Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №317/3584/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/3584/25

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/656/26Головуючий у 1-й інстанції Качан А.В.

Єдиний унікальний №317/3584/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С. за участі захисника Пилипенка Р.Б. (в режимі відеоконференції), діючого в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Пилипенка Ростислава Борисовича на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 02 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, 08.07.2025 року о 12 год. 25 хв. на 513 км автомобільної дороги Н-08 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «CITROEN C4 CACTUS» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

В апеляційній скарзі захисник Пилипенко Р.Б. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та перебування водія-військовослужбовця в стані крайньої необхідності (під час виконання бойового наказу).

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржувана постанова є незаконною. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

За викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом та прямував на бойове завдання за наказом командира, однак водій алкогольних напоїв не вживав. ОСОБА_1 , перебуваючи декілька днів у хворобливому стані змушений був негайно прийняти ліки, що (як виявилось згодом), містять у складі спиртовий розчин.

Таким чином, у ОСОБА_1 не було умислу на вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, адже останній не усвідомлював, що ліки, які він вживав, містять у складі спирт.

Захисник вказує на недотримання вимог ст.266-1 КУпАП, адже ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, має спеціальний правовий статус та під час події від 08.07.2025 року виконував обов`язки військової служби.

Огляд водія на стан сп`яніння було проведено за допомогою спеціального технічного засобу за відсутності доказів його перебування у технічно справному стані та без дотримання вимог щодо експлуатації приладу. Свідоцтво про повірку приладу «Alcotest Drager 6820» до матеріалів провадження не долучено. Результати проведеного огляду є недійсними.

Не було дотримано процедури роз`яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Акт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння не містить відомостей про свідків. Зі змістом вказаного документа ОСОБА_1 не ознайомлено. Пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я водієві не запропоновано.

До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber».

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутності в судовому засіданні. Крім того, інтереси ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови представлено захисником Пилипенком Р.Б., який не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши захисника Пилипенка Р.Б., який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно досліджено обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №385108 від 08.07.2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний; водій від надання пояснень відмовився;

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager», в якому перелічено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, зазначено позитивний результат з показником 0,54 ‰ алкоголю;

- роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6820», серійний номер ARHK-0116, тест №2729 з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, а результат тестування склав 0,54 ‰ алкоголю, підпис особи, що тестують, наявний;

- долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Вказані докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАП.

У зв`язку наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини дійсно мали місце.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року.

В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення.

У вказаному процесуальному документі також зафіксовано відомості про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП прав та обов`язків. Наведені обставини засвідчено власноручним підписом ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення.

Долучений до матеріалів провадження акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів оформлено згідно зразка, встановленого Додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому – Інструкція №1452/735). Вказаний акт містить всі регламентовані даним підзаконним нормативним актом реквізити. Про обізнаність ОСОБА_1 зі змістом акта огляду та про його згоду із отриманими результатами тестування свідчить власноручний підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вказаному акті.

На переконання апеляційного суду змістом долученого до матеріалів провадження відеозапису події об`єктивно зафіксовано обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу та події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 у його вчиненні.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на положення ст.266 КУпАП, за таких обставин присутність свідків під час оформлення акта огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу була непотрібна.

Водночас протилежні доводи апелянта в цій частині, на переконання апеляційного суду, не ґрунтуються на вимогах закону.

Аргументи апеляційної скарги захисника про те, що водієві не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я спростовуються з огляду на зміст наявного в матеріалах справи відеозапису. Так, з дослідженого апеляційним судом відео об`єктивно встановлено, що працівник поліції роз`яснив водієві, що у разі його незгоди із отриманими результатами огляд проводитиметься у закладі охорони здоров`я, як це передбачено положеннями ч.3 ст.266 КУпАП. ОСОБА_1 , будучи згодним із отриманими результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, на огляді у закладі охорони здоров`я не наполягав (БК 470271, часове позначення 08/07/2025 12:32:35).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неправомірного використання приладу «Alcotest Drager 6820» під час проведення огляду водія на стан сп`яніння, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно зі змістом п.п.1, 4 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак алкогольного сп`яніння поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом спеціальних технічних засобів, у тому числі і «Alcotest Drager 6820». Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Наказом Держлікслужби № 1529 від 29.12.2014 року затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, де в п.43 вказано газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений, номер свідоцтва про державну реєстрацію 14455/2014. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено.

Надані матеріали справи містять копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, зокрема газоаналізатору «Alcotest Drager 6820», серійний номер ARHK-0116.

За даними свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П 51 QM 2060 103 24, чинного до 21.11.2025, виданого ДП «КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ», газоаналізатор «Alcotest Drager 6820», зав.№ARHK-0116, за допомогою якого проводився огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння, відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 (а.п.48).

Відтак, аргументи апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

Разом із тим, решта заперечень захисника проти законності використання уповноваженими особами спеціального технічного приладу також не є релевантними, з огляду на посилання апелянта на обставини використання засобу «Alcotest Drager 6810», номер якого є відмінним від «Alcotest Drager 6820», за допомогою якого проводився огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги захисника про недотримання встановленої ст.266-1 КУпАП процедури під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає безпідставними.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Так, аналізуючи зміст п.39 ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що вказані у даній нормі права уповноважені посадові особи не наділені повноваженнями складати протоколи про передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10 – 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.

Разом із тим, відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень регламентовано положеннями ст.15 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, крім іншого, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Інкриміноване ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та ст.266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння або відмови від його проходження у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду, застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.

Отже, за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення апеляційним судом не встановлено правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як того вимагав апелянт.

Що стосується іншої заявленої захисником вимоги про скасування постанови судді та закриття провадження у справі у зв`язку із вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до положень ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише за наявності наступних обставин (ознак): небезпеку не може бути усунуто іншим шляхом, окрім як заподіянням шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Заподіяна в стані крайньої необхідності шкода повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої не може бути виправдано станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від фактичних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинно бути покладено як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги захисника про наявність в діях ОСОБА_1 передбаченої ст.18 КУпАП обставини, що виключає адміністративну відповідальність, є неприйнятними та недоведеними.

Змістом наявного в матеріалах справи відеозапису об`єктивно зафіксовано, що на вимогу поліцейського ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, водій з отриманими результатами із показником 0,54 ‰ алкоголю погодився. При цьому ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу про наявність жодних обставин крайньої необхідності уповноваженим особам не повідомляв.

Дослідивши та проаналізувавши сукупність зібраних доказів, в тому числі і зміст відеозапису, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій ОСОБА_1 такими, що були вчинені в стані крайньої необхідності у розумінні ст.18 КУпАП.

На переконання апеляційного суду, версія сторони захисту, що під час події від 08.07.2025 року водій ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності нічим не підтверджена.

Допитати свідка ОСОБА_2 за відповідним клопотанням сторони захисту, у тому числі з приводу вказаних подій, не виявилось можливим, оскільки стороною захисту явку цього свідка у судове засідання апеляційного суду, яке проводилось дистанційно в режимі відеоконференції, не забезпечено.

Доказів того, що саме 08.07.2025 року виникла ситуація, яка спонукала ОСОБА_1 керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять та під час апеляційного провадження надано не було.

За таких обставин, позиція сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, не узгоджується з вимогами закону та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з усуненням передбаченої ст.18 КУпАП небезпеки.

Враховуючи вищевикладене, такі доводи апелянта суд апеляційної інстанції розцінює як спрямований на ухилення від встановленої законом відповідальності спосіб захисту.

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги захисника про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Пилипенка Ростислава Борисовича залишити без задоволення.

Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 02 березня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар