Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №607/25854/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/25854/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник А.В.

Провадження № 22-ц/817/757/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф») звернулося у суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 467568 від 22.01.2020 у загальному розмірі 26255,80 грн та судових витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог вказує на те, що 22.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 467568.

В подальшому, у зв`язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов`язання, останній ініціював укладення Додаткового договору від 21.02.2020, яким продовжено строк кредитування до 23.03.2020. Відповідач заповнив заявку на сайті з кодом підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначив інформацію щодо реквізитів банківської картки № НОМЕР_1 , на яку в подальшому перераховано грошові кошти у розмірі 6400,00 грн.

В силу кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування ними.

Відповідач здійснив платежі на суму 1824,00 грн, дата останнього платежу 21.02.2020, однак не виконав в повній мірі взяті зобов`язання.

22.02.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» отримало право грошової вимоги, включно і до відповідача за Договором № 467568 від 22.01.2020.

21.10.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу № 20241021/1, згідно умов якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» отримало право грошової вимоги, включно і до відповідача за Договором № 467568 від 22.01.2020.

Станом на 04.12.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 26255,80 грн, що складається з:

- 6400,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;

- 15840,00 грн. заборгованість по відсотках;

- 4015,80 грн. інфляційне збільшення.

Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення існуючої заборгованості.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за кредитним договором № 467568 від 22.01.2020 у розмірі 9472 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6400,00 грн., заборгованість за відсотками 3072,00 грн

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» сплачений судовий збір в розмірі 873 (вісімсот сімдесят три) грн 76 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», інтереси якого представляє адвокат Бачинський О.М., подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.03.2026 змінити та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «АРТЕМІДА-Ф» сплачений судовий збір в розмірі 873,76 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7000, грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Вказують, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення саме неспівмірності таких витрат, а не самовільно з ініціативи суду.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 757/36628/16-ц, в якій акцентував увагу на таке:

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Підсумовуючи викладене, вважають, що суд першої інстанції не мав права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, оскільки на адресу суду не поступала/не надходила відповідна заява/клопотання зі сторони відповідача саме з чітким обгрунтуванням неспівмірності таких витрат.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На виконання умов договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом, позивач оплатив на рахунок свого представника по даній справі кошти в сумі 7 000 гривень за надання правової допомоги на умовах та в обсязі передбаченому договором (копії Договору, акту виконаних робіт, рахунку та квитанції про оплату були надані суду першої інстанції).

Таким чином, місцевий суд був не вправі втручатися у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару в силу відсутності доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Також, зазначають, що випадку фіксованого розміру гонорару саме сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На це звернула увагу Велика палата ВС у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, відступаючи від правових висновків Касаційного цивільного суду. ВП ВС зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу — конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом, із тим, суддею, в рішенні Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року взагалі не дано оцінку фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О.М., розміру правничої допомоги у даній справі по відношенню до виконаних робіт (наданих юридичних послуг).

Із розрахунку суми судових витрат були надані послуг згідно договору про надання правової допомоги №211090054 від 02.12.2025 року, та у якому чітко вбачається перелік виконаних робіт (наданих юридичних послуг) адвокатом Бачинським О.М. в суді першої інстанції: аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; підготовка позовної заяви у справі; збирання доказів долучених до позовної заяви; підготовка та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи.

Відтак, вказують, що саме такий розмір гонорару 7000 грн зважаючи на розмір позовних вимог, складність справи та можливі репутаційні втрати, сторони погодили як справедливий та достатній.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що заявником фактично оскаржується рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30.03.2026 лише в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» витрат на правову допомогу в розмірі 2 000, 00 грн, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом – не перевіряється.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» витрати на правову допомогу, суд першої інстанції врахував критерії реальності, розумності та пропорційності таких витрат та дійшов висновку, що такі витрати підлягають задоволенню в розмірі 2 000 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

Колегія суддів вважає висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача - адвокат Бачинський О.М. у позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені витрати, на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001477 від 24.05.2019, договір про надання правової допомоги №211090054 від 02.12.2025, акт №1 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги №211090054 від 02.12.2025; рахунок №1 від 02.12.2025; платіжну інструкцію за № 2225 від 07.12.2025(а.с.29-31).

При цьому, зі змісту акту №1 приймання-передачі наданих послуг вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги №211090054 від 02.12.2025, адвокат Бачинський О.М. надав, а клієнт отримав правову допомогу в такому обсязі: - підготовка позову; збирання доказів, долучених до позову за договором позики; підготовка процесуальних заяв до справи; усні консультації з питань застосування чинного законодавства на загальну суму 7 000,00 грн

Таким чином, витрати представника позивача — адвоката Бачинського О.М. на професійну правничу (правову) допомогу у Теребовлянському районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з цим, проаналізувавши наведений у акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 02.12.2025, детальний опис наданих позивачу адвокатом Бачинським О.М. послуг, апеляційний суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Також слід зазначити, що акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 02.12.2025 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На думку апеляційного суду, наведені в акті послуги, а саме підготовка позову; збирання доказів, долучених до позову за договором позики; підготовка процесуальних заяв до справи; усні консультації з питань застосування чинного законодавства не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт.

При цьому, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Крім того, представник позивача не приймав участь у судовому засіданні в суді першої інстації та у своїй позовній заяві представник ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без участі уповноваженого представника. Також слід врахувати, що позов задоволений частково, а саме позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 467568 від 22.01.2020 у розмірі 26255,80 грн, а суд першої інстанції стягнув лише 9472 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті від 02.12.2025, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «АРТЕМІДА-Ф» в розмірі 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана сума є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», інтереси якого представляє адвокат Бачинський Остап Михайлович не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», інтереси якого представляє адвокат Бачинський Остап Михайлович, слід залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року — залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо стягнення 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник позивача - адвокат Бачинський О.М. у апеляційній скарзі просив вирішити питання судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн.

На підтвердження заявлених вимог долучив: копію договору №20260410-40 про надання правової допомоги від 10.04.2026; розрахунок суми витрат , з якого вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 3 000,00 грн за аналіз судової практики, підготовку апеляційної скарги, за збирання доказів долучених до апеляційної скарги, за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи

Колегія суддів вважає, що у клопотанні представника позивача - адвоката Бачинського О.М. про стягнення витрат з ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи вимоги частини 2 пункту 1 статті 141 ЦПК України, слід відмовити, оскільки як вбачається з мотивувальної частини постанови Тернопільського апеляційного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», інтереси якого представляє адвокат Бачинський Остап Михайлович, залишено без задоволення. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року в частині оскарження стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» витрат на правову допомогу, залишено без змін, в зв`язку з чим судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, в даному випадку — ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», в межах ними понесених.

Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», інтереси якого представляє адвокат Бачинський Остап Михайлович, залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів