Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №916/4249/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4249/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" – не з`явився;

Від Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 (повний текст складено 07.05.2026, суддя Волков Р.В.)

по справі № 916/4249/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ"

до Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД"

про стягнення 477 477,50 грн,

(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 27.04.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" (далі - Відповідач) про стягнення 477 477,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на порушення Відповідачем умов Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, а також вимог Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі – Правила № 190).

Як зазначав Позивач, 08.05.2025 під час обстеження об`єкта Відповідача за адресою: м. Одеса, вул. Путівна, 47/47а, його представниками було виявлено самовільний демонтаж обвідної лінії (dy 100 мм, сталь) у водомірному вузлі. При цьому встановлений у колодязі прилад обліку POWOGAZ-15 № 66725835 (Q = 1036 куб. м) перебував у справному стані, а пломба державної повірки та пломба штуцерного з`єднання № 50042956 були цілісними. Демонтовану обвідну лінію було надано абонентом.

У зв`язку з виявленим порушенням Відповідача було повідомлено про розгляд відповідного питання на засіданні технічної комісії Позивача. За результатами розгляду, оформленими протоколом технічної комісії №7 від 16.05.2025, факт порушення було підтверджено.

Посилаючись на положення Правил № 190, Позивач зазначав, що самовільні дії у водомірному вузлі є порушенням вимог цих Правил та тягнуть за собою нарахування обсягу водоспоживання розрахунковим способом. Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу IV Правил № 190, у разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання виконавець послуг здійснює розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води 0,7 м/с та роботі вводу повним перерізом цілодобово. Якщо дату початку порушення встановити неможливо, розрахунок проводиться за період тривалістю тридцять діб.

На підставі зазначених норм Позивачем було здійснено нарахування вартості послуг водокористування у розмірі 477 477,50 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у даній справі позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" 477 477,50 грн заборгованості та 7 162,16 грн витрат зі сплати судового збору.

У своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив, що факт порушення Відповідачем вимог Правил № 190, а саме вчинення самовільних дій у водомірному вузлі шляхом демонтажу обвідної лінії, підтверджується Актом про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування № 10782 від 08.05.2025, матеріалами фотофіксації та рішенням технічної комісії Позивача, оформленим Протоколом № 7 від 16.05.2025.

Судом першої інстанції було встановлено, що Позивач правомірно кваліфікував виявлене порушення за підпунктами 1, 2 розділу IV Правил № 190 та здійснив розрахунок витрат води відповідно до пункту 6 розділу IV цих Правил на суму 477477,50 грн. Перевіривши наданий розрахунок, суд не встановив порушень при його здійсненні.

При цьому суд врахував, що Відповідач не оскаржив Акт № 10782 у порядку, передбаченому пунктом 5 розділу IV Правил № 190, та не надав доказів сплати нарахованої заборгованості або інших належних доказів на спростування вимог Позивача.

Оцінивши подані сторонами докази за стандартом більшої вірогідності, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з Відповідача 477 477,50 грн заборгованості за послуги водокористування, а також судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням, Приватне акціонерне товариство "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 по справі № 916/4249/25 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт його належного повідомлення про результати засідання технічної комісії та нарахування спірної суми. На думку Апелянта, наявні у справі відмітка про відмову від отримання листа особою, яка не є його представником, та фіскальний чек про відправлення кореспонденції не підтверджують отримання ним відповідного повідомлення або обізнаність про прийняте Позивачем рішення.

Також Апелянт зазначає, що Акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування № 10782 від 08.05.2025 складено з порушенням вимог Правил № 190, оскільки перевірку проведено без участі Відповідача або його належним чином уповноваженого представника. На думку Скаржника, особа, яка підписала акт від імені споживача, не мала відповідних повноважень, а сам акт не може вважатися належним та допустимим доказом порушення. У зв`язку з цим Апелянт вважає неправомірними як висновки технічної комісії, так і нарахування 477 477,50 грн, здійснене на підставі зазначеного акта.

Крім того, Апелянт не погоджується з висновком суду щодо неоскарження ним Акта № 10782 від 08.05.2025. Скаржник зазначає, що про існування зазначеного Акта дізнався лише у серпні 2025 року, а чинне законодавство не передбачає чіткої процедури його самостійного оскарження. На думку Апелянта, звернення до суду з позовом про відновлення водопостачання було належним способом захисту його прав, тоді як сам акт і протокол технічної комісії є внутрішніми документами Позивача та не можуть бути предметом окремого судового оскарження.

Також Апелянт вказує, що суд безпідставно відхилив його посилання на матеріали кримінального провадження, які, на його думку, підтверджують відсутність самовільного втручання у водомірний вузол та свідчать про проведення на об`єкті ремонтних робіт. Крім того, Скаржник вважає, що зафіксовані Позивачем дії не підпадають під перелік порушень, визначених Правилами № 190, а тому складений акт та рішення технічної комісії ґрунтуються на неправильній кваліфікації обставин. Апелянт також наголошує на відсутності доказів безоблікового водокористування та вважає безпідставним здійснення розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби, оскільки факт фактичного споживання необлікованої води не доведений.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 по справі №916/4249/25; призначено розгляд справи №916/4249/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 на: 22.06.2026 року об 11-00 год., судове засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №5, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, тел. 301- 438; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4249/25.

28.05.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4249/25.

05.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД".

Так у своєму відзиві Позивач вважає апеляційну скаргу Відповідача необґрунтованою і такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що перевірка об`єкта, складання Акту про виявлення самовільного користування та нарахування вартості необлікованого водокористування здійснені у межах чинного договору та відповідно до вимог Правил № 190.

Також Позивач вказав, що договірні відносини між сторонами є чинними, Відповідач не повідомляв про зміну власника чи користувача об`єкта та не звертався з приводу їх припинення.

Крім того наголошує, що факт самовільного демонтажу обвідної лінії водомірного вузла зафіксований актом перевірки та не спростований Апелянтом, а посилання на матеріали кримінального провадження не впливають на правильність встановлених місцевим господарським судом обставин.

У зв`язку з цим Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню.

10.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" надійшла відповідь на відзив, яку судовою колегією було залишено без розгляду.

16.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зазначене клопотання представник Відповідача мотивував тим, що він з 17.06.2026 по 10.07.2026 перебуватиме у щорічній відпустці, що унеможливлює його участь у судовому засіданні 22.06.2026, та на підтвердження чого ним було надано наказ про надання відпустки.

19.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що з урахуванням клопотання представника Відповідача, Позивач не заперечує проти відкладення розгляду справи на іншу дату.

22.06.2026 у судове засідання представники сторін не з`явилися. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні було розглянуто клопотання Відповідача та Позивача про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів порадившись на місці ухвалила відмовити в задоволенні клопотань Позивача та Відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

За змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.

Крім того, відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У своєму клопотанні представник Відповідача зазначив, що він перебуватиме у щорічній відпустці з 17.06.2026 по 10.07.2026, що унеможливлює його участь у судовому засіданні, та на підтвердження чого ним було надано наказ про надання відпустки.

Судова колегія зазначає, що посилання представника Відповідача на перебування у щорічній відпустці, як на підставу неможливості участі у судовому засіданні, не може бути визнано поважною причиною неявки у судове засідання у розумінні процесуального закону, оскільки перебування у відпустці є наслідком реалізації представником свого суб`єктивного права щодо організації робочого часу та планування професійної діяльності, а не обставиною непереборної сили чи об`єктивної неможливості участі у судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Відповідач не був позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого уповноваженого представника або директора Товариства, який відповідно до закону та установчих документів має право діяти від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі здійснювати представництво її інтересів у суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що позиція Скаржника щодо спірних правовідносин викладена повно та детально у поданій ним апеляційній скарзі, чим фактично останнім реалізовано своє право на захист у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, а відтак і клопотання Позивача про відкладення розгляду справи також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2002 між КП "Одесводоканал" та ПрАТ "СБМУ № 33 "Одесбуд" було укладено Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 6586/3 (далі – Договір), відповідно до якого водоканал надає послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов`язується оплачувати надані послуги та дотримуватись встановлених договором умов їх отримання.

Згідно з Положенням № 1 до Договору сторонами визначено дислокацію об`єктів Відповідача, які користуються послугами водопостачання та водовідведення, зокрема об`єкта, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Путівна, 47.

04.07.2011 між ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та ПрАТ "СБМУ № 33 "Одесбуд" укладено Додаткову угоду до Договору № 6586/3 від 09.08.2002, якою окремі положення Договору викладено у новій редакції.

Так, згідно з п. 1.2. Договору (тут і надалі - в редакції Додаткової угоди від 04.07.2011) виробник (Інфоксводоканал) надає послуги з подачі питної води на об`єкти споживача (ПрАТ "СБМУ №33 "ОДЕСБУД"), а також по прийому стічних вод холодного і гарячого водопостачання, що скидаються споживачем в систему комунальної каналізації відповідно до дислокації об`єктів.

Відповідно до п. 1.3. Договору споживач своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, забезпечує експлуатацію своїх водопровідно-каналізаційних мереж, споруд, приладів і пристроїв на них, відповідно до Правил, перерахованих у п. 2.1. договору, і чинного законодавства.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що сторони зобов`язалися керуватися чинними нормативними актами: Законом України "Про питну воду і питне водопостачання"; Правилами користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190); Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженими наказом Держитлокомунгоспу України від 05.07.1995 № 30; Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій у систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 632 від 14.06.2007; технічними умовами; існуючими ДСТ; Законом України "Про житлово-комунальні послуги"; іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пп. 2.3.3. п. 2.3. Договору виробник має право перевіряти технічний стан систем водопостачання та водовідведення споживача на предмет наявності витоків, нераціонального використання питної води, контролю якості стічних вод, стану приладів обліку води і стоків.

Відповідно до п. 2.4. Договору споживач зобов`язується, зокрема:

- утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і пристрої, устаткування і спорудження, що знаходяться у нього на балансі (пп. 2.4.1. Договору);

- у семиденний термін з моменту виникнення змін банківських, платіжних і поштових реквізитів, форми власності, найменування підприємства, характеру і об`ємів водопостачання і водовідведення, кількості споживачів, тимчасовому або постійному відключенні від систем комунального водопостачання та водовідведення, припиненні забору води і скидання стоків тощо, письмово сповіщати виробника (пп. 2.4.3. Договору);

- у разі передачі об`єкта на баланс новому власнику, в семиденний термін після його передачі прибути в службу "Водозбут" (вул. Ак. Корольова, 45) для звірки розрахунків і оплати, погасити наявну заборгованість і подати заяву про розірвання договору із вказівкою на причини та доданням відповідних документів (пп. 2.4.4. Договору);

- забезпечити належний санітарно-технічний стан приміщень, вузлів обліку води і стоків, а також збереження і цілісність запірної арматури, контрольних вимірювальних приладів, приладів обліку води і стоків, пломб, у тому числі дроту та інших знаків, встановлених працівниками виробника і Держстандарту на прилади обліку води і стоків, трубопровід, фланцеві і штуцерні з`єднання, запірну арматуру (пп. 2.4.5. Договору);

- забезпечити безпечний і вільний доступ представникам виробника для перевірки технічного стану внутрішніх систем водоканалізаційного господарства, зняття показань приладів обліку води і стоків, відбору проб питної води, і стоків, своєчасно і в повному обсязі виконувати розпорядження виробника;

- при виході з ладу приладу обліку води чи стоків, письмово терміново повідомити виробника, в триденний термін виконувати роботи з їх заміни за рахунок власних коштів. Всі роботи, пов`язані з ремонтом мереж водопостачання, монтажем, демонтажем приладів обліку води та стоків, ремонтом, реконструкцією водомірних вузлів чи водопровідних вводів, здійснюються тільки після повідомлення споживачем відповідних служб виробника і тільки в присутності представника виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно п.п. 3.3., 3.4. Правил водокористування… (пп. 2.4.13. Договору).

Пунктом 3.2. Договору визначено, що оплата послуг водопостачання і водовідведення здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок виробника.

Згідно з п. 7.3. Договору він діє з моменту укладення до 31.12.2015 у частині надання послуг водопостачання і водовідведення. Договір в частині надання послуг водопостачання і водовідведення вважається продовженим на наступні п`ять років, якщо за місяць до його закінчення сторони не прийдуть до згоди внести зміни або припинити його дію. У частині розрахунків за отримані послуги водопостачання і водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості.

Послуги з водопостачання і водовідведення за укладеним між сторонами договором надаються по об`єкту, який розташований по вул. Путівній, 47 у м. Одесі.

08.05.2025 на об`єкті Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" представниками Інфоксводоканалу було проведено перевірку, за результатами якої складено Акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування № 10782, яким зафіксовано самовільний демонтаж обвідної лінії dy-100 mm, сталь.

В акті йдеться про те, що в колодязі встановлено прилад обліку POWOGAZ-15 № 66725835 Q01036 куб.м, пломба держ. повірки ціла, 2020, пломба штуцерного з`єднання № 50042956 ціла; обвідна лінія на час обстеження самовільно демонтована, надана абонентом.

Питання подальшого користування системами центрального питного водопостачання та/або центрального водовідведення, як зазначено в акті, буде розглянуто на засіданні технічної комісії Інфоксводоканалу, про результати якого споживач буде повідомлений письмово.

В акті також міститься попередження про те, що нарахування за послуги буде проводитись згідно з розділом IV Правил № 190 та що споживач підлягає відключенню від системи централізованого водопостачання та/або водовідведення, а витрати на від`єднання / приєднання оплачуються споживачем.

Акт № 10782 від 08.05.2025 підписано двома представниками Інфоксводоканалу, свідком - Будко В. О., а з боку споживача - Хабаровим О. А.

Додатком до акта є фотофіксація виявлених порушень.

16.05.2025 відбулось засідання технічної комісії Інфоксводоканалу, на якому було розглянуто порушення, вчинене на об`єкті Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД".

Рішення технічної комісії Інфоксводоканалу оформлено Протоколом № 7 від 16.06.2025.

У зазначеному Протоколі зазначено, що порушення, а саме самовільні дії у водомірному вузлі було кваліфіковано технічною комісією за п. 1, 2 розділу IV Правил № 190.

Технічна комісія Інфоксводоканалу за результатами розгляду порушення вирішила:

11.1. У зв`язку з порушенням п. 1, 2 провести розрахунок витрат води згідно з п. 6 розділу IV Правил № 190.

11.2. Центру з надання послуг - у тридцятиденний термін замінити засіб вимірювальної техніки згідно з вимогами Технічного регламенту.

11.3. Споживачу - у десятиденний термін сплатити 1060,93 грн за особовим рахунком Споживача.

11.4. Споживачу - у тридцятиденний термін надати заяву з приводу отримання ТУ на приєднання до мереж, провести розробку відповідної проєктно-технічної документації, переукласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та укласти договір на вивіз рідко-побутових відходів в УКПВ.

11.5. УКПВ - у разі невиконання у тридцятиденний термін пп. 11.1., 11.3., 11.4. ТК, відключити користування послугами централізованого водопостачання споживача на межі майнової належності.

За порушення Відповідачем Правил № 190, Позивач здійснив розрахунок витрат води за пропускною здатністю труби при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом протягом 24 год. на добу протягом 30 днів, який виглядає наступним чином:

15422,40 куб.м / міс. * 30,96 грн = 477 477,50 грн.

Детально:

- 15422,40 куб.м / міс - пропускна спроможність труби d = 100 mm при швидкості руху води в ній 0,7 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 год на добу протягом 30 діб;

- 30,96 грн - тариф на послуги водопостачання.

Листом від 28.05.2025 № 2840вк01 Позивач повідомив Відповідача про виявлене порушення, проінформував про розгляд порушення за наявними документами без виклику абонента у зв`язку з обмеженнями, пов`язаними із введенням воєнного стану в Україні, сповістив про результати засідання технічної комісії та про здійснення розрахунку витрат води в порядку п. 6 розділу IV Правил № 190 на суму 477 477,50 грн, яку запропонував сплатити до 05.06.2025. В листі містяться реквізити Інфоксводоканалу для сплати заборгованості за послуги водокористування на суму 477 477,50 грн.

В матеріалах справи міститься фіскальний чек від 29.05.2025 щодо направлення рекомендованого листа Відповідачу з трек-номером 6511304711155.

Крім того, на листі міститься відмітка про спробу його особистого вручення 02.06.2025 охоронцю об`єкта Відповідача, який від підпису про отримання відмовився.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до приписів ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Положеннями статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для, у тому числі, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачає, що споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов`язані, зокрема: раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об`єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води.

Відповідно до ст. 19, 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з центрального водопостачання та водовідведення надаються на договірній основі.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначаються, у тому числі, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України зі змінами та доповненнями (далі Правила), затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 №936/15627.

Вказані Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до зазначених Правил самовільне користування - користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення за відсутності договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення із виконавцем комунальної послуги, а також у випадку порушення споживачами умов укладеного між сторонами договору;

Згідно з п.1 розділу IV Правил не допускається будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Пунктом 2 розділу IV Правил передбачено, що самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається, зокрема, самостійне приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення.

Факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.

Якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та не менше ніж двома свідками з обов`язковим зазначенням їх персональних даних; при цьому в акті робиться відповідний запис про таку відмову.

У разі незгоди споживача з діями виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення споживач може оскаржити їх в установленому законом порядку.

У разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води.

Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб (пункти 4, 5, 6 розділу IV Правил).

Пунктом 10.4.5. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомупгоспу України від 05.07.1995 року № 30, у разі виявлення самовільного приєднання споживача до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складається відповідний акт. При цьому плата за воду стягується згідно з вимогами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Як встановлено судовою колегією, 09.08.2002 між КП "Одесводоканал" та ПрАТ "СБМУ № 33 "ОДЕСБУД" було укладено Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 6586/3, відповідно до якого водоканал надає послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов`язується оплачувати надані послуги та дотримуватись встановлених договором умов їх отримання.

Згідно з Положенням № 1 до Договору сторонами визначено дислокацію об`єктів Відповідача, які користуються послугами водопостачання та водовідведення, зокрема об`єкта, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Путівна, 47.

Також судовою колегією встановлено, що 04.07.2011 між ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та ПрАТ "СБМУ № 33 "ОДЕСБУД" укладено Додаткову угоду до Договору № 6586/3 від 09.08.2002, якою окремі положення договору викладено у новій редакції. Відтак правовідносини сторін у спірний період регулювалися договором з урахуванням змін, внесених зазначеною додатковою угодою.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору (у редакції додаткової угоди від 04.07.2011) виробник надає послуги з подачі питної води на об`єкти споживача та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги, забезпечувати належну експлуатацію водопровідно-каналізаційних мереж, споруд, приладів та пристроїв, а також дотримуватися вимог чинного законодавства.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання його умов керуються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п 2.3.3 Договору виробник має право здійснювати перевірку технічного стану систем водопостачання та водовідведення споживача, контролювати стан приладів обліку води та стоків, наявність витоків, раціональність використання води та якість стічних вод.

При цьому відповідно до п. 2.4.1, 2.4.3, 2.4.4, 2.4.5 та 2.4.13 Договору споживач зобов`язаний забезпечувати належний технічний стан мереж і обладнання, повідомляти виробника про обставини, що впливають на виконання договору, забезпечувати збереження приладів обліку та пломб, надавати безперешкодний доступ представникам виробника до мереж і вузлів обліку та повідомляти про вихід з ладу засобів обліку.

Судовою колегією встановлено, що 08.05.2025 представниками Інфоксводоканалу на об`єкті ПрАТ "СБМУ № 33 "ОДЕСБУД" за адресою: м. Одеса, вул. Путівна, 47 проведено перевірку, за результатами якої складено Акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування № 10782.

Відповідно до змісту Акта, під час перевірки зафіксовано самовільний демонтаж обвідної лінії діаметром 100 мм (сталь). Також в Акті зазначено, що в колодязі встановлено прилад обліку POWOGAZ-15 № 66725835 із показником 01036 куб. м; пломба державної повірки є цілою (2020 рік), пломба штуцерного з`єднання № 50042956 також є цілою. При цьому обвідна лінія на момент проведення обстеження була самовільно демонтована, про що зазначено з посиланням на її надання абонентом.

Крім того, в Акті вказано, що питання подальшого користування системами централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення підлягає розгляду на засіданні технічної комісії Інфоксводоканалу, про результати якого споживач має бути повідомлений у письмовій формі.

Судова колегія зазначає, що системний аналіз положень розділу IV Правил дає підстави для висновку, що регулювання спрямоване на забезпечення належного комерційного обліку та недопущення самовільного користування системами водопостачання. Зокрема, пунктами 1-2 розділу IV Правил прямо визначено, що будь-яке втручання в роботу вузлів обліку води, пошкодження пломб та індикаторів впливу, а також виведення з ладу вузлів комерційного обліку є формою самовільного приєднання та користування системою.

Отже, юридично значимими для вирішення цього спору є обставини, встановлені під час перевірки та зафіксовані в Акті № 10782 від 08.05.2025, а саме: самовільний демонтаж обвідної лінії, наявність і стан приладу обліку, а також цілісність пломби державної повірки та пломби штуцерного з`єднання, що характеризують стан вузла обліку на момент проведення перевірки. Наведені обставини свідчать про порушення Відповідачем вимог розділу IV Правил. При цьому матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б спростовували зафіксовані в зазначеному Акті обставини.

Судова колегія також враховує, що на момент проведення перевірки між сторонами існували договірні правовідносини, у зв`язку з чим на саме на Відповідача покладався обов`язок забезпечувати належний технічний стан мереж, обладнання та вузла обліку, а також не допускати самовільного втручання в систему водопостачання і забезпечувати збереження її елементів.

Отже, невиконання Відповідачем зазначених договірних обов`язків призвело до порушення умов укладеного між сторонами договору та вимог Правил, що є підставою для застосування передбачених ними правових наслідків.

Аналіз положень Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 та Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомупгоспу України від 05.07.1995 року № 30 свідчить, що факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а також інші порушення вимог Правил, пов`язані із самовільним користуванням такими системами, фіксуються представником виконавця послуг шляхом складання відповідного акта за участю споживача.

У разі відмови споживача від підписання такого акта він підписується представником виконавця послуг та не менше ніж двома свідками з обов`язковим зазначенням їхніх персональних даних, про що в акті робиться відповідний запис

Як було встановлено зазначений вище Акт підписаний двома представниками Інфоксводоканалу, свідком Будком В. О. та представником споживача Хабаровим О. А.

Враховуючи наведене, а також вимоги Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України судова колегія доходить висновку, що Акт № 10782 від 08.05.2025 складений уповноваженими особами з дотриманням установленого порядку, містить необхідні відомості про обставини, виявлені під час проведення перевірки, а відтак є належним і допустимим доказом у справі. З огляду на викладене, доводи Скаржника щодо неналежності або недопустимості зазначеного Акта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що положеннями Правил № 190 передбачено право споживача у разі незгоди з діями виконавця послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення оскаржити такі дії в установленому законодавством порядку.

Разом з тим матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що Відповідач оскаржував Акт № 10782 від 08.05.2025, зафіксовані в ньому обставини або дії представників Інфоксводоканалу щодо проведення перевірки та оформлення її результатів. Так само відсутні докази звернення Відповідача до Позивача із запереченнями щодо змісту зазначеного Акта, вимогами про проведення повторної перевірки чи усунення виявлених, на його думку, порушень порядку оформлення результатів перевірки.

За таких обставин доводи Відповідача про неправомірність складання Акта або недостовірність зафіксованих у ньому обставин оцінюється судовою колегією критично.

Крім того судовою колегією було встановлено, що за наслідками складення зазначеного вище Акту відбулося засідання технічної комісії Інфоксводоканалу, за результатами якого було розглянуто обставини порушення, виявленого на об`єкті Відповідача

Засідання технічної комісії оформлено Протоколом № 7 від 16.05.2025, яким встановлено, що виявлені самовільні дії у водомірному вузлі підпадають під ознаки порушень, передбачених підпунктами 1, 2 розділу IV Правил № 190.

За результатами розгляду матеріалів перевірки технічною комісією вирішено:

– у зв`язку з порушенням підпунктів 1, 2 розділу IV Правил № 190 провести розрахунок витрат води відповідно до пункту 6 розділу IV Правил № 190;

– Центру з надання послуг у тридцятиденний строк замінити засіб вимірювальної техніки згідно з вимогами Технічного регламенту;

– споживачу у десятиденний строк сплатити 1060,93 грн за його особовим рахунком;

– споживачу у тридцятиденний строк подати заяву щодо отримання технічних умов на приєднання до мереж, забезпечити розробку проєктно-технічної документації, переукласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та укласти договір на вивезення рідких побутових відходів в УКПВ;

– УКПВ у разі невиконання споживачем зазначених вимог у встановлені строки здійснити відключення користування послугами централізованого водопостачання на межі майнової належності.

Як було зазначено положеннями IV Правил передбачено, що у разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води.

Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб.

Відповідно до положень Правил № 190, у зв`язку з встановленим порушенням Відповідачем їх вимог Позивачем здійснено розрахунок обсягу необлікованого споживання води за пропускною здатністю труби діаметром 100 мм при швидкості руху води 0,7 м/с та її роботі повним перерізом протягом 24 годин на добу за 30 днів.

За наведеною методикою обсяг необлікованого споживання води визначено у розмірі 15 422,40 куб. м/міс., у зв`язку з чим сума нарахувань становить 477 477,50 грн, виходячи з чинного тарифу на послуги централізованого водопостачання у розмірі 30,96 грн за 1 куб. м.

Судова колегія, перевіривши поданий Позивачем розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений розрахунок є арифметично вірним та здійснений відповідно до вимог Правил № 190. Відповідач не надав власного контррозрахунку, а також у встановленому порядку не спростував правильність здійснених нарахувань і не заперечував проти їх розміру.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що листом від 28.05.2025 № 2840вк01 Позивач повідомив Відповідача про виявлене порушення, поінформував про розгляд матеріалів без виклику абонента у зв`язку з обмеженнями, пов`язаними із введенням воєнного стану в Україні, а також повідомив про результати засідання технічної комісії та здійснення розрахунку витрат води відповідно до пункту 6 розділу IV Правил № 190 у сумі 477 477,50 грн, яку запропоновано сплатити до 05.06.2025. У зазначеному листі також містяться банківські реквізити Позивача для сплати нарахованої суми.

Факт направлення вказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 29.05.2025 щодо відправлення рекомендованого поштового відправлення з трек-номером 6511304711155, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, на копії листа наявна відмітка про спробу його особистого вручення 02.06.2025 охоронцю об`єкта, який від підпису про отримання відмовився.

Однак судовою колегією встановлено, що Відповідач не здійснив сплату суми нарахувань за розрахунком витрат води, визначеним Позивачем відповідно до вимог Правил № 190, у розмірі 477 477,50 грн. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів здійснення Відповідачем оплати зазначеної суми.

Враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, а також факт порушення Відповідачем вимог Правил № 190, що підтверджується матеріалами справи, судова колегія доходить висновку, що у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за послуги централізованого водопостачання, нарахована у зв`язку з виявленим порушенням порядку користування системою водопостачання.

Зазначена заборгованість є наслідком порушення Відповідачем вимог Правил № 190 та умов Договору на послуги водопостачання і водовідведення, що покладає обов`язок на останнього здійснити відповідні розрахунки та оплату вартості спожитих послуг у встановленому порядку.

У зв`язку з чим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Відповідача 477 477,50 грн заборгованості за послуги водокористування правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи.

Щодо доводів Апелянта про неврахування судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження, які, на його думку, підтверджують відсутність самовільного втручання у водомірний вузол та свідчать про проведення на об`єкті ремонтних робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Умовами Договору передбачено обов`язок Відповідача у разі виходу з ладу приладу обліку води чи стоків письмово та невідкладно повідомити Виробника, а також у триденний строк здійснити заміну приладу за власний рахунок. Крім того, всі роботи, пов`язані з ремонтом мереж водопостачання, монтажем чи демонтажем приладів обліку води та стоків, а також ремонтом чи реконструкцією водомірних вузлів або водопровідних вводів, підлягають виконанню виключно після попереднього повідомлення відповідних служб Виробника та у присутності його представника.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що особа, стосовно якої відкрито кримінальне провадження № 120251634700000623 від 02.07.2025, є представником Позивача та діяла від його імені або за його дорученням.

Будь-яких документів, які б підтверджували наявність у зазначеної особи повноважень на представництво інтересів Позивача, зокрема довіреності, наказу чи іншого розпорядчого акта, до матеріалів справи не подано.

Окрім цього, апеляційний господарський суд зазначає, що на час розгляду справи відсутній обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 120251634700000623, про що було акцентовано увагу судом першої інстанції, у зв`язку з чим саме по собі посилання представника Відповідача на матеріали досудового розслідування не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні процесуального закону та є недостатнім для спростування встановлених судом обставин.

Крім того, як вже зазначалося судом апеляційної інстанції, умовами Договору прямо передбачено обов`язок Відповідача утримувати у належному технічному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади, пристрої та обладнання, що перебувають у нього на балансі.

А оскільки під час проведення перевірки працівниками Позивача на об`єкті Відповідача були виявлені порушення Правил, колегія суддів виходить з того, що саме на Відповідача, як на споживача та балансоутримувача відповідних мереж і обладнання, покладено обов`язок забезпечення їх належного технічного стану та дотримання встановлених правил експлуатації.

За таких обставин доводи Скаржника є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення умов Договору.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, надаючи оцінку всім доказам та доводам Позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку, що докази, надані Позивачем на підтвердження відповідних обставин, є належними, допустимими та такими, що у своїй сукупності відповідають зазначеному стандарту доказування.

Відповідачем, в порушення вимог ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а тому судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у справі №916/4249/25 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у справі №916/4249/25 слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління №33 "ОДЕСБУД" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у справі №916/4249/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 у справі №916/4249/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош