Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №348/1628/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1628/26

Провадження № 3/348/366/26

01 липня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Бурдун Т.А., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із Надвірнянського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, офіційно не працевлаштованого, на якого протягом року не накладали адміністративне стягнення,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Надвірнянського районного суду надійшли матеріали від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739371 від 02.06.2026 вбачається, що 26.05.2026 близько 14:15 год. в м. Надвірна вул. Чорновола, біля ліцею № 1, вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягало у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на словах, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що потерпілій він не погрожував, він просто хотів поспілкуватися з дитиною. Однак ОСОБА_2 з дитиною спілкуватися не дозволила, заблокувала його номер, та образила його нецензурною лайкою, тим самим його спровокувала. У відповідь він не стримався і теж висловився нецензурно. Фізичною розправою він не погрожував та не чіпав її. Просить врахувати, що він є учасником бойових дій, має тяжке поранення, з приводу чого проходить реабілітацію. На теперішній час колишня дружина виїхала за кордон, він з нею не спілкується.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання судом була повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно з ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Так, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суду були надані такі докази:

- протокол серії ВАД №739371 від 02.06.2026 року про адміністративне правопорушення (а.с.1);

- витяг з бази «Армор», з якого вбачається що 02.06.2026 стосовно ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.2-5);

- заяву потерпілої ОСОБА_2 від 26.05.2026, в якій вона просить вжити заходів щодо її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який погрожував їй словесною та фізичною розправою (а.с.6);

- письмові пояснення ОСОБА_2 вд 26.05.2026, з яких вбачається, 26.05.2026 її колишній чоловік кричав у спину та ображав, зловив за волосся. Раніше він просив їсти та гроші на допомогу, після чого вона його заблокувала, так як не бажає з ним спілкуватися (а.с.7);.

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 0206.2026, з яких вбачається, що 26.05.2026у нього виник конфлікт з колишньою дружиною через те, що вона образила його нецензурною лайкою, він не втримався та образив її у відповідь, так як є ветераном війни, після чого пішов додому (а.с. 8);

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надав суду копію посвідчення серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та копію довідки в/ч НОМЕР_2 від 25.08.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до такого висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КупАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів на підтвердження його вини у вчиненні правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №739371 від 02.06.2026, ОСОБА_1 в м. Надвірна вул. Чорновола, біля ліцею № 1, вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї, яке полягало у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на словах, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.п. 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

При цьому дослідженими доказами у справі не підтверджено належним чином вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №739371 від 02.06.2026.

Так у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що складений відносно ОСОБА_1 , нечітко викладено об`єктивна сторона правопорушення. Зокрема вказано, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою та погрозою фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. При цьому, у судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження таких обставин. Навпаки, з наданих доказів вбачаються ознаки взаємного висловлювання нецензурною лайкою.

Таким чином, фабула адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до КУпАП та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами № 3733-IX від 22.05.2024.

При цьому встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП.

Крім того саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному (психологічному) здоров`ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди фізичному та психічному здоров`ю особи.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 з дитиною спілкуватися не дозволяла, заблокувала його номер, та образила його нецензурною лайкою, тим самим його спровокувала. Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася та зазначених обставин не спростувала.

Тому сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Під час розгляду справи переконливих доводів, які б безумовно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, при розгляді справи не було здобуто.

Суддя відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище наведене суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не підтверджена належними до об`єктивними доказами по справі. Тому провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 23, 33, 40-1, ч.3 ст. 173-2, 283, 284, 247 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.А.Бурдун