Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №335/2203/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/2203/26

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/756/26Головуючий у 1-й інстанції Алєксєєнко А.Б.

Єдиний унікальний №335/2203/26Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.1 ст.172-6 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі прокурора Фоміної Г.В., захисника Єренка Д.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Приладишевої Наталії Геннадіївни на постанову судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 30 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 після звільнення з посади слідчого СВ ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, будучи згідно з п.п.«3» п.1 ч.1 ст.3, ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування та примітки до ст.172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.172-6 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

В апеляційній скарзі захисник Приладишева Н.Г. просила скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

Свої вимоги мотивувала тим, що станом на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення постанови сплинув встановлений законом накладення адміністративного стягнення, що є підставою для закриття провадження у справі.

Захисник вказує, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 був зобов`язаний подати відповідну декларацію після звільнення. Кінцевим терміном подання декларації є 31.01.2024 року. Захисник зазначає, що ОСОБА_1 фактично порушував вимоги закону шляхом бездіяльності (неподання декларації) починаючи з 01.02.2024 року, тобто з наступного дня після граничної дати подання щорічних декларацій за 2021 рік. Водночас моментом виявлення даного правопорушення є виключно 31.07.2025 року, оскільки саме цього дня НАЗК було встановлено факт неподання ОСОБА_1 декларації та направлено останньому відповідне повідомлення.

При цьому факт подання ОСОБА_1 декларації 09.08.2025 року припиняє стан бездіяльності, але жодним чином не переносить дату виявлення адміністративного правопорушення компетентним органом на більш пізній термін.

До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 і його захисник Приладишева Н.Г. не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, за допомогою SMS-повідомлення; захисника Приладишеву Н.Г. повідомлено шляхом доставлення повістки в електронному вигляді до електронного кабінету в системі «Електронний суд», за допомогою якого нею було подано апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 і його захисника Приладишевої Н.Г не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності в судовому засіданні. Крім того, інтереси ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови представлено іншим захисником, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши захисника Єренка Д.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП адміністративного правопорушення в апеляційній скарзі не оспорюється, вимоги щодо скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу інкримінованого останньому адміністративного правопорушення апелянтом не заявляється. Натомість захисник в апеляційній скарзі наполягала на скасуванні оскаржуваної постанови судді та закритті провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення.

Перевіряючи аргументи сторони захисту щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі за п.7 ст.247 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи передбачених ст.38 КУпАП строків.

Згідно із положеннями ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.ч.3 - 8 цієї статті КУпАП.

Триваюче адміністративне правопорушення - це правопорушення, що пов`язане з тривалим, неперервним невиконанням передбачених законом обов`язків. Дане правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила певні дії або допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії (бездіяльність) безперервно порушують закон протягом певного часу. При цьому такий стан може продовжуватися значний час, протягом якого особа безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на неї обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Зі встановлених судом фактичних обставин вбачається, що ОСОБА_1 після звільнення з посади слідчого СВ ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, будучи згідно з п.п.«3» п.1 ч.1 ст.3, ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування та примітки до ст.172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (після звільнення). При цьому датою виявлення складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 є саме дата складання протоколу про адміністративне правопорушення - 25.02.2026 року.

Суд апеляційної інстанції зважає на те, що у даному випадку поставлене у провину ОСОБА_1 адміністративне правопорушення носить характер триваючого і вказані обставини ніким не оспорюються. За загальним правилом триваюче адміністративне правопорушення вважається виявленим компетентним органом лише після встановлення всіх елементів його складу.

При цьому для наявності підстав стверджувати, що особа вчинила правопорушення, уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган зобов`язаний провести перевірку та з`ясувати ряд обставин, виклавши результати такої перевірки у відповідному рішенні, яким за обставин даної справи є протокол про адміністративне правопорушення №47-01/41/26 від 25.02.2026 року. Відтак, строки накладення адміністративного стягнення розпочинають свій перебіг з дня виявлення такого правопорушення, тобто саме з 25.02.2026 року.

Апеляційний суд відзначає, що запропонований апелянтом порядок обрахування передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП строку не є релевантним, оскільки обидві обставини, на які посилається апелянт, як на початок відліку передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП строку, не є такими, що зафіксовані у відповідному рішенні суб`єкта владних повноважень. Крім того, безпосередньо лише настання таких обставин автоматично не породжує обов`язкових юридичних наслідків.

Слід відмітити, що аналогічні доводи стороною захисту було заявлено у клопотанні захисника Єренка Д.В. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, поданому до суду першої інстанції.

Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, який надаючи юридичну оцінку заявленому клопотанню сторони захисту, правильно визначився з тим, що строки накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП адміністративного правопорушення дотримано, навівши обґрунтовані мотиви в основі такого твердження.

З матеріалів справи дійсно вбачається, що адміністративне правопорушення було виявлено 25.02.2026 року, а адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено судом першої інстанції 30.03.2026 року, тобто в межах передбаченого ст.38 КУпАП строку.

Відтак, на переконання апеляційного суду, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами визначеного ч.2 ст.38 КУпАП строку. Аргументи апеляційної скарги захисника Приладишевої Н.Г. протилежного змісту не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладені обставини, а також з огляду на положення ч.7 ст.294 КУпАП, наведені в апеляційній скарзі захисника Приладишевої Н.Г. доводи не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, для скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Приладишевої Наталії Геннадіївни залишити без задоволення.

Постанову судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 30 березня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар