Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №331/1197/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/1197/26 Головуючий в 1 інст. Фісун Н.В.

Провадження №33/807/625/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , сержант з МЗ військової частини НОМЕР_2 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення ДНЗ/Н №37 від 9 лютого 2026 року, 8 лютого 2026 року о 19 год. 00 хв. старший сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді сержанта з МЗ військової частини НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду (який настає з моменту введення воєнного стану відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України»), виконував обов`язки військової служби за призначенням, але всупереч вимогам статей 11, 13, 16. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебував на території тимчасового розташування військової частини в АДРЕСА_2 (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань), в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду КНП “ОКЗПНД та СЗХ” ЗОР від 8 лютого 2026 року №424, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що судом під час розгляду справи порушенні вимоги ст.ст. 277-2, 268 КУпАП, оскільки про час та місце розгляду справи, він не був повідомлений ані смс повідомленням, ані поштовою судовою повісткою, внаслідок чого справу розглянуто без його участю та позбавлено його права подати заперечення, довірити адвокату представляти його інтереси та виступати від його імені в судовому засіданні. Копію оскаржуваної постанови отримано його представником лише 23 лютого 2026 року, внаслідок чого ним пропущений строк на апеляційне оскарження.

Щодо обставин події зазначив, що він проходить військову службу в ЗСУ на посаді сержанта з матеріального забезпечення 2 танкової роти танкового батальйону в/ч НОМЕР_2 . Так, 8 лютого 2026 року після виконання поставлених задач, він близько 18:00 год. прибув в орендований будинок в АДРЕСА_3 для нічного відпочинку, та вжив близько 100 грам алкоголю, щоб розслабитись та належно відпочити, оскільки має порушення із сном внаслідок неодноразових поранень та контузій (з червня 2023 року постійно перебуває в зоні бойових дій на службі). Після, в с. Кам`янка прибув тво командира роти ОСОБА_2 та доставив його на власному автомобілі до місця дислокації в/ч до командира батальйону та запитав у нього, що зі ним робити. На що йому командир батальйону відповів діяти в межах законодавства та наказів. Після чого, командир роти ОСОБА_2 відвіз його до медичного закладу КНП «ОКЗ ПД та СЗХ» в м. Запоріжжя, де лікарем проведено огляд на стан сп`яніння.

Наголошує, що в н.п. Новомиколаївка він не перебував, а був туди доставлений тво командира роти ОСОБА_2 , обов`язків військової служби, визначених ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» не виконував.

Стверджує, що його огляд на стан сп`яніння на місці виявлення чи у військовій частині уповноваженою особою із використанням спеціальних технічних засобів та тестів не проводився взагалі, від такого огляду він не відмовлявся, що свідчить про порушення вимог ст. 266-1 КУпАП. Разом із цим, матеріали справи не містять доказів, які надавали б право направляти його в заклад охорони здоров`я для проведення огляду (відмова від проведення огляду уповноваженою особою за допомогою спеціальних технічних засобів та тестів або незгода з його результатами).

Вважає, що оскільки вищевказаний огляд не проводився взагалі, відеозапис не здійснювався, незалежні свідки не залучалися, він був позбавлений права на захист, висловлення будь-яких заяв та заперечень, на неупереджену та законну процедуру огляду та складання документів, оскільки весь час був присутній тільки тво командира роти, в прямому підпорядкуванні якого він знаходиться та зобов`язаний виконувати його накази та розпорядження.

Зауважує, що в порушення Наказу № 241 направлення на огляд відносно нього не виписувалось та у матеріалах справи відсутнє. У довідці щодо результатів медичного огляду від 8 лютого 2026 р. зазначений однаковий час направлення на огляд та час огляду о 20:50 год., що додатково підтверджує те, що направлення на огляд до медичного закладу не виписувалось або ж виписувалось одночасно з проведенням огляду.

Отже вважає, що огляд на стан сп`яніння проведений з порушенням ст. 266-1 КУпАП, а отже є недійсним, висновок щодо результатів його медичного огляду на стан сп`яніння складений з порушенням вимог статті 266-1 КУПАП та Наказу №241, також є недійсним.

Посилаючись на вимоги чинного законодавства, зазначив, що спеціальним Законом передбачені пільги щодо сплати судового збору, а саме ч.12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, що не враховано судом першої інстанції, внаслідок чого оскаржуваною постановою з нього стягнуто судовий збір.

З урахуванням вищевикладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року. Постанову суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Викликати в судове засідання в якості свідка по справі тво командира роти танкового батальйону в/с НОМЕР_2 ОСОБА_2 для надання ним пояснень.

Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року.

Щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка по справі тво командира роти танкового батальйону в/с НОМЕР_2 ОСОБА_2 для надання ним пояснень, то суддя апеляційного суду відмовляє у його задоволенні, оскільки наявні в справі письмові докази є достатніми для формування позиції з приводу складеного відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), доставки судової повістки поштою, про що в матеріалах справи є розписка про її особисте отримання ОСОБА_1 , відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Одночасно слід зазначити, що апеляційним судом здійснювалися всі процесуальні можливості для додаткового повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, зокрема на адресу військової частини НОМЕР_2 була надіслана судова повістка, для вручення ОСОБА_1 . Однак, із відповіді командира ВЧ НОМЕР_3 полковника ОСОБА_3 вбачається, що вручити надіслану повістку ОСОБА_1 неможливо, оскільки з 17 лютого 2026 року, він вважається таким, що самовільно залишив розташування підрозділу та відсутній на військовій службі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.

Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, а отже є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність наступає за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, зокрема ч. 1 - розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 р., особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено, по теперішній час.

Як установлено судом, 8 лютого 2026 року о 19 год. 00 хв. старший сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді сержанта з МЗ військової частини НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду (який настає з моменту введення воєнного стану відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України»), виконував обов`язки військової служби за призначенням, але всупереч вимогам статей 11, 13, 16. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебував на території тимчасового розташування військової частини в АДРЕСА_2 (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань), в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду КНП “ОКЗПНД та СЗХ” ЗОР від 8 лютого 2026 року №424, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні за обставин, які викладені у протоколі про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 9 лютого 2026 р. серії ДНЗ/Н, номер 37 підтверджується:

- висновком КНП «ОКЗПД та СЗХ» ЗОР № В-424 від 8 лютого 2026 щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за даними якого у ОСОБА_1 за результатами лабораторних досліджень виявлено вміст алкоголю у кількості 1,67 проміле та за результатами медичного огляду встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 4);

- довідкою КНП «ОКЗПД та СЗХ» ЗОР № В-424 від 8 лютого 2026 щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за даними якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 5);

Разом із цим, в графі протоколу «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», ОСОБА_1 , зазначив: «з протоколом ознайомлений, провину визнаю, прошу суворо не карати», що засвідчив власним підписом.

Згідно відомостей військового квітка Серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частинні НОМЕР_2 з 6 серпня 2024 року (.а.с 6-7).

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, проходячи військову службу на посаді сержанта з МЗ військової частини НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду, виконував обов`язки військової служби за призначенням, перебував на території тимчасового розташування військової частини в стані алкогольного сп`яніння, суддя суду першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст.ст. 277-2, 268 КУпАП, чим було порушено його права подати заперечення, довірити адвокат представляти його інтереси, суддя апеляційного суду виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколу 9 лютого 2026 року за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, другий примірник протоколу отримав, зі своїм процесуальними правами ознайомлений. Разом із звернувся до суду першої інстанції із клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 11).

Враховуючи положення, передбачені ст. 268 КУпАП та приймаючи до уваги те, що ст. 277 КУпАП передбачений строк розгляду справи про військове адміністративне правопорушення, який становить одну добу з дня одержання відповідного протоколу та інших матеріалів, наявність клопотання ОСОБА_1 про судовий розгляд справи без його участі, суддя апеляційного суду не вбачає порушень процесуального закону з приводу розгляду справи за його відсутності.

Також суддею апеляційного суду, права передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, його виклику до суду апеляційної інстанції, але він не скористався таким правом.

На доводи апеляційної скарги про відсутність відеофіксації та залучення свідків при проведенні медичного огляду ОСОБА_1 слід зазначити, що відповідно до статті 266-1 КУпАП застосування технічних засобів відеозапису або залучення двох свідків під час проведення огляду здійснюється тільки у випадку, коли огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, проводить уповноважена на те посадова особа із використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У даній справі огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводила не посадова особа ВСП, а лікар КНП “ОКЗПНД та СЗХ” ЗОР, а отже були відсутні підстави для застосування технічних засобів відеозапису або залучення двох свідків.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи направлення до закладу охорони здоров`я не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення та не є тією обставиною, яка впливає на кваліфікацію його дій.

Інші посилання апелянта на порушення процедури огляду, передбаченої ст.266-1 КУпАП не є слушними з огляду на письмові докази, які містяться в матеріалах справи та підтверджують вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що він як військовослужбовець ЗСУ повинен бути звільненим від сплати судового збору, оскільки згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків (п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»).

Однак, для звільнення від сплати судового збору на підставі вказаного пункту особа повинна мати статус військовослужбовця, а спір у справі повинен бути пов`язаний із проходженням нею військової служби, тобто професійною діяльністю особи, пов`язаною із обороною України, тому положення п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» не поширюється на особу (військовослужбовця), на якого накладено адміністративне стягнення за виконання ним обов`язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення. Накладене стягнення відповідає санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 331/1197/26