Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №909/961/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/961/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Іванчук С.В.

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: Жарський Т.В.,

від кредитора: Головного управління ДПС в Івано-Франківській області – Клебан М.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 02.04.2026 (вх. №01-05/991/26 від 03.04.2026)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 (повний текст ухвали складено 25.03.2026)

у справі № 909/961/25 ( ОСОБА_2 )

про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви та ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою від 26.09.2025 відкрито провадження у справі № 909/961/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Мисана Василя Миколайовича та призначено попереднє засідання суду на 12.11.2025. Також, серед іншого, цією ухвалою суд зобов`язав керуючого реструктуризацією - Мисана Василя Миколайовича: подати до господарського суду у строк до 27.10.2025 відомості про результати розгляду вимог кредиторів; провести виявлення, складання опису майна боржника (інвентаризацію) та визначити його вартість у строк до 27.10.2025; направити, не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання, суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларацій боржника; у строк до 26.12.2025, але не пізніше ніж протягом трьох днів з дня схвалення кредиторами погодженого боржником плану реструктуризації боргів, подати до Господарського суду Івано-Франківської області план реструктуризації боргів боржника з протоколом зборів кредиторів щодо результатів розгляду такого плану.

26.09.2025 о 19:00 на офіційному веб-порталі судової влади України опубліковано оголошення за номером публікації 77268 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

08.01.2026 до суду від арбітражного керуючого Мисана В.М. надійшло клопотання (вх. № 358/26 від 08.01.2026) про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів. До клопотання долучено копії: повідомлення від 16.12.2025 № 02-26/1200 про скликання на 18.12.2025 зборів кредиторів; звіту арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність від 18.12.2025 № 02-26/1202; звіту про результати перевірки декларації боржника фізичної особи ОСОБА_1 від 18.12.2025 № 02-26/1200; протоколу зборів кредиторів від 18.12.2025.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2026 у справі №909/961/25 відмовлено у задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією боржника - арбітражного керуючого Мисана В.М. від 08.01.2026 (вх. № 358/26 від 08.01.2026) про визнання боржника ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів. Припинено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Мисана Василя Миколайовича. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 . Закрито провадження у справі № 909/961/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що протягом понад трьох місяців з дня відкриття провадження не подано схваленого кредиторами плану реструктуризації. Запропонований боржником проєкт плану не містив конкретних сум щомісячних платежів, пропонував строк погашення понад 7 років (що суперечить обмеженню у 5 років згідно з ч. 6 ст. 124 КУзПБ) та передбачав списання більшої частини податкового боргу, який виник через штрафи за порушення податкового та касового законодавства (загальна сума понад 3,8 млн грн). Відхилення такого плану зборами кредиторів є обґрунтованим.

Також, суд першої інстанції встановив , що боржник ініціював процедуру власної неплатоспроможності, діючи недобросовісно. Зокрема, у 2022 році (у період після накладення податкових штрафів) він відчужив на користь своєї дружини нерухоме майно (квартиру, садовий будинок із земельною ділянкою, комору), яке вона згодом продала третім особам, отримавши мільйонні доходи. Крім того, у 2022 році подружжя уклало шлюбний договір, яким змінило правовий режим майна, що свідчить про умисне ухилення від сплати боргів за рахунок сімейних активів. При цьому боржник із сім`єю регулярно виїжджав на відпочинок за кордон.

Окремою та безумовною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність господарський суд визнав надання боржником недостовірної та неповної інформації в деклараціях. Зокрема, у декларації за 2022 рік дохід дружини від підприємницької діяльності був вказаний у розмірі 59 100 грн, тоді як згідно з податковою звітністю він становив 4 902 447,16 грн. Також у декларації за 2024 рік боржник приховав доходи дружини у вигляді зарплати, доходів самозайнятої особи та продажу нерухомості. Ця інформація не була належним чином виправлена боржником.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 03.04.2026. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 у справі №909/961/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання керуючого реструктуризацією, визнати боржника ОСОБА_1 банкрутом та ввести процедуру погашення боргів боржника.

Зазначає, що суд першої безпідставно закрив провадження через нібито пропуск строку на подання виправленої декларації. Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, семиденний строк починається виключно з настання конкретного юридичного факту - отримання боржником формалізованого звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки, а не з моменту висловлення усних зауважень суду чи надходження податкової інформації. Звіт було складено 04.03.2026, а виправлені декларації подано боржником 06.03.2026, тобто в межах строку та добросовісно.

Вказує, що суд вийшов за межі своїх повноважень на стадії реструктуризації, надавши оцінку шлюбному договору та договорам відчуження майна (липень 2022 року), оскільки, оцінка дійсності чи фраудаторності правочинів згідно з КУзПБ має здійснюватися виключно в межах окремого позовного провадження із дотриманням принципів змагальності, чого в даній справі не відбувалося та на момент вчинення цих правочинів податковий борг ще не був узгодженим, оскільки тривало судове оскарження.

Звертає увагу на те, що відхилення плану кредитором зумовлене не недобросовісністю боржника, а відсутністю реальної економічної можливості погасити 100% заборгованості (понад 3,8 млн грн) за 5 років, оскільки боржник є особою з інвалідністю ІІІ групи, а його єдиним доходом є пенсія. Відповідно до ст. 130 КУзПБ, у разі несхвалення плану реструктуризації кредиторами, суд зобов`язаний перейти до наступної процедури - погашення боргів, а не закривати справу.

22.04.2026 від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив вих.№ 5209/5/09-19-13-04-05 від 22.04.2026 (вх. №01-04/3357/26) на апеляційну скаргу в якому податкова зазначає, що боржник у деклараціях про майновий стан (включаючи виправлені редакції) приховав реальні доходи своєї дружини за 2022 рік, відобразивши суму 59 100 грн замість фактично отриманих від підприємницької діяльності 4 902 447,16 грн. Невиконання обов`язку щодо повного розкриття інформації про майновий стан сім`ї є безумовною підставою для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

Окрім цього, вказує, що запропонований проєкт плану мав фіктивний характер, оскільки ґрунтувався на гіпотетичних припущеннях про майбутнє працевлаштування із заробітною платою 33 000 грн без належних підтверджень (договорів чи довідок). Крім того, план передбачав семирічний строк виконання, що прямо порушує імперативну вимогу ч. 6 ст. 124 КУзПБ щодо максимального п`ятирічного строку, та був спрямований виключно на списання боргу (понад 3,8 млн грн) без реалізації дієвих заходів для його погашення (зокрема, за рахунок майна подружжя).

Звертає увагу на те, що дії скаржника у липні 2022 року не є недобросовісними через «неузгодженість» податкового боргу, спростовуються матеріалами справи. Шлюбний договір (укладений через 8 років після реєстрації шлюбу) та договори дарування приватної нерухомості на користь дружини були вчинені у липні 2022 року - безпосередньо після отримання боржником податкових повідомлень-рішень (ППР) від 06.06.2022. Це свідчить про умисний намір приховати активи від податкової застави та стягнення, що суперечить принципам добросовісності (ст. 3, 13 ЦК України).

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Іванчук С.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 02.04.2026 (вх. №01-05/991/26 від 03.04.2026) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 у справі № 909/961/25.

Ухвалою суду від 11.05.2026 призначено розгляд справи на 26.05.2026.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкладено розгляд справи на 23.06.2026.

У судовому засіданні 23.06.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до вимог ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника – фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зокрема додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, згідно з ч. 5 ст. 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до положень КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.

Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).

Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларацій боржника. ( ч. 3 ст. 122 КУзПБ).

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та / або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією одо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у ст. 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (ч. 3 ст. 124 КУзПБ).

Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 2, ч. 3 ст. 123 КУзПБ).

Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

Господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126 КУзПБ).

Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

Окрім загальних підстав закриття провадження у справі про банкрутство, встановлених ч. 1 ст. 90 КУзПБ (з урахуванням ст. 113 КУзПБ тією мірою, якою вони можуть стосуватися боржника - фізичної особи), відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд також приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст.ст. 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України).

До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст. 128 КУзПБ).

КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 звернув увагу на те, що конструкція ч. 7 ст. 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст. 130 КУзПБ). Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123, 126, 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Також, Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Як вбачається з матеріалів справи, до членів сім`ї боржника належать: дружина - ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; донька - ОСОБА_4 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - ОСОБА_5 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 13.08.2025, боржник - ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації фізичної особи підприємцем: 25.11.2014, номер запису в реєстрі: 21190000000030448). Відтак ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням (дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності: 25.06.2020, номер запису в реєстрі: 21190060002030448).

Станом на 11.07.2025, боржник - громадянин України, ОСОБА_1 , незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" МВС України ФОВА - 004229893.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (номер інформаційної довідки: 435105632; дата формування: 11.07.2025), у боржника відсутнє нерухоме майно, що належить йому на праві власності.

Також у поданій заяві боржник зазначає, що протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ним не було вчинено жодних правочинів щодо нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угод на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

До заяви додано відомості про наступні рахунки в банках, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 у таких банківських установах: АТ КБ "Приватбанк", АТ "Акцент-Банк" та Monobank (АТ "Універсал Банк").

Господарським судом встановлено, що згідно даних декларацій про майновий стан боржника (зокрема виправлених) за 2022, 2023, 2024 роки та за 2025 рік, доходи боржника: 2022 рік - 31 156,54 грн (заробітна плата); 2023 рік — 91819,12 грн (заробітна плата) та 12 287,94 грн (пенсія); 2024 рік - 61523,20 (заробітна плата), 27 796,00 грн (пенсія); 2025 рік станом на 01.07.2025 — 28 332,00 грн (пенсія).

Згідно цих же декларацій доходи дружини ОСОБА_3 становлять: у 2022 році — 1 426 540,00 грн від відчуження садового будинку та земельної ділянки; 59 100 грн від підприємницької діяльності; у 2023 році — 5 577 977,11 грн від підприємницької діяльності; у 2024 році — доходи відсутні; у 2025 році — 2 335 654,66 грн від відчуження нерухомого майна за трьома договорами.

Зобов`язання боржника перед кредитором виникли внаслідок застосування до нього контролюючим органом адміністративних штрафів, а саме:

- податковий борг у вигляді адміністративних штрафів та інших санкцій (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплений за ГУ ДПС) в сумі 1360,00 грн, який виник внаслідок проведеної документальної позапланової виїзної перевірки (акт перевірки №286/09-19-07-13/3249215571 від 14.01.2022), де встановлені порушення пп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями. Наслідком проведеної перевірки є застосування санкції у вигляді податкового повiдомлення-рiшення № 001792/0713 від 06.06.2022 на суму 1360,00 гривень;

- податковий борг у вигляді штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 3 838 216,78 грн., який виник внаслідок проведеної документальної позапланової виїзної перевірки (акт перевірки № 286/09-19-07-13/3249215571 від 14.01.2022), де встановлені порушення п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого застосовано штрафні санкції - податкове повiдомлення-рiшення № 001796/0713 від 06.06.2022 на суму 3 838 216,78 гривень.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 оскаржував в судовому порядку податкове повідомлення-рішення № 001796/0713 від 06.06.2022 на суму 3 838 216,78 гривень. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі № 300/3543/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 20.03.2023.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, ГУ ДПС в Івано-Франківській області 31.05.2024 вручено ОСОБА_1 податкову вимогу № 0006691-1303-0919 від 27.05.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з несплатою податкового боргу контролюючий орган звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 3 839 576,78 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 300/5854/24 позовні вимоги ГУ ДПС в Івано-Франківській області задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг у розмірі 3 839 576,78 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили, на його виконання виданий виконавчий лист від 06.01.2025.

07.07.2022 між ОСОБА_1 (надалі за текстом - чоловік) та ОСОБА_3 (надалі за текстом - дружина) укладено Шлюбний договір (Т.1, а.с. 17-18), яким чоловік і дружина врегулювали майнові відносини між ними, враховуючи визначення правового режиму, набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов`язків кожного з подружжя тощо.

Пунктом 2 Шлюбного договору погоджено, що все майно, в тому числі рухоме та нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або дружиною до реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане чи набуте.

У п. 3 Шлюбного договору сторони погодили залишити незмінними положення ст. 60 Сімейного кодексу України щодо набутого за час шлюбу майна до моменту укладення даного договору та вважають його спільним сумісним майном подружжя. При цьому під майном розуміють будь-які речі, у тому числі грошові кошти та цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно, майнові права та матеріальні блага.

Відповідно до п. 4 Шлюбного договору все майно, в тому числі рухоме та нерухоме, яке буде придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після укладення даного договору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане чи набуте.

У пункті 12 Шлюбного договору сторони домовились, що в спільній сумісній власності чоловіка та дружини залишається наступне майно: рухоме майно, отримане подружжям в дар у зв`язку з укладенням шлюбу (весільні подарунки); речі, що використовуються чоловіком та дружиною спільно (меблі, побутова техніка тощо).

Згідно з копією акта від 14.01.2022 № 286/09-19-07-13/3249215571 про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків (т. 1, а.с. 128– 138), станом на момент проведення перевірки у фізичної особи ОСОБА_1 перебувало у власності нерухоме майно, а саме: 3/4 частки квартири площею 78,4 кв.м у м. Івано-Франківську; 3/4 частки садового (дачного) будинку площею 82,8 кв.м у м. Івано-Франківську; 3/4 частки земельної ділянки площею 0,0924 га у АДРЕСА_1 та 1/4 частки комори ХХІХ площею 8,1 кв.м у м. Івано-Франківську.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції боржник визнав, що зазначене нерухоме майно було ним відчужене у 2022 році на користь дружини, що підтверджується поясненнями представника боржника від 26.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2026 боржника було зобов`язано надати суду копії документів, які підтверджують відчуження ним нерухомого майна у 2022 році, однак такі документи боржником подані не були.

Водночас боржником надано копії договорів, відповідно до яких спірне нерухоме майно було відчужене його дружиною ОСОБА_3 , а саме: договору купівлі-продажу квартири від 06.03.2025, за яким реалізовано квартиру площею 78,4 кв.м у м. Івано-Франківську за ціною 1 563 000 грн; договору купівлі-продажу від 04.07.2022, за яким відчужено садовий будинок та земельну ділянку площею 0,0924 га за ціною 1 426 540,00 грн; договору купівлі-продажу комори від 16.04.2025, за яким відчужено комору ХХІХ площею 8,1 кв.м за ціною 25 854,66 грн.

Крім того, встановлено, що 09.01.2025 ОСОБА_3 відчужила групу нежитлових приміщень у м. Івано-Франківську загальною площею 41,2 кв.м за ціною 746 800 грн.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долучених до звіту про результати перевірки декларацій боржника, станом на час розгляду справи у власності дружини боржника ОСОБА_3 перебуває, зокрема: земельна ділянка площею 0,0157 га, право власності на яку набуто 27.01.2025 на підставі договору дарування; комора площею 2,5 кв.м та господарське приміщення № ІІ, А площею 25,8 кв.м, право власності на які набуто 10.08.2022 на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому, та актів приймання-передачі; житловий будинок садибного типу площею 119,9 кв.м, право власності на який набуто 04.12.2025 на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності; квартиру загальною площею 104,8 кв.м, право власності на яку набуто 29.07.2022 на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з протоколом зборів кредиторів від 18.12.2025 кредиторами прийнято рішення відхилити план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та не переходити до іншої процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи. При цьому на зазначених зборах розглядався план реструктуризації боргів, поданий представником боржника разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

В подальшому, зборами кредиторів від 12.03.2026 повторно прийнято до відома звіти керуючого реструктуризацією та про результати перевірки декларацій боржника, відхилено план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , а також прийнято рішення не переходити до наступної процедури у справі про неплатоспроможність боржника.

Як вбачається зі змісту плану реструктуризації боргів, який розглядався зборами кредиторів 12.03.2026, його положення передбачали працевлаштування боржника протягом шести місяців із прогнозованим доходом у розмірі 33 000 грн щомісячно, визначення сум для задоволення побутових потреб боржника та утримання дітей у розмірі по 8 600 грн щомісячно, сплату кредитору 1 000 грн щомісячно за рахунок пенсійних виплат із подальшим збільшенням платежу до 10 000 грн після працевлаштування, а також погашення частини заборгованості у межах семирічного строку виконання плану.

Водночас планом передбачалось погашення боржником лише 840 000 грн за весь період його виконання, із подальшим списанням решти непогашеної заборгованості відповідно до статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства.

Як встановив суд першої інстанції, у даній справі відсутній схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника. При цьому проєкти планів реструктуризації, які виносились на розгляд зборів кредиторів, не відповідали вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки не містили визначеного щомісячного платежу, який боржник мав сплачувати кредитору, та передбачали лише загальні положення щодо можливого збільшення розміру таких платежів з 1 000 грн до 10 000 грн без конкретизації строків і порядку виконання відповідних зобов`язань.

Вказаний план також не забезпечував належного балансу інтересів боржника та кредитора, оскільки останній має обґрунтовані очікування щодо визначення чітких строків, періодичності та розміру погашення його вимог у межах процедури реструктуризації боргів. Крім того, строк виконання запропонованого плану перевищував встановлений частиною 6 статті 124 КУзПБ п`ятирічний строк.

За таких обставин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що прийняття зборами кредиторів рішення про відхилення запропонованого плану реструктуризації боргів не може свідчити про неналежну реалізацію кредитором своїх прав чи його недобросовісну поведінку.

Разом з тим, при оцінці обставин справи підлягає врахуванню майновий стан дружини боржника ОСОБА_3 , яка отримувала значні доходи від підприємницької діяльності (4 902 447,16 грн у 2022 році та 5 577 977,11 грн у 2023 році), а також доходи від відчуження нерухомого майна у 2022 та 2025 роках. Крім того, у її власності перебуває нерухоме майно, зокрема земельна ділянка та житловий будинок площею 119,9 кв.м, набуті у 2025 році, а також квартира площею 104,8 кв.м.

Водночас боржник, посилаючись на укладений із дружиною шлюбний договір від 07.07.2022, заперечує можливість врахування такого майна при вирішенні питання щодо погашення вимог кредитора, хоча частина відчуженого дружиною нерухомого майна була попередньо отримана нею від боржника на підставі договорів дарування.

Крім того, відомості Державної прикордонної служби України підтверджують неодноразовий спільний перетин державного кордону боржником, його дружиною та дітьми у 2023 та 2025 роках, у тому числі в літній період.

Господарський суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин свідчить про те, що поведінка боржника не спрямована на реальне врегулювання заборгованості перед кредиторами у процедурі реструктуризації боргів, а фактично зводиться до наміру перейти до процедури погашення боргів із подальшим списанням непогашеної заборгованості.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї.

Колегія суддів зауважує, що невідображення активів членів сім`ї та своїх фінансових зобов`язань не є неточностями декларації, а є не відображенням повної та достовірної інформації про все наявне майно боржника та членів його сім`ї, що є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. При цьому саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов`язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2025 у справі №916/105/22 та у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.

Невідображення зазначених відомостей свідчить про приховування фактичного майнового стану боржника та членів його сім`ї, що, у свою чергу, вказує на недобросовісність поведінки боржника та є окремою самостійною підставою для закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2026 керуючий реструктуризацією Мисан В.М. подав до суду: звіт про результати перевірки декларації боржника фізичної особи ОСОБА_1 від 03.03.2026 № 02-26/1213 з додатками, що підтверджують викладені в звіті відомості. Згідно зі звітом боржник невірно вказав у деклараціях відомості про заробітну плату за 2022-2024 роки та пенсію за 2022-2023 роки. Відтак подані декларації частково відповідають дійсності.

06.03.2026 до суду від представника боржника надійшли виправлені декларації боржника за 2022-2024 роки.

Господарський суд в оскаржуваної ухвалі зазначив про виявлені ним факти зазначення неповної інформації боржником у деклараціях, які не були виправлені боржником. Так, боржником надано копію податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи ОСОБА_3 за 2022 рік (Т. 1, а.с. 24-25), згідно з якою дохід дружини боржника за 2022 рік становив 4 902 447,16 грн. Однак у декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2022 рік, в тому числі у виправленій, зазначено про отримання ОСОБА_3 доходу від підприємницької діяльності лише у розмірі 59 100 грн.

Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 909/496/21 звертав увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

Колегія суддів звертає увагу, що метою процедури реструктуризації боргів фізичної особи є відновлення її платоспроможності шляхом розроблення та виконання плану реструктуризації боргів, який має забезпечити баланс інтересів боржника та кредиторів. При цьому розроблений боржником план реструктуризації є для кредиторів обґрунтованим очікуванням щодо можливості реального погашення їх вимог у межах відповідної процедури.

Разом з тим, наведені у Плані умови погашення заборгованості не підтверджують наявності у боржника реальної можливості його виконання, оскільки ґрунтуються на припущенні щодо отримання майбутнього доходу, а також передбачають списання значної частини заборгованості без належного економічного обґрунтування.

Формальний підхід та вільне трактування норм матеріального права у цьому випадку є неприпустимим, адже, насамперед, метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності, а не формальний перехід до процедур, за результатами яких усі борги боржника будуть погашені, в чому, звісно, зацікавлений лише боржник.

Подібна правова позиція Верховного Суду викладена постанові від 29.08.2024 по справі №918/806/21.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі № 909/961/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 у справі №909/961/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 02.04.2026 (вх. №01-05/991/26 від 03.04.2026) – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 у справі №909/961/25 – залишити без змін.

3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2026.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Іванчук С.В.