта про порушення № 0118 від 30.05.2025 року.

Визнано протиправним та скасовано донарахування Акціонерним товариством "Київгаз" вартості необлікованого об`єму природного газу в розмірі 2762,14 метрів кубічних вартістю 61 235 гривень 78 копійок, оформлені Актом-розрахунком № 20/12/61/0 від 12.06.2025 року та Рахунком на оплату №20/12-6/0118 від 26.05.2025/12.06.2025 року.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Київгаз" на користь Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови міста Києва" витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 324,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку про те, що в Акті про порушення № 0118 від 30.05.2025 помилково встановлено порушення позивачем підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу, а тому рішення №20/12-6/0118 від 12.06.2025 про затвердження такого акту є протиправним.

Суд також зазначив, що рахунок на оплату №20/12-6/0118 від 12.06.2025 на загальну суму 61 265,78 грн (з ПДВ), сформований на основі нарахувань за рішенням №20/12-6/0118 від 12.06.2025 про затвердження такого акту, яке визнано судом протиправним, а тому нарахування на суму 61 235,78 грн є також протиправними, а Рахунок на оплату №20/12-6/0118 від 26.05.2025 та Акт-розрахунок №20/12-6/0118 від 12.06.2025 не породжують грошових зобов`язань у позивача.

Крім того, суд встановив, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, які є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, предметом позову, які підлягають розподілу у повному обсязі - 15 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 10.03.2026 у справі №910/197/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Також апелянт просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом за нез`ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що норма підпункту 4 пункту 2 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, на яку посилався суд першої інстанції, не містить такого виду порушення як "порушення строку періодичної повірки".

Скаржник також наголошує, що судом не досліджено позитивні результати повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - лічильника газу G2,5 зав. №2976137, що в силу приписів пункту 1 постанови КМУ від 07.04.2023 №440 має бути засвідчено відбитком повірочного тавра на такому засобі чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану, чинні (…).

Крім того, апелянт зазначає, що він заперечував проти наявності рахунку на оплату № 20/12-6/0118 на суму 61 235,78 грн, з призначенням платежу "оплата вартості необлікованого об`єму природного газу згідно Кодексу ГРС", які відповіач просив суд витребувати у позивача та які позивач не зміг надати суду для перевірки.

Також скаржник посилається на те, що суд вирішуючи питання про стягнення з АТ "Київгаз" на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу не обґрунтував відхилення поданої скаржником заяви про зменшення в цій частині судових витрат до 2 000 грн.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

08.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У відзиві позивач наголошує, що визначений чинними нормативними актами строк повірки ЗВТ позивачем порушено не було, здійснені відповідачем нарахування за порушення за пп. 4 п. 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ - за пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача - є протиправними.

Крім того, позивач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції складає 5 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 апеляційну скаргу у справі №910/197/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 у справі № 910/197/26 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано матеріали справи №910/197/26 з Господарського суду міста Києва.

13.04.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 у справі № 910/197/26. Судове засідання призначено на 27.05.2026.

23.04.2026 матеріали справи №910/197/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 виправлено описку, допущену в ухвалах Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 та 20.04.2026 у справі №910/197/26, а саме: замість слів: "на рішення Господарського суду Сумської області", постановлено читати "на рішення Господарського суду міста Києва ".

У судовому засіданні 27.05.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 27.05.2026 з`явився представник відповідача, який надали свої пояснення. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 08.05.2026.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Київгаз" за відсутності представника позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

За заявою №241676 РО "Релігійна громада Свідків Єгови міста Києва" приєдналась до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498, із визначенням персоніфікованих даних споживача, зокрема параметри вузла обліку: Premagas, Зав. №16893, G-6 (пр-кт. Червонозоряний, буд. 24); G-2.5 RS/2001-2 P №2976137, G-2.5 (вул. Васильківська (Новосілки), буд. 78).

30.05.2025 представником АТ "Київгаз" складено Акт №ВА-30.05/3 контрольного огляду вузла обліку газу, який містить, зокрема, інформацію про повірку лічильника зв. №2976137 - 20.12.2016; та не порушення пломб АТ "Київгаз".

30.05.2025 представником АТ "Київгаз" складено Акт про порушення №0118, яким встановлено у пункті 2 порушення Кодексу газорозподільних систем: підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ - порушення строку періодичної повірки ЗВТ, а також вказано у пункті 4 про усуненя порушення на датук складанян Акту та про проведення 12.06.2025 засідання постійно діючої комісії з розгляду Актів про порушення.

02.06.2025 Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" Мінекономіки (ДП "Укрметртестстандарт") видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-3/06929-20250602 (чинне до 02.06.2033) щодо лічильника газу мембранного "Самгаз" G2,5 зав. №2976137.

Департаментом метрології телеметрії АТ "Київгаз" складено Акт №П/326 технічного аналізу засобу вимірювальної техніки від 02.06.2025 щодо повірки ЗВТ із №2976137, яким встановлено: зовнішній огляд (в т.ч. контроль пломб) - норма; контроль функціонування - функціонує; технічна документація - наявна; за результатом повірки/перевірки ЗВТ - придатний.

12.06.2025 постійно діюча комісія з розгляду Актів про порушення АТ "Київгаз" прийняла рішення №20/12-6/0118 про задоволення в повному обсязі Акту про порушення №0118 від 30.05.2025.

Листом №3195/25 від 30.06.2025 АТ "Київгаз" звернулось до РО "Релігійна громада Свідків Єгови міста Києва" про повідомлення прийняття рішення про задоволення акту та формування рахунку на оплату №20/12-6/0118 від 26.05.2025 на суму 61 235,78 грн з ПДВ.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на безпідставність висновків про виявлення порушення строку повірки ЗВТ (газового лічильника) та протиправне прийняття рішення про задоволення акту про порушення позивачем строку повірки газового лічильника та незаконного нарахування необлікованого об`єму природного газу вв обсязі 2762,14 м2 вартістю 61 235,78 грн в т.ч. ПДВ. 10205,96 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що в узгоджену позивачем дату 30.05.2025 було здійснено розпломбування елементів та складових комерційного ВОГ на об`єкті споживача та за результатами перевірки встановлено пропущення строку періодичної повірки ЗВТ - лічильника газу G2,5 зав. №2976137 (строк чергової повірки не пізніше 20.12.2024), а тому рішення про затвердження акту та нарахування є правомірними.

Також відповідач заперечує щодо дати попередньої повірки лічильника позивача, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставини повірки лічильника 20.12.2016.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані відповідачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Законом України "Про ринок природного газу" визначено, що приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання (частина 1 статті 18).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №2494 від 30.09.2015 затверджено Кодекс газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (редакція від 15.05.2025, що охоплює спірні правовідносини; далі - Кодекс).

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ІХ Кодексу комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору (пункт 1 глави 3 розділу ІХ Кодексу).

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу Х Кодексу власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу Х Кодексу власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов`язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.

Пунктом 2 глави 7 розділу Х Кодекс визначено, що для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен:

1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого Оператор ГРМ має опублікувати на своєму вебсайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати;

2) забезпечити на дату демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці встановлення) доступ представникам Оператора ГРМ до ЗВТ для його розпломбування та складання відповідного акта розпломбування;

3) у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку. Про дату і час встановлення повіреного ЗВТ споживач завчасно має письмово повідомити Оператора ГРМ та забезпечити присутність представника Оператора ГРМ під час монтажу повіреного ЗВТ.

Відповідно до пункту 8 глави 7 розділу Х Кодекс у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.

В Розділі ХІ Кодексу визначено, що норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу.

Підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІ Кодексу визначено, що до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 глави ХІ Кодексу у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу.

Пунктом 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу передбачено, що акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу").

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016 затверджено Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, яким визначено інтервали для повірки лічильників газу та пристрої перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) - 2, 8 років. Для лічильників газу та пристроїв перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,0 установлено міжповірочний інтервал 2 роки; класу 1,5 - 8 років.

Постановою Кабінету Міністрів України №440 від 07.04.2023 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану" установлено:

1. Установити, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану, чинні:

на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією, на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на відповідних територіях;

на територіях активних бойових дій протягом шести місяців з дати завершення бойових дій на таких територіях відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій (далі - перелік);

на територіях можливих бойових дій протягом шести місяців з дати припинення можливості бойових дій на таких територіях відповідно до переліку.

2. Подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на територіях, які включені до переліку, забезпечується:

на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного і надзвичайного стану на відповідних територіях, але не раніше дня закінчення опалювального періоду;

на територіях активних бойових дій протягом шести місяців з дати завершення бойових дій на таких територіях відповідно до переліку, але не раніше дня закінчення опалювального періоду;

на територіях можливих бойових дій протягом шести місяців з дати припинення можливості бойових дій на таких територіях відповідно до переліку, але не раніше дня закінчення опалювального періоду.

3. Подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.

Зі змісту вказаної постанови та нормативно-правових актів у сфері обліку природного газу вбачається, що повірка лічильників в межах міста Києва та Київської області здійснюється в строки міжповірочних інтервалів, визначених постановою №1747 від 13.10.2016, та починаючи із набрання постановою КМУ №440 від 07.04.2023 законної сили і до її скасування протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду, якщо строк міжповірочного інтервалу припадає на опалювальний період.

Вказаний висновок корелюється із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 02.10.2025 у справі 918/1074/24.

З матеріалів справи слідує, що відповідач, здійснюючи огляд ВОГ і розпломбування на об`єкті споживача по вул Васильківський,78 (с.Новосілки) засобу вимірювальної техніки - лічильник газу G2,5 зав. №2976137, встановив порушення підпункту 4 пункту 2 глави 5 розділу ХІ Кодексу - порушення строку періодичної повірки ЗВТ, про що складено Акт №0118 від 30.05.2025 .

При цьому сторонами підтверджується обставина того, що встановлений комерційний вузол обліку газу у складі лічильник газу G2,5 зав.№2976137 є власністю споживача, має клас точності 1,5, а періодичність повірки такого лічильника становить не рідше одного разу у 8 років.

Також сторонами підтверджено обставину того, що позивач звернувся 14.02.2025 із листом до відповідача та просив направити уповноваженого представника на об`єкт за адресою: с.Новосілки, вул.Васильківська, 78 для розпломбування приладів ВОГ у зв`язку з необхідністю проведення держповірки. Оскільки вузол обліку не належить Оператору ГРМ, та на час обстеження не міг бути наданий договір на обслуговування вузла обліку з відповідною спеціалізованою організацією або підтвердні документи про власну службу та/або підлеглий персонал, уповноважений обслуговувати вузол обліку, тому у зв`язку з неможливістю демонтажу ЗВТ на повірку в лютому 2025 такі заходи виконані 30.05.2025.

В Акті №ВА-30.05/3 контролю огляду вузла обліку газу від 30.05.2025, складеного представником відповідача, зафіксовано дату попередньої повірки лічильника газу G2,5 зав.№2976137 - 20.12.2016.

Комісія з розгляду актів прийняла рішення про повне задоволення Акту про порушення №0118 від 30.05.2025. Також здійснено розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму газу згідно з підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу з 21.12.2024 по 14.02.2025 у обсязі 2 762,14 м3 вартістю 61 235,78 грн (з ПДВ).

Як вбачається, нарахування об`ємів природного газу із зміненим режимом здійснювалось від дня після дати закінчення терміну повірки зазначеної в Акті контрольного огляду ВОГ 30.05.2025 ВА-30/05/3 до дати звернення позивача про розпломбування для здійснення повірки - за період 21.12.2024 - 14.02.2025,

Однак, на думку представника відповідача дата закінчення терміну повірки, яка мала б настати через 8 років після 20.12.2016 документальних підтверджень у справі немає.

Водночас, за поясненнями представника відповідача нарахування здійснювалось до дати звернення позивача щодо розпломбування для здійснення повірки - 14.02.2025, виходячи з доброї волі оператора ГРМ.

За положеннями підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу визначено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача об`єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати початку прострочення періодичної повірки до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що обставина нарахування обсягу газу з 21.12.2024 свідчить, що відповідач визначив датою початку прострочення періодичної повірки 21.12.2024 і не ставив під сумнів ні дату останньої повірки (з дати початку прострочення періодичної повірки), ні використання споживачем належно повіреного законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки до 20.12.2024 включно.

Відтак, позитивні результати періодичної повірки 20.12.2016 ЗВТ позивача, як законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки щодо лічильника газу мембранного "Самгаз" G2,5 зав. №2976137 станом на відповідну дату (20.12.2024) презюмуються.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що в основу Рішення щодо задоволення акту про порушення має бути покладено відповідні дані, які суб`єкт розгляду Акту сприймає як об`єктивні та достовірні, якщо такі дані використані для прийняття рішення, а в протилежному випадку рішення є протиправним, оскільки мативе в основі недостовірні дані.

Отже, висновок щодо порушення строків повірки повинен грунтуватись на підставі встановлення факту пропущення терміну періодичної повірки. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем визначено дату останньої повірки - 20.12.2016, а доказів протилежного суду не представлено.

В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, намагається поставити під сумнів дату попередньої періодичної повірки лічильника газу (20.12.2016), зазначаючи, що позивач не надав належних доказів цього факту.

Натомість, колегією суддів встановлено, що 30.05.2025 представник АТ "Київгаз" провів контрольний огляд вузла обліку газу позивача, за результатами чого було складено Акт №ВА-30.05/3, в якому представником відповідача, у графі "Дата повірки" для лічильника G2,5 № 2976137 вказано: "20.12.16".

Принцип "venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) є невід`ємною частиною принципу добросовісності, закріпленого у п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц підтвердила, що суперечлива поведінка сторони договору, яка не відповідає її попереднім заявам, не заслуговує на судовий захист.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що заперечення відповідача щодо цієї дати є суперечливою поведінкою, оскільки сам відповідач, зазначив дату 20.12.16 в складеному ним акті перевірки та використав її для подальшого розрахунку донарахувань, заперечуючи, при цьому, цей факт під час судового розгляду.

Так, відповідно до розпорядження Київського міського голови від 29.10.2024 № 1023 "Про початок опалювального періоду 2024-2025 років у місті Києві", в місті Києві з 30.10.2024 розпочато опалювальний період, а розпорядженням Київського міського голови від 24.03.2025 №206 "Про закінчення опалювального періоду 2024/2025 року в місті Києві" закінчено опалювальний період 24.03.2025.

Отже, з урахуванням міжповірочного інтервалу та норми п. 3 Постанови КМУ 440 від 07.06.2023, термін подання на повірку лічильника газу G2,5 зав.№2976137 припадав на період з 25.03.2025 по 24.06.2025, відповідно повірка відбулась в межах такого терміну 02.06.2025, з огляду на що, суд першої вірно виснував, що позивачем не допущено порушення, визначене підпунктом 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу.

При цьому докази того, що лічильник газу був несправний в матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище та є лише власним тлумаченням скаржником норм чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що в Акті про порушення № 0118 від 30.05.2025 помилково встановлено порушення позивачем підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу, а тому рішення №20/12-6/0118 від 12.06.2025 про затвердження такого акту є протиправним.

Стосовно нарахувань необлікованого об`єму природного газу в обсязі 2762,14 м2 вартістю 61 235,78 грн, колегія суддів зазначає таке.

Згідно підпункту, до порушень, 4 пункту 2 глави 2 розділу XІ внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.

Відповідно підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XІ у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об`єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати початку прострочення періодичної повірки до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Беручи до уваги висновок суду про безпідставність висновків відповідача, наведених в Акті про порушення №0118 від 30.05.2025, а також його рішення про пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, суд першої інстанції обгрунтовано виснував, що зміна встановленого режиму нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу позивачу з 21.12.2024 по 14.02.2025 у обсязі 2 762,14 м3 та перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу є безпідставними.

Вказані рахунки сформовані на основі нарахувань за рішенням №20/12-6/0118 від 12.06.2025 про затвердження такого акту, яке визнано судом протиправним, а тому нарахування на суму 61 235,78 грн є також протиправними, а Рахунок на оплату №20/12-6/0118 від 26.05.2025 та Акт-розрахунок №20/12-6/0118 від 12.06.2025 не породжують грошових зобов`язань у позивача.

Щодо посилань скаржника на лист Мінекономіки від 18.09.2025 №3421-06/63335-03, колегія суддів зазначає, що останній носить рекомендаційний характер і не може змінювати норми Постанови КМУ.

Стосовно доцільності посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 02.11.2022 у справі №260/2484/21, від 02.12.2020 у справі №906/962/18, від 18.11.2022 у справі №914/993/21, від 12.02.2025 у справі №910/4492/22, від 11.04.2024 у справі №910/4481/18, від 26.02.2025 у справі №910/9745/22, колегія суддів зазначає, що такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки зроблені за інших, ніж у цій справі, обставин та доказів.

Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони грунтуються на власному тлумаченні скаржником норм чинного законодаства у сфері спірних правовідносин, зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Київгаз" в цій частині.

Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Судом встановлено, що 29.08.2025 між ОСОБА_1 та РО "Релігійна громада Свідків Єгови міста Києва" укладено Договір №29/08-25 про надання правничої допомоги.

16.02.2026 ОСОБА_1 та РО "Релігійна громада Свідків Єгови міста Києва" підписано Акт №1 наданих послуг по договору про надання професійної правничої допомоги №29/08-25 від 29.08.2025, який містить опис наданих послуг: супровід справи №910/197/26 в Господарському суді міста Києва, що включає, зокрема, але виключно, надання наступних послуг:

- аналіз первинних документів щодо оскарження рішення Акціонерного товариства "Київгаз" №20/12-6/0118 про задоволення Акту про порушення №0118 про визначення вартості необлікованого об`єму природного газу;

- виконання позовної заяви клієнта до Акціонерного товариства "Київгаз" в справі №910/197/26, оформлення позовної заяви з доданими до неї документами;

- участь в судових засіданнях, виконання вимог ухвали суду від 10.02.2026 у справі №910/197/26 в частині надання до суду документів, складення пояснень.

Загальна вартість послуг, наданих за цим Актом, становить 15 000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в обгрунтування кого відповідач посилається на неспівмірність та нерозумність цих витрат з обсягом фактично наданих послуг. Відповідач зазначає, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, тому не вимагала від адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, значних професійних зусиль для належного представництва інтересів позивача у справі.

Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат Релігійної організації "Релігійна громада Свідків Єгови міста Києва", враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про те, що витрати позивача на правову допомогу слід покласти на відповідача повністю в сумі 15 000,00 грн.

Твердження апелянта, покладену в основу його заперечень проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, стосовно того, що такі витрати не відповідають критеріям реальності та розумності розміру, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди апелянта із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 10.03.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі №910/197/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Київгаз".

Матеріали справи №910/197/26 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. у відпустці з 08.06.2026 по 12.06.2026, перебуванням судді Спаських Н.М. у відпустці з 15.06.2026 по 28.06.2026 та перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 29.06.2026 по 01.07.2026, повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Н.М. Спаських