Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №920/948/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. Справа№ 920/948/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Спаських Н.М.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тимофіївське 2023"

на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 (повний текст складено 30.06.2025)

у справі № 920/948/24 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Авіс Украгро Групп"

до 1. Лебединської міської ради Сумської області,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тимофіївське 2023"

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків недійсності договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

30.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальність "Авіс Украгро Групп" (далі - позивач) звернулося з позовом до Господарського суду Сумської області до Лебединської міської ради Сумської області (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тимофіївське 2023" (далі - відповідач-2), відповідно до якого просило:

1)визнати незаконним та скасувати рішення тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 №922-МР «Про передачу земельних ділянок комунальної власності в користування на умовах оренди» (п. 4 рішення) в частині передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 5922982400:03:002:0009 та 5922982400:08:002:0181 в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383), згідно з додатком 3 до рішення тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 №922-МР (позовна вимога до першого відповідача);

2)визнати недійсним договір оренди землі №119/7 від 18.08.2023, укладений між Лебединською міською радою Сумської області (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (як орендарем) в частині передачі у строкове платне користування земельних ділянок з кадастровим номером 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га, кадастровий номер 5922982400:08:002:0181, площею 3,4324 га (позовна вимога до першого та другого відповідачів);

3)застосувати наслідки недійсності договору оренди землі №119/7 від 18.08.2023, укладений між Лебединською міською радою Сумської області (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (як орендарем), а саме: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інше речове право (права оренди земельної ділянки) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» на:

-земельну ділянку з кадастровим номером 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га, зареєстрованого державним реєстратором Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області Скляровою Р.В. 29.08.2023, номер запису про інше речове право: 51568738 (спеціальний розділ);

-земельну ділянку з кадастровим номером 5922982400:08:002:0181, площею 3,4324 га, зареєстрованого державним реєстратором Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області Скляровою Р.В. 29.08.2023, номер запису про інше речове право: 51568857 (спеціальний розділ) (позовна вимога до другого відповідача);

4)стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/948/24 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 №922-МР «Про передачу земельних ділянок комунальної власності в користування на умовах оренди» (п. 4 рішення) в частині передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 5922982400:03:002:0009 та 5922982400:08:002:0181 в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383), згідно з додатком 3 до рішення тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 №922-МР.

Визнано недійсним договір оренди землі №119/7 від 18.08.2023, укладений між Лебединською міською радою Сумської області (вул. Сумська, буд. 12, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 39449040) (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383) (як орендарем) в частині передачі у строкове платне користування земельних ділянок з кадастровим номером 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га, кадастровий номер 5922982400:08:002:0181, площею 3,4324 га.

Застосовано наслідки недійсності договору оренди землі №119/7 від 18.08.2023, укладеного між Лебединською міською радою Сумської області (вул. Сумська, буд. 12, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 39449040) (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383) (як орендарем), а саме: скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інше речове право (права оренди земельної ділянки) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383) на:

-земельну ділянку з кадастровим номером 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га, зареєстрованого державним реєстратором Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області Скляровою Р.В. 29.08.2023, номер запису про інше речове право: 51568738 (спеціальний розділ);

-земельну ділянку з кадастровим номером 5922982400:08:002:0181, площею 3,4324 га, зареєстрованого державним реєстратором Чупахівської селищної ради Охтирського району Сумської області Скляровою Р.В. 29.08.2023, номер запису про інше речове право: 51568857 (спеціальний розділ).

Присуджено до стягнення з Лебединської міської ради Сумської області на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Авіс Украгро Групп» 4 542,00 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Авіс Украгро Групп» 4 542,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що між Ворожбянською сільською радою (правонаступником якої є Лебединська міська рада) та позивачем існує чинний договір на управління спадщиною від 21.12.2015 року стосовно спірних земельних ділянок. Цей договір за своєю правовою природою є правочином, спрямованим на охорону та збереження спадкового майна до з`явлення спадкоємців, а позивач належним чином виконував свої зобов`язання щодо утримання землі та сплати коштів. Матеріали справи не містять доказів дострокового розірвання чи припинення вказаного договору у встановленому порядку.

Суд установив тотожність земельних ділянок, які перебувають в управлінні позивача, та ділянок, які Лебединська міська рада передала в оренду ТОВ "Тимофіївське 2023" на підставі оскаржуваного рішення № 922-МР та договору оренди землі № 119/7 від 18.08.2023 року. Оскільки міська рада розпорядилася сформованими земельними ділянками всупереч чинним договірним зобов`язанням між позивачем та відповідачем-1, вона (міська рада) порушила законний інтерес позивача як добросовісного управителя спадщиною на користування спірними земельними ділянками до появи спадкоємців, що є підставою для визнання рішення Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 №922-МР «Про передачу земельних ділянок комунальної власності в користування на умовах оренди» (п. 4 рішення) незаконними та недійсними спірних договорів оренди землі з застосуванням наслідків недійсності правочинів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» 21.07.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/948/24 скасувати повністю; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права (ст. ст. 236, 237 ГПК України), а також не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (ст. ст. 203, 215 ЦК України). Доводи апелянта зводяться до такого:

- у матеріалах справи міститься заперечення Лебединської міської ради на відповідь на відзив, де зауважено, що позивач не надав суду копію рішення Ворожбянської сільської ради щодо укладення договору на управління спадщиною, як це передбачено нормами Закону України «Про місцеве самоврядування». Сам договір від 21.12.2015 також не містить посилань на те, що його укладено на підставі рішення ради;

- оскільки спірний договір безпосередньо стосується земельних правовідносин, укладення його сільським головою без відповідного рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та вказує на недійсність такого договору, що свідчить про передчасність позовних вимог ТОВ "Авіс Украгро Групп" у даній справі;

- суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 77, 78, 79, 86 ГПК України не вжив заходів щодо належної оцінки договору на управління спадщиною від 21.12.2015, не встановив його відповідність нормам Закону України "Про місцеве самоврядування" та не перевірив наявність чи відсутність рішення органу місцевого самоврядування на його укладення, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Позиція інших учасників справи.

03.09.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/948/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідач-1 зазначив, що позивачем не надано копії рішення сесії Ворожбянської сільської ради, а отже, підстава для укладення договору на управління спадщиною від 21.12.2015 відсутня. Крім того, вказаний договір не зареєстрований у Книзі обліку договорів на управління спадщиною відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а на наданій позивачем копії договору відсутні штамп та підпис особи, яка здійснила реєстрацію.

Міська рада також стверджує, що за своєю правовою природою, умовами та обов`язками сторін (зокрема, через обов`язок сплачувати плату за користування ділянками у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки в рік) договір від 21.12.2015 року є договором оренди землі, а не договором управління спадщиною, оскільки укладався саме для отримання права користування землею та вилучення корисних властивостей з метою вирощування сільськогосподарських культур. Оскільки спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту і є невитребуваними паями, то повноваження щодо їх передачі в оренду у 2015 році належали Лебединській районній державній адміністрації, а не сільській раді. З огляду на відсутність державної реєстрації права оренди до 29.08.2023 року, відповідач-1 вважає договір від 21.12.2015 року нікчемним, а оскаржуване рішення міської ради № 922-МР від 17.08.2023 року та договір оренди землі № 119/7 від 18.08.2023 року - законними та укладеними в межах повноважень.

12.09.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/948/24 залишити без змін.

Позивач вказує, що договір на управління спадщиною від 21.12.2015 року був укладений відповідно до вимог статті 1285 Цивільного кодексу України з метою вжиття заходів щодо охорони та збереження спадкового майна до з`явлення спадкоємців, і був зареєстрований у Ворожбянській сільській раді, про що у Журналі реєстрації договорів оренди на управління спадщиною вчинено запис № 134.

Також позивач наголошує, що спірний договір є чинним, оскільки сторони визначили строк його дії до появи спадкоємців або переходу землі у комунальну/державну власність, а матеріали справи не містять доказів дострокового розірвання правочину Лебединською міською радою як правонаступником сільської ради, відтак презумпція правомірності правочину за статтею 204 Цивільного кодексу України не спростована. ТОВ «Авіс Украгро Групп» зазначає, що закон не вимагає обов`язкового зазначення в тексті договору документу-підстави для його укладення, а відсутність самого тексту рішення в матеріалах справи не спростовує чинності договору, який тривалий час безперешкодно виконувався сторонами. Крім того, позивач звертає увагу, що апелянт не є стороною договору від 21.12.2015 року та не заявляв зустрічних позовних вимог про визнання його недійсним у суді першої інстанції, а тому його твердження про недійсність правочину є безпідставними, у зв`язку з чим позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників сторін.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.05.2026 представники відповідача-1 не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників відповідача-1 в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача-1.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-2, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2026 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволені апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 21.12.2015 між Ворожбянською сільською радою Лебединського району Сумської області (далі - установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шпилівське» (в подальшому було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс Украгро Групп») (далі - управитель) на підставі ст.1285 ЦК України укладено договір на управління спадщиною (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору установник управління передає, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) згідно акта приймання-передачі, що додається, та є невід`ємною частиною цього договору, а саме земельні ділянки, що знаходиться на території Ворожбянської сільської ради, на які відкрилася спадщина.

Згідно з п.1.2 договору перелік земельних ділянок, що передаються управителю, перелічується в додатку до договору, що є його невід`ємною частиною.

У пункті 1.3 договору визначено, що управитель зобов`язаний здійснювати управління земельними ділянками в інтересах спадкоємців померлого (померлих) згідно додатку, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору установник управління зобов`язується: передати в управління управителю земельні ділянки згідно з додатком за актом прийому-передачі; своєчасно повідомляти управителя про появу спадкоємців або прийняття спадщини.

Згідно з п. 2.3 договору управитель зобов`язується:

-підтримувати передані в управління земельні ділянки в належному стані, відповідно до їх цільового призначення;

-сплачувати плату за користування земельними ділянками шляхом внесення грошових коштів у розмірі 37623,96 грн в рік, що становить 4% від нормативно грошової оцінки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок Ворожбянської сільської ради вказаний в п. 9 даного договору. У разі зменшення чи збільшення розміру земельних ділянок розмір оплати по даному договору підлягає зменшенню або збільшенню;

-управитель, який своїми діями з управління майном та його збереженням завдав шкоду майну, зобов`язаний відшкодувати завдані збитки спадкоємцям померлого, якщо він не доведе, що ці збитки сталися внаслідок випадку або непереборної сили;

-передати земельні ділянки (паї) у разі появи спадкоємців на них, або виконавців заповітів.

За пунктом 5.1 договору договір укладено на строк до появи спадкоємця або виконавців заповітів та оформлення права власності на земельні ділянки (паї), переданих в управління за цим договору.

Відповідно до п. 6.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди, щодо зміни умов договору, спір розв`язується в судовому порядку.

За пунктом 6.2 договору дія договору припиняється у разі:

-появи спадкоємців та оформлення права власності на земельні ділянки, або виконавців заповіту;

-переходу земельної ділянки у комунальну або державну власність.

Відповідно до додатку №1 до договору «Список земельних ділянок померлих громадян, які передаються в управління ТОВ «Шпилівське» по договору на управління спадщиною на території Ворожбянської сільської ради від 21.12.2015 року» установник управління передав управителю в т.ч.: земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 5922982400:08:002:0056 площею 3,43га ріллі № паю 242 та земельну ділянку ОСОБА_2 кадастровий номер 5922982400:03:002:0041 площею 2,77га ріллі № паю 128.

21.12.2015 за актом прийому-передачі земельних ділянок по договору на управління спадщиною від 21.12.2015 установник управління передав, а управитель прийняв земельні ділянки загальною площею 32,0805 га ріллі, в т.ч.: земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 5922982400:08:002:0056 площею 3,43 га ріллі та земельну ділянку ОСОБА_2 кадастровий номер 5922982400:03:002:0041 площею 2,77 га ріллі.

05.02.2016 між установником управління та управителем укладено додаткову угоду до договору, відповідно до пункту 1 якої внесені зміни в п.2.3 абзац 2 договору та викладеного його в наступній редакції: «Сплачувати плату за користування земельними ділянками шляхом внесення грошових коштів у розмірі 55409,83 грн в рік, що становить 4% від нормативно грошової оцінки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок Ворожбянської сільської ради вказаний в п. 9 даного договору. У разі зменшення чи збільшення розміру земельних ділянок розмір оплати по даному договору підлягає зменшенню або збільшенню».

24.01.2017 між установником управління та управителем підписано додаткову угоду до договору, за пунктом 1 якої внесено зміни в п. 2.3 абзац 2 договору та викладеного його в наступній редакції: «Сплачувати плату за користування земельними ділянками шляхом внесення грошових коштів у розмірі 50165,28 грн в рік, що становить 4% від нормативно грошової оцінки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок Ворожбянської сільської ради вказаний в п. 9 даного договору. У разі зменшення чи збільшення розміру земельних ділянок розмір оплати по даному договору підлягає зменшенню або збільшенню».

11.08.2017 між установником управління та управителем укладено додаткову угоду до договору, відповідно до пункту 1 якої внесено зміни в п. 2.3 абзац 2 договору та викладеного його в наступній редакції: «Сплачувати плату за користування земельними ділянками шляхом внесення грошових коштів у розмірі 70687,44 грн в рік, що становить 6% від нормативно грошової оцінки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок Ворожбянської сільської ради вказаний в п. 9 даного договору. У разі зменшення чи збільшення розміру земельних ділянок розмір оплати по даному договору підлягає зменшенню або збільшенню».

28.02.2018 між установником управління та управителем підписано додаткову угоду до договору, за пунктом 1 якої внесено зміни в п. 2.3 абзац 2 договору та викладеного його в наступній редакції: «Сплачувати плату за користування земельними ділянками шляхом внесення грошових коштів у розмірі 86041,06 грн в рік, що становить 8% від нормативно грошової оцінки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок Ворожбянської сільської ради вказаний в п. 9 даного договору. У разі зменшення чи збільшення розміру земельних ділянок розмір оплати по даному договору підлягає зменшенню або збільшенню».

01.07.2020 між установником управління та управителем укладено додатковий договір до договору на управління спадщиною за №б/н від 21 грудня 2015 року, відповідно до пункту 1 якого внесені зміни в п. 2.3 абзац 2 договору та викладеного його в наступній редакції: «Сплачувати плату за користування земельними ділянками шляхом внесення грошових коштів у розмірі 23942,52 грн в рік, що становить 10% від нормативно грошової оцінки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок Ворожбянської сільської ради вказаний в п. 9 даного договору. У разі зменшення чи збільшення розміру земельних ділянок розмір оплати по даному договору підлягає зменшенню або збільшенню».

21.07.2020 відповідно до протоколу Загальних Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпилівське» по другому питанню порядку денного вирішено змінити назву юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпилівське» (код ЄДРПОУ 32367721) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпилівське» (код ЄДРПОУ 32367721) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс Украгро Групп» та внести відповідні зміни про назву та найменування до ЄДРПОУ.

01.10.2020 між установником управління та управителем підписано додатковий договір до договору на управління спадщиною за №б/н від 21 грудня 2015 року, за пунктом 1 якого внесено зміни в п. 2.3 абзац 2 договору та викладеного його в наступній редакції: «Сплачувати плату за користування земельними ділянками шляхом внесення грошових коштів у розмірі 20522,16 грн в рік, що становить 10% від нормативно грошової оцінки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок Ворожбянської сільської ради вказаний в п. 9 даного договору. У разі зменшення чи збільшення розміру земельних ділянок розмір оплати по даному договору підлягає зменшенню або збільшенню».

Відповідно до п.3 додаткового договору від 01.10.2020 до договору на управління спадщиною за №б/н від 21 грудня 2015 року сторони домовились викласти та підписати Додаток №1 до договору у новій редакції.

Згідно з Додатком №1 до договору «Список земельних ділянок померлих громадян, які передаються в управління ТОВ «Авіс Украгро Групп» по договору на управління спадщиною від 21 грудня 2015 року, який зареєстрований у Ворожбянській сільській раді за №134 від 21.12.2015р.» установник управління передав управителю дві земельні ділянки загальною площею 6,20 га, а саме: земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 5922982400:08:002:0056 площею 3,43 га ріллі № паю 242 та земельну ділянку ОСОБА_2 кадастровий номер 5922982400:03:002:0041 площею 2,77 га ріллі № паю 128.

15.12.2020 було прийнято рішення Лебединською міською радою Сумської області №41-МР «Про початок реорганізації сільських рад Лебединської міської територіальної громади шляхом приєднання до Лебединської міської ради», відповідно до пункту 1 якого почато процедуру реорганізації сільських рад Лебединської міської територіальної громади в т.ч.: Ворожбянської сільської ради (ЄДРПОУ 04389733), місцезнаходження: вулиця Яблунева, будинок 8,село Ворожба, Лебединський район, Сумська область, 42240, шляхом приєднання до Лебединської міської ради, місцезнаходження: вулиця Пушкіна, 2, місто Лебедин, Сумський район, Сумська область, 42200. За пунктом 2 зазначеного рішення Лебединська міська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків зазначених сільських рад (в т.ч.: Ворожбянської сільської ради (ЄДРПОУ 04389733)).

17.08.2023 Лебединською міською радою Сумської області прийняте рішення №922-МР «Про передачу земельних ділянок комунальної власності в користування на умовах оренди», відповідно до підпункту 4 пункту 1 якого вирішено передати земельні ділянки комунальної власності в користування на умовах оренди неуспадкованих та невитребуваних земельних часток (паїв), розташованих за межами населених пунктів на території Лебединської міської територіальної громади строком на 15 років або до дня реєстрації права власності на земельну ділянку, з орендною платою, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка буде діяти на момент підписання договору оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (код ЄДРПОУ 45312383, місцезнаходження юридичної особи: провулок Верстатників, 5, квартира (офіс) 5, місто Лебедин, Сумська область), на території Лебединської міської територіальної громади згідно з додатком 3. За пунктом 2 зазначеного рішення орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок бюджету Лебединської міської територіальної громади рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

18.08.2023 між Лебединською міською радою Сумської області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (далі - орендар) укладено договір оренди землі №119/7, за п. 1 якого згідно з рішенням тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 № 922-МР, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (неуспадковані земельні частки (паї)) померлих громадян, в.т.: земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 5922982400:08:002:0181 площею 3,4324 га та земельну ділянку ОСОБА_2 кадастровий номер 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га.

Відповідно до Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 29.08.2023:

-за інформаційною довідкою від 08.04.2024 №373251093 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (код ЄДРПОУ 45312383) зареєстроване право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га;

-за інформаційною довідкою від 08.04.2024 №373251099 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (код ЄДРПОУ 45312383) зареєстроване право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5922982400:08:002:0181 площею 3,4324 га.

16.04.2024 листом №19-18-0.99,4-1079/15-24 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача, що розпорядженням голови Лебединської районної державної адміністрації від 23.03.2004 № 88 «Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) на території Ворожбянської сільської ради» затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) із земель спільної часткової (колективної) власності членів колишнього КСП "Маяк" на території Ворожбянської сільської ради. Відповідно до пункту 3, вищевказаного розпорядження, прийнято рішення про видачу 655 громадянам - власникам земельних часток (паїв) державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай). Згідно з додатком до вищевказаного розпорядження голови Лебединської районної державної адміністрації від 23.03.2004 року № 88, ОСОБА_2 передано у власність пай під номером 128 з кадастровим номером 5922982400:03:002:0041, площа 2,77 га (рілля) та ОСОБА_1 передано у власність пай під номером 242 з кадастровим номером 5922982400:08:002:0056, площею 3,43 га (рілля). Державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взамін сертифікатів на земельну частку (пай) не видавались.

Позивач наголошує, що згідно з оскаржуваним рішенням перший відповідач передав в оренду другому відповідачу спірні земельні ділянки, які сформовані за рахунок невитребуваних часток (паїв), які перебувають в управлінні спадщиною у позивача. Вказані обставини підтверджуються тотожністю власників паїв, номерів паїв, площею паїв за якими сформовані земельні ділянки, з чим погоджується суд, та відносно чого не заперечують відповідачі.

Оскільки формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 367/2022/15-ц (пункт 56)), позивач наголошує на порушенні його права на спірні земельні ділянки, за захистом якого він і звернувся з позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом з цим частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, в тому числі обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у виді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

У спірних правовідносинах, звертаючись до суду із даним позовом про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків недійсності договору, позивач наголошує на тому, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування порушує його права як особи, яка управляє спадщиною (спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення) відповідно до договору на управління спадщиною.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1285 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент укладення договору на управління спадщиною) якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки (частину першу статті 1285 було доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016).

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що укладення договору на управління спадщиною з іншою особою є загальним правилом. Проте, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту щодо спадщини, до складу якої входить земельна ділянка, особою, яка управляє такою спадщиною є автоматично в силу закону сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, що не потребує додаткового укладення договору на управління спадщиною. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 08.11.2018 у справі № 914/2613/17.

За приписами частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. У постанові від 20.03.2019 у справі N 761/20612/15-ц (провадження N 14-39цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного цивільного суду про те, що майнові права є речовим правом (стаття 190 ЦК України) і захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що предметом укладеного з позивачем договору на управління спадщиною є земельні ділянки, які належали померлим особам на підставі сертифікатів, а спадкоємці до даного часу не прийняли спадщину.

Отже, саме Ворожбянська сільська рада як орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв), які є предметом дослідження у даній справі, в силу доповнених положень статті 1285 Цивільного кодексу України, є особою, яка повинна була управляти такою спадщиною.

Згідно з частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) є об`єктами земельних відносин.

За приписами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельні ділянки та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим.

Так, за приписами частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1 статті 791 Земельного кодексу України).

При розумінні сутності поняття земельна частка (пай) насамперед варто керуватися законодавством, зокрема статтею 25 і "Перехідними положеннями" Земельного кодексу України, Перехідними положеннями Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 (у редакції від 02.10.2003), Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям за №790/95 від 08.08.1995, постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв (часток)" №122 від 04.02.2004, постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) №801 від 12.10.1995."

Відповідно до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" за №790/95 від 08.08.1995, паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктами16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації (ст. 2, 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

За змістом частини 6 статті 19 Закону України "Про оренду землі" особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов`язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У зв`язку із набранням чинності 16.01.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" редакція частини 6 статті 19 Закону України "Про оренду землі" та статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазнали змін.

Зокрема, частина 6 статті 19 Закону України "Про оренду землі" передбачала право особи, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, передати таку земельну ділянку в оренду на строк, передбачений цією статтею, без права на поновлення договору оренди землі. При цьому, частиною 3 вказаної статті визначено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

За приписами частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній з 16.01.2020) нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

За приписами статей 35, 37 Закону України "Про землеустрій" формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок (часток) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за рішенням відповідної місцевої ради.

Поряд із зазначеним, положення частини 2 статті 1285 Цивільного кодексу України надають право особі, яка управляє спадщиною, на вчинення будь-яких дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Оскільки невитребувані земельні частки (паї) є спадщиною, яка потребує постійного утримання та догляду, суд вважає, що Ворожбянська сільська рада, як особа, яка управляє такою спадщиною, відповідно до згаданих вище приписів чинного законодавства, не тільки мала право, а і була зобов`язана вчинити дії, спрямовані на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців та до прийняття спадщини.

Відповідно до частин 2-3 статті 1283 ЦК України нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Особи або органи, що вживають заходів з охорони спадкового майна, мають право укладати договори з третіми особами, спрямовані на забезпечення охорони спадкового майна.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду й у законі прямо вказано про неможливість відступу від його положень. Тобто сторони не можуть відступити від імперативних приписів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19).

На підставі вищезазначених норм права суд дійшов висновку, що укладення з позивачем договору на управління спадщиною з боку Ворожбянської сільської ради, є діями, спрямованими на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, правове регулювання яких здійснюється Книгою шостою Цивільного кодексу України "Спадкове право". При цьому договір, на підставі якого між позивачем та сільською радою виникли правовідносини, за своєю правовою природою є договором, спрямованими на забезпечення охорони спадкового майна.

Відповідно до пункту 9 "Укладення договору на управління спадщиною" глави 9 "Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна" розділу ІІ порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (в редакції, чинній станом на момент укладення договору на управління спадщиною) якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з`ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту на підставі заяви заінтересованої особи укладає договір на управління спадщиною з цією особою.

Договір на управління спадщиною укладається нотаріусом з дотриманням вимог частини другої статті 212 Цивільного кодексу України.

Текст договору викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних документів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід`ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору). Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Інформація про укладення договору на управління спадщиною заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною.

При укладанні зазначеного договору нотаріус зобов`язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

Відповідно до статті 1 закону України "Про нотаріат" (в чинній на день укладення договору на управління спадщиною редакції) вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені ст.37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Положеннями статті 34 Закону України "Про нотаріат" передбачалось, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; 9-1) накладають заборону щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до частини четвертої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до зазначеного закону; 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред`явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи.

При цьому відповідно до частини 2 статті 34 зазначеного Закону вчинення інших нотаріальних дій на нотаріусів може бути покладено згідно із законом.

У сільських населених пунктах нотаріальні дії, зокрема, заходи щодо охорони спадкового майна, вживають уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування (ст. 37 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з статтею 52 Закону України "Про нотаріат" про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Пунктами 1-3 глави 11 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачалось, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

Таким чином, про усі нотаріальні дії, які вчиняються нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій, а положення законодавства про те, що певні види договорів підлягають нотаріальному посвідченню означають саме необхідність вчинення нотаріальної дії - якою є посвідчення договору, із подальшим внесенням відповідного запису у реєстр для реєстрації нотаріальних дій.

Як вже було зазначено, положеннями Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачалось, що текст договору на управління спадщиною викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних документів згідно з актом опису спадкового майна, який є невід`ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору). Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Інформація про укладення договору на управління спадщиною заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною.

Слід зазначити, що укладений між позивачем та сільською радою договір на управління спадщиною був зареєстрований в книзі обліку договорів на управління спадщиною, відповідні докази містяться в матеріалах справи.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що на час укладення між позивачем та сільською радою договору на управління спадщиною не передбачалось вимоги про нотаріальне посвідчення договору управління спадщиною.

Окрім того, суд зазначає, що частиною 3 статті 1285 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Дослідивши зміст положення договору на управління спадщиною з урахуванням наведених вище приписів законодавства, підтвердженого матеріалами справи та не спростованого сторонами факту здійснення позивачем платежів за договором на управління спадщиною, суд дійшов висновку, що вказані платежі, відповідно до положень частини 3 статті 1285 Цивільного кодексу України, є платою, яку отримувала сільська рада, як особа, яка управляє спадщиною.

При цьому суд зазначає, що навіть за наявності певних дефектів у договорі на управління спадщиною, це не може нести ніяких юридичних наслідків для позивача в контексті «принципу належного урядування» та «принципу добросовісності»; не спростовує фактичного управління спадщиною після смерті власника земельної ділянки (паю).

Зі змісту укладеного з позивачем правочину вбачається, що останній укладено на строк до появи спадкоємця або виконавців заповітів та оформлення права власності на земельні ділянки (паї), переданих в управління за цим договору (пункт 5.1 договору).

За пунктом 6.2 договору дія договору припиняється у разі:

-появи спадкоємців та оформлення права власності на земельні ділянки, або виконавців заповіту;

-переходу земельної ділянки у комунальну або державну власність.

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що взявши на себе зобов`язання по охороні і збереженню спадщини, що залишилась після смерті власників земельних ділянок (паїв), належним чином виконуючи такі (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), позивач мав правомірні очікування щодо користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення протягом певного строку (до прийняття спадщини спадкоємцями), а у разі визнання спадщини відумерлою -і на укладення договорів оренди землі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду спору в суді укладений Ворожбянською сільською радою з позивачем договір на управління спадщиною є чинними. Матеріали справи не містять доказів волевиявлення Лебединської міської ради як правонаступника Ворожбянської сільської ради, яке зафіксоване у прийнятому на пленарному засіданні рішенні, про дострокове розірвання укладеного з позивачем договору на управління спадщиною.

Докази, які б свідчили про настання обставин, які в силу положень п.6.2 договору на управління спадщиною від 21.12.2015 могли б слугувати підставою для його припинення, в матеріалах справи також відсутні.

Разом із тим, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Лебединська міська рада зважаючи на те, що згадані вище громадяни, чи їх спадкоємці не посвідчили право на спірні земельні ділянки, прийняла рішення про передачу їх в оренду другому відповідачу, а саме 18.08.2023 між Лебединською міською радою Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» укладено договір оренди землі №119/7, за п. 1 якого згідно з рішенням тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 № 922-МР, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (неуспадковані земельні частки (паї)) померлих громадян, в.т.: земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер 5922982400:08:002:0181 площею 3,4324 га та земельну ділянку ОСОБА_2 кадастровий номер 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що передані в оренду другому відповідачу на підставі рішення міської ради земельні ділянки (неуспадковані земельні частки (паї)) померлих громадян, в.т.: земельна ділянка ОСОБА_1 кадастровий номер 5922982400:08:002:0181 площею 3,4324 га та земельна ділянка ОСОБА_2 кадастровий номер 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га, є саме тими земельними ділянками, які є предметом діючого договору на управління спадщиною, укладеного між Ворожбянською сільською радою та позивачем, на підставі якого позивач, як добросовісний набувач права на управління спадщиною (невитребуваними паями) має законний інтерес, спрямований на реалізацію права користування земельними ділянками (паями) до появи спадкоємців.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність не допускає зловживання правом та забороняє суперечливу поведінку.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

На принципі добросовісності базується Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максиміconcedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

У постанові Об`єднаної палати КЦС від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 Об`єднана палата нагадує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максиміconcedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23), від 10 січня 2024 року у справі № 296/888/22 (провадження № 61-9055св23), від 21 грудня 2023 року у справі № 521/8304/16 (провадження № 61-7532св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 464/1327/21 (провадження № 61-4586св23) та інших, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15 (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21) зазначено: якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зважаючи на те, що станом на день розгляду спору в суді укладений з позивачем договір на управління спадщиною від 21.12.2015 є чинними, беручи до уваги принцип добросовісності, суд погоджується з доводами позивача про те, що рішення Лебединської міської ради Сумської області від 17.08.2023 №922-МР «Про передачу земельних ділянок комунальної власності в користування на умовах оренди» (п. 4 рішення) в частині передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 5922982400:03:002:0009 та 5922982400:08:002:0181 в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383), згідно з додатком 3 до рішення тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 №922-МР, порушує його законні інтереси, як добросовісного набувача права на управління спадщиною (невитребуваними паями), спрямовані на реалізацію права користування земельними ділянками (паями) до настання певних обставин.

За даних обставин, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 №922-МР «Про передачу земельних ділянок комунальної власності в користування на умовах оренди» (п. 4 рішення) в частині передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 5922982400:03:002:0009 та 5922982400:08:002:0181 в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383), згідно з додатком 3 до рішення тридцять дев`ятої сесії Лебединської міської ради Сумської області восьмого скликання від 17.08.2023 №922-МР суд задовольняє в повному обсязі.

Зважаючи на те, що на підставі вказаного рішення укладено спірний договір оренди землі №119/7 від 18.08.2023 між Лебединською міською радою Сумської області (вул. Сумська, буд. 12, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 39449040) (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383) (як орендарем) в частині передачі у строкове платне користування земельних ділянок з кадастровим номером 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га, кадастровий номер 5922982400:08:002:0181, площею 3,4324 га, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про реєстрацію права оренди другого відповідача на спірні земельні ділянки, обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню, суд на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України визнає і вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі №119/7 від 18.08.2023, укладеного між Лебединською міською радою Сумської області (вул. Сумська, буд. 12, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 39449040) (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимофіївське 2023» (пров. Верстатників, буд. 5, кв. 5, м. Лебедин, Сумський р-н, Сумська обл., 42200; код за ЄДРПОУ 45312383) (як орендарем) в частині передачі у строкове платне користування земельних ділянок з кадастровим номером 5922982400:03:002:0009 площею 2,7735 га, кадастровий номер 5922982400:08:002:0181, площею 3,4324 га, та, відповідно вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди другого відповідача на спірні земельні ділянки з припиненням такого права відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, з огляду на що позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тимофіївське 2023" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/948/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/948/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/948/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Коробенка Г.П. з 08.06.2026 по 12.06.2026 та відпусткою судді Спаських Н.М. з 15.06.2026 по 28.06.2026 та відпусткою судді Кравчука Г.А. з 29.06.2026 по 01.07.2026 повний текст постанови складено 02.07.2026.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Н.М. Спаських

Г.П. Коробенко