Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №594/792/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/792/26Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.

Провадження № 33/817/386/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Когута О.В. на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 15 травня 2026 року о 15 год. 17 хв. ОСОБА_1 вулиця Т20-02 Тернопіль-Жванець, 144 км+100 м водій гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився, а забажав проїхати в найближчий медичний заклад, а саме КНП «Борщівська міська лікарня» для проходження огляду за допомогою газоаналізатора Алкофор 307, результат огляду позитивний 2,37% проміле, що підтверджується висновком лікаря №5 від 15.05.2026, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана постанова не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, суперечить вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає до скасування.

Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги те, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Посилаючись на приписи Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція), стверджує про порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Зокрема вказує, що у висновку № 5 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. На адвокатський запит отримано копію акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 5 щодо ОСОБА_1 . У рядку 18 вказаного акту взагалі відсутні будь-які дані про те, що для огляду ОСОБА_1 використовувався технічний засіб, яка його назва, який його номер, дата його останньої повірки, в якій годині проводився огляд і які результати такого огляду.

Зазначає, що в акті відсутні будь-які записи про те, що було проведено повторний огляд ОСОБА_1 через 20 хвилин та який результат такого огляду. Водночас із дослідженого відеозапису вбачається, що повторний огляд через 20 хвилин взагалі не проводився.

На переконання апелянта, будь-які підстави внесення лікарем даних у висновок про те, що він перебуваю в стані алкогольного сп`яніння відсутні, так як такий висновок є похідним від акту, а в акті дані про застосування технічного засобу та його перший результат і результат через 20 хвилин – відсутні.

Вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що відповідно до висновку № 5 точна година його огляду 15 травня 2026 о 16:10 год., тоді як час складення самого висновку зазначено як 16:8 год. 2026 року без зазначення дня та місяця, що, на думку апелянта, свідчить що висновок складено ще до початку огляду і без проведення повторно огляду.

Також зазначає, що відповідно до акту медичного огляду №5 такий заповнений 15.05.2026 р. о 16 год. 10 хв., а відповідно до рядка 6 цього акту огляд проводився 13.05.2026 р. о 16 год. 10 хв..

Апелянт вважає, що відповідно до п.21 розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними, а тому вказані документи також не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі.

Просить скасувати постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В судове засідання апелянт - особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 та його захисник адвокат Когут О.В., які належним чином повідомлялися апеляційним судом про дату, час та місце огляду справи, не з`явилися.

Разом з тим, в апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 повідомив суд про можливість розгляду справи без його участі.

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №666734 від 15 травня 2026, 15 травня 2026 року о 15 год. 17 хв. ОСОБА_1 вулиця Т20-02 Тернопіль-Жванець, 144 км+100 м водій гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився, а забажав проїхати в найближчий медичний заклад, а саме КНП «Борщівська міська лікарня» для проходження огляду за допомогою газоаналізатора Алкофор 307, результат огляду позитивний 2,37% проміле, що підтверджується висновком лікаря №5 від 15.05.2026, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Зі змістом протоколів ОСОБА_1 був ознайомлений, хоча від підпису відмовився.

Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції та відеореєстратора зі службового автомобіля поліцейського.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором зі службового автомобіля поліцейського встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом марки ЗАЗ-110307 номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював рух з маневруванням на дорозі, що стало підставою для зупинки. Разом з тим, із відеозапису встановлено, що під час зупинки водій не увімкнув покажчик повороту та не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію. Поліцейські повідомили ОСОБА_1 про причину зупинки, окрім того вказали, що останній керував автомобілем не пристебнувши пасок безпеки, чим порушив ПДР та відповідно за ч.5 ст. 121 КУпАП було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу працівниками поліції є непереконливі, оскільки досліджені судом матеріали провадження підтверджують наявність у працівників поліції, за обставин відображених у матеріалах справи, підстав для перевірки водія транспортного засобу ОСОБА_1 ..

Керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи були у поліцейських підстави зупиняти транспортний засіб. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не має підстав вважати, що працівники поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , діяли без достатніх на це підстав, як про це зазначено в апеляційній скарзі.

Також, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу, під час спілкування з ОСОБА_1 , патрульні поліцейські встановили, що від нього чути запах алкоголю з порожнини рота, і запропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що водій відмовився. Після цього, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, на що він погодився.

Огляд проводився у найближчому медичному закладі КНП «Борщівська міська лікарня». ОСОБА_1 продував у газоаналізатор в присутності лікаря, медичних працівників та працівників поліції декілька разів, однак через наявний у нього стан алкогольного сп`яніння не міг виконати видих належним чином, у зв`язку з чим, за результатами останньої спроби було зафіксовано показник 2,37 проміле. Крім того, під час медичного огляду ОСОБА_3 , лікарем було виявлено та зафіксовано інші клінічні ознаки алкогольного сп`яніння, що виражалися у не чіткості розмови, зниженні уваги та швидкості реакції, поводив себе не зовсім адекватно, що також підтверджується матеріалами відеофіксації.

Тому, відсутність в матеріалах справи відомостей про повторне через двадцять хвилин після первинного результату проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , що суд пов`язує перш за все з неможливістю ним виконати вказану процедуру через наявний у нього яскраво виражений стан алкогольного сп`яніння та порушену координацію рухів, не може свідчити про проведення його огляду з порушенням положень ст.266 КУпАП та вимог Інструкція.

За результатами огляду водія, лікарем закладу охорони здоров`я було складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 5, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вказаний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, який засвідчений підписом та печаткою лікаря, є офіційним доказом на підтвердження перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння на час проведення його огляду в закладі охорони здоров`я.

Також апеляційний суд звертає увагу, що висновок лікаря про стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 базується на його оцінці проведеного обстеження особи, яке включає в себе не лише тестування за допомогою технічних засобів, а й на підставі проведених досліджень, яким є поведінки обстежуваної особи, її мовна здатність, вегето-судинні реакції, рухова сфера, точність рухів.

Виходячи з цього, огляд та проведені обстеження в медичному закладі давали підстави лікарю зробити остаточний висновок про стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 .

Жодних зауважень щодо результатів медичного огляду від ОСОБА_1 не надходило. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово повідомляв, що напередодні вживав алкогольні напої.

З приводу часових розбіжностей в акті та висновку щодо результатів огляду ОСОБА_1 , на які вказує апелянт, суд апеляційної інстанції оцінює їх в сукупності з усіма доказами по справі та доходить висновку про те, що такі розбіжності є описками лікаря, які не можуть поставити під сумнів точність висновку про стан сп`яніння ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.

З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_4 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація її дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 р відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя