Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №926/3493/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/3493/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого – судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Копець Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької окружної прокуратури від

27.05.2026 (вх.№ЗАГС 01-05/1703/26 від 28.05.2026)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026

(повний текст ухвали складено 20.05.2026, суддя О.С. Тинок)

про зупинення провадження

у справі № 926/3493/25

за позовом: Керівника Чернівецької окружної прокуратури, м. Чернівці в

інтересах держави в особі Боянської сільської ради

Чернівецького району Чернівецької області, с. Бояни,

Чернівецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька

обласна енергопостачальна компанія” (надалі- ТОВ

“Чернівецька обласна енергопостачальна компанія”),

м.Чернівці

про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в

сумі 503 627,21 грн.,

з участю представників:

від прокуратури: Панькевич Р.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Савка О.Т.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в інтересах держави в особі Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до ТОВ “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” про визнання недійсними додаткових угод, укладених між Боянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та ТОВ “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” до договору № 21 від 03.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, а саме: №2 від 01.09.2021; № 3 від 08.09.2021; № 4 від 16.09.2021; № 6 від 05.01.2022; № 8 від 26.01.2022 та стягнення коштів в сумі 503 627,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірними додатковими угодами до договору про постачання електричної енергії споживачу № 21 від 03.03.2021 сторони договору збільшували ціну за одиницю товару на 21 %, 33,1 %, 46 %, 60,8 %, 67,4 % у порівнянні з встановленою ціною в основному договорі, без документального підтвердження коливання ціни на ринку. Однією з правових підстав позову є те, що було порушено норму п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

18.05.2026 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано до суду першої інстанції клопотання про повернення розгляду справи № 926/3493/25 на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Клопотання обгрунтовано тим, що спір у даній справі безпосередньо пов`язаний із застосуванням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, зокрема, щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, що є визначальним для оцінки дійсності оспорюваних додаткових угод та наявності підстав для стягнення коштів. Заявник зазначає, що зібрані у справі докази не усувають цієї обставини, оскільки неможливість розгляду даного спору зумовлена не недостатністю доказів, а необхідністю застосування норми права, конституційність якої перевіряється Конституційним Судом України. Рішення Конституційного Суду України щодо пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” матиме безпосереднє значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки саме ця норма має бути покладена в основу рішення суду щодо допустимості зміни ціни за договором про закупівлю та правових наслідків укладення відповідних додаткових угод.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 клопотання представника ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі задоволено. Постановлено повернутися у справі № 926/3493/25 до стадії підготовчого провадження. Зупинено провадження у справі № 926/3493/25 до закінчення розгляду та прийняття рішення Конституційним Судом України у справі №3-78/2026(178/26).

При постановленні ухвали суд виходив з того, що при ухваленні Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026 (178/26) буде досліджуватись норма закону, яка становить основу заявленого позову, зважаючи на те, що з метою повноцінного дослідження правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, задля забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики, сукупного встановлення всіх обставин справи з призми законності підвищення ціни кожним окремим додатковим правочином укладеним до основного з підвищенням ціни у вставлений ліміт 10-відсоткового обмеження, на який покликається відповідач у справі, з урахуванням права бути кожній стороні спору бути почутим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 926/3493/25 до прийняття Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26).

Водночас, з врахуванням того, що конституційна скарга подана заявником під час розгляду справи № 926/3493/25 по суті, задля забезпечення основних засад господарського судочинства, зважаючи на те, що рішення Конституційного Суду України може розкрити детальніше суть положення норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і встановити дійсну підставу для відмови/задоволення вказаних під час розгляду справи правових позицій учасників справи, беручи до уваги необхідність вчинення процесуальних дій, які віднесенні до завдань підготовчого провадження, суд дійшов висновку про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у даній справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2025 про зупинення провадження у справі № 926/3493/25.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованою. Зокрема, зазначає, що висновок Верховного Суду щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" вже сформований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. На переконання скаржника, встановлені у справі № 926/3493/25 обставини та зібрані докази дозволяють суду належним чином оцінити доводи прокурора і сторін у справі та прийняти обґрунтоване рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову прокурора. Частина. 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Відтак, висновки місцевого господарського суду про необхідність повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до закінчення розгляду та прийняття рішення Конституційним Судом України у справі №3-78/2026 (178/26) задля забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що відповідач не заперечує факту укладення додаткових угод та розміру збільшення ціни. Однак, предмет конституційної перевірки у справі № 3-78/2026 (178/26) –це конституційність п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» тієї самої норми, яка становить правову основу позовних вимог прокурора. Тому об`єктивна неможливість розгляду справи в цьому випадку полягає не у відсутності доказів, а у принциповій невизначеності правової норми, що підлягає застосуванню. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 920/19/24 від 21.11.2025, на яку покликається скаржник, сама зафіксувала неоднакове праворозуміння п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі». На переконання відповідача, повернення до стадії підготовчого провадження в даному випадку є не формальністю, а необхідним процесуальним інструментом, що забезпечує подальший рух справи відповідно до вимог ГПК України після поновлення провадження. Зауважує, що конституційна скарга була подана заявником саме під час стадії розгляду по суті, тобто після закриття підготовчого провадження, а отже, суд першої інстанції діяв у єдино можливий процесуально правильний спосіб. Просить ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Відповідач просив залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, апеляційну скаргу – без задоволення.

Позивач не делегував уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника позивача у справі.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами господарського судочинства, зокрема, є: верховенство права; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом (п.п. 1, 4-6, 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевий господарський суд зупинив провадження у даній справі до закінчення розгляду та прийняття рішення Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26).

Як зазначалось вище, предметом позову у справі № 926/3493/25 є визнання недійсними додаткових угод, укладених між Боянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та ТОВ “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” до договору № 21 від 03.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення коштів в сумі 503 627,21 грн. Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, орган прокуратури, як підставу позову визначив, зокрема, невідповідність додаткових угод пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме перевищення встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження щодо збільшення вартості електричної енергії.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на офіційному сайті Конституційного Суду України повідомлено для публічного інформування, що Перша колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", положення якого підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Статтями 2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права, з урахуванням європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

При цьому відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, закон повинен відповідати критерію "якості закону", зокрема, бути доступним, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, що забезпечує особі можливість належним чином передбачати правові наслідки своєї поведінки та здійснювати свою діяльність із дотриманням принципу правової визначеності.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання щодо відповідності Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також реалізує інші повноваження відповідно до Конституції України.

Статтею 1512 Конституції України передбачено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Визнання Конституційним Судом України нормативного акта чи його окремих положень неконституційними виключає можливість їх подальшого застосування та відтворення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, окрім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким відповідний акт було визнано неконституційним, у подальшому змінені у порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України.

Предмет конституційної перевірки у справі № 3-78/2026 (178/26) - це конституційність пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тієї самої норми, яка становить правову основу заявленого позову. Позиція прокуратури цілком і повністю будується на застосуванні цієї норми.

Питання полягає не у з`ясуванні фактів, а у правовій кваліфікації, чи є встановлені факти підставою для задоволення позову, а ця кваліфікація безпосередньо залежить від того, чи є відповідна норма конституційною.

Отже, позов у даній справі грунтується виключно на на застосуванні п.2ч.5ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» . Саме відповідність чи невідповідність дій сторін цій нормі є тією матеріально-правовою підставою, без оцінки якої вирішення спору буде передбачним.

За таких обставин, розгляд даної справи по суті до вирішення КСУ означав би ухвалення рішення на підставі норми, контитуційність якої поставлена під сумнів уповноваженим органом конституційної юрисдикції. Це і становить об`єктивну неможливість розгляду справи у розумінні п.5ч.1 ст. 227 ГПК України та водночас усуває ризик ухвалення рішення, яке згодоим потребуватиме перегляду та підриватиме правову визначеність.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 04.06.2026 у справі 927/1704/23 зупинив касаційне провадження саме на тій підставі, що покладена в основу оскаржуваних і в тій справі рішень - на п.5 ч.1 ст. 227 ГПК Україїни – до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26).

Отже, задля забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики, сукупного встановлення всіх обставин справи з призми законності підвищення ціни кожним окремим додатковим правочином укладеним до основного з підвищенням ціни у вставлений ліміт 10-відсоткового обмеження, з врахуванням права бути кожній стороні спору бути почутим, суд апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов підставного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №926/3493/25 до прийняття Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26).

Твердження скаржника про те, що суд не може покликатися на об`єктивну неможливість розгляду у випадку, коли докази дозволяють встановити обставини справи, стосується виключно процесуальної ситуації, за якої інший судовий процес є лише одним із засобів доказування. Ця норма не застосовується до ситуацій, коли конституційність самої норми, що визначає права та обов`язки сторін, поставлена під сумнів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Законодавець не уточнює, що «об`єктивна неможливість» має стосуватися виключно доказів.

Таким чином, саме зупинення провадження відповідає принципам правової визначеності, справедливості судового розгляду та ефективного захисту прав усіх сторін. Принцип процесуальної економії вимагає саме такого підходу.

Зупинення провадження є тимчасовим заходом, що не позбавляє жодну зі сторін права на судовий захист, а лише відкладає розгляд справи до отримання відповіді на принципове конституційне питання, що безпосередньо пов`язане з предметом спору. Строк зупинення провадження є розумно обмеженим та визначений об`єктивними обставинами, строком провадження в КСУ.

Також колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про безпідставність повернення судом першої інстанції до стадії підготовчого провадження. Повернення до стадії підготовчого провадження в даному випадку є не формальністю, а необхідним процесуальним інструментом, що забезпечує подальший рух справи відповідно до вимог ГПК України після поновлення провадження. Водночас, конституційна скарга була подана заявником саме під час стадії розгляду по суті, тобто після закриття підготовчого провадження, а отже, суд першої інстанції діяв у єдино можливий процесуально правильний спосіб.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду. Ухвала Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 у справі №926/3493/25 постановлена у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1. Апеляційну скаргу Чернівецької окружної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 у справі №926/3493/25 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук