Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №369/8386/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8386/25

Провадження № 2/369/4059/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/8386/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, у якому просить:

1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, набуте у шлюбі, а саме:

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , Кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, загальною площею 0,1181 га;

- земельну ділянку на АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7121281200:01:002:0123, загальною площею 0,25 га;

- земельну ділянку (рілля),

АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7121281200:01:002:0124, загальною площею 0,25 га;

- транспортний засіб (не зазначено який саме);

- гарнітур садовий (диван, стіл, 4 стільця), ліжка дитячі - 3 од, диван кутовий м`який «Frankoff» -1 од, шафи для одягу, варочна поверхня «SMEG», духовий шкаф «SMEG», холодильник «Liebherr» телевізор «SAMSUNG», велосипеди дитячі «Cjmanche» - 2 од, квадроцикл дитячий «Razer» - 1 од, майданчик дитячий;

- грошові кошти, витрачені на здійснення ремонтних та оздоблювальних робіт в житловому будинку на загальну суму 1 234 525,00 грн.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку, що становить 2/3 (дві треті) в такому майні:

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , Кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, загальною площею 0,1181 га;

- земельну ділянку на АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7121281200:01:002:0123, загальною площею 0,25 га;

- земельну ділянку (рілля),

АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7121281200:01:002:0124, загальною площею 0,34 га;

- грошові кошти понесених витрат на ремонтні роботи в будинку в розмірі

1 234 525,00 грн, тобто 836 350,00 грн.

3. Визнати право власності за ОСОБА_1 на диван кутовий м`який «Frankoff»-1 од., варочна поверхня «SMEG», духовий шкаф «SMEG», холодильник «Liebherr», велосипеди дитячі «Cimanche» - 2 од., квадроцикл дитячий «Razer»- 1 од., майданчик дитячий.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач з відповідачем перебували у шлюбі до 02.09.2024 року (набрання законної сили рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2024 року у справі № 758/6733/24). Від шлюбу у позивача і відповідача народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач не бере участі в утриманні та вихованні дітей. Під час шлюбу позивачем і відповідачем набуто зазначене майно, зокрема, придбали будинок за кошти, отримані як заробітна плата, тому позивач вважає, що таке майно є їх спільною сумісною власністю.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2025 року ОСОБА_6 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 1464 від 01.12.2025 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 369/8386/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.12.2025 року (суддя Янченко А.В.) справу прийнято до його провадження.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:

1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, набуте у шлюбі, а саме:

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , Кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, загальною площею 0,1181 га;

- земельну ділянку на АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7121281200:01:002:0123, загальною площею 0,25 га;

- земельну ділянку (рілля),

АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7121281200:01:002:0124, загальною площею 0,25 га;

- транспортний засіб (не зазначено який саме);

- гарнітур садовий (диван, стіл, 4 стільця), ліжка дитячі - 3 од, диван кутовий м`який «Frankoff» -1 од, шафи для одягу, варочна поверхня «SMEG», духовий шкаф «SMEG», холодильник «Liebherr» телевізор «SAMSUNG», велосипеди дитячі «Cjmanche» - 2 од, квадроцикл дитячий «Razer» - 1 од, майданчик дитячий;

- грошові кошти, витрачені на здійснення ремонтних та оздоблювальних робіт в житловому будинку на загальну суму 1 234 525,00 грн.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку, що становить 2/3 (дві треті) в такому майні:

- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , Кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, загальною площею 0,1181 га;

- земельну ділянку на АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7121281200:01:002:0123, загальною площею 0,25 га;

- земельну ділянку (рілля),

АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7121281200:01:002:0124, загальною площею 0,34 га;

- грошові кошти понесених витрат на ремонтні роботи в будинку в розмірі

1 234 525,00 грн, тобто 836 350,00 грн.

3. Визнати право власності за ОСОБА_1 на диван кутовий м`який «Frankoff»-1 од., варочна поверхня «SMEG», духовий шкаф «SMEG», холодильник «Liebherr», велосипеди дитячі «Cimanche» - 2 од., квадроцикл дитячий «Razer»- 1 од., майданчик дитячий.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив:

Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати за позивачем право власності на 1/2 частки земельної ділянки, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га. Визнати за відповідачем право власності на 1/2 частки земельної ділянки, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га. В решті позовних вимог відмовити.

Відзив на позовну заяву відповідач обгрунтовує тим, що він визнає обставини набуття у спільну сумісну власність як подружжя:

1) земельної ділянки, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га, яка була набута за час шлюбу, тому підлягає поділу по частці;

2) 2 дитячих велосипедів, квадроцикла дитячого та майданчика дитячого, які позивач може забрати у будь-який зручний для неї час. Вирішення цього питання не потребує постановлення судового рішення.

Інші позовні вимоги відповідач не визнає з огляду на те, що 2 земельні ділянки, розміщені за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 7121281200:01:002:0124, площею 0,25 га та по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7121281200:01:002:0124, площею 0,34 га набуті відповідачем під час шлюбу, але в порядку приватизації. Відповідно до рішень Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 43-4/УІ від 06.02.2014, № 43-5/УІ від 06.02.2014, № 44-2/УІ від 12.05.2014 та № 44-3/УІ від 12.05.2014 вказані земельні ділянки передані відповідачу на підставі ст. 116 Земельного кодексу України.

Житловий будинок, розміщений за адресою: АДРЕСА_4 , належить відповідачу на підставі договору дарування, укладеного 08.04.2021 року. До 08.04.2021 року будинок належав батьку відповідача – ОСОБА_7 . Всі ремонтні та оздоблювальні роботи в цьому житловому будинку, а також оснащення меблями і побутовою технікою були здійснено за кошти батька відповідача – ОСОБА_7 та до дарування цього будинку відповідачу. Тому витрати на ремонтні та оздоблювальні роботи, меблі та побутова техніка – є особистою приватною власністю відповідача, у зв`язку з чим поділу не підлягають.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем не доведено наявність підстав для відступу від принципу рівності часток.

Підготовче засідання призначено на 30.03.2026 року на 11 год. 55 хв. у залі судового засідання № 16 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Тараса Бульби-Боровця, 1.

30.03.2026 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання 03.06.2026 року на 14 год. 00 хв. не з`явилися, представник позивача подав заяву, в якій не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні, без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовільнити.

Відповідач та його представник у судове засідання 03.06.2026 року на 14 год. 00 хв. не з`явилися, представник відповідача подав заяву, в якій не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні, без участі сторони відповідача. Доводи, викладені ним у відзиві на позовну заяву, підтримує повністю.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що між сторонами укладено шлюб, зареєстрований 29.04.2014 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 666.

Під час шлюбу у сторін народилися діти:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, 28.11.2014 року;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом

про народження серія НОМЕР_2 , видане Подільським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 12.10.2017 року;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом

про народження серія НОМЕР_3 , видане Печерським районним у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 28.01.2021 року.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2024 року у справі № 758/6733/24 шлюб між сторонами розірвано (набрало законної сили 02.09.2024 року).

Таким чином, сторони перебували у шлюбі у період з 29.04.2014 року по 02.09.2024 року.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Частиною 1 ст. 69 СКУкраїни встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВС від 12.06.2019 у справі № 595/324/17 зазначено, що при вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном.

КЦС ВС у постанові від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) зазначив, що придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У постанові ВС України від 24.05.2017 року у справі №6-843цс17 та у постановах ВС від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц викладена наступна правова позиція: «Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

У п. 24 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» закріплено положення про те, що не належить до спільної сумісної власності, зокрема, майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Виходячи з наведеного, для правильного застосування ст.60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю, суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426218204 від 09.05.2025 року за час перебування у шлюбі (з 29.04.2014 року по 02.09.2024 року) за відповідачем зареєстровано наступне майно:

1) земельна ділянка, кадастровий номер 3222482001:01:001:0596, площею 0,1181 га. Підстава набуття права власності: договір дарування, серія та номер: 434, виданий 08.04.2021, видавник: Винник С.М., приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області;

2) житловий будинок, загальною площею 207,1 кв.м., житловою площею 70,4 кв.м., розміщений за адресою: АДРЕСА_4 . Підстава набуття права власності: договір дарування, серія та номер: 432, виданий 08.04.2021, видавник: Винник С.М., приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області;

3) земельна ділянка, кадастровий номер 7121281200:01:002:0123, площею 0,25 га, розміщена за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава набуття права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 10.11.2015, видавник: Звенигородське районне управління юстиції Черкаської області;

4) земельна ділянка, кадастровий номер 7121281200:01:002:0123, площею 0,34 га, розміщена за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава набуття права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 10.11.2015, видавник: Звенигородське районне управління юстиції Черкаської області;

5) земельна ділянка, кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га. Підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 481, виданий 27.04.2021, видавник: Сташкова Д.Т., приватний нотаріус КМНО.

Суд встановив, що земельна ділянка, кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га, була придбана 27.04.2021 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу, тому така земельна ділянка є спільною сумісною власністю, у зв`язку з чим підлягає поділу між сторонами.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача щодо необхідності відступу від принципу рівності часток та визнання за позивачем права власності на 2/3 частки на вказану земельну ділянку з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17), зроблено такий висновок: «статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від начал рівності часток подружжя у праві спільної власності. По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Обов`язок, передбачений статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Позивачем не доведено наявність підстав для відступу від принципу рівності часток, зокрема, не надано суду докази, які б свідчили про те, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, розмір аліментів, які одержують діти, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання за позивачем право власності на 2/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га підлягає задоволенню в частині 1/2 частки.

Відповідно, за відповідачем також підлягає визнання права власності на 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га.

Стосовно поділу земельних ділянок, розміщених за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 7121281200:01:002:0124, площею 0,25 га та по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7121281200:01:002:0124, площею 0,34 га суд виходить з такого.

Відповідно до рішень Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області № 43-4/УІ від 06.02.2014, № 43-5/УІ від 06.02.2014, № 44-2/УІ від 12.05.2014 та № 44-3/УІ від 12.05.2014 вказані земельні ділянки передані відповідачу на підставі ст. 116 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, земельні ділянки, розміщені за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 7121281200:01:002:0124, площею 0,25 га та по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7121281200:01:002:0124, площею 0,34 га – є особистою приватною власністю відповідача, тому поділу не підлягають. У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, земельна ділянка, кадастровий номер 3222482001:01:001:0596, площею 0,1181 га та житловий будинок, загальною площею 207,1 кв.м., житловою площею 70,4 кв.м., розміщений за адресою: АДРЕСА_4 , набуті відповідачем на підставі договорів дарування, укладених 08.04.2021, тому вони є особистою приватною власністю відповідача. До того ж, вказані об`єкти нерухомого майна не є предметом спору, тому поділу не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 2/3 частки у грошових коштів, понесених витрат на ремонтні роботи в будинку у розмірі 836 350 грн., суд дійшов такого висновку.

З наданої представником позивача Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426218204 від 09.05.2025 вбачається, що житловий будинок, розміщений за адресою: АДРЕСА_4 , належить відповідачу на підставі договору дарування, укладеного 08.04.2021 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що до 08.04.2021 року будинок належав батьку відповідача – ОСОБА_7 . Всі ремонтні та оздоблювальні роботи в цьому житловому будинку, а також оснащення меблями і побутовою технікою були здійснено за кошти його батька до дарування цього будинку відповідачу.

Водночас, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ремонтні та оздоблювальні роботи проводилися після 08.04.2021 року (набуття відповідачем права власності на будинок), за кошти подружжя та дійсної вартості таких робіт.

Таким чином, позивачем не доведено обгрунтованість позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на 2/3 частки у грошових коштів, понесених витрат на ремонтні роботи в будинку у розмірі 836 350 грн. У зв`язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Аналогічного висновку дійшов суд щодо недоведеності позовних вимог в частині визнання права власності за позивачем на диван кутовий м`який «Frankoff»-1 од., варочну поверхню «SMEG», духовий шкаф «SMEG», холодильник «Liebherr», велосипеди дитячі «Cimanche» - 2 од., квадроцикл дитячий «Razer»- 1 од., майданчик дитячий. Позивачем не надано суду доказів, які могли б підтвердити, що вказане нерухоме майно дійсно було придбано у період шлюбу та за кошти подружжя.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції ID: 4643-7360-3790-3174 від 12.05.2025 року судовий збір сплачений представником позивача ОСОБА_8 у розмірі 7 268 грн.

Ціна позову у розмірі 2 295 828,86 грн. розрахована позивачем, виходячи з розміру вартості майна, на 2/3 частки в якому заявлено вимоги.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га.

Згідно з довідкою про оцінку вартості об`єкта нерухомості, виданої 11.05.2025 року, оціночна вартість вказаної земельної ділянки складає 1 996 683,90 грн. Відповідно, оціночна вартість 1/2 частки вказаної земельної ділянки, складає 1 996 683,90 грн. : 2 = 998 341,95 грн.

Пропорційність розміру заявлених і задоволених позовних вимог складає 2 295 828,86 грн. : 998 341,95 грн. = 2,3.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 7 268,00 грн. : 2,3 = 3 160 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) право власності на 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) право власності на 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 3222482001:01:007:0553, площею 0,1181 га.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) 3 160 грн. (три тисячі сто шістдесят гривень) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 )

Повне рішення складено: 01.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко