Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №715/4420/25 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/4420/25

Провадження № 1-кп/715/95/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачена ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 1202562020003846 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , громадянка України, офіційно не працевлаштованої, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 за попередньою змовою із невстановленими особами, діючи умисно, вчинила злочин, пов`язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

На початку листопада 2025 року невстановлена особа, підшукала чоловіка призовного віку з числа громадян України, який бажав незаконно перетнути державний кордон України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця міста Павлоград Дніпропетровської області. При цьому невстановлена особа завчасно обумовила порядок незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_6 та узгодила із ним оплату за вказані незаконні послуги у розмірі 9000 доларів США.

В подальшому 25.11.2025 року, біля 15:00 години ОСОБА_4 , діючи до попередньо розробленого плану разом із невстановленими особами у відповідності до визначеного часу на автомобілі марки «Ford Transit» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 забрала з м. Чернівці громадянина ОСОБА_6 , де під час цього провела йому додатковий інструктаж щодо подальших дій з метою незаконного перетину державного кордону, зокрема, вказала вимкнути телефон, пригнутися в салоні автомобіля, щоб уникнути візуального виявлення та у разу зупинки працівниками поліції повідомити, що прямують до м. Сторожинець.

Цього ж дня о 16:30 год. під час руху в напрямку руху лінії державного кордону, з метою подальшого переправлення через державний кордон поза пунктом пропуску громадянина ОСОБА_6 на виїзді з селища Глибока Чернівецького району Чернівецької області обвинувачена ОСОБА_4 була затримана правоохоронними органами.

Таким чином ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 332 КК України, а саме сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, за кваліфікуючими ознаками: вчинене, за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочині не визнала та пояснила, що вона їхала в м. Чернівці, їй подзвонив незнайомий їй чоловік з невідомого номера, запитав чи вона не може підвезти людину з Чернівців до Сторожинця, на що вона погодилася. Вона поїхала до Чернівців через селище Глибока, забрала там свого сусіда ОСОБА_7 , який там навчався. З ним поїхала до Чернівців, на автостанції на вулиці ОСОБА_8 вона забрала незнайомця. Після чого вони троє поїхали до міста Сторожинець через селище Глибока, де ОСОБА_7 мав забрати сумку з речами. Вказала, що вони їхали не трасою, а іншою дорогою через ОСОБА_9 , так як вона її краще знає. У ОСОБА_10 їх зупинила поліція. При цьому вказала, що будь – яких вказівок своєму пасажиру ОСОБА_11 щодо вимкнення телефону, пригнутися в салоні автомобіля, щоб уникнути візуального виявлення та у разі зупинки працівниками поліції повідомити, що прямують до м. Сторожинець вона не давала. Також зазначила, що ні з ким про незаконне переправлення вона не домовлялася.

В судових дебатах обвинувачена ОСОБА_4 просила суд її суворо не карати, вказувала, що вона щиро розкаюється у вчиненому.

Заслухавши пояснення обвинуваченої, свідків, дослідивши докази по справі суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що 25.11.2025 року зареєстровано кримінальне провадження № 1202562020003846 за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що 25.11.2025 року біля 17 години працівниками 7 відділу 6 управління ДВКР СБ України, УСР НП України із працівниками НОМЕР_2 прикордонного загону в межах селища Глибока, було зупинено транспортний засіб марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мала намір переправити через державний кордон України поза межами пункту пропуску громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця міста Павлоград Дніпропетровської області, за грошову винагороду (витяг з ЄРДР а.с. 70-71).

Із протоколу огляду місця події від 25.11.2025 року встановлено, що в межах населеного пункту селища Глибока в напрямку села Просіка на автодорозі Т 06-07 знаходиться транспортний засіб марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 білого кольору, поруч з яким знаходиться ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , який повідомив, що громадянка ОСОБА_4 повинна була довезти його до місця перетину кордону. В ході огляду місця події було вилучено транспортний засіб «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мобільний телефон Xiomi Redmi 14C (а.с.74-79).

Постановою від 25.11.2025 року вилучений транспортний засіб марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 1202562020003846 (а.с.80-81).

Постановою від 25.11.2025 року вилучений мобільний телефон Xiomi Redmi 14C визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 1202562020003846 (а.с.83-84).

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.11.2025 року свідок ОСОБА_6 за наданими фото чотирьох осіб за зовнішніми ознаками впізнав особу під номером 2 – ОСОБА_4 , як особу яка на транспортному засобі марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 біля автовокзалу надала вказівку сісти до автомобіля, вимкнути мобільний телефон, лягти на сидіння та розпочала рух в напрямку державного кордону (а.с. 89-91).

Під час проведеного слідчого експерименту свідок ОСОБА_6 підтвердив свої покази при цьому вказав місце на території залізничного вокзалу в м. Чернівці, куди він прибув з метою подальшого перетину кордону поза пунктом пропуску. Вказав місце, де його із залізничного вокзалу на мотоциклі забрала особа на ім`я ОСОБА_12 . Також вказав на місце де він мешкав зі своєю сім`єю в м. Чернівці по вул. Толстого, 16А, по вул. П. Орлика та АДРЕСА_2 . Крім того, вказав на місце автовокзалу по вул. Садовій в м. Чернівці куди його привіз ОСОБА_12 та надав вказівку очікувати для подальших інструкцій. Відтворив маршрут руху на транспортному засобі марки «Ford Transit» під керуванням ОСОБА_4 з м. Чернівці, через с. Годилів до селища Глибока, в обїзд контрольно- пропускних пунктів, де було зупинено транспортний засіб марки «Ford Transit» під керуванням ОСОБА_4 працівниками прикордонної служби (а.с. 97-102).

Із протоколу огляду мобільного телефону марки «iPhone 14 Pro Max» від 25.11.2025 року встановлено, що в мобільному додатку «Telegram» наявна переписка з абонентом з нік - неймом Damir, який надавав ОСОБА_6 пособницьку допомогу під час спроби незаконного переправлення останнього через держаний кордон України.

Із відповіді на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій вбачається, що в ході виконання доручення працівниками управління стратегічних розслідувань в Чернівецькій області ДСР НП України було встановлено, що громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , 19.11.2025 року прибув до м. Чернівці залізничним транспортом.

У подальшому з залізничного вокзалу до готелю «Магнат», розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Толстого, 16, ОСОБА_13 разом із сім?єю був доставлений автомобілем марки «BMW 730», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_4 , який, у свою чергу, сприяв поселенню ОСОБА_15 до зазначеного готелю. Маршрут руху автомобіля «MW 730», д.н.3. НОМЕР_4 , згідно з базою ІПНП «Гарпун», додається. Разом із цим доставлення ОСОБА_15 з перону вокзалу до автомобіля «BMW 730», д.н.з. НОМЕР_3 , здійснив ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_5 .

25.11.2025 року ОСОБА_17 організовує автомобіль таксі та перевозить ОСОБА_15 до автовокзалу розташованого по вул. Садова в м. Чернівці де його вже чекала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька с. Банилів-Підгірний Чернівецького району на автомобілі марки «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно отриманої оперативної інформації ОСОБА_4 діяла за вказівкою ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , житель АДРЕСА_1 мала доставити ОСОБА_15 до прикордонного населеного пункту для подальшого незаконного переправлення останнього через державний кордон України поза межами пункту пропуску.

Для безперешкодного доставлення ОСОБА_15 до місця призначення ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 рухалась через с. Годилів, Великий Кучурів, с. Тисовець, с. Червона Діброва, таким чином здійснила об`їзд контрольно пропускних пунктів розташованих в межах населених пунктів Глибочок та с. Тарашани де в подальшому в с. Глибока була затримана.

Свідок ОСОБА_6 повідомив, що він мав намір виїхати до Німеччини. Знайшов номер телефону, через родичів близьких людей, які цим займаються. Вартість послуги варіювалася від 9 000 до 15 000 доларів США. Вказав, що він заплатив 6 000 доларів США в м. Дніпро, а 3000 доларів США віддав в м. Чернівці невідомому чоловіку, який прийшов у зазначене місце та час, впізнати він його не може.

Також пояснив, що чоловік з яким він спілкувався, сказав приїхати до м. Чернівців на початку листопада. 19.11.2025 року він разом із дружиною і дитиною потягом приїхав до м. Чернівці, його зустрів хлопець, він зв`язався з ним по Вотцап, зустрів його, у нього був мопед. Дружина і дитина пішли на вокзал, а його хлопець в обхід вокзалу повіз мопедом до нього. Потім приїхав чоловік середнього зросту з бородою на чорному БМВ, представився ОСОБА_19 . Згодом привезли дружину і дитину, після чого вони поїхали поселитися в готелі Магнат, який він знайшов сам, однак, там було холодно і вони переселилися до готелю ОСОБА_20 , про що він повідомив ОСОБА_19 . Жив у готелі з 19.11.25 по 23.11.25 року, після чого захотілося переїхати до іншого місця, про що повідомив ОСОБА_19 . ОСОБА_21 сказав, що потрібно купити речі для подорожі. Вони поїхали на базар, купили речі, повернулися до готелю.

25.11.2025 року ОСОБА_12 приїхав на таксі, потім вони замовили інше таксі і поїхали до автовокзалу. Він зателефонував ОСОБА_19 , який сказав, що його заберуть. Там було 2 білі буси, він підійшов, до нього вийшла жінка, відкрила двері білого Форда, нічого не говорила, він зайшов. Їхали 20-30 хвилин, він запитав чи йому потрібно вимкнути телефон, йому сказали, що потрібно увімкнути режим «польоту». Зазначив, що жінка йому нічого не казала, сказала, що йому все скажуть. По дорозі гучно грала музика. Водійка сказала йому, щоб він пригнувся, щоб не було його видно та вказала, що у випадку їх зупинки поліцією він має сказати, що їде в ОСОБА_22 . Згодом їх зупинила поліція. При цьому свідок зазначив, що кошти він їй не передавав, про оплату вона йому нічого не говорила.

Покази свідка ОСОБА_6 , які він надав в ході досудового розслідування під час допиту слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України, суд визнає належним та допустимим доказом, оскільки його допит проведено у відповідності із вимогами КПК, за участі обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника. При цьому суд зазначає, що вказані покази свідка були досліджені в судовому засіданні в ході розгляду кримінального провадження, так як у судові засідання явка останнього не була забезпечена, на виклики суду свідок не з`являвся, а постанову про його привід не було виконано.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні повідомив, що він працює на посаді старшого оперуповноваженого ДПС. У листопаді 2025 року вони проводили відпрацювання в селищі Глибока. Зупинили старенький бусик, за кермом якого перебувала ОСОБА_24 . У салоні автомобіля було ще двоє чоловіків. Пасажир з ОСОБА_25 у ході спілкування повідомив, що його везуть по організованій схемі переправлення, вартість послуг з незаконного перетину кордону складала 6,8 чи 8,6 тисяч доларів США, при цьому останній зазначив, що частину грошей він заплатив, кому саме він не знає. Вказав, що ОСОБА_26 нічого не пояснювала. Вони викликали 102, працювала слідча група.

Сторона обвинувачення на підставі вищевказаних письмових доказів обвинувачує ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, за кваліфікуючими ознаками: вчинені, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Суд, вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, діє в рамках пред`явленого обвинувачення.

Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.

Вирішуючи питання про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України суд виходить зі наступного.

Так, безпосереднім об`єктом злочину є - встановлений порядок перетинання державного кордону України.

З об`єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.

Незаконним переправленням через державний кордон України є у випадках, коли особи переправляються через державний кордон України:

1) будь-яким способом поза відповідними пунктами пропуску;

2) у пунктах пропуску, але без відповідних документів;

3) у пунктах пропуску, але за документами, які містять недостовірні відомості про особу;

4) у пунктах пропуску, але без дозволу відповідних органів влади.

Такі дії можуть бути вчинені у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповід-но до закону не підлягають кримінальній відповідальності.

Із суб`єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.

Сприяння незаконному переправленні особи через державний кордон України, в діях обвинуваченої ОСОБА_4 полягала у тому, що обвинувачена на автомобілі, що перебував у її користуванні перевозила ОСОБА_27 в сторону кордону, з метою його незаконного переправлення, при цьому рухаючись на автомобілі ОСОБА_4 дала вказівки ОСОБА_28 вимкнути телефон, пригнутися в салоні автомобіля, щоб уникнути візуального виявлення та у разу зупинки працівниками поліції повідомити, що прямують до м. Сторожинець.

При цьому таке сприяння відбулося за попередньою змовою з групою осіб, оскільки в ході судового розгляду справив встановлено, що ОСОБА_29 з ОСОБА_4 не домовлявся про його перевезення, а її дії були узгоджені з іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження та були спрямовані саме на незаконне переправлення останнього через державний кордон України.

Суд критично оцінює покази обвинуваченої ОСОБА_4 про те, що вона на прохання невідомої особи везла ОСОБА_29 з м. Чернівці до м. Сторожинець, що їй не було відомо про те, що останній має намір незаконно перетнути кордон, оскільки під час розгляду справи встановлено, що остання була обізнана куди та з якою метою вона перевозить свого пасажира, оскільки поїхала за маршрутом в об`їзд контрольно – пропускних пунктів, сказала вимкнути телефон та лягти на сидіння, а в разі зупинки дала вказівку сказати, що вони їдуть в м. Сторожинець.

На думку суду сприяння за попередньою змовою з групою осіб, яке інкримінується обвинуваченій ОСОБА_4 повністю доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків.

Так, покази свідка ОСОБА_29 повністю узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення, що були досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження, а відтак суд не має підстав не довіряти цим показам. Зокрема, суд зазначає, що із показів свідка ОСОБА_29 встановлено, що до організації його незаконного переправлення через державний кордон було задіяно кілька осіб, дії яких були узгоджені та спрямовані на досягнення єдиного умислу на переправлення його через державний кордон поза пунктами пропуску. При цьому, він нічого не домовлявся із обвинуваченою, а приїхавши на місце на автовокзалі, вона його зустріла, сказала сісти до автомобіля та поїхала в сторону державного кордону, оминаючи контрольно – пропускні пункти, по дорозі сказала вимкнути телефон та прилягти на сидіння. Тобто її дії були наперед погоджено із іншими учасниками незаконного перетину.

З огляду на вказане суд вважає, що посилання сторони захисту про те, що будь – якої домовленості з іншими особами з боку обвинуваченої є безпідставними.

Разом з тим, в ході розгляду справи із показів свідків та інших досліджених у ході судового слідства матеріалів кримінального провадження не підтверджено наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_4 корисливого мотиву за сприяння у переправленні особи через державний кордон України, оскільки не доводять отримання самою обвинуваченою будь-яких коштів, матеріальних благ або іншої користі за вчинення протиправних дій, або отримання нею матеріальних благ або користі у майбутньому.

Зокрема, із показів свідка ОСОБА_29 вбачається, що він заплатив 6 000 доларів США в м. Дніпро, а 3000 доларів США віддав в м. Чернівці невідомому чоловіку, який прийшов у зазначене місце. При цьому свідок ОСОБА_29 у своїх показах вказував про те, що кошти обвинуваченій не надавав, розмов про будь – які кошти у них не було.

Відповідно до ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 3 статті 370 КПК України та частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Приписами статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно ч.2 та ч.4 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

За змістом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі 366/3050/16-к, згідно із ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та за умови, що такі дії особи охоплюються обсягом висунутого їй обвинувачення.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Принцип змагальності є наскрізним, і він не вичерпується реалізацією положень ст.290 КПК України. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду, саме суд, у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує безпосереднє дотримання принципу змагальності (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №13-43кс19).

Отже, виходячи із встановлених обставин справи, враховуючи вимоги вищевказаного законодавства, суд приходить до висновку, що така кваліфікуюча ознака в діях обвинуваченої ОСОБА_4 , як «вчинення злочину з корисливих мотивів» не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим дії обвинуваченої слід перекваліфікувати із ч. 3 ст. 332 КК України на ч. 2 ст. 332 КК України.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; особу винної, яка раніше не судима, неодружена, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, психічними розладами не страждає, має на утриманні троє неповнолітніх дітей ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні.

Таким чином, враховуючи обставини правопорушення та особу обвинуваченої ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне призначити їй покарання в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 332 КК України, пов`язане з позбавлення волі, а також з позбавленням права займатись певною діяльністю на визначений строк.

Разом з тим, суд вважає, що є достатні підстави для застосування ст.79 КК України та звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки переконаний, що її виправлення можливе без реального відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, протягом якого обвинувачена буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.

Процесуальні витрати відсутні, питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезенням громадян у прикордонних районах Чернівецької області строком на 3 роки.

На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речовий доказ: мобільний телефон марки Xiomi Redmi, IMEI 1,2: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , з мобільним номером телефону НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_4 та переданий на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №5 (селище Глибока) по вул. 10-ї Річниці Незалежності, 9, селище Глибока Чернівецького району Чернівецької області, повернути останній.

Речовий доказ: транспортний засіб марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, VIN НОМЕР_8 , що переданий на зберігання ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , мешканці АДРЕСА_1 , залишити останній, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27.11.2025 року.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Суддя: