Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №372/1362/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1362/26

Провадження 2-о-56/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., заявниці ОСОБА_1 , представниці заінтересованої особи Захарової Ю.О., розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України,

ВСТАНОВИВ

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 разом з рідним племінником та перебування на утриманні племінника ОСОБА_2 , який зник безвісти 11.08.2025 року в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.

У заяві вона зазначила, що є рідною тіткою військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти під час захисту Батьківщини. Оскільки заявниця є особою похилого віку, а її чоловік ОСОБА_3 - особою з інвалідністю І групи, ОСОБА_2 узяв на себе обов`язок щодо їх повного утримання. Допомога, яку він надавав, була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, оскільки розміру їхніх пенсій не вистачало для забезпечення належних умов життя та лікування. Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, здійснювали спільні витрати, мали взаємні права та обов`язки, а саме: разом утримували квартиру, в якій проживали; сплачували комунальні послуги; здійснювали поточний ремонт квартири; значну частину коштів ОСОБА_2 надавав на придбання продуктів харчування, ліків, необхідних речей для побуту, поповнення мобільного телефону, віддавав майже всю заробітну плату та допомагав матеріально, піклувався про заявницю як про рідну матір, переймався станом її здоров`я. Його матеріальна допомога була постійною та суттєвою для заявниці та її чоловіка. ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, дітей не мав.

09.03.2026 року ухвалою суду прийнято заяву, відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

13.03.2026 року представник Міністерства оборони України звернувся до суду із клопотанням, в якому зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим у нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець. Отже, Міністерство оборони України, в межах повноважень, не бере участі у вирішенні жодного з питань, що стосуються пільг та виплат, пов`язаних зі зникненням безвісти військовослужбовців. Міністерство оборони України не може бути заінтересованою особою в цій справі, оскільки рішення у справі буде стосуватись виключно прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , а також членів сім`ї зниклого безвісти ОСОБА_2 , які мають право на отримання (отримують) його грошове забезпечення. У зв`язку з цим просив виключити Міністерство оборони України зі складу заінтересованих осіб у справі.

15.04.2026 року представниця військової частини подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що зі змісту заяви неможливо встановити мету встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні. У цьому випадку грошове забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти, ніхто не отримує, кошти знаходяться на депонентному рахунку. У разі оголошення судом померлим вказані кошти увійдуть до складу спадщини. У матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності або відсутності баби та діда як зі сторони матері ( ОСОБА_5 ), так і зі сторони батька ( ОСОБА_6 ). Не надано доказів придбання будь-якого спільного майна (дрібна побутова техніка - чеки, гарантійні талони), здійснення оплати комунальних послуг (чеки, квитанції), ліків (чеки, рецепти), придбання необхідних матеріалів для проведення поточного ремонту (чеки). Також у прохальній частині заяви не зазначений період спільного проживання, з якого заявниця мешкала разом із ОСОБА_2 , тобто має бути визначений певний проміжок часу спільного проживання. З матеріалів заяви (обґрунтування) неможливо зрозуміти, в чому полягає утримання заявниці. Документи, які долучені до матеріалів заяви, не підтверджують факт утримання. До матеріалів справи не долучені докази того, де працював ОСОБА_2 (не надана трудова книжка, жодного пояснення не наведено) до призову на військову службу (до 03.08.2024), який дохід отримував і яким чином до 03.08.2024 здійснював утримання заявниці. Будь-яких доказів надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання тітки, зокрема шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок заявниці чи в інший спосіб, до суду не надано.

У судовому засіданні заявниця просила заяву задовольнити та встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з рідним племінником ОСОБА_2 , а також факт її перебування на його утриманні до моменту його зникнення безвісти 11.08.2025 року в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.

У судовому засіданні представниця заінтересованої особи військової частини ОСОБА_7 при винесенні рішення поклалась на розсуд суду, просила врахувати додаткові пояснення, які були подані раніше.

Судом допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_9 зазначила, що є сусідкою заявниці з 1998 року. Племінник ОСОБА_2 проживав разом з нею, іноді був у бабусі. У 2024 році пішов добровольцем на війну. З 2019 по 2024 рік безперервно жив із заявницею, ходив на роботу, купував продукти, віддавав зарплату. У них були стосунки як у матері та сина. У заявниці чоловік - інвалід, тому ОСОБА_2 виводив його на прогулянки, допомагав доглядати.

Свідок ОСОБА_8 був товаришем ОСОБА_2 , якого знав із 16 років. Зазначив, що заявниця була тіткою ОСОБА_2 , який з 2019 по 2024 рік проживав разом з нею, допомагав фінансово як до мобілізації, так і після. Зимовець ОСОБА_2 відгукувався про заявницю як про рідну матір. Не володіє інформацією, чи була у ОСОБА_2 дівчина.

Свідок ОСОБА_10 є сусідкою заявниці. Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, вигулювали собаку, ходили разом за покупками.

Вислухавши пояснення заявниці та свідків, врахувавши позицію заінтересованої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заявниця просить встановити факт її спільного проживання з рідним племінником ОСОБА_2 та факт перебування на його утриманні до моменту його зникнення безвісти 11.08.2025 року в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області.

На підтвердження своїх вимог посилається на наступне.

Заявниця ОСОБА_1 є рідною тіткою ОСОБА_2 .

Родинний зв`язок заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як тітки та племінника підтверджується наступними документами.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками зазначені: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_5 .

Із копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 , батька ОСОБА_2 , вбачається, що його батьками були ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Із копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 (після укладення шлюбу - ОСОБА_16 ) вбачається, що її батьками були ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

ОСОБА_1 07.02.1982 року уклала шлюб із ОСОБА_3 , прізвище після укладення шлюбу - « ОСОБА_16 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 .

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (батько ОСОБА_2 ) були рідними сестрою та братом.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , ОСОБА_5 (мати ОСОБА_2 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , ОСОБА_6 (батько ОСОБА_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, батьки ОСОБА_2 померли.

26.06.2024 року ОСОБА_2 було призвано на військову службу у зв`язку з мобілізацією до Збройних сил України ІНФОРМАЦІЯ_4 (підстава: наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.07.2024 року №1297-ОС, припис військової частини НОМЕР_8 від 01.08.2024 року №1434).

ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та, згідно з наказом начальника загону від 04.08.2024 №735-ОС «Про особовий склад», з 04.08.2024 зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Згідно з наказом начальника загону від 05.08.2024 №736-ОС «Про особовий склад» його призначено на посаду.

18.08.2025 року, відповідно до сповіщення сім`ї №502, підписаного підполковником ОСОБА_6 , племінник заявниці зник безвісти під час захисту Батьківщини, виявивши мужність і стійкість, у ході виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій у населеному пункті Білогорівка Луганської області.

Висновком службового розслідування від 17.09.2025 №03.3/1458/25-Вн факт відсутності з 11.08.2025 солдата ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження.

У зв`язку з вищевказаним заявниця звернулася до Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та отримала витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.08.2025 року за №1202511123000588.

Також ОСОБА_1 зверталася до військової частини НОМЕР_1 із проханням надати їй документи щодо племінника ОСОБА_2 , а саме: довідку форми 5, довідку форми 6, витяг з наказу про зарахування до військової частини, акт службового розслідування та особисте розпорядження. Військова частина НОМЕР_1 зазначені документи їй надіслала.

Крім того, 22.09.2025 року заявниця зверталася з письмовою заявою до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими щодо розшуку ОСОБА_2 , а також до Міжнародного комітету Червоного Хреста, Національного інформаційного бюро, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та Об`єднаного центру з пошуку та звільнення щодо отримання інформації про місцезнаходження ОСОБА_2 , 1988 року народження.

Також заявниця звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , однак відповіді станом на час розгляду справи не отримала.

Наказом начальника загону від 17.09.2025 №7604-АГ «Про результати службового розслідування» ОСОБА_2 облікований як безвісти зниклий.

Згідно наказу начальника загону від 22.08.2025 №869-ОС «Про особовий склад» зарахований в розпорядження.

Заявниця у своїй заяві зазначила та підтвердила у судовому засіданні, що вона є особою похилого віку, а її чоловік ОСОБА_3 - особою з інвалідністю 1 групи, тому ОСОБА_2 узяв на себе обов`язок повного їх утримання. Допомога, яку надавав ОСОБА_2 , була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, оскільки розміру пенсії не вистачало для забезпечення нормальних умов життя та лікування. Вони разом мали спільний бюджет, вели спільне господарство, здійснювали спільні витрати, мали взаємні права та обов`язки, а саме: разом утримували квартиру, в якій проживали; сплачували комунальні послуги; здійснювали поточний ремонт квартири; значну частину коштів ОСОБА_2 надавав на купівлю продуктів харчування, ліків, необхідних речей для побуту, поповнював мобільний телефон, віддавав майже всю заробітну плату та допомагав матеріально, піклувався про неї як про рідну матір, переймався станом здоров`я. Його матеріальна допомога була постійною та суттєвою для неї та її чоловіка. ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, дітей не мав.

Відповідно до довідки, виданої начальником відділу реєстрації фізичних осіб та ведення реєстру територіальної громади ВК Обухівської міської ради № 2679 від 24.06.2024 року, ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту депутата Обухівської міської ради Купріянчик А.І. про обстеження на предмет реєстрації та проживання громадян, ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із тіткою ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_3 протягом останніх 5 років (із січня 2019 року).

Відповідно до довідки, виданої начальником відділу реєстрації фізичних осіб та ведення реєстру територіальної громади ВК Обухівської міської ради № 4179 від 19.11.2025 року, ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із чоловіком ОСОБА_3 . Також за вказаною адресою проживав її племінник ОСОБА_2 із січня 2019 року до 11.08.2025 року (зник безвісти за особливих обставин).

Відповідно до Акта депутата Обухівської міської ради Купріянчик А.І. про обстеження на предмет реєстрації та проживання громадян, ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із чоловіком ОСОБА_3 . Також за вказаною адресою проживав її племінник ОСОБА_2 із січня 2019 року до 11.08.2025 року (зник безвісти за особливих обставин).

ОСОБА_1 , порушуючи перед судом питання про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначає, що факт проживання з племінником та перебування на його утриманні на дату зникнення безвісти необхідний для реалізації її прав, передбачених законодавством для членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320 948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

У відповідності до норм ст. ст. 3, 4 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як уже зазначалося, у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які є сусідами заявниці та її племінника, а також його друзями, і підтвердили обставини їхнього спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту та бюджету.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі, зокрема у вигляді витрат на утримання житла, його ремонт, сплату комунальних платежів, придбання продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат саме по собі не може бути перешкодою для встановлення факту перебування її на утриманні.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17 та від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги особи, яка надавала утримання. Якщо, крім такої допомоги, особа мала інші джерела доходів, судам слід встановити, чи була допомога особи, яка надавала утримання, постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично протягом певного періоду часу, а особа, яка надавала утримання, фактично взяла на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру такої допомоги та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні безвісти зниклого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від безвісти зниклого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

У постанові від 20.11.2024 у справі № 179/986/23 Верховний Суд зазначив, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Самі по собі заперечення права заявника на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки заявлений ним факт не підтверджено належними доказами, не свідчать про існування спору про право.

Необхідно зауважити, що особа, яка зникла безвісти, це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місце перебування на момент подання заявником заяви про її розшук. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Так правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин врегульований Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин".

Відповідно до п.1 ч.2 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

За приписами ч.1,2 ст.5 Закону особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Держава зобов`язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсягу цивільної правоздатності такої особи. Крім того, за загальним правилом при визнанні фізичної особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місцезнаходження на цей час є неможливим, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Для встановлення факту проживання та перебування особи на утриманні безвісти зниклого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів саме по собі не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, якщо суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

ОСОБА_2 власної родини не мав, його батьки померли. Після призову на військову службу, починаючи із серпня 2024 року, він переказував ОСОБА_1 значні суми грошових коштів. Зазначені суми істотно перевищували місячний дохід заявниці у вигляді пенсії та пенсію її чоловіка, який є особою з інвалідністю першої групи довічно. З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 надавав заявниці ОСОБА_1 систематичну грошову допомогу під час їхнього спільного проживання.

З досліджених судом письмових доказів та показань свідків у їх сукупності вбачається факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також факт перебування заявниці на його утриманні.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Суд вважає, що встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству України і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів. Спір про право відсутній.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено наявності спору про право між заінтересованими особами. Встановлення зазначеного факту надасть заявниці можливість реалізувати права, передбачені законодавством для членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема щодо отримання інформації від компетентних органів держави про стан пошуку ОСОБА_2 , соціальних гарантій та інших передбачених законом прав.

Звертаючись із цією заявою, заявниця обґрунтовує свої вимоги тим, що спільно проживала з особою, яка зникла безвісти, за однією адресою та перебувала на її утриманні.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши та оцінивши відповідно до статті 89 ЦПК України належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних у справі, у їх сукупності, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, оскільки встановити цей факт в іншому порядку неможливо, а від його встановлення залежить виникнення, зміна або припинення особистих та майнових прав заявниці.

Керуючись ст. ст. 5, 76, 258, 259, 263, 265, 268, 293, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) разом з рідним племінником ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) та перебування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) на утриманні племінника ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ), який зник безвісти 11.08.2025 року в районі населеного пункту Білогорівка, Луганської області в ході виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 02.07.2026

Суддя Висоцька Г. В.