Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №729/1807/25 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1807/25

1-кп/729/56/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

01.07.2026 Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому засіданні в місті Бобровиця кримінальне провадження № 12025270400000192 від 24.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Княжичі Броварського району, Київської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, з базовою середньою освітою, вдівця, пенсіонера, який засуджений 10 березня 2025 року вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з випробуванням в 1 (один) рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 діючи в умовах воєнного стану, введеного на всій території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, який у подальшому неодноразово продовжувався та який діє і на теперішній час, з корисливого мотиву, з метою подальшого особистого збагачення, маючи не зняту та непогашені судимість, за вчинення умисного злочину, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, близько 10 год.00 хв. 23 вересня 2025 року, точного часу не встановлено, шляхом вільного доступу поблизу офісної будівлі пенсійного фонду, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , таємно викрав належний ОСОБА_6 , велосипед марки «ANTONIO VANESSA», бежевого кольору, 2024 року випуску, з діаметром коліс 26 розміру, вартістю 7 623,23 грн., та в подальшому на вказаному велосипеді місце вчинення злочину залишив, розпорядившись вище вказаним велосипедом на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на суму 7 623,23 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 , вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю за пред`явленим обвинуваченням та пояснив, що він 23.09.2025 вийшов з приміщення пенсійного фонду, який розташований в АДРЕСА_2 та побачив не закритий на велозамок велосипед. Так як йому необхідно було доїхати додому в с. Марківці він викрав цей велосипед, але згодом він побачив, що його доганяють працівники поліції на службовому автомобілі, тому він зупинившись покинув велосипед. В скоєному щиро розкаюється. З сумою викрадено погоджується, в скоєному просить суворо не карати.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтверджують добровільність їх позиції та усвідомлюють, що у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 і його дії вірно кваліфікованими за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України суд вважає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України є рецидив злочину.

Приписами статей 50, 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Вирішуючи питання при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, його відношення до скоєного, суму викраденого, особу винного, його вік, сімейний та матеріальний стан, вдівець, пенсіонер, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставину, яка пом`якшує покарання та обставину, яка його обтяжує, за місцем проживання характеризується негативно, досудову доповідь, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, злочини вчинив в період іспитового строку і приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання, передбаченого в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_3 засуджений 10 березня 2025 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з випробуванням в 1 (один) рік, не відбув покарання за даним вироком, так як скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, тому суд вважає за необхідне до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, відповідно до вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків, і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробування і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.

У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2021 року (справа № 127/25037/17), якою наголошено, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону.

Враховуючи вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення в цьому провадженні у період відбування покарання з випробуванням, суд приходить до висновку про неможливість в конкретному випадку застосувати положення ст.75 КК України, оскільки виключно реальний вид покарання у межах санкції статті буде сприяти досягненню мети, яка закріплена ст.50 КК України.

Разом з тим, визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, щире каяття з урахуванням особи обвинуваченого, який через незначний проміжок часу з моменту ухвалення попереднього вироку, вчинив новий умисний корисливий злочин, знаючи про наслідки порушення умовного терміну покарання, а також розміру покарання визначеного судом, що не стало стримуючим фактором, а відтак, лише пом`якшуючі покарання обставини, за відсутності обставини, яка може бути визнана, як така, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відсутності даних про особу, які можуть свідчити про недоцільність призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті, не можуть бути самостійними та достатніми підставою для застосування положень ст.69 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його фактичного затримання на виконання вироку суду.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази слід вирішити, відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання призначеного за новим вироком частково приєднати невідбуту міру покарання за попереднім вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 березня 2025 року і остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його фактичного затримання на виконання вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави за проведення експертизи 1337 (одну тисячу триста тридцять сім ) гривень 10 коп.

Речові докази: велосипед марки «ANTONIO VANESSA», який переданий під розписку ОСОБА_6 – залишити в її розпорядженні.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1