Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №591/1290/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Суми

Справа №591/1290/25

Номер провадження 22-ц/816/316/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Щербаченко М. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2025 року у складі судді Ніколаєнко О.М., ухвалене в м. Суми, повний текст рішення виготовлено 31 березня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 жовтня 2023 року інспектором Управління патрульної служби в Сумській області Федін Р.М. винесено постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. У межах виконавчого провадження, відкритого на виконання постанови ДПП УПП в Сумській області з нього було стягнуто 680 грн 00 коп. на погашення штрафу за постановою, 325 грн 30 коп. витрати виконавчого провадження, 68 грн 00 коп. виконавчий збір, решта 2010 грн 90 коп. повернута на його рахунок. З огляду на те, що вищезазначена постанова ДПП УПП в Сумській області була скасована рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 25 березня 2024 року та провадження в адміністративній справі закрито, позивач, керуючись приписами ст.1212 ЦК України, вважає за необхідне звернутися до суду з даним позовом. Просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 1073 грн 90 коп. та судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Зарічного відділу Державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1073 грн 90 коп.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн 20 грн.

Не погодившись із судовим рішенням, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що під час виявлення адміністративного правопорушення, розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за результатами такого розгляду старший лейтенант поліції Федіна Р.М. діяв в межах наданої йому компетенції, стягнення ним накладено в межах санкції, яка передбачає відповідальність за виявлене правопорушення, жодних вимог чинного законодавства він не порушував. Вказує і на те, що з дотриманням вимог ст. 308 КУпАП, управлінням патрульної поліції у Сумській області Департаменту патрульної поліції було пред`явлено до примусового виконання постанову серії ЕАТ №8051847 у справі про адміністративне правопорушення від 31 жовтня 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Звертає увагу на те, що позивач не повідомляв відповідача про оскарження ним в судовому постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовольнити вимоги заявника апеляційної скарги, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому звертає увагу на те, що лише 748 грн 00 коп. були перераховані до Державного бюджету, а витрати виконавчого провадження в сумі 69 грн 00 коп. та 256 грн 30 коп. перераховані на рахунок власних надходжень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Крім того, загальний розмір стягнутих з позивача коштів становить 1073 грн 30 коп., тоді як судом стягнуто 1073 грн 90 коп.

Позивачем, у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження (ВП №73551243) з виконання постанови УПП в Сумській області від 31 жовтня 2023 року серія ЕАТ №8051847 завершено у зв`язку з фактичним виконанням. Також зазначено, що стягнуто штраф 680 грн 00 коп., виконавчий збір 68 грн 00 коп., витрати виконавчого провадження 325 грн 30 коп. (а.с.9-11)

Згідно копії рішення Зарічного районного суду м.Суми від 25 березня 2024 року (справа № 591/10380/23), постанову про накладення адміністративного стягнення від 31 жовтня 2023 року серії ЕАТ №8051847, скасовано. Провадження в адміністративній справі, за вказаною постановою, закрито (а.с.5-6).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що постанова, на виконання якої було відкрито виконавче провадження, у зв`язку з чим стягнуто витрати передбачені ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» була скасована, а стягнута сума на її виконання повернута (розмір штрафу), заявлена вимога про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, враховуючи приписи ст.1212 ЦК України у взаємозв`язку із приписами Закону України «Про виконавче провадження», підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Так, частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або нечинною нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Встановлено, що за розпорядженням державного виконавця грошові кошти у сумі 1073 грн 30 коп., що надійшли на рахунок Відділу з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 8051847, виданого 31 жовтня 2023 року Управлінням патрульної поліції в Сумській області в порядку ст.45,46 Закону України «Про виконавче провадження» розподілено та перераховано:

680 грн 00 коп. - штраф перераховано на користь держави платіжною інструкцією №36879 від 17.01.2024 на рахунок № 628999980313090149000018001, отримувач ГУК Сум.обл./Сумська область/21081300, код отримувача 37970404, за кодом класифікації доходів - адміністративний штраф у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;

68 грн 00 коп. - виконавчий збір перераховано до Держбюджету України платіжною інструкцією №36744 від 17.01.2024 на рахунок UA

818999980333249305000018540, в Казначейство країни (ЕАП),МФО 899998, код за ЄДРПОУ 37970404 ;

69 грн 00 коп.- витрати виконавчого провадження за користування АСВП перераховано платіжною інструкцією №32228 від 22.12.2023 на рахунок UA278201720313261001201159854 в ДКСУ м. Київ, код за ЄДРПОУ43316700;

256 грн 30 коп.- витрати виконавчого провадження перераховано платіжною інструкцією №32170 від 22.12.2023 на рахунок №278201720313261001201159854, в ДКСУ м. Київ, код отримувача 43316700.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 1 та 2 ст. 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п`ятий пункту 5 розділу І Порядку № 787 у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Таким чином, враховуючи те, що постанова від 31 жовтня 2023 року серії ЄАТ №8051847, на виконання якої з ОСОБА_1 в примусовому порядку стягнуто суму штрафу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, була скасована в судовому порядку, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача, в порядку ст. 1212 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що старший лейтенант поліції при виявленні адміністративного правопорушення вчиненого позивачем, розгляді справи про адміністративне правопорушення та прийнятті рішення за результатами такого розгляду, діяв в межах наданої йому компетенції та з дотриманням вимоги чинного законодавства, колегія суддів вважає непереконливими, адже правова оцінка постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була надана рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 березня 2024 року.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення безпідставно стягнутих коштів, а не відшкодування шкоди, спричиненої діями співробітників управління патрульної поліції в Сумській області, як помилково вважає заявник апеляційної скарги. Сам факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, є підставою для повернення позивачу стягнутих з нього коштів на виконання такої постанови.

Враховуючи те, що заявник апеляційної скарги, не спростовував правильність присудженого до стягнення суми безпідставно стягнутих з позивача коштів, що підлягають поверненню йому з Державного бюджету України, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, викладені Головним управління Державної казначейської служби України у Сумській області у відзиві на апеляційну скаргу заперечення, не підлягають перевірці апеляційним судом.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

М. В. Щербаченко