Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №670/362/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Єдиний унікальний номер № 670/362/26

Провадження № 1-кп/670/41/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі

головуючої – судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 05.05.2026 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026243000000982 щодо обвинувачення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Віньківці Віньковецького району Хмельницької області, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та одну неповнолітню дитину ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , депутатом не являється, військовозобов`язаного, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

обов`язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

ОСОБА_5 , 19 квітня 2025 року близько 12 год.05 хв. усвідомлюючи, що порушує п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, (затверджених Постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306), а саме те, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Центральній у с-щі. Віньківці без права керувати транспортним засобом, за що постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області по справі № 670/306/25 від 03 червня 2025 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Рішення набрало законної сили 09 липня 2025 року.

Незважаючи на це, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Віньковецького районного суду Хмельницької області та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду, яким позбавлений права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 04 травня 2026 року близько 23 год. 04 хв, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», керував транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «2106» д.н.з. НОМЕР_2 з порушенням правил дорожнього руху України, а саме рухався по вул. Миру у с-щі Віньківці Хмельницького району Хмельницької області - керував транспортним засобом, який має явні ознаки технічної несправності, у зв`язку із чим був зупинений працівниками ГРПП СПД № 1 ВнП № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Під час перевірки документів було встановлено, що водій керував з явними ознаками алкогольного сп`яніння та в подальшому відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 657321 за порушення вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак ОСОБА_5 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не виконує постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 03.06.2025 у справі № 670/306/25, що набрала законної сили, та з якою ОСОБА_5 належним чином ознайомлений в частині позбавлення його права керування транспортними засобами.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Прокурор в судовому засіданні вважав доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого правопорушення та просив призначити ОСОБА_5 покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки. Також просив призначити йому покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України та встановити іспитовий строк тривалістю три роки.

Даючи пояснення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністюта беззастережно, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій, підтвердив всі без винятку викладені в обвинувальному акті обставини, щиро розкаявся. Пояснив, що судом він дійсно позбавлений права керування транспортними засобами, про що він достеменно знав. Однак керував автомобілем, усвідомлюючи, що не має права це робити, оскільки його судом позбавлено права керування транспортними засобами. Зазначив, що накладені штрафи не сплатив через складне фінансове становище. Просив призначити йому покарання у виді штрафу.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, і вважає за можливе обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих його даних, які долучені до матеріалів кримінального провадження, а також роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку. Учасники судового провадження проти цього не заперечили, пояснили, що їм зрозумілі положення ст. 349 та 394 КПК України.

Досліджені судом з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України докази суд вважає правдивими і достовірними, вони не суперечать один одному, підтверджують один одного і відповідають фактичним обставинам справи. Із урахуванням вказаного, а також того, що усі докази зібрані із дотриманням вимог КПК України, суд приймає зазначені докази.

У своїх рішеннях у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 (п. 65) ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відтак, аналізуючи та оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України докази, суд вважає,що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_5 , доведене повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим у справі.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими (спеціальна превенція), так і іншими особами (загальна превенція). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно зі ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченого, суд враховує, що обвинувачуваний вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується задовільно (а.п. 92), одружений (а.п. 81, 82), на утриманні має трьох дітей (а.п. 83-90), офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 93, 94), в силу ст. 89 КК України раніше не судимий (а.п. 95, 96), вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.

Визнаючи щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 обставиною, що пом`якшує його покарання, суд бере до уваги те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання (постанова ВС у справі № 643/13256/17 (провадження № 51-2221км19).

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Враховуючи в сукупності відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також зазначені вище обставини із урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, враховуючи факт несплати накладених адміністративних стягнень (штрафів) у значному розмірі, суд вважає, що ОСОБА_5 слід призначити покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, оскільки саме така міра покарання, на думку суду, є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Водночас з урахуванням форми вини, правового, фізичного та соціального статусу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а мета покарання, зазначена в ст. 50 КК України, може бути досягнута за умови звільнення ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням йому іспитового строку відповідно до вимог ст. 75 КК України тривалістю 1 (один) рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Обґрунтовуючи незастосування іншого, більш м`якого виду основного покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 385 КК України, суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Обвинувачений ОСОБА_5 не працевлаштований, а відтак не має постійного, стабільного джерела доходу. Також ОСОБА_5 не виконано адміністративне стягнення у виді штрафу у справі про адміністративне правопорушення, що не заперечується учасниками кримінального провадження та вбачається із досліджених судом доказів.

Відповідно до позиції Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.05.2020 (справа № 753/13972/17, провадження № 51-986км20), законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

При цьому суд враховує думку Верховного Суду, що відображена у постанові ВС від 13.09.2022 у справі № 686/24681/18 (провадження № 51-331км19): призначення основного покарання у виді позбавлення волі засудженому за вчинення кримінального правопорушення у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією цієї норми, не є м`яким з урахуванням, зокрема, конкретних обставин події та посткримінальної поведінки обвинуваченого, а саме: беззастережне визнання ним своєї вини; надання зізнавальних показань; подання клопотання про дослідження доказів під час судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК; неодноразове вибачення перед потерпілими та їхніми родичами; добровільне часткове відшкодування шкоди, завданої потерпілим внаслідок вчиненого злочину, тощо.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст. 100 КПК України:

документ, а саме цифровий носій інформації – диск для лазерних систем зчитування формату «DVD-R», на якому містяться відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів ГРПП СПД № 1 ВнП № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області та службового транспорту екіпажу «Білок-377», які здійснювали патрулювання 04.05.2026 у межах н.п. Віньківці, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 судом не обирався.

На підставі ст. 50, 65-67, 75, 76, ч. 1 ст. 382 КК України, керуючись ст. 100, 349, 368, 370, 374-376, 392-395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Документ, а саме цифровий носій інформації – диск для лазерних систем зчитування формату «DVD-R», на якому містяться відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів ГРПП СПД № 1 ВнП № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області та службового транспорту екіпажу «Білок-377», які здійснювали патрулювання 04.05.2026 у межах н.п. Віньківці, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Віньковецький районний суд Хмельницької області, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_9