Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №161/7918/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7918/26

Провадження № 2/161/4726/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Остимчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільній частковій власності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 , на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,2411 га в селі Боратин, Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880900:01:001:0770, з виплатою компенсації - 161 913,75 грн, визнавши за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,2411 га в селі Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880900:01:001:0770, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала ОСОБА_2 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 , на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,2172 га в селі Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880900:01:001:0771 з виплатою компенсації 35 989,00 грн, визнавши за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,2172 га в селі Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880900:01:001:0771, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що належала ОСОБА_2 .

Вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 22.08.2019 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 05.11.2025 року позивач у справі ОСОБА_1 є співвласником 2/3 частин земельної ділянки площею 0,2411 га , кадастровий номер 0722880900:01:001:0770.

Відповідач у справі ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 22.08.2019 року є співвласником 1/3 частини земельної ділянки площею 0,2411 га в с. Боратин Луцького району, кадастровий номер 0722880900:01:001:0770, цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, що розташована в селі Боратин Луцького району Волинської області.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 22.08.2019 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 05.11.2025 року, позивач у справі ОСОБА_1 є співвласником 2/3 частин земельної ділянки площею 0,2172 га в с. Боратин Луцького району, кадастровий номер 0722880900:01:001:0771.

Відповідач у справі ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 22.08.2019 року, є співвласником 1/3 частин земельної ділянки площею 0,2172 га в с. Боратин Луцького району, кадастровий номер 0722880900:01:001:0771, цільове призначення даної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

На момент отримання даної своєї частки в вказаних вище земельних ділянках у власність, відповідач у справі, ОСОБА_2 , є громадянином російської федерації.

Оскільки ОСОБА_2 іноземець (громадянин російської федерації), для нього встановлено обов`язок протягом року відчужити прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення (ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Позивач, ОСОБА_1 , як співвласник вказаних вище земельних ділянок, має переважне право на придбання такої частки у праві власності на нерухомість. На разі, позасудовим шляхом вирішити вказане питання не виявляється можливим.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 42).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с. 48).

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, представник позивача – адвокат Макара О.Є. подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 53).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с. 43, 51).

Відзив на позов відповідачем у визначений в ухвалі суду термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подав письмового відзиву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22.08.2019 року, зареєстроване в реєстрі № 1172, свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 05.11.2025 року, зареєстроване в реєстрі №2008 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Максимяк Ж.М., ОСОБА_1 є співвласником 2/3 частин земельної ділянки площею 0,2411 га, кадастровий номер 0722880900:01:001:0770 (а.с. 15, 12).

Відповідач у справі, ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22.08.2019 року, зареєстроване в реєстрі № 1182 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Максимяк Ж.М. є співвласником 1/3 частини земельної ділянки площею 0,2411 га в с. Боратин Луцького району, кадастровий номер 0722880900:01:001:0770, цільове призначення даної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, що розташована в селі Боратин Луцького району Волинської області (а.с. 9).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22.08.2019 року, зареєстроване в реєстрі № 1174, свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 05.11.2025 року, зареєстроване в реєстрі №2009 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Максимяк Ж.М. позивач у справі ОСОБА_1 є співвласником 2/3 частин земельної ділянки площею 0,2172 га в с. Боратин Луцького району, кадастровий номер 0722880900:01:001:0771 (а.с.21,24).

ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 22.08.2019 року, зареєстроване в реєстрі № 1184 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Максимяк Ж.М. є співвласником 1/3 частини земельної ділянки площею 0,2172 га в с. Боратин Луцького району, кадастровий номер 0722880900:01:001:0771, цільове призначення даної земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є громадянином російської федерації (а.с. 9).

Згідно ст.41 Конституції України та положень ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

За змістом норм ст.ст.355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до норми ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Так, правові підстави припинення права співвласника на частку у спільному майні визначені ст.365 ЦК України, аналіз положень якої дає підстави для висновку, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в ст.365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у ч.1 цієї статті обставин (зокрема, в п.п.1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена п.4 ч.1 ст.365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника (п.4), та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

При цьому, застосування п.4 ч.1 ст.365 ЦК України має тлумачитись таким чином, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку. Аналогічні наведеним правові висновки викладені у постанові Великої Палати Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №908/1754/17, постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі №760/8958/15-ц, від 09 жовтня 2019 року в справі №750/11178/17, від 29 січня 2021 року по справі №629/511/17, від 02 березня 2021 року по справі №757/38476/17-ц, від 18 березня 2021 року по справі №759/7798/16-ц.

З матеріалів справи слідує, що розглядувані об`єкти нерухомого майна є за цільовим призначенням земельними ділянками для ведення селянського господарства.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ч. 6 ст. 88 ЗК України, при продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону.

З наданих суду доказів вбачається, що вказані земельні ділянки фактично перебувають в постійному володінні та користуванні позивача, яка несе всі витрати на їх утримання.

Відповідно до висновку про вартість майна, земельної ділянки кадастровий номер: 0722880900:01:001: 0770 становить 485 741,25 грн, вартість земельної ділянки кадастровий номер: 0722880900:01:001: 0771 становить 107 966,89 грн. Отже, вартість 1/3 частини даний земельний ділянок становить відповідно - 161 913,75 грн, та 35 989,00 грн (а.с.27-32).

Судом встановлено, що позивач спроможна виплатити відповідачу компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно та нею попередньо внесено вартість частки, належної відповідачу, на депозитний рахунок суду в розмірі 197 903,00 грн (згідно даних висновку про вартість майна).

Ринкова вартість спірного об`єкта нерухомого майна не спростована іншими належними, достатніми та допустимими доказами.

Стаття 365 Цивільного кодексу України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених частиною першою статті 365 Цивільного кодексу України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (пункт 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (визнання права).

Набуття права власності позивачем на припинену частку відповідача у спільному майні в порядку статті 365 Цивільного кодексу України відповідає визначеній частиною п`ятою статті 11 Цивільного кодексу України підставі виникнення цивільних прав та обов`язків.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21, провадження № 61-18278сво23 дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Жодних доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на 1/3 частку земельної ділянки може завдати істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї, а також що це становитиме для нього надмірний тягар, всупереч вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене, припинення права власності на частку спірної квартири в даному випадку не завдають істотної шкоди відповідачу, спільне володіння і користування майном є неможливим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,17,77,78,81,141,247,259,263,264,265,354 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 405 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільній частковій власності та визнання права власності,- задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 , на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,2411 га в селі Боратин, Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880900:01:001:0770, з виплатою компенсації - 161 913,75 грн.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,2411 га в селі Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880900:01:001:0770, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала ОСОБА_2 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 , на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,2172 га в селі Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880900:01:001:0771 з виплатою компенсації 35 989,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,2172 га в селі Боратин Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722880900:01:001:0771, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що належала ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова