Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №632/368/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/368/26

провадження № 1-кп/632/131/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого – ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Первомайський Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину – 2023 року народження, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, за наступних обставин.

Так, 03 січня 2026 року близько 23 години 30 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився у громадському місці - на ділянці дороги поблизу кафе Лофт-бар «Гусь», що розташоване за адресою: Харківська область, Лозівський район, місто Златопіль, вулиця Ринкова, 36, де після закінчення роботи зазначеного закладу, у присутності сторонніх осіб, серед яких перебував ОСОБА_6 , відбувалась бійка між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому ОСОБА_6 , який не був учасником конфлікту, підійшов до вказаних осіб для припинення бійки між ними.

За цих обставин, без будь-якого приводу, у ОСОБА_5 раптово виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на вчинення грубого порушення громадського порядку, поєднаного зі спричиненням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій кримінальний протиправний намір ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що він перебуває у публічному місці та що його дії сприймаються оточуючими як хуліганські, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою грубого порушення громадського порядку, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, усвідомлюючи протиправність свого задуму, безпричинно, з хуліганських спонукань, без будь-якого приводу з боку ОСОБА_6 , який не перебував із ним у конфлікті та не вчиняв щодо нього жодних протиправних дій, став на його шляху та умисно завдав один цілеспрямований удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови потерпілого. Від отриманого удару ОСОБА_6 втратив свідомість та впав на мерзлу поверхню асфальтованої дороги.

Після цього ОСОБА_5 голосно вигукнув: «Так буде з кожним, хто буде намагатись втрутитись», чим публічно продемонстрував зневагу до загальноприйнятих норм поведінки, тобто публічно висловив погрозу невизначеному колу осіб та продемонстрував зухвале протиставлення себе суспільству.

Внаслідок кримінальних протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні легкі тілесні ушкодження – садна голови в ділянці правої скроні та синець в ділянці лівої скроні, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я – гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку.

ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, визнав повністю, про обставини скоєного дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеному в описовій частині вироку.

При цьому обвинувачений підтвердив, що дійсно 03 січня 2026 року близько 23 години 30 хв., він, вживши алкогольних напоїв, перебував поблизу кафе Лофт-бар «Гусь», розташованого у місті Златопіль Лозівського району Харківської області, вулиця Ринкова, 36, де також перебував ОСОБА_6 . У зазначеному місці між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відбулася бійка, яку намагався припинити ОСОБА_6 .

За цих обставин він, обвинувачений, усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, безпричинно, без будь-якого приводу з боку ОСОБА_6 , у тому числі з метою приниження останнього, умисно завдав потерпілому один удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови, від чого ОСОБА_6 втратив свідомість та впав.

Після цього він у присутності сторонніх осіб голосно вигукнув: «Так буде з кожним, хто буде намагатись втрутитись».

Таким чином вчинив хуліганські дії, у тому числі щодо потерпілого ОСОБА_6 , під час яких заподіяв останньому фізичну шкоду.

В подальшому з місця події поїхав, продовжив відпочивати та вживати алкогольні напої.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють їх зміст, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують останнього.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у повному обсязі висунутого обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Дослідивши дані про особу ОСОБА_5 , суд встановив, що він на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, в силу ст. 89 КК України хоча і не судимий, однак раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття обвинуваченого, а також те, що він має на утриманні малолітню дитину – 2023 року народження.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує, що згідно із ст. 12 КК України він вчинив кримінальний проступок, сукупність всіх обставин, які характеризують кримінальне протиправне діяння, обставини, які пом`якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання, дані про особу обвинуваченого, що наведені вище.

Разом із цим, визначаючи вид та розмір покарання суд також виходить з того, що обвинувачений вчинивши кримінальний проступок, до кримінальної відповідальності притягується вже втретє.

З урахуванням викладеного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи, даних, які характеризують обвинуваченого та наслідків, що настали, суд доходить висновку, що справедливим покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження нових кримінальних правопорушень, є покарання у виді обмеження волі, передбачене санкцією ч. 1 ст. 296 КК України, яке йому належить відбувати реально.

На переконання суду викладені обставини у сукупності та наведені мотиви свідчать про те, що призначення ОСОБА_5 іншого виду або розміру покарання або із застосуванням положень ст. ст. 69, 75 КК України буде явно м`яким і не буде сприяти його виправленню та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не застосовувався.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня прибуття і постановки ОСОБА_5 на облік у виправному центрі.

Речові докази: носії інформації із відеозаписами, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його законний представник та захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1