Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №638/14741/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14741/26

Провадження № 1-кп/638/1913/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі судді:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12026226240000313 від 29 травня 2026 року з обвинувальним актом щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, українки, офіційно не працевлаштованої, із середньою освітою, незаміжньої, яка має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 2015 р.н., ОСОБА_5 , 2021 р.н., ОСОБА_6 , 2024 р.н., не є особою з інвалідністю, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 5 років,

- вироком Київського районного суду міста Харкова від 22.07.2025 за ч. 3 ст. 389 КК України - на підставі ч. 1 ст. 74 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення їй покарання, передбаченого санкцією цієї статті,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

в с т а н о в и в:

16 червня 2025 року до Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації в Харківській області з Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації в Харківській області надійшла для виконання за територіальністю особова справа відносно громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18 червня 2025 року ОСОБА_3 прибула до уповноваженого органу з питань пробації, де їй був роз`яснений порядок та умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду та наслідки за невиконання обов`язків, покладених на неї судом, про що остання надала підписку. З метою реалізації всебічного контролю над поведінкою ОСОБА_3 постановою про встановлення днів явки на реєстрацію засудженій було встановлено день явки на реєстрацію, а саме: перший та другий вівторок кожного місяця, про що остання була ознайомлена під підпис.

Однак, незважаючи на проведену бесіду щодо роз`яснення порядку та умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду, засуджена 03.03.2026 року не прибула на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації без поважних причин. За таких обставин, 10.03.2026 року Шевченківським районним відділом філії Державної «Центр пробації» в Харківській області, на підставі ст. 49-3 КВК України засудженій було винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 389 КК України, та повторно роз`яснений порядок та умови відбування покарання, наголошено на необхідності дотримуватися встановлених судом обов`язків.

Проте, незважаючи на проведену профілактичну бесіду із засудженою, ОСОБА_3 , нехтуючи обов`язками встановленими вироком суду, знову допустила порушення умов та порядку відбування покарання, систематично не з`являлася на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації у визначений для реєстрації день, а саме: 07.04.2026 року, 14.04.2026 року, 05.05.2026 року, 12.05.2026 року, а також змінила місце проживання не повідомивши уповноважений орган з питань пробації.

Надалі, 22.05.2025 року ОСОБА_3 прибула до уповноваженого органу з питань пробації та повідомила, що не мала поважних причин не прибуття на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації 07.04.2026 року, 14.04.2026 року, 05.05.2026 року, 12.05.2026 року, за що цього ж дня Шевченківським районним відділом філії Державної «Центр пробації» в Харківській області, засудженій було повторно винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності, та повторно роз`яснений порядок та умови відбування покарання, наголошено на необхідності дотримуватися встановлених судом обов`язків.

Однак, ОСОБА_3 ігноруючи вирок суду, діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, без поважних причин не з`явилася для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації для відбування покарання, яке призначено «06» грудня 2024 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова, та не прибула 03.03.2026, 07.04.2026, 14.04.2026, 05.05.2026, 12.05.2025 до Шевченківського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області, чим здійснила ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинила кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч. 3 ст. 389 КК України, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Судом встановлено, що відповідно до положень частини другої статті 302 КПК України обвинуваченій ОСОБА_3 прокурором роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, та ОСОБА_3 подала заяву про роз`яснення їй вказаних положень та надання добровільної згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

При цьому до обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченої ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_7 , відповідно до якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, згодна зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні

Враховуючи викладене, підстав для призначення розгляду у судовому засіданні цього обвинувального акту, відповідно до частини третьої статті 382 КПК України, суд не встановив, у зв`язку з чим суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень частини другої статті 382 КПК України.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, доходить висновку, що вина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доведена поза розумним сумнівом, на підставі чого суд кваліфікує її дії за ч. 3 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Дослідженням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше судима, інвалідності не має, незаміжня, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2015 р.н., ОСОБА_5 , 2021 р.н., ОСОБА_6 , 2024 р.н.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 389 КК України, є кримінальним проступком.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття.

Обставиною, яка згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання, є рецидив кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченої, наявність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставин.

Відповідно до приписів частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до абз. 1 п. 1 абз. 7 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами покарання»(із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому, санкцією частини 3 статті 389 КК України, передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років..

Так, відповідно до вимог частини третьої статті 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абзаці 7 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання»(із змінами станом на 6 листопада 2009 року) суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст.7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_3 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2015 р.н., ОСОБА_5 , 2021 р.н., ОСОБА_6 , 2024 р.н., а відтак жінкою, яка має дитину віком до 14 років, тому відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України їй не може бути призначено покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України. Водночас, санкція ч. 3 ст. 389 КК України не містить альтернативних видів покарання.

Оскільки, судом не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до неї застосований як до жінки, що має дитину віком до 14 років, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 389 КК України на підставі ч. 1 ст. 74 КК України, у зв`язку з неможливістю призначення їй покарання відповідно до Кримінального кодексу України.

Суд враховує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджена вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 5 років, покарання за цим вироком не відбуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Оскільки покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України не може бути застосовано та ОСОБА_3 звільняється від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у суду відсутні підстави для призначення їй покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України.

З огляду на вищевикладене, цей вирок та вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 року слід виконувати самостійно.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувався.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. 5, 349, 373-374, 381-382 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, на підставі ч. 1 ст. 74 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення їй покарання, передбаченого санкцією цієї статті.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2024 року виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом тридцяти діб з дня отримання копії вироку особою, яка його оскаржує, за винятком підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1