Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №562/3992/25 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3992/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

02.07.2026 року.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,

цивільного позивача ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

його захисника-адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області кримінальне провадження №12025181130000310 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Здолбунів Рівненської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в:

02 серпня 2025 року о 20 години 46 хвилин ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом марки «Jeep Cherokee» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 » та рухаючись по проїзній частині вул.Шкільна в м.Здолбунів Рівненської області в напрямку автодороги «Городище-Рівне-Старокостянтинів», в порушення вимог пункту 18.1 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за яким «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а у разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка переходила пішохідний перехід з права на ліво по ходу руху автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я у вигляді відкритої рани інших ділянок голови, закритого перелому лобкової кістки без зміщення, множинних осаджень шкіри голови, нижніх кінцівок, забійної рваної рану лоба справа.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України визнав та по суті пояснив, що 02 серпня 2025 року він керував автомобілем марки «Jeep Cherokee» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 » та близько 20:46 години, рухаючись по проїзній частині вул.Шкільна в м.Здолбунів Рівненської області в напрямку автодороги «Городище-Рівне-Старокостянтинів» зі швидкістю близько 50 км/год, побачив біля магазину «АТБ» автомобіль поліцейських з увімкнутими проблисковими маячками, який виїжджав з права, на який відволікся та в цей час здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_9 , яка переходила дорогу через нерегульований пішохідний перехід. Зупинивши автомобіль, відразу підійшов до дівчинки, почав надавати допомогу, після чого зателефонував в поліції, швидку та батькам. Після події провідував ОСОБА_9 в лікарні, вибачився, пропонував її батькам матеріальну допомогу на лікування та відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 100000 грн., однак батьки потерпілої відмовилися. Оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована та саме страхова компанія має відшкодувати завдану ним шкоду, тому заявлені в справі цивільні позови не визнає, пропонував потерпілим звернутися до страхової компанії АТ «СГ «ТАС».

Оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні доведена повністю та підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, протоколами слідчих дій, зокрема:

- реєстрацією в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» 02 серпня 2025 року зі служби «102» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду біля приміщення ТОВ «АТБ-маркет» по вул.Шкільна в м.Здолбунів Рівненської області;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02 серпня 2025 року з долученою до неї схемою, під час якого на проїзній частині вул.Шкільна в м.Здолбунів Рівненської області навпроти магазину ТОВ «АТБ-маркет» виявлений належний ОСОБА_10 автомобіль «Jeep Cherokee» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », а на асфальтованому покриття біля нього сліди бурого кольору, схожі на кров;

- протоколом огляду від 19 серпня 2025 року, яким оглянуто наданий ТОВ «АТБ-маркет» оптичний диск з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди;

- свідоцтвом про народження потерпілої.

Встановлені судом обставини події узгоджуються з висновком експерта №96, за яким за даними медичної карти стаціонарного хворого КП «Рівненської обласної дитячої лікарні» Рівненської обласної ради ОСОБА_9 з 02 серпня 2025 року по 06 серпня 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі, де у неї лікарями діагностовано та КТ обстеженням підтверджено «Відкрита рана інших ділянок голови. Закритий перелом лобкової кістки без зміщення. Множинні осадження шкіри голови, нижніх кінцівок. Забійна рвана рана лоба справа».

Указані тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_9 за висновком експерта виникли від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні), якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу під час наїзду на потерпілу (яка перебувала в якості пішохода), при дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року, тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_9 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я.

За висновком експерта №СЕ-19/118-25/12783-ІТ гальмівна система, блоки фари ближнього і дальнього світла та система керування автомобіля марки «Jeep Cherokee» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 » перебували у працездатному стані.

Контактування вказаного автомобіля марки «Jeep Cherokee» із перешкодою (пішоходом) відбулося передньою правою частиною капоту на відстані близько 45…80 см від крайньої правової габаритної точки кузова автомобіля (висновок експерта №СЕ-19/118-25/12785-ІТ).

Відповідно до висновку експерта №КСЕ-19/118-25/14881, за наданою на експертизу відеограми швидкість руху автомобіля марки «Jeep Cherokee» перед наїздом на пішохода перебувала в межах 46…48 км/год та час, який минув з моменту виходу пішохода на проїзну частину (пішохідний перехід) до моменту наїзду на неї вказаним автомобілем знаходиться в межах 2,8…2,9 с.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/118-25/17342-ІТ у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля марки «Jeep Cherokee» ОСОБА_7 повинен був діяти згідно з технічними вимогами пунктів 12.2, 12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху України. Невідповідність дій ОСОБА_7 вимогам п.18.1 з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У рішенні від 18 січня 1978 року в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, заява № 25, ЄСПЛ наголошує на необхідності дотримання стандарту доказування поза розумним сумнівом , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що зібрані стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені судом докази, є належними, достовірними та допустимими і поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 який своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Згідно положень ст.50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З роз`яснень, наведених в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

А як зазначено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

При обранні виду та визначенні міри покарання обвинуваченому, суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує, що кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який є пенсіонером за віком та особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання з ураженням внутрішніх органів, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 15 листопада 2021 року в справі №199/6365/19).

Адже розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.

Щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР, так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання (постанова ВС від 02 листопада 2021 року в справі №643/13256/17).

Під час судового розгляду, обвинувачений визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та неодноразово казав, що щиро розкаюється, надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, жалкує про вчинене та вибачився.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не виявлено.

А тому, призначення покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу буде відповідати тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого.

Відповідно до положень ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Згідно ч.2 ст.69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкцією ч.1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

З огляду на викладене доводи захисника обвинуваченого щодо призначення покарання без додаткового покарання не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо цивільних позовів законного представника ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 та в своїх інтересах і позову ОСОБА_6 про відшкодування шкоди суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільні позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , батьки потерпілої, у своїх цивільних позовах просять суд стягнути з ОСОБА_7 на їх користь по 50 тисяч моральної шкоди кожному, мотивуючи тим, що після дорожньо-транспортної пригоди вимушені повністю змінити свій звичний спосіб життя та зосередити свої сили на лікуванні, догляді та відновленні доньки. Моральна шкода полягає у глибоких душевних страждання, тривалому психоемоційному напружені, постійному страху за життя та здоров`я дитини, порушенні звичайного способу життя та емоційному виснаженні. У перші дні після дорожньо-транспортної пригоди донька перебувала у стані гострого болю, потребувала госпіталізації, обстежень та постійного медичного контролю, а в період реабілітації донька була обмежена в пересуванні, не могла самостійно себе обслуговувати, повноцінно навчатися та брати участь у звичайному для її віку житті. Вказані обставини спричинили тривале нервове напруження, постійну тривогу за життя та здоров`я дитини.

Аналогічне обґрунтування моральної шкоди наведено законним представником потерпілої в цивільному позові в інтересах ОСОБА_9 , яку оцінює в 200000 грн та яка окрім того, зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди остання зазнала сильного болю, отримала тілесні ушкодження та вимушена була приймати знеболюючі препарати. Для її лікування робили МРТ голови, придбавалися лікарські засоби, вироби медичного призначення, оплачувалися медичні послуги, засоби гігієни на загальну суму 7596,51 грн., а вартість телефону склала 21500 грн. Тому розмір завданої матеріальної шкоди становить 29096,51 грн.

У судовому засіданні цивільні позивачі позовні вимоги підтримали повністю.

У відзиві на позов ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не визнав з тих мотивів, що останні не є належними цивільними позивачами, оскільки не є потерпілими та кримінальним правопорушенням їм не завдано шкоди, а від пропозиції отримати моральне відшкодування в розмірі 100000 грн. вони відмовилися, вимагаючи сплатити 200000 грн. Заявлений позивачами розмір відшкодування в сумі 50000 грн. кожному є необґрунтований, оскільки як зазначила Велика Палата Верховного Суду в справі №752/17832/14 має бути не більш ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Окрім того його матеріальне та сімейне становище є складним, він є пенсіонером за віком, отримуючи пенсію в розмірі 3613 грн. та інших доходів не має, страждає на захворювання (гострий інфаркт міокард, стенозуючий короносклероз та інше) та потребує лікування, є особою з інвалідністю третьої групи. Його дружина також не має постійних доходів, а донька, яка має сина-інваліда і проживає в Польщі без чоловіка, потребує його допомоги та лікування.

Також, ОСОБА_7 у відзиві на позов законного представника потерпілої ОСОБА_9 зазначив, що остання перебувала на стаціонарному лікування протягом п`яти днів, амбулаторне лікування не було обтяжливим та надто тривалим, будь-яких серйозних наслідків для здоров`я дитини травмування не мало та позивачці не завдано серйозних тілесних ушкоджень. Оскільки з 26 вересня 2026 року дитина вже могла відвідувати спортивну секцію, музичну школу, танці та хор. Його цивільно-правова відповідальність застрахована та саме страхова компанія АТ «СГ «ТАС» має відшкодувати завдану ним шкоду, а відомості про загублену сережку та пошкоджений телефон матеріали справи не містять.

Відповіді на відзив позивачі не подавали.

За змістом ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Хоча зміст статей 1166, 1167 ЦК України і передбачає відшкодування шкоди особою, яка її завдала, однак, із вказаних правил є винятки, передбачені законом.

Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 ст.22 Закону №1961 IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Під час судового розгляду було встановлено, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5313601 від 24.10.2024, станом на 02 серпня 2024 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована в АТ «СГ «ТАС», забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «Jeep Cherokee» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », за яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю особи становить 320000 грн., за шкоду, заподіяну майну – 160000 грн., розмір франшизи – нуль.

Вказану страхову компанію до участі в справі в якості співвідповідача позивачами не залучено.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (пункт 85) послідовно наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Також, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Ураховуючи, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, а саме, їх не пред`явлено до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком у межах страхових сум і винуватцем ДТП.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17, від 20 серпня 2024 року в справі №712/9328/21).

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог законного представника ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Згідно довідки КП «Рівненської обласної дитячої лікарні» Рівненської обласної ради потерпіла ОСОБА_9 з 02 серпня 2025 року по 06 серпня 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі, де у неї лікарями діагностовано та КТ обстеженням підтверджено «Відкрита рана інших ділянок голови. Закритий перелом лобкової кістки без зміщення. Множинні осадження шкіри голови, нижніх кінцівок. Забійна рвана рана лоба справа».

За довідкою лікаря ОСОБА_11 від 26 вересня 2025 року потерпіла не відвідувала школу з 01 по 26 вересня 2025 року та звільнена від занять з фізкультури до 31 грудня 2025 року, однак на теперішній час дитина здорова, дитячий колектив відвідувати може, а також спортивну секцію, музичну школу, танці, хор.

За наявними в матеріалах справи даними ОСОБА_9 після стаціонарного лікування зверталася 23 грудня 2025 року за консультаціями до лікаря невролога, а 08 грудня 2025 року до лікаря офтальмолога зі скаргами на зниження зору.

Цивільні позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не є потерпілими в даній кримінальній справі в розумінні ст.55 КПК України, так як не були безпосередніми учасниками дорожньо-транспортної пригоди, в яку потрапила їх дитина, та відповідно не мають права на отримання страхового відшкодування моральної шкоди від страхової компанії АТ «СГ «ТАС», де застрахована відповідальність ОСОБА_7 .

Однак, від протиправної поведінки щодо їх дитини, яка потратила в дорожньо-транспортну пригоду внаслідок винних дій ОСОБА_7 та отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зазнали душевних страждань, викликаних хвилюванням за її життя та здоров`я, а тому мають право на відшкодування моральної шкоди в силу положень ст.23 ЦК України.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14).

Отже, виходячи з вимог розумності та справедливості, враховуючи характер, обсяг, тривалість та глибину душевних страждань близьких родичів (батьків) малолітньої потерпілої, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в розмірі по 10000 грн. кожному.

Відповідно до квитанції від 20 березня 2026 року понесені Комунальним підприємством «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 8403,04 грн. ОСОБА_7 відшкодовані, а тому позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України слід залишити без розгляду.

Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Загальна сума витрат на залучення експертів для проведення судових експертиз становить 14262 грн. 40 коп., яка відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.100, 128-129, 323, 324, 335 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_7 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку у законну силу не обирати.

Речові докази в справі, а саме: автомобіль «Jeep Cherokee» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », який належить на праві власності ОСОБА_10 та повернутий власнику на відповідальне зберігання – залишити законному володільцю.

Документи кримінального провадження №12025181130000310 залишити в справі протягом усього часу їх зберігання.

Накладений ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року арешт на автомобіль марки автомобіль «Jeep Cherokee» з реєстраційним номером « НОМЕР_1 » – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 14262 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 40 коп.

Цивільний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП відсутній, зареєстрована по АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_7 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя: