Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №208/10205/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5144/26 Справа № 208/10205/25 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Городничої В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна»

на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 22 січня 2026 року у складі судді Подкопаєвої І.А.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року ТОВ «Авентус Україна» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 21 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір №8404608 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 40000,00 грн. на строк 360 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 1% в день.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 40000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, надану відповідачем.

У свою чергу відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки не виконував, у зв`язку із чим допустив утворення заборгованості у розмірі 86328,00 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 39600,00 грн; суми прострочених платежів по процентам за період з 21 жовтня 2024 року по 17 березня 2025 року - 46728,00 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 22 січня 2026 року позов ТОВ "Авентус Україна" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Україна» заборгованість за договором № 8404608 про надання споживчого кредиту від 21 жовтня 2024 року у розмірі 63162,00 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 39600,00 грн., суми прострочених платежів по процентам за період з 21 жовтня 2024 року по 17 березня 2025 року - 23562,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту та процентів, оскільки боржник свого обов`язку з повернення грошових коштів не виконав. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виконав умови для застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,5 % в день, а тому вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою у розмірі 1 % в день за період з 21 листопада 2024 року по 17 березня 2025 року є незаконними та необґрунтованими.

Не погодившись з рішенням суду в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості по процентам та розподілу судових витрат, ТОВ «Авентус Україна» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що клієнт виконав умови для застосування знижки, у зв`язку з чим з дати укладення договору до 20 листопада 2024 року нарахування процентів здійснювалося за зниженою ставкою 0,50 % на день. Починаючи з 21 листопада 2024 року, у зв`язку із закінченням строку дії знижки, нарахування процентів здійснюється за стандартною договірною ставкою 1,00 % на день, визначеною п.п. 1.5.1 п. 1.5 кредитного договору. Суд першої інстанції помилково зазначив, що проценти за весь період дії договору мали нараховуватися за зниженою ставкою 0,50 %, фактично ототожнивши тимчасову акційну (умовну) знижку зі стандартною договірною ставкою.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині залишених без задоволення вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскарженій, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір №8404608 про надання споживчого кредиту, підписанийшляхом використання одноразового ідентифікатора С3873.

За умовами договору сума кредиту складає 40000,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, тип процентної ставки — фіксована, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 цього договору, знижена процентна ставка 0,5 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 20 листопад 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п.п. 1.3 - 1.5 розділу 1 договору).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кошти в розмірі 40000,00 грн., шляхом їх перерахування на картковий банківський рахунок клієнта, зазначений в договорі, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» за вих. № 20250514-264 від 14 травня 2025 року.

У свою чергу відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки не виконував, у зв`язку із чим допустив утворення заборгованості у розмірі 86328,00 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 39600,00 грн; суми прострочених платежів по процентам за період з 21 жовтня 2024 року по 17 березня 2025 року у розмірі 46728,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою у розмірі 1 % в день за період з 21 листопада 2024 року по 17 березня 2025 року є незаконними та необґрунтованими.

Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких висновків за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до п. 1.5.2. договору, знижена процентна ставка 0,50 % в день застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 20 листопада 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв?язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Суд першої інстанції повністю проігнорував часові межі дії зниженої процентної ставки 0,50%, здійснивши хибне тлумачення змісту п. 1.5.2 договору.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 17 листопада 2024 року сплатив кошти у розмірі 6000,00 грн, тобто виконав умову для застосування пільгової (зниженої) ставки та дійшов висновку, що знижена ставка має застосовуватися до заборгованості за весь період дії строку договору, проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні змісту правочину та порушенні норм матеріального права.

Тлумачення пункту 1.5.2 договору свідчить, що передбачена знижена ставка у розмірі 0,5 % в день є тимчасовою маркетинговою (акційною) умовою, дія якої обмежена в часі та прив`язана до графіку платежів.

Строк дії першого пільгового періоду за графіком платежів визначено саме до 20 листопада 2024 року.

Починаючи з 21 листопада 2024 року, у зв`язку із закінченням визначеного договором строку дії акційної знижки, нарахування процентів мало здійснюватися за стандартною договірною ставкою 1,00 % на день, яка чітко погоджена сторонами договору.

Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та помилково дійшов висновку про порушення позивачем умов договору, так як нарахування процентів за ставкою 1 % на день за вказаний період є правомірним та повністю відповідає умовам укладеного між сторонами правочину.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги викладене, слід стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Україна» пропорційно розміру задоволеного позову витрати зі сплати судового збору у розмірі 6161,00 грн., понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 377, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» - задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 22 січня 2026 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна»заборгованість за договором № 8404608 про надання споживчого кредиту від 21 жовтня 2024 року у розмірі 86328,00 грн., яка складається із: 39600,00 грн. - заборгованості за кредитом, 46728,00 грн. - заборгованості по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» витрати зі сплати судового збору у розмірі 6161,00грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 01 липня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

В.С. Городнича