Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №910/15726/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р. Справа№ 910/15726/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Завод "Маяк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 16.04.2026

у справі № 910/15726/25 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат"

до Акціонерне товариство "Завод "Маяк"

про визнання договору оренди продовженим

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агат” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Завод “Маяк” (далі – відповідач) про визнання договору оренди нерухомого майна №92 від 30.09.2022 року продовженим (пролонгованим).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов пункту 10.3 договору відмовляється від продовження строку дії оренди, чим фактично ухиляється від виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 року у справі №910/10965/17 та мирової угоди у справі №910/10965/17, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 на стадії виконання судового рішення, якою передбачається зарахування орендної плати в погашення заборгованості відповідача перед позивачем за судовим рішенням у справі №910/10965/17.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 призначено у справі №910/15726/25 судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судових експертів поставлено питання:

“Яка фактична площа нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 8, корпус №16А належить на праві власності АТ “Завод “Маяк”?

Яка ринкова вартість нерухомого майна, переданого ТОВ “Агат” по Договору оренди нерухомого майна № 92 від 30 вересня 2022 року, а саме нежитлових приміщень загальною площею 5188,0 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16А?”.

Провадження у справі №910/15726/25 зупинено на час проведення експертизи.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що питання про наявність у позивача права на пролонгацію договору оренди на тих самих умовах перебуває у нерозривному зв`язку з результатами комплексного встановлення як фактичної площі об`єкта, так і його ринкової вартості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи наявна необхідність у призначенні судової експертизи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Акціонерне товариство "Завод "Маяк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 16.04.2026 у справі №910/15726/25, а справу направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що призначаючи експертизу, суд фактично вийшов за межі позовних вимог, що прямо суперечить положенням процесуального закону.

Апелянт доводить, що сам факт наявності заперечень орендодавця вже має істотне значення для спору, тоді як визначення площі приміщень або ринкової вартості нерухомості не усуває.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції фактично поставив під сумнів уже встановлені та документально підтверджені відомості щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: технічний паспорт; документи БТІ; акти розподілу площ; звіти про оцінку; документи технічної інвентаризації; постанову Верховного Суду у справі №2-1650-1/07; інші документи щодо площі та характеристик об`єкта.

Скаржник також наголошує, що суд першої інстанції не врахував статус АТ “Завод “Маяк” як підприємства оборонно-промислового комплексу в умовах воєнного стану, не оцінив співмірність такого втручання із предметом спору та не врахував ризики для діяльності підприємства оборонно-промислового комплексу.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

25.05.2026 через підсистему “Електронний суд” від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив викладені в ній доводи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Позивач у відзиві наголошує, що ухвала прийнята місцевим судом з повним дотриманням чинного законодавства, є законною та обгрунтованою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 апеляційну скаргу у справі №910/15726/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Завод “Маяк” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/15726/25. Судове засідання призначено на 04.06.2026. Витребувано матеріали справи №910/15726/25 з Господарського суду міста Києва.

04.06.2026 матеріали справи №910/15726/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

У судовому засіданні 04.06.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 04.06.2026 з`явились представники сторін, які надали свої пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/15726/25, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Виходячи зі змісту статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Основними видами (підвидами) експертизи є, інженерно-технічна (інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; експертиза електронних комунікацій, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна експертиза) (підпункт 1.2.2 пункту 1.2 розділу I Інструкції).

За приписами підпункту 5.1 пункту 5 глави 5 розділу II Рекомендацій основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 глави 5 розділу II Рекомендацій основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є: визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо); визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява №61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Як встановлено судом, звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агат” посилається на те, що Акціонерне товариство “Завод “Маяк” в порушення умов пункту 10.3 договору відмовляється від продовження строку дії оренди, чим фактично ухиляється від виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 року у справі №910/10965/17 та мирової угоди у справі №910/10965/17, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 на стадії виконання судового рішення, якою передбачається зарахування орендної плати в погашення заборгованості відповідача перед позивачем за судовим рішенням у справі №910/10965/17 та порушує переважне право позивача на продовження договору оренди.

У свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову наголошує на тому, що, зокрема, ТОВ “Агат” протиправно просить пролонгувати (продовжити термін дії) спірного договору оренди на тих самих умовах без попередньої експертної оцінки вартості майна, як цього вимагають пункти 5.24 та 10.3 договору та у поданих до суду заявах по суті спору та у судових засіданнях зауважує про те, що використовувана позивачем площа нерухомого майна, становить 7719,8 кв.м., що на 2531,8 кв.м. більше від переданої йому у найм, згідно договору оренди нерухомого майна № 92 від 30.09.2022.

Позивач зазначені доводи відповідача відхиляє, стверджуючи про те, що після направлення листа відповідачу щодо продовження строку дії договору оренди №92 від 30.09.2022 на той самий термін, як це передбачають приписи пункту 10.3 вказаного договору, саме відповідач за умовами пункту 5.24 договору повинен був провести експертну оцінку вартості майна, а позивач лише відшкодувати витрати на її проведення, втім АТ “Завод “Маяк” оцінку вартості нерухомого майна не здійснило, а тому ТОВ “Агат” вважає за можливе продовжити спірний договір оренди на той самий термін та на тих самих умовах.

В ході розгляду даного спору, відповідачем було долучено до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, нежитлових приміщень 1-7-го поверху корпусу 16А, загальною площею 7719,8 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, виготовленого ТОВ “Інститут розвитку нерухомості” від 27.10.2025. Зі змісту вказаного звіту вбачається, що ринкова вартість нежитлових приміщень 1-7-го поверху корпусу 16А, загальною площею 7719,8 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, без ПДВ - 175138333,33 грн, з ПДВ – 210166000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агат” проти вказаного висновку заперечило, надавши власний звіт про оцінку майна, нежитлових приміщень загального користування площею 5188,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 8, частина корпусу 16А, виготовленого ТОВ “Оціночна компанія “Золотий квадрат” від 01.09.2025, зі змісту якого вбачається, що ринкова вартість нежитлових приміщень загального користування площею 5188,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 8, частина корпусу 16А, з урахуванням ПДВ складає 40503000,00 грн.

Разом з тим, позивач відхилив твердження відповідача про те, що у будівлі за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 8, корпус 16 А йому належать нежитлові приміщення, загальна площа яких начебто становить 7719,8 кв.м., так як таке твердження відповідача не тільки не підтверджується належними та допустимими доказами, а й суперечить позиції відповідача, яка неодноразово декларувалась ним до виникнення даного спору та суперечить наявним документам, зокрема, акту по перерозподілу площ корпусу 16А від 21.06.2007, відповідно до якого АТ “Завод “Маяк” було передано лише 7280,0 кв.м. нежитлових приміщень та технічному паспорту від 26.08.2008, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об`єкти нерухомого майна, відповідно до якого загальна площа нежитлових приміщень АТ “Завод “Маяк” за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 8, корпус 16 А становить 7298 м. кв.

Задовольняючи клопотання позивача про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що питання про наявність у позивача права на пролонгацію договору оренди на тих самих умовах перебуває у нерозривному зв`язку з результатами комплексного встановлення як фактичної площі об`єкта, так і його ринкової вартості.

Суд врахував, що одним з основних доводів відповідача проти позову є те, що позивач використовує більшу площу нежитлових приміщень, аніж та, яка була передана по договору оренди. У свою чергу, позивач заперечуючи проти наведеного, зазначає про те, що відповідач першочергово отримав у власність меншу площу приміщення, аніж зазначає у запереченнях, і позивач використовує лише ту частину об`єкта, яка передана йому за спірним договором оренди.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано виснував, що розбіжності у визначенні площі нерухомого майна, а також відмінності у підходах сторін до ідентифікації самого об`єкта оренди, унеможливлюють належну правову кваліфікацію спірних правовідносин без попереднього встановлення достовірних фактичних даних самого об`єкту нерухомості, що впливає на визначення ціни оренди та можливості продовження терміну його дії на тих самих умовах, як це заявлено у позові.

У свою чергу, надані сторонами документи, включаючи звіти про оцінку, технічну документацію, акти внутрішнього розподілу площ та інші матеріали, відображають різні за змістом дані, зокрема і щодо фактичної площі приміщення.

Водночас, суд першої інстанції вірно зазначив, що у питанні визначення наявності та/або відсутності правових підстав для продовження терміну дії договору на тих самих умовах, необхідним є встановлення ринкової вартості майна згідно договору оренди, як основної передумови для продовження терміну його дії.

Втім, питання визначення (встановлення) ринкової вартості майна, не може бути вирішене судом на підставі поданих сторонами звітів про оцінку, оскільки останні складені щодо різних за площею та відповідно різних за економічними характеристиками об`єктів.

Встановлення ринкової вартості об`єкта оренди безпосередньо пов`язане з вирішенням питання про наявність чи відсутність у позивача права на продовження строку дії договору оренди на тих самих умовах, водночас за відсутності достовірно встановленої площі об`єкта нерухомості, будь-яка оцінка його вартості є завідомо недостовірною.

Наведені обставини стали підставою для реалізації позивачем наданих йому процесуальним законом прав на звернення до суду з клопотанням про призначення судової експертизи.

Протилежні доводи апелянта не спростовують висновків суду, наведених вище.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, за відстуності у суду спеціальних знань у даній сфері, необхідно призначити судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, як компетентній установі, спеціалісти якої володіють спеціальними знаннями.

При цьому з урахуванням поданих відповідачем заперечень, зважаючи на предмет доказування у даному спорі та межі позовних вимог, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що на вирішення судових експертів слід поставити такі питання: “Яка фактична площа нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 8, корпус №16А належить на праві власності АТ “Завод “Маяк”? Яка ринкова вартість нерухомого майна, переданого ТОВ “Агат” по Договору оренди нерухомого майна № 92 від 30 вересня 2022 року, а саме нежитлових приміщень загальною площею 5188,0 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16А?”.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: призначення судом експертизи. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи.

Враховуючи, що оскаржуваною ухвалою суду призначено судову експертизу, а для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і у цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, суд першої інстанції, скориставшись наданим йому правом згідно зі ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, правомірно зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи.

Отже, враховуючи те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, про що вказано судом вище, а також стороною не надано висновок експерта з цих самих питань, у колегії суддів відсутні підстави для висновку про порушення судом першої інстанції вищевказаних норм процесуального права при призначенні у справі судової експертизи.

Слід також зазначити, що призначення експертизи у даній справі не є затягуванням судового процесу, оскільки вимогу щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано на дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Завод "Маяк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/15726/25 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Завод "Маяк".

Матеріали справи №910/15726/25 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. у відпустці з 08.06.2026 по 12.06.2026, перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці з 15.06.2026 по 28.06.2026 та перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 29.06.2026 по 01.07.2026, повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Ю.Б. Михальська