Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №302/1466/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 302/1466/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Шевчука В,В.

за участі секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року (головуючий суддя Готра В.Ю., повне рішення складено 22.01.2026) у цивільній справі № 302/1466/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.10.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про надання кредиту № 504855-КС-002, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 28000 гривень, шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_1 .

13.12.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до цього договору № 504855-КС-002, відповідно до якої відповідачці додатково надано кредит у розмірі 21000 гривень.

Відповідачка свої зобов`язання за договорами належним чином не виконала, частково сплатила кошти у розмірі 39955,50 грн, унаслідок чого в неї станом на 04.09.2025 наявна заборгованість у розмірі 107 946,68 грн, з яких: 41 618,44 грн – по тілу кредиту, 64 091,72 грн – за процентами, 2236,52 гривень – за комісією.

Посилаючись на дані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на 04.09.2025 у розмірі 107 946,68 грн, з яких: 41 618,44 грн – по тілу кредиту, 64 091,72 грн – за процентами, 2236,52 гривень – за комісією, а також 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 504855-КС-002 про надання кредиту від 13.10.2024 у розмірі 89 416,52 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 41 618,44 грн, процентам 45 561,56 грн та комісії 2236,52 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» 2006,57 гривень судового збору.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

На це рішення подало апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес позика» у частині відмовлених вимог про стягнення відсотків у розмірі 18 530,16 грн. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого суду в частині визначеного загального розміру заборгованості у сумі 89 416,52 змінити, стягнувши 129 886,68 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач просив стягнути заборгованість за процентами у розмірі 64 091,72 грн, однак суд першої інстанції, стягнувши меншу суму відсотків - 45 561,56 грн, необґрунтовано відмовив у стягненні частини відсотків у розмірі 18530,16 грн.

Вказує, що відсотки за кредитним договором нараховані позивачем за період дії договору за кожен день користування кредитом на суму залишку по кредиту, а розмір узгодженої відсоткової ставки у кредитному договорі від 13.10.2024 складав 1% в день.

Зазначає, що згідно розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом нараховані позивачем за денною відсотковою ставкою в розмірі 1% за період із 13.10.2024 по 30.05.2025 включно. Проценти за користування кредитом після 30.05.2025 не нараховувались.

Позивач не включав до позовних вимог та не нараховував проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, а місцевий суд помилково ототожнив проценти, які нараховуються як правомірна плата за користування кредитними коштами протягом строку кредитування, із процентами, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України). На думку скаржника, суд не мав можливості зменшувати розмір процентів, які нараховані протягом строку кредитування.

Також апеляційну скаргу на рішення суду подавала ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Москвічов А.С.. У зв`язку з несплатою судового збору ухвалою судді-доповідача від 20.03.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху, та в подальшому, ухвалою колегій суддів від 11 травня 2026 року визнано неподаною. Відзив на апеляційну скаргу позивача – не надходив.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та наслідки неявки

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

В судове засідання апеляційного суду сторони та їх представники не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – судові повістки доставлені в електронні кабінети представників сторін та позивача. ОСОБА_1 судова повістка була направлена на електронну пошту, адреса якої вказана у її апеляційній скарзі.

Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підписуза допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належним виконанням зобов`язань з боку позичальника є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.10.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір № 504855-КС-002 про надання споживчого кредиту (кредитний договір), який відповідачка підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-0873, направленого на номер телефону НОМЕР_2 , що був вказаний позичальником (т.1 а.с.33-52).

У кредитному договорі зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_1 , відомості щодо її паспорту, дати його видачі, РНОКПП, адреса, електронна адреса, номер особистого електронного платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-0720.

Згідно з умовами цього договору відповідачці надано кредит у розмірі 28000 гривень, шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_3 , строком на 16 тижнів, до 02.02.2025, зі сплатою стандартної процентної ставки за кредитом 1% в день, комісії за видачу кредиту у розмірі 5 600 гривень (пункти 2.1, 2,3 - 2.7, 2.11-2.13 договору) (т.1 а.с. 33-52).

13.12.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі додаткову угоду № 1 до договору № 504855-КС-002 від 13.10.2024, за умовами якої: - сторони підтвердили, що сума неповернутого кредиту станом на 13.12.2024 становить 20 618,44 грн; - позичальницею ОСОБА_1 у повному обсязі виконано зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом і комісії, які нараховані на підставі договору; - кредит збільшується на суму 21 000 грн, а загальний розмір кредиту становить 41 618,44 грн; - строк кредитування продовжується на 169 днів із дати укладення цієї додаткової угоди, тобто загальний строк дії договору становить 230 днів - з 13.10.2024 до 30.05.2025; - комісія за надання додаткової суми кредиту становить 4200 грн; - денна процентна ставка становить – 0,77%. Після укладення цієї додаткової угоди та збільшення розміру кредиту змінюються умови кредитування (пункти 1-8.1 додаткової угоди) (т.1 а.с.120,121).

Додаткову угоду підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-2026, направленого на номер телефону НОМЕР_2 , що був вказаний позичальником.

Позивач виконав узяті на себе зобов`язання, перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти 13.10.2024 та 13.12.2024 на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_4 -XXXX-0720, про що свідчать листи-підтвердження ТОВ «ПрофітГід» (т.1 а.с.138,139).

Із відповіді АТ «Універсалбанк» від 17.10.2025 № БТ/Е15771 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 13.10.2024 та 13.12.2024 було зараховано грошовий переказ коштів у розмірі 28 000 і 21 000 гривень (т.1 а.с.202-218), що спростовує доводи сторони відповідача про недоведеність отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Відповідачка ОСОБА_1 частково сплачувала кошти на погашення кредиту, а саме:

-27.10.2024 у розмірі 7090 грн, із яких 4200 грн було зараховано на погашення відсотків за користування кредитом і 2890 грн – комісії за надання кредиту;

-11.11.2024 у розмірі 7094,60 грн, із яких 460 грн зараховано на погашення тіла кредиту, 3 924,60 грн – відсотків за користування кредитом і 2710 грн – комісії за надання кредиту;

-24.11.2024 у розмірі 5000 грн, із яких 3234,40 грн зараховано на погашення тіла кредиту, 1 765,60 грн – відсотків за користування кредитом;

-25.11.2024 у розмірі 2090 грн, які зараховано на погашення на відсотків за користування кредитом;

-08.12.2024 у розмірі 7090 грн, із яких 3687,16 грн зараховано на погашення тіла кредиту, 3 402,84 грн – відсотків за користування кредитом;

-13.12.2024 у розмірі 1039,90 грн, які зараховано на погашення відсотків за користування кредитом;

-02.01.2025 у розмірі 10 560 грн, із яких 6 036,52 зараховано на відсотки за користування кредитом, 1963,48 грн комісії за надання кредиту та 2 560 на неустойку (штраф),

Загалом відповідачкою сплачено 39 955,50 грн, із яких на погашення тіла кредиту зараховано 7 381,56 грн, процентів – 22 450,46 грн, комісії за надання кредиту – 7 563,48 грн, штрафу – 2560 гривень, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості (т.1 а.с. 22, 23, 25, т.2 а.с. 86-94).

Неодноразове погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 спростовує твердження відповідача про неукладення кредитного договору.

Після укладення додаткової угоди від 13.12.2024 та узгодження у ній загального розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41 618,44 грн та розміру комісії в сумі 4200 грн, відповідачкою не виконано зобов`язання щодо повернення тіла кредиту, при цьому сплачено на погашення комісії 1963,48 грн, тому місцевий суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41 618,44 грн та 2236.52 грн за комісією.

Разом із тим, щодо нарахованого позивачем розміру процентів за користування кредитом у розмірі 64 091,72 грн, слід зазначити наступне.

Оскільки на момент укладення додаткової угоди від 13.12.2024, згідно з її умовами, у відповідачки була відсутня заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, тому з моменту укладення цієї додаткової угоди строк кредитування продовжено на 169 днів до 30.05.2025, а погоджена сторонами денна процентна ставка складала 0,77%.

Відтак доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що до 30.05.2025 повинна застосовуватися денна процентна ставка 1% – є безпідставними.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом за 169 днів строку кредитування, тобто із 13.12.2024 по 30.05.2025, виходячи із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41 618,44 грн, із розрахунку 0,77% денної процентної ставки складає 54 158,08 грн (41 618,44 х 0,77% х 169 днів = 54 158,08 грн).

За вказаний період відповідачкою 02.01.2025 було сплачено 6036,52 грн, котрі зараховано на погашення процентів (а.с.23 т. 1). На зазначену суму підлягає зменшенню заборгованість за відсотками.

При цьому, позивачем було безпідставно зараховано 02.01.2025 сплачені відповідачкою кошти у розмірі 2560 грн на погашення неустойки (штраф), усупереч положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а тому таку суму коштів обґрунтовано зараховано місцевим судом на сплату відсотків.

Доводи апеляційної скарги про те, що із 13.12.2024 до 30.05.2025 слід застосовувати денну процентну ставка у розмірі 1% – є безпідставними, суперечать погодженим сторонами умовам додаткової угоди від 13.12.2024, згідно з якими денна процентна ставка за вказаний період складала 0,77%. Суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір заборгованості за процентами, з урахуванням узгодженої в додатковій угоді денної процентної ставки, сплаченої позичальником суми на погашення процентів у розмірі 6036,52 грн та необґрунтовано зарахованої на погашення неустойки суми у розмірі 2560,00 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у розмірі 45 561,56 гривень (54158,08 - 6036,52 - 2560 = 45561,56), а доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про стягнення з відповідача загальної суми заборгованості у розмірі 129 886,68 грн, оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (що у даній справі загалом становили 107 946,68 грн), а вказана скаржником сума не була заявлена позивачем до стягнення у суді першої інстанції.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в частині відмовлених вимог про стягнення відсотків у розмірі 18530,16 грн, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення в цій частині ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга, у якій позивач просить рішення місцевого суду в частині визначеного загального розміру заборгованості у сумі 89 416,52 змінити, стягнувши 129 886,68 грн. - задоволенню не підлягає. Судове рішення, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» – залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 січня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Головуюча:

Судді: