Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №914/898/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/898/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді МАТУЩАКА О.І.

суддів СКРИПЧУК О.С.

КРАВЧУК Н.М.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представника апелянта: Нестерович Б.В. (в порядку самопредставництва);

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (вх.ЗАГС 01-05/ 1471/26 від 12.05.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 (повна ухвала – 11.05.2026, суддя Цікало А.І.)

у справі № 914/898/24

за заявою боржника ОСОБА_1 , м.Львів

про неплатоспроможність фізичної особи

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/898/24 за заявою боржника ОСОБА_1 про його неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 23.04.2024 відкрито провадження у справі № 914/898/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Коляду В. І.

Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 23.04.2024 за № 73041.

Ухвалою суду від 06.06.2024 визнано, зокрема, вимоги ГУ ДПС у Львівській області до боржника на суму 105 432,15 грн; покладено на ОСОБА_1 витрати ГУ ДПС у Львівській області по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2024 визначено визнані судом вимоги кредиторів до ОСОБА_1 .

Постановою суду від 02.07.2024 ОСОБА_1 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника; керуючим реалізацією майна призначено арбітражного керуючого Коляду В. І.

Повідомлення про визнання ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 04.07.2024 за № 73547.

31.12.2025 до суду від ГУ ДПС у Львівській області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 54 162, 88 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2026 визнано вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 у розмірі 47 921,91 грн, з яких: 33 788,10 грн (основний платіж) - вимоги другої черги; 14 133,81 грн (пеня) - вимоги третьої черги. Відхилено вимоги ГУ ДПС у Львівській області до боржника у розмірі 6 240,97 грн (пеня); покладено на ОСОБА_1 витрати ГУ ДПС у Львівській області по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн за подання до суду заяви з вимогами до боржника.

Ухвала суду мотивована тим, що заявлені ГУ ДПС у Львівській області вимоги в частині основного податкового зобов`язання у розмірі 33 788,10 грн підтверджуються поданими доказами, а тому підлягають визнанню. Пеня підлягає визнанню лише в сумі 14 133,81 грн, оскільки відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства (надалі – КУзПБ) її нарахування можливе лише за період до визнання боржника банкрутом та відкриття процедури погашення боргів. Суд виходив з того, що після введення мораторію та, тим більше, після визнання боржника банкрутом, нарахування пені суперечить приписам статей 59, 120 та 121 КУзПБ, а тому у визнанні грошових вимог у розмірі 6 240,97 грн (пеня, нарахована за період дії мораторію) суд відмовив.

Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 в частині відхилення грошових вимог і в цій частині прийняти нове рішення, яким задоволити заяву з грошовими вимогами до боржника в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні грошових вимог ГУ ДПС у Львівській області в частині пені у розмірі 6 240,97 грн, неправильно застосував положення КУзПБ та дійшов помилкового висновку про неможливість її нарахування після визнання боржника банкрутом.

Апелянт зазначає, що пеня відповідно до ст. 129 ПК України є складовою податкового боргу, а не окремою штрафною санкцією, тому підлягає нарахуванню та включенню до реєстру вимог кредиторів до моменту повного погашення податкового боргу. На думку скаржника, положення ст. 59 КУзПБ не припиняють облік вже нарахованої пені та не змінюють правової природи податкового боргу, а тому не є підставою для зменшення його розміру. Крім того, апелянт вказує, що податкові повідомлення-рішення є чинними, не скасованими та не оскарженими, а податковий борг виник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим пеня повинна бути визнана у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Коляда В.І. зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки заявлені ГУ ДПС у Львівській області грошові вимоги правильно визнані лише частково.

Звертає увагу, що до заяви про визнання грошових вимог контролюючим органом не було додано податкових повідомлень-рішень, на підставі яких здійснено нарахування пені.

Крім того, зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а постановою від 02.07.2024 боржника визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів. Відтак відповідно до статей 59, 120 та 121 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а тим більше після визнання боржника банкрутом, припиняється нарахування пені та інших фінансових санкцій, у зв`язку з чим пеня могла бути нарахована лише за період до 01.07.2024.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав пеню лише у розмірі 14 133,81 грн, а в частині 6 240,97 грн правомірно відмовив у визнанні вимог, оскільки така пеня нарахована під час дії мораторію та після визнання боржника банкрутом, що суперечить положенням КУзПБ.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 у справі №914/898/24 - без змін.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасниками справи подано не було.

18.06.2026 в судовому засіданні взяв участь представник апелянта, який навів доводи по суті апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з?явилися.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, ч. 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Обґрунтовуючи грошові вимоги до боржника, ГУ ДПС у Львівській області покликається на те, що зазначені вимоги є заборгованістю із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості та складаються із: 33 788,10 грн - основний платіж; 20 374,78 грн - пеня, а саме:

- 4 511,02 грн - пеня, нарахована в ІКП згідно ст. 129 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло з 01.05.2021 по 07.01.2025 відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 0101962-5706-1321 від 14.05.2020;

- 398,83 грн - пеня, нарахована в ІКП згідно ст. 129 ПК України (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло з 01.05.2021 по 07.01.2025 відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 0101961-5706-1321 від 14.05.2020;

- 533,45 грн - пеня, нарахована в ІКП згідно ст. 129 ПК України (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло з 30.04.2022 по 07.01.2025 відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 0616661-2412-1321 від 07.06.2021;

- 4 680,11 грн - пеня, нарахована в ІКП згідно ст. 129 ПК України (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло з 30.04.2022 по 07.01.2025 відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 0616662-2412-1321 від 07.06.2021;

- 6 486,01 грн - пеня, нарахована в ІКП згідно ст. 129 ПК України (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло з 29.05.2023 по 07.01.2025 відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 2200696-2411-1305 від 06.09.2022;

- 739,29 грн - пеня, нарахована в ІКП згідно ст. 129 ПК України (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло з 29.05.2023 по 07.01.2025 відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 2200697-2411-1305 від 06.09.2022;

- 2 716,44 грн - пеня, нарахована в ІКП згідно ст. 129 ПК України (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло з 26.04.2024 по 07.01.2025 відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 1405045-2411-1305 від 02.05.2023;

- 309,63 грн - пеня, нарахована в ІКП згідно ст. 129 ПК України (з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, яке виникло з 26.04.2024 по 07.01.2025 відповідно до податкового повідомлення-рішення (форма «Ф») № 1405046-2411-1305 від 02.05.2023;

- 30 330,90 грн - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0456737-2411-1305-UA46100230000047305 від 12.02.2024;

- 3 457,20 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов`язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0456739-2411-1305-UA46100230000047305 від 12.02.2024.

ГУ ДПС у Львівській області нарахувало пеню за несвоєчасну сплату узгодженого зобов`язання за період 01.05.2021 - 07.01.2025 на суму 20 374,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд перевіряє дотримання судом першої інстанції процесуальних норм та правильне застосування норм матеріального права лише в частині відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 6 240,97 грн.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Положеннями п. 1.1 ст.1 ПК України визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 67 Конституцією України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями ст. 14.1.39. ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК (пп. 16.1.4. п.16.1).

У частині 3 ст. 45 КУзПБ встановлено, що заява кредитора має містити: розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.

Гроші вимоги, які є предметом апеляційного розгляду, виникли у зв`язку з несплатою боржником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а тому боржнику було нараховано пеню на суму боргу.

Як було зазначено вище, відхиляючи грошові вимоги у розмірі 6 240, 97 грн (пеня), суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДПС у Львівській області нараховувало пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та після визнання боржника банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника, а отже таке нарахування пені суперечить положенням КУзПБ.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зокрема, припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав;

Згідно з ч. 1 ст. 121 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

1) зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;

4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;

5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань боржника.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 121 КУзПБ мораторій не поширюється на:

1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи;

2) виплату та стягнення аліментів;

3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;

4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.

Постановою Господарського суду Львівської області від 02.07.2024 ОСОБА_1 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника.

Частиною 1 ст. 59 КУзПБ встановлено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення ст. 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

В силу норм КУзПБ, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанови Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Заявник самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду необхідно розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

На підтвердження грошових вимог до боржника, до заяви ГУ ДПС у Львівській області додано довідку про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області № 18314/5/13-01-13-09-14 від 05.12.2025, копії корінців податкового-повідомлення рішення форми «Ф» № 0456737-2411-1305-UA46100230000047305 від 12.02.2024 та № 0456739-2411-1305-UA46100230000047305 від 12.02.2024, роздруківку з ІКП.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитором долучено до заяви з грошовими вимогами до боржника податкові-повідомлення рішення форми «Ф» № 0456737-2411-1305-UA46100230000047305 від 12.02.2024 та № 0456739-2411-1305-UA46100230000047305 від 12.02.2024 (а.с. 7 – зворотня сторона аркуша, т. 7), якими підтверджується узгодженість податкового боргу щодо сплати основної суми заборгованості. Однак не долучив до заяви (як і до апеляційної скарги) податкових-повідомлень рішень (форма «Ф»): № 0101961-5706-1321 від 14.05.2020; № 0616661-2412-1321 від 07.06.2021; № 0616662-2412-1321 від 07.06.2021; № 2200696-2411-1305 від 06.09.2022; № 2200697-2411-1305 від 06.09.2022; № 1405045-2411-1305 від 02.05.2023; № 1405046-2411-1305 від 02.05.2023, на підставі яких, за твердженням заявника, нараховано пеню.

Судом встановлено, що пеню нараховано за період з 01.05.2021 по 07.01.2025 (період дії мораторію). При цьому, з наданої кредитором довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) та роздруківки з ІКП неможливо встановити належний розрахунок пені, зокрема: період її нарахування щодо кожного окремого податкового повідомлення-рішення, суму податкового боргу, на яку така пеня нараховувалася, кількість днів прострочення, а також порядок визначення саме заявленої до визнання суми пені.

Вказане позбавляє суд можливості перевірити правову підставу, період, порядок та правильність нарахування пені, узгодженість податкового боргу внаслідок відсутності даних про надсилання боржнику таких (відсутніх у матеріалах справи) 7 податкових - повідомлень рішень, у тому числі з урахуванням введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та подальшого визнання боржника банкрутом. Саме на кредитора покладено обов`язок доведення обґрунтованості заявлених грошових вимог належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлені ГУ ДПС у Львівській області грошові вимоги в оскарженій частині, щодо пені у розмірі 6 240,97 грн, не підтверджені належними доказами, а тому правомірно відхилені судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо того, що нарахована кредитором пеня, не є тим різновидом пені, нарахування якої заборонено КузПБ після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та визнання боржника банкрутом, а виникла на підставі положень ПК України.

Так, після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні (ч. 2 ст. 41 КУзПБ).

Системний аналіз наведених положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов`язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.

Згідно приписів ч. 3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій та не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Отже, встановлена вищенаведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, що співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).

Також, колегія суддів звертає увагу, що господарський суд, діючи в межах повноважень, визначених КУзПБ, жодним чином не підміняє функції державного органу із спеціальним статусом, а встановлює наявність/відсутність підстав і розглядає відповідно до положень ст. 59, 60, 64 КУзПБ можливість включення кредиторських вимог до реєстру кредиторів та визначає черговість їх погашення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Лексико-семантичний аналіз ч. 1 ст. 59 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що законодавцем не передбачено виключень щодо припинення нарахування окремих видів економічної відповідальності, оскільки нарахування штрафу, пені та інших економічних санкцій припиняються за всіма видами заборгованості банкрута в силу прямої вимоги закону. Виключення щодо зазначених нарахувань прямо не передбачені не лише положеннями КУзПБ, але і ПК України.

Таким чином, на пеню, нараховану на суму несплаченого податкового боргу також поширюється заборона, встановлена ч. 3 ст. 41 КУзПБ.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду в оскаржуваній частині - без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 у справі №914/898/24 в оскаржуваній частині – без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК