Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №645/1555/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №645/1555/25 Головуючий 1 інстанції: Василенко О.Я.

Провадження №33/818/930/26 Доповідач: Люшня А.І.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Люшні А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Конюшенка І.П. на постанову Слобідського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2026 року,-

УСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду та встановлені судом першої інстанції обставини

Відповідно до постанови 03 березня 2025 року о 00-38 год. ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.9а Правил дорожнього руху України в м.Харкові по вулиці Каденюка, 14А керував транспортним засобом «KIA SORENTO», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою м.Харків, вул.Ахієзерів, 18а, у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №495.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Конюшенко І.П. просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про виклик працівників поліції та витребування доказів. Вказав, щов матеріалах справи відсутні докази на підтвердження руху транспортного засобу «KIA SORENTO», д.н.з. НОМЕР_1 та факту керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем.Зазначив, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу «KIA SORENTO», д.н.з. НОМЕР_1 ; не роз`яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП; склали протокол про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 . Наголосив, що відеозаписи є недопустимим доказом, оскільки вони небезперервні та не відображають цілісної картини події і обстановки. Вважає, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння.

Позиції учасників апеляційного провадження

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисник Конюшенко І.П., будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, а тому апеляційний розгляд відбувся за їх відсутності.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п.4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху Українипередбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 Правил дорожнього руху Українивстановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.9а ПДР України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.9а ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Доводи апеляційної скарги захисника Конюшенка І.П. про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження руху транспортного засобу «KIA SORENTO», д.н.з. НОМЕР_1 та факту керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем, є обґрунтованими.

Наданими відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції не зафіксовано рух транспортного засобу «KIA SORENTO», д.н.з. НОМЕР_1 та факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем, який знаходився в стоячому положенні біля буд.14А по вул.Каденюка в м.Харкові за місцнм проживання ОСОБА_1 (диск ЕПР1 261387 відеозапис video_2025-03-04_11-28-59, диск АЛ 2004 ЕПР1 261387 відеозапис export-1wl94).

Відповідно до наданих відеозаписів з місця події 03 березня 2025 року о 00-38 год. ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції, що керував транспортним засобом «KIA SORENTO», заявивши, що вдома посварився з дружиною і пішов ночувати в автомобіль (диск АЛ 2004 ЕПР1 261387 відеозапис export-1wl94 01 хв. 22 с.)

Згідно правової позиції, викладеної у п.38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Враховуючи наведене, матеріали справи не містять відомостей на підтвердження руху транспортного засобу та факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

За таких обставин, у працівників поліції не було підстав, передбачених ч.1 ст.266 КУпАП, для проведення ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу або в закладі охорони здоров`я.

Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Конюшенка І.П. задовольнити.

Постанову Слобідського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.І. Люшня