Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №369/15182/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15182/24

Провадження № 2-др/369/94/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Воропай Т.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/15182/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 369/15182/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.02.2026 року у справі № 369/15182/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

До суду звернулася представник позивача адвокат Воропай Т.І. із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення про стягнення судових витрат у розмірі 69 320 (шістдесят дев`ять тисяч триста двадцять гривень) 40 копійок, які складаються із витрат на сплату судового збору у розмірі 13 320 (тринадцять тисяч триста двадцять) гривень 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 56 000 (п`ятдесят шість тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Частина 2 ст. 247 ЦПК України визначає, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд не вбачає необхідності у виклику учасників справи. Тому, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, подану заяву про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що разом з позовною заявою позивач подала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 49 872 грн. 80 коп.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що майнові вимоги щодо компенсації вартості 1/2 частини нерухомого майна та транспортних засобів задоволені судом у повному обсязі, а відмовлено лише у вимозі щодо компенсації 1/2 частини грошових коштів, які були внесені на виконання Договору №1/2018 про спільну діяльність (простого товариства) у будівництві багатоквартирних житлових будинків по вулиці Університетській у місті Ірпінь від 06.08.2018 року та Додаткової угоди №210-1 від 13.10.2020 року, що підписана між ТОВ «Ірпінь Центр Парк» та ОСОБА_3 , розмір яких у позовній заяві не визначено, суд приходить до висновку, що відсоток задоволених вимог становить 90 %.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат, понесених на сплату судового збору.

Судом встановлено, що у даній справі позивач понесла витрати на сплату судового збору у загальному розмірі 13 320, 40 грн., що складаються з витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі - 12 109 грн. 20 коп., за подання заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову у розмірі - 605 грн. 60 коп., за подання апеляційної скарги на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2024 року у справі 369/14610/24 про забезпечення позову (частково) у розмірі - 605 грн. 60 коп.

Вказана обставина підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3878804750.1 від 12.09.2024 року на суму - 7 264 грн. 20 коп., яка була приєднана до позовної заяви; платіжною інструкцією №0.0.3953853368.1 від 18.10.2024 року на суму 4 845 грн. 00 коп., яка була приєднана до заяви про усунення недоліків; квитанцією №3375-8286-4469-2662 від 26.08.2024 року на суму 605 грн. 60 коп. та платіжною інструкцією№0.0.3984150874.1 від 04.11.2024 року на суму 605 грн. 60 коп., що були приєднані до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Крім того, в позовній заяві, на виконання вимог ст. 175 ЦПК України, позивач повідомила про те, що 03.09.2024 року звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, яка перебуває у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області (справа № 369/14610/24 від 03.09.2024).

Також до заяви про ухвалення додаткового рішення приєднано копії ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2024 року у справі 369/14610/24 про забезпечення позову (частково) та постанови Київського апеляційного суду від 19.02.2025 року у справі № 369/14610/24, що підтверджує факт вжиття заходів забезпечення позову, який розглядався у межах справи № 369/15182/24.

Таким чином, суд робить висновок про доведеність обставин щодо понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору у загальному розмірі 13 320, 40 грн. та наявність підстав для їх стягнення у розмірі пропорційному розміру задоволених позовних вимог (90 %) 11 988 грн. 36 коп.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Нормами ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що до закінчення судових дебатів, у судовому засіданні 11.02.2026 року представник позивача зробила відповідну заяву про стягнення на користь позивача судових витрат та зазначала, що докази на підтвердження їх остаточного розміру будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

28.02.2026 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, представником позивача, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, було подано до суду докази на підтвердження остаточного розміру, понесених позивачем судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів позивача у даній справі здійснювала адвокат Воропай Т.І. на підставі угоди про надання правової допомоги від 23.06.2024 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №003089, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 29.02.2024 року №03.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 угоди про надання правової допомоги від 23.06.2024 року, укладеної між адвокатом Воропай Т.І. та ОСОБА_1 , загальна сума гонорару, включає в себе усі суми гонорару, які виплачуються адвокату за послуги з надання правової допомоги за цією угодою. Сума гонорару, яка виплачується адвокату за послуги з надання правової допомоги при супроводі справи в суді, буде визначена у відповідному акті наданих послуг за результатами розгляду справи судом відповідної інстанції.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі - 56 000,00 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення приєднано копію акту прийому-передачі наданих послуг від 27.02.2026 року за угодою про надання правової допомоги від 23.06.2024 року, укладеного між позивачем та адвокатом Воропай Т.І., який підтверджує розмір витрат на правову допомогу, надану цим адвокатом у сумі 41 500, 00 грн.

Крім того, до цієї ж заяви приєднано копію угоди про надання правової допомоги від 14.08.2024 року, укладеної між позивачем та адвокатом Тутою І.В., а також акту прийому-передачі наданих послуг від 27.02.2026 року за угодою про надання правової допомоги від 14.08.2024 року, які підтверджують, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач сплатила адвокату Туті І.В. у зв`язку з розглядом справи №369/14610/24 за заявою про забезпечення позову, поданою до пред`явлення позову, в суді першої та апеляційної інстанції становить - 14 500, 00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на надану професійну правничу допомогу, визначається за погодженням адвоката з клієнтом та суд не має права втручатися в ці правовідносини й з власної ініціативи їх зменшувати. Відтак, витрат на надану правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною.

Вказана позиція викладена у п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (див. постанову Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1583/23).

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019), в яких, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судом встановлено, що копія заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками була направлена представнику відповідача адвокату Єрмаку О.В., що підтверджується квитанцією № 6128740 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС від 28.02.2026 року.

Однак, відповідачем та його представником не було заявлено будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Дослідивши надані стороною позивача докази на понесення ним судових витрат на правничу допомогу, перелік наданих послуг, наданих в межах угод про надання правової допомоги згідно з актами прийому-передачі наданих послуг, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено понесення ним витрат на правову допомогу.

Розмір судових витрат на правову допомогу на думку суду, є співмірним із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю судових засідань та тривалістю розгляду справи судом, отже такі судові витрати відповідають критеріям розумності та співмірності.

З огляду на зазначене у сукупності, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 90 % суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 50 400,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

На виконання ч. 4 ст. 141 ЦПК України позивач зазначає, що на момент формування попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, вона не могла передбачити витрати: на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2024 року у справі № 369/14610/24 про забезпечення позову (частково), що складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі - 605, 60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі - 5 000 грн.; на підготовку та подання до суду заперечень на клопотання відповідача про зупинення розгляду справи у розмірі - 4 000 грн.; на судові засідання, оскільки їх точну кількість неможливо було передбачити, а тому різниця між заявленою у попередньому розрахунку та фактична сума витрат на участь в судових засіданнях становить - 6 000 грн.; витрат на суму 4 845 грн. 00 коп., що полягають у доплаті судового збору за подання позовної заяви до суду, яка була сплачена на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, вищевикладені обставини підтверджують, що позивач на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, яким визначено розмір витрат на правову допомогу у розмірі 49 872 грн. 80 коп., з об`єктивних причин, не залежних від волі позивача не могла передбачити, що такі витрати становитимуть 69 320 грн. 40 коп., що складаються із витрат на сплату судового збору у розмірі - 13 320 грн. 40 коп. та на правову допомогу у розмірі - 56 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Воропай Тетяни Іванівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі № 369/15182/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 988 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 50 400 (п`ятдесят тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст додаткового рішення суду складено: 02.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко