Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №466/10700/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10700/25

Провадження № 2/466/913/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

встановив:

представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором в сумі 16 050,00 грн. та судовий в розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2020р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 (далі відповідач) було укладено кредитний договір № 223824403, згідно з умовами якого відповідач отримав 6500 грн. строком на 20 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором.

28.11.2018 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. 31.12.2020 Додатковою угодою до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у нові редакції. Відповідно до Реєстру боржників №109 від 24.11.2020 до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 223824403.

В подальшому, 20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 21.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 16050,00грн, з яких: 6500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 9550,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Представник позивача зазначив, що відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконав свого обов`язку щодо своєчасного їх повернення, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 16 050,00 грн. Просив суд стягнути відповідну заборгованість з відповідача на користь позивача.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 21.11.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.12.2025 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. На обґрунтування заперечень зазначив, що за умовами Кредитного договору № 223824403 від 01.10.2020 року строк кредитування становив 20 днів, відтак строк виконання зобов`язання сплив 21.10.2020 року. Перебіг трирічної позовної давності (ст. 257, 261 ЦК України) розпочався з моменту прострочення та сплив у жовтні 2023 року. Оскільки Позивач звернувся до суду лише у 2025 році, тобто поза межами визначеного законом строку, Відповідач на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові повністю.

Також відповідач зазначає, що позивач не надав належних та повних доказів відступлення права вимоги, які б дозволили суду перевірити реальність, законність та обсяг переходу такого права до нового кредитора.

Зазначає, що незважаючи на наявність спору щодо належного кредитора та правомірності нарахувань, ним було здійснено платежі: 10.12.2020 року — 1 000,00 грн; 30.12.2020 року — 500,00 грн. В разі виявлення заборгованості відповідач просить виключити відсотки, нараховані поза межами 20-денного строку кредитування, врахувати здійснені ним платежі від 10.12.2020 на суму 1 000,00 грн та від 30.12.2020 на суму 500,00 грн, а також витребувати у позивача докази, зазначені у клопотанні.

Ухвалою суду від 16.12.2025р. витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» докази (а.с.60-61).

12.01.2026 позивач надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що відповідач добровільно підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора, тим самим визнав усі його умови та взяв на себе зобов`язання повернути кошти. Оскільки договір є чинним і не визнаний недійсним, факт його підписання відповідачем є беззаперечною підставою для належного виконання зобов`язання. Наявна заборгованість підлягає повному погашенню, а відсутність у позивача оригіналів первинних банківських документів не звільняє відповідача від обов`язку повернути отримані кошти, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 06.02.2026 витребувано у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» докази (а.с.142-143).

На виконання ухвали суду 14.05.2026 надано письмові докази, які підтверджують правомірність переходу та набуття права грошової вимоги до відповідача, зокрема, витяги з реєстрів прав вимоги, що свідчить про наявність у позивача статусу належного кредитора у спірних правовідносинах.

В судове засідання 15.06.2026 представник позивача не з`явився, однак в наданих поясненнях просив судові засипання провити без участі представника.

Відповідач в судове засідання 03.06.2026 не з`явився, однак в поданому відзиві просив розгляд справи проводити без його участі, у позові відмовити з підстав викладених у відзиві.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, 01 жовтня 2020року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (як кредитодавець) та ОСОБА_1 (як позичальник) уклали кредитний договір № 223824403, згідно з умовами якого відповідач отримав 6500 грн. строком на 20 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3, п. 1.4. або п. 1.5 цього договору (а.с.5-6).

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідача, про що свідчить умови Договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 6500грн. на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник зобов`язується повернути суму грошових коштів та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця www.moneyveo.ua

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. 31.12.2020 Додатковою угодою до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у нові редакції. Відповідно до Реєстру боржників №109 від 24.11.2020 до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №223824403.

20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 21.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 в сумі 16050,00грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, норми якої в силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із розрахунків заборгованості за Кредитним договором №223824403 від 01.10.2022 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від взятих на себе зобов`язань по сплаті платежів та відсотків за користування кредитом, а саме: не сплачує проценти за користування коштами не проводить погашення кредиту у строки, передбачені договором, його заборгованість становить 6500,00грн. - тіло кредиту, 11050,00грн. - за нарахованими процентами (а.с.8-9).

Відповідачем на виконання умов кредитного договору було здійснено два платежі: 10.12.2020 року — 1 000,00 грн., 30.12.2020 року — 500,00 грн., що відображені в даному розрахунку.

Суд вважає, що заборгованість за договором розрахована обґрунтовано.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Щодо права вимоги заборгованості за договорами Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача, суд зазначає наступне.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правової позиції ВС в постанові від 23.09.2015р. у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

В матеріалах справи наявні належні письмові докази відступлення права вимоги, які підтверджують послідовний перехід права грошової вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до позивача на підставі укладених договорів факторингу.

Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання.

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором у встановлений строк, чим допустив порушення умов договору та вимог чинного законодавства щодо обов`язковості виконання зобов`язань. Твердження відповідача про неврахування його платежів не знайшли свого підтвердження, оскільки здійснені ним оплати були належним чином зараховані в рахунок виконання зобов`язання та відображені в загальному розрахунку.

Відтак, заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 16 050,00 грн. є повністю обґрунтованою та правомірною.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 12.07.2017 (справа № 6-2458цс16), закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

За матеріалами справи, строк повернення кредиту за Договором № 223824403 від 01.10.2020 року спливав 21.10.2020 року. Разом з тим, судом встановлено, що відповідач здійснив часткові платежі на виконання договору 10.12.2020 року та 31.12.2020 року, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу або іншого обов`язку. Після здійснення відповідачем останнього платежу 31.12.2020 року перебіг позовної давності перервався (ст. 264 ЦК України) та розпочався заново з 01.01.2021 року.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року. У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року. Тобто, загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30.06.2023. В той же час, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частинки першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного сатану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, позивач звернувся до суду в межах визначеного законом строку, що виключає підстави для застосування наслідків ст. 267 ЦК України.

Суд не вбачає, підстав для відмови у позові у зв`язку із закінченням строків позовної давності, оскільки позовна заява подана в межах строку позовної давності.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач порушив умови Договору №223824403, ухиляється від подальшої сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 16050,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 81, 89, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №223824403 в розмірі 16 050,00гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.06.2026р.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ: 35625014, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Свірідова