Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №592/3907/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/3907/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова Г. Ю.

Номер провадження 33/816/1316/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 172-6 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., за участю прокурора –Чухно А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 червня 2026 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення щодо нього була закрита у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 червня 2026 року та закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що несвоєчасне подання ним декларації було зумовлено через форс-мажорні обставини, через постійні обстріли м.Білопілля та відсутності світла. Умислу на вчинення правопорушення у нього не було. До того ж, зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення одночасно із закриттям провадження по справі у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП, адже це порушує презумпцію невинуватості.

В судове засідання ОСОБА_1 не звився, хоча був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи апелянт не надсилав, відомостей про поважність причин неявки не повідомляв.

За таких обставин апеляційний суд вирішив судовий розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 проводити без його участі з огляду на положення ст.294 КУпАП, згідно якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за що встановлена ч.1 ст. 172-6 КУпАП та закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Так, одним з доводів апеляційної скарги було те, що в даному випадку була відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, адже несвоєчасне подання ним декларації було викликано форс-мажорними обставинами, такими як постійні обстріли міста та відсутність електропостачання. З цього приводу слід зазначити наступне.

Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб`єкта до вчиненого ним діяння. Його обов`язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, під яким стаття 10 КУпАП розуміє вчинення адміністративного правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Матеріали справи не містять, а ОСОБА_1 не надано апеляційному суду, будь-яких доказів, які б свідчили про існування дійсних об`єктивних непереборних для нього причин, які унеможливлювали чи перешкоджали поданню декларації у визначені законом строки, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення є безпідставними.

При цьому, суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що справа підлягала закриттю у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Так, відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст.212-15,212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Так, для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, має істотне значення як день його вчинення, так і день виявлення правопорушення.

День вчинення правопорушення – 01.04.2024 (дата несвоєчасної подачі декларації).

Отже, на момент розгляду судом справи (05.06.2026) сплив дворічний строк, встановлений ч.4 ст.38 КУпАП, з дня вчинення правопорушення (01.04.2026), що беззаперечно виключало накладення стягнення судом.

Твердження ОСОБА_1 про те, що суд не може встановлювати вину особи, закриваючи справу в зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, апеляційний суд розцінює критично, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.

Статтями 245, 252, 280 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з`ясовані всебічно, повно і об`єктивно в їх сукупності.

При цьому суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і винести постанову, зміст якої має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.

Пунктом 7 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні такого правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18.

Отже, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

При цьому апеляційний суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, вказаних у п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Аналогічні висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ, який, здійснюючи тлумачення положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що встановлення вини особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є правильним навіть при закритті провадження у справі за строками давності і не порушує презумпції невинуватості особи (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року «Лутц проти Німеччини»).

З урахуванням наведеного встановлення вини особи є обов`язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав.

Отже, закриття провадження у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, обов`язково передує встановлення наявності або відсутності вини особи, оскільки лише на етапі вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, тобто, після встановлення вини особи, суд перевіряє строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

За наслідками перевірки судового рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та закрив провадження по справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 05 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.