Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №742/3613/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/604/26

Єдиний унікальний № 742/3613/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026275420000158 від 23.06.2026 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Сарата, Саратського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

потерпіла - ОСОБА_5 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

1.1 22 червня 2026 року, близько 13 години 20 хвилин, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, вчинив шахрайство за наступних обставин.

Згідно з заздалегідь розробленим спільним злочинним планом, розподіл ролей між співучасниками передбачав, що невстановлена особа здійснює телефонний дзвінок потерпілій похилого віку ОСОБА_5 та повідомляє їй завідомо недостовірні відомості про те, що її донька нібито потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, отримала важкі тілесні ушкодження і потребує термінової грошової допомоги у розмірі 3 000 доларів США для проведення невідкладної операції.

Своєю чергою, ОСОБА_3 , виконуючи відведену йому роль, мав оперативно прибути за місцем проживання потерпілої для безпосереднього отримання та подальшого розподілу вказаних грошових коштів. Цей злочинний замисел був розрахований на те, щоб у потерпілої через раптовість та психологічний тиск було обмаль часу для обдумування і перевірки отриманої інформації.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, невстановлена особа в телефонній розмові ввела потерпілу ОСОБА_5 в оману щодо обставин із її донькою. Того ж дня, 22 червня 2026 року, близько 13 години 20 хвилин, ОСОБА_3 , діючи узгоджено із зазначеною особою, прибув до квартири АДРЕСА_2 . Там він представився потерпілій вигаданим іменем « ОСОБА_6 » та, користуючись тим, що ОСОБА_5 вже перебувала під впливом обману після телефонної розмови, прийняв від неї грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США.

Вказана сума за офіційним курсом Національного банку України станом на 22 червня 2026 року становила 134 720,10 грн (сто тридцять чотири тисячі сімсот двадцять гривень 10 копійок). Отримавши гроші, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а вилученими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 134 720,10 грн.

1.2 Вказаними в сукупності діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

ІІ. Позиція прокурора та показання обвинуваченого.

2.1 Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з застосуванням процедури звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України

2.2 У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, визнав та пояснив, що 22.06.2026 р. він прибув за вказаною йому співучасником адресою у м. Прилуки, де піднявся до квартири потерпілої. При зустрічі зі ОСОБА_5 він назвав себе чужим іменем, представившись ОСОБА_6 . При цьому з самою потерпілою він взагалі нічого не обговорював, жодних подробиць щодо ДТП чи лікування її дочки не повідомляв. ОСОБА_5 сама винесла та передала йому грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США.

Отримавши кошти, він одразу залишив місце вчинення правопорушення та поїхав до м. Києва. Обвинувачений наголосив, що із зазначеною невстановленою слідством особою особисто знайомий не був, а спілкувався з нею виключно за допомогою текстових та голосових повідомлень у месенджері, звідки й отримував інструкції щодо адреси потерпілої та подальшого перерахунку коштів. Із вказаної суми грошей ОСОБА_3 залишив собі як винагороду 300 доларів США, а решту отриманих коштів, за вказівкою цієї особи через месенджер, конвертував та поклав на криптогаманець.

Заявлений потерпілою цивільний позов визнав, у вчиненому щиро розкаювався, засуджував свою поведінку, зобов`язувався відшкодувати завдані збитки, та в подальшому не допускати протиправних дій, просив суд суворо не карати.

2.3 Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні надала показання про те, що 22.06.2026 р. на її телефон зателефонувала невстановлена особа, яка повідомила завідомо недостовірну інформацію про те, що її дочка нібито потрапила в ДТП, зазнала тілесних ушкоджень і потребує термінової операції, на яку необхідно передати кошти. Перебуваючи у стані сильного хвилювання через почуте, вона погодилася віддати гроші. Близько 13 год. 20 хв. за місцем її проживання прибув раніше незнайомий їй ОСОБА_3 , який представився іменем ОСОБА_6 . Обвинувачений нічого не пояснював, а вона, довірившись попередньо отриманій інформації, особисто передала йому грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США, після чого він з місця події зник.

Потерпіла наголосила, що завдані матеріальні збитки їй досі не відшкодовано, у зв`язку з чим просила суд повністю задовольнити заявлений цивільний позов на суму 134 720,10 грн та накласти на обвинуваченого суворе покарання.

ІІІ. Оцінка Суду та процедура.

3.1 З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

3.2 Враховуючи показання обвинуваченого, які співвідносяться з пред`явленим обвинуваченням, добровільність його відмови від свого права на повний розгляд кримінального провадження, позицію потерпілої та приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає за необхідне дослідити виключно матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

3.3 За таких обставин суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак його дії кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України.

ІV. Призначення покарання.

4.1 Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире каяття суд убачає не лише у формальному визнанні вини, а й у критичній оцінці обвинуваченим власної протиправної поведінки, усвідомленні суспільної небезпеки вчиненого, висловленні жалю з приводу вчиненого та активному сприянні встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення.

Активне сприяння розкриттю злочину проявилось в тому, що обвинувачений добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Прокурор підтвердив активну позицію обвинуваченого в розслідуванні кримінального правопорушення в ході досудового слідства, що стало наслідком його швидкого розкриття, вказані обставини останній підтвердив і в судовому засіданні, чим сприяв швидкому судовому розгляду.

4.2 Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Згідно Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні») особами похилого віку визнаються особи, які досягли 65 років. Потерпілій ОСОБА_5 на момент вчинення злочину (2026 рік) виповнилося 74 роки (1952 р.н.). Тобто вона є особою похилого віку автоматично за законом.

4.3 Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.66-67 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України, є нетяжким злочином, проте становить значну суспільну небезпеку через цинічний спосіб його реалізації, пов`язаний із психологічним маніпулюванням почуттями матері;

- фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, групову форму його вчинення за попередньою змовою, наслідки, мотиви та поведінку обвинуваченого після скоєння кримінального правопорушення);

- особу обвинуваченого (вік, стан здоров`я, офіційно не працюючого, склад сім`ї - на утриманні перебуває малолітня дитина, має статус учасника бойових дій);

- обвинувачений раніше не судимий в силу ст.89 КК України, наявність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності;

- перебування ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, що вказує на наявність підвищених поведінкових та медичних ризиків, однак за відсутності даних про неосудність, обвинувачений підлягає відповідальності на загальних підставах;

- наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують обвинуваченому покарання;

- позицію прокурора, який наполягав на призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України, думку потерпілої та сторони захисту щодо виду та міри покарання.

4.4 Згідно з вимогами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд оцінює як вагомі обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття обвинуваченого, його повне визнання вини, беззастережне визнання цивільного позову у заявлених межах та активне сприяння розкриттю злочину. На противагу цьому, суд враховує обставину, яка суттєво обтяжує покарання, - вчинення злочину відносно особи похилого віку, яка в силу свого поважного віку є психологічно вразливою і нездатною повною мірою критично оцінити раптову кризову ситуацію.

Обговорюючи позицію потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні наполягала на призначенні виключно суворого покарання, пов`язаного з реальною ізоляцією обвинуваченого від суспільства через невідшкодування їй збитків, суд зазначає, що сама по собі думка потерпілої не є для суду безумовною та вирішальною, а призначення покарання є виключною компетенцією суду.

Суд наголошує, що оскільки обвинувачений повністю визнав заявлений цивільний позов, реальне відбування покарання у місцях позбавлення волі позбавить його можливості працювати та самостійно, оперативно відшкодувати завдану потерпілій матеріальну та моральну шкоду, що суперечитиме інтересам самої потерпілої в частині якнайшвидшої компенсації збитків.

Оцінивши в сукупності всі обставини справи, суд погоджується з позицією прокурора про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства. Призначення реального покарання у виді позбавлення волі було б занадто суворим та неспівмірним із врахуванням його статусу учасника бойових дій та наявності на утриманні малолітньої дитини.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, що буде необхідним, достатнім та справедливим для його виправлення і попередження нових правопорушень. На засудженого також слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, для забезпечення належного контролю за його поведінкою з боку органів пробації.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

5.1 Розглядаючи заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд, керуючись принципом диспозитивності та положеннями ст. 128 КПК України, доходить висновку про його повне задоволення в межах заявлених позовних вимог з огляду на таке.

Вимоги в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 129 720,10 грн є обґрунтованими, оскільки вказана сума визначена потерпілою самостійно, з вирахуванням вилучених у правопорушника та арештованих правоохоронними органами грошових коштів у сумі 5 000 гривень, які добровільно обвинуваченим не повертались. Оскільки обвинувачений визнав позов у повному обсязі, вказана сума підлягає стягненню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 40 000 гривень, суд враховує характер, глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, яка є особою похилого віку (74 роки).

Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 зазнала сильного психологічного стресу та душевних страждань через цинічне повідомлення неправдивих відомостей про тяжке каліцтво її доньки, тривалий час перебувала у стані сильного хвилювання, зазнала порушення звичного життєвого укладу та втратила свої багаторічні заощадження.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи беззастережне визнання позову обвинуваченим, суд вважає розмір моральної шкоди у сумі 40 000 гривень повністю обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню.

Таким чином, загальний розмір стягнення за цивільним позовом становить 169 720,10 грн.

5.2 Рішення щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд приймає відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Мобільний телефон марки «iPhone 6S», який належить обвинуваченому ОСОБА_3 та не є знаряддям вчинення цього злочину, підлягає поверненню його власнику.

Стосовно речових доказів - грошових коштів у сумі 5 000 гривень, які були вилучені в ході досудового розслідування, у обвинуваченого ОСОБА_3 та на які ухвалою слідчого судді від 25.06.2026 року було накладено арешт, суд зважає на те, що обвинувачений завдану майнову шкоду добровільно не відшкодував, а потерпіла зменшила суму позовних вимог на вказані 5 000 гривень, розраховуючи на їх повернення.

За таких обставин, на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати накладений арешт та передати вказані грошові кошти в сумі 5 000 гривень потерпілій ОСОБА_5 як законному володільцю - в рахунок часткового компенсаційного відновлення завданої їй майнової шкоди.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

5.3 З метою забезпечення виконання даного вироку та запобігання процесуальним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання підлягає залишенню без змін до набрання судовим рішенням законної сили

Керуючись ч.3 ст.349,368,373-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_3 покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.06.2026 року на речові докази (мобільний телефон та грошові кошти в сумі 5 000 гривень) - скасувати повністю.

Речові докази: мобільний телефон марки «iPhone 6S» - повернути ОСОБА_3 ; грошові кошти в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, які зберігаються в камері схову Прилуцького РВП ГУНП - передати потерпілій ОСОБА_5 .

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, грошові кошти в загальному розмірі 169 720,10 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять гривень 10 копійок), з яких: 129 720,10 грн - в рахунок відшкодування майнової шкоди; 40 000 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1