Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №333/4219/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 01.07.2026 Справа № 333/4219/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/4219/25 Головуючий у 1-й інстанції: Піх Ю.Р.

Провадження № 22-ц/807/1530/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Хомутова Григорія Володимировича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу .

В обґрунтування позову зазначено про те, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності і користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є побутовими споживачами послуг із розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та є власниками вказаного нерухомого майна за цією адресою, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

09.01.2018 року представниками АТ «Запоріжгаз» при проведенні перевірки відключеного стану системи газопостачання помешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що газопостачання до помешкання відповідача несанкціоновано поновлено після його припинення 14 квітня 2017 року (Акт про припинення (обмеження) розподілу природного газу від 14.04.2017 року).

За результатами вказаної перевірки працівниками АТ «Запоріжгаз» було складено акт про порушення №0600259493 від 09.01.2018 року з відміткою: «несанкціоноване відновлення газоспоживання». Акт у порядку визначеному Кодексом ГРМ підписано працівником АТ «Запоріжгаз» та представником органу місцевого самоврядування без зауважень, споживач від підпису відмовився. Копію акту про порушення було надіслано з супровідним листом № Zp02.1-Сл-526-0118 від 11.01.2018 року на адресу споживача.

Факт виявленого вище порушення підтверджується зміною показів приладу обліку газу, а саме: в Акт про припинення (обмеження) газопостачання від 14.04.2017 року зафіксовані покази ЗВТ 18030 м.куб, а в акті про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 року зафіксовані покази ЗВТ 18782 м.куб. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

За фактом несанкціонованого відновлення газоспоживання відповідачем, комісією АТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення було прийнято рішення, яким акт про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 року за фактом несанкціонованого відновлення газоспоживання задоволено повністю, що відображено у протоколі № 203 від 31.01.2018 року. Споживач на комісії був відсутній. Про дату та час проведення був проінформований, так як дана інформація вказана в пункті 8 Акту про порушення, а також в листі від 11.01.2018 року.

Відповідно до п. 12. Глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправлення разом із супровідним листом, що оформлюється в довільній формі.

На підставі вказаної правової норми, АТ «Запоріжгаз» надіслав відповідачу цегельник Н.О. супровідний лист № Zр03.2-Сл-4470-0418 від 03.04.2018 року з додатками: Акт-розрахунок не облікованого об`єму природного газу і його вартості та рахунок на оплату не облікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу та його вартості, з пропозицією погашення вартості не облікованого об`єму природного газу у сумі 44805.97 грн. протягом 10 днів з дати отримання цього рахунку. Лист було повернуто за закінченням терміну зберігання 07.05.2018 року.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів вартість донарахованого необлікованого об`єму природного газу у сумі 44805,97 грн та судовий збір.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» вартість донарахованого необлікованого об`єму природного газу на користь АТ "Запоріжгаз" у сумі 44805,97 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» витрати на оплату судового збору у сумі 3 028 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині задоволення пред`явлених вимог до ОСОБА_1 , остання в особі представника - адвоката Хомутова Григорія Володимировича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року в частині задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжгаз» вартості донарахованого не облікованого об`єму природного газу та витрат на оплату судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні пред`явлених до ОСОБА_1 позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не є споживачем або несанкціонованим споживачем природного газу за змістом тих нормативно-правових актів, що наведені в рішенні суду, а також ОСОБА_1 не вчиняла жодних несанкціонованих дій, які б давали право позивачу пред`являти до неї заявлені вимоги. ОСОБА_1 не споживала і не споживає газ за вказаною адресою, вона не укладала із позивачем жодних договорів, не має особового рахунку і, відповідно, ніколи не сплачувала за газ і послуги з його доставки (розподілу). Вимоги до неї обґрунтовані лише тією обставиною, що належне їй на праві власності приміщення зареєстроване за однією адресою із приміщенням, належним іншій особі – ОСОБА_2 , щодо якої і було складено акт про несанкціоноване відновлення газопостачання. За відсутності опису способу несанкціонованого відновлення газоспоживання ОСОБА_2 , посилання позивача на це (порушення) є припущенням. При цьому нелогічним і малоймовірним є «несанкціоноване» відновлення газоспоживання, яке призвело до збільшення показників спожитого газу на лічильнику без ознак втручання в роботу газорозподільної системи. Під час розгляду цієї цивільної справи ОСОБА_1 надала суду першої інстанції окрім вказаних вище документів у т.ч. складений Запорізькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» Акт від 05.03.2026 року про те, що у належній їй частині будинку відсутній газопровід та газові прилади. У поєднанні із фактом відсутності документальних підтверджень самовільного втручання ОСОБА_1 у роботу газорозподільної системи, цей доказ підтверджує факт безпідставності пред`явлених до неї вимог, адже, знову ж таки, у належному їй приміщенні вона не споживала та і не могла споживати газ.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу АТ «Запоріжгаз» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 44 805,97 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Запорізький апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 , в іншій частині рішення не оскаржується та не переглядається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 14 квітня 2017 року позивачем було складено акт про припинення (обмеження) розполілу природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , співласниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 09.01.2018 року представниками АТ «Запоріжгаз» при проведенні перевірки встановлено, що газопостачання до зазначеного житлового будинку несанкціоновано поновлено після його припинення 14 квітня 2017 року, про що було складено акт про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 року. Факт виявленого порушення підтверджується зміною показів приладу обліку газу. Комісією з розгляду актів про порушення було прийнято рішення, яким акт про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 року за фактом несанкціонованого відновлення був задоволений, обсяг не облікованого ( донарахованого) об`єму природного газу становить 44805, 97 грн. Відповідачі, як споживачі природного газу, несуть відповідальність за збереження і цілісність вузла обліку природного газу (ВОГ), навіть у тому разі, якщо несанкціоновані заходи, здійснені не споживачем, а іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу. Обов`язок про належне прийняття в експлуатацію та у власність частки житлового будинку покладено на покупця, який несе солідарну відповідальність разом з іншими співвласниками за належне утримання будинку. Обґрунтованих заперечень щодо розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості стороною відповідачів не висловлено. Оскільки відповідачі як власники будинку, не сплатили вартість донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу у розмірі 44 805,97 грн, суд вважав позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд врахував, що сторона відповідачів не надала суду належних доказів повної чи часткової сплати вартості донарахованого обсягу природного газу, не спростувала обставин, на які посилається позивач як підставу своїх позовних вимог.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інше, №413986671 від 19.02.2025, житловий будинок АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить:

- ОСОБА_1 у розмірі 9/50 частки на підставі договору купівлі-продажу, частини житлового будинку, серія та номер 1009, виданий 17.06.2016 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г.;

- ОСОБА_3 у розмірі 35/200 частки на підставі свідоцтва про право власності серії та номер НОМЕР_1 , видане 26.11.1980 Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою;

- ОСОБА_2 у розмірі 71/200 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер 5-1332 видане 12.07.2007 Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою та у розмірі 29/100 частки на підставі договору дарування серії та номер 1-1686 виданий 25.07.2005 Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою (а.с.25-27).

Відповідно до Відповіді №1387455 від 19.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 28.07.2016 (а.с.29).

Відповідно до Відповіді №1387505 від 19.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 15.04.2004, дата зняття з реєстрації 30.01.2015 (а.с.30).

Відповідно до відповіді на запит суду Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 20.05.2025 №06.4-06/02/12604, ОСОБА_3 в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутня (а.с.33).

Відповідно до Акту про припинення та відключення газопостачання №0600259493 від 14 квітня 2017 року, працівниками АТ «Запоріжгаз» у будинку АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_2 ) 14 квітня 2017 року проведено припинення та відключення газопостачання за надання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРИ договір виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам письмової заяви про припинення газопостачання. Припинення та відключення газопостачання проведено шляхом: демонтований кран вводу із встановленням заглушки та опломбований пломбою С25171402 за дорученням ТОВ «Запоріжгаз-збут». Даний акт підписано споживачем ОСОБА_2 (а.с.7).

09 січня 2018 року представниками АТ «Запоріжгаз» при проведенні перевірки відключеного стану системи газопостачання помешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що газопостачання до помешкання відповідача несанкціоновано поновлено після його припинення 14 квітня 2017 року.

За результатами вказаної перевірки працівниками АТ «Запоріжгаз» було складено акт про порушення № 0600259493 від 09 січня 2018 року відміткою: «несанкціоноване відновлення газоспоживання». Акт у порядку визначеному Кодексом ГРМ підписано працівником АТ «Запоріжгаз» та представником органу місцевого самоврядування без зауважень, споживач ОСОБА_2 від підпису відмовилася (а.с.8-9).

Копію акту про порушення було надіслано з супровідним листом № Zp02.1-Сл-526-0118 від 11 січня 2018 року на адресу споживача (а.с.20).

Факт виявленого вище порушення підтверджується зміною показів приладу обліку газу, а саме: в Акт про припинення (обмеження) газопостачання від 14.04.2017 року зафіксовані покази ЗВТ 18030 м.куб , а в акті про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 року зафіксовані покази ЗВТ 18782 м.куб. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

За фактом несанкціонованого відновлення газоспоживання відповідачем, комісією АТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення було прийнято рішення задовольнити повністю акт про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 за фактом несанкціонованого відновлення газоспоживання, що відображено у протоколі № 203 від 31.01.2018 року. Споживач на комісії був відсутній. Про дату та час проведення був проінформований оскільки дана інформація вказана в пункті 8 Акту про порушення, а також в листі від 11.01.2018 (а.с.15-16).

За розрахунком не облікованого об`єму природного газу, за несанкціоноване відновлення газопостачання за період з 10 липня 2017 року по 31 грудня 2017 року складає 44 805,97 грн (а.с.22-24).

Відповідно до Акту про припинення та відключення газопостачання №060025949 від 11.01.2018, працівниками АТ «Запоріжгаз» у будинку АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_2 ) 11 січня 2018 року проведено припинення та відключення газопостачання за: несанкціоноване відновлення газопостачання. Механічне від`єднання (підземне… 25) (а.с.14).

Відповідно до статті 1 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природнього газу» (далі - Закону України «Про ринок природнього газу») суб`єктами ринку природнього газу є: оператор газосховища, оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор установки LNG, оптовий продавець, замовник, оптовий покупець, постачальник та споживач.

Статтею 13 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що споживач зобов`язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є несанкціонований відбір природного газу.

Згідно з Законом України «Про ринок природнього газу» розроблено Кодекс ГРС, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відносини між газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) споживачами газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу V1 Кодексу ГРМ за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. У випадку наявності у побутового споживача декілька об`єктів за різними поштовими акдресами укладається окремо договори про розподіл природного газу по цих об`єктах.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ несанкціонований відбір природного газу це відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодекс ГРМ несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу це втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Приховані заходи це несанкціоновані заходи, здійснені споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які неможливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, проведення земельних робіт, демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ або дактилоскопічної експертизи чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ.

Згідно з пунктом 1 глави 9 розділу Х Кодексу ГРМ суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо:

1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проектній документації чи умовам договору;

2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання;

3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб;

4) відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу;

5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним ВОГ, візуального обстеження способів монтажу і обв`язки газового та газорегулюючого обладнання;

6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Пунктами 1.2 гл. 5 розділу Х1 Кодексу передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу, Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача ГРМ.

Споживач (несанкціонований споживач), згідно п. 10 гл. 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи. У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі.

Відповідно до п. 11 гл. 5 розділу XI Кодексу ГРМ, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.

За приписами п.п. 1 абз. 3 п. 11 гл. 5 розділу XI Кодексу ГРМ, при складанні акта-розрахунку враховується розрахований відповідно до вимог цього розділу не облікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість в повному обсязі має бути компенсована споживачем (несанкціонованим споживачем) Оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу.

Пунктом 1 гл. 1 розділу XI Кодексу ГРМ визначено, що норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 гл. 2 розділу XI Кодексу ГРМ, до порушень споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Пунктом 1 гл. 3 розділу XI Кодексу ГРМ передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 19 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Відповідно до п. 12 гл. 5 розділу XI Кодексу ГРМ, вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправлення разом із супровідним листом, що оформлюється в довільній формі.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що саме відповідачі, як споживачі природного газу, несуть відповідальність за збереження і цілісність вузла обліку природного газу (ВОГ), навіть у тому разі, якщо несанкціоновані заходи, здійснені не споживачем, а іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу (близький за змістом висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 02 липня 2019 року у справі №904/2741/18, від 18 травня 2021 року у справі № 902/417/20, від 11 серпня 2021 року у справі № 927/89/18).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що 09.01.2018 року представниками АТ «Запоріжгаз» при проведенні перевірки відключеного стану системи газопостачання помешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що газопостачання до помешкання відповідача несанкціоновано поновлено після його припинення 14 квітня 2017 року (Акт про припинення (обмеження) розподілу природного газу від 14.04.2017 року). За результатами вказаної перевірки працівниками АТ «Запоріжгаз» було складено акт про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 року відміткою: «несанкціоноване відновлення газоспоживання». Акт у порядку визначеному Кодексом ГРМ підписано працівником АТ «Запоріжгаз» та представником органу місцевого самоврядування без зауважень, споживач від підпису відмовився. Копію акту про порушення було надіслано з супровідним листом № Zp02.1-Сл-526-0118 від 11.01.2018 на адресу споживача. Факт виявленого вище порушення підтверджується зміною показів приладу обліку газу, а саме: в Акт про припинення (обмеження) газопостачання від 14.04.2017 року зафіксовані покази ЗВТ 18030 м.куб , а в акті про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 року зафіксовані покази ЗВТ 18782 м.куб. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За фактом несанкціонованого відновлення газоспоживання відповідачем, комісією АТ «Запоріжгаз» з розгляду актів про порушення було прийнято рішення про задоволення акту про порушення № 0600259493 від 09.01.2018 за фактом несанкціонованого відновлення газоспоживання, що відображено у протоколі № 203 від 31.01.2018 року. Споживач на комісії був відсутній. Про дату та час проведення був проінформований оскільки дана інформація вказана в пункті 8 Акту про порушення, а також в листі від 11.01.2018.

Розрахунок заборгованості проведений у відповідності до положень кодексу ГРМ, доказів на спростування розрахунку відповідачами не надано.

Щодо вимог АТ “Запоріжгаз” про стягнення вартості не облікованого природного газу солідарно з співвідповідача ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини. Частиною 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу V1 Кодексу ГРМ за однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. У випадку наявності у побутового споживача декілька об`єктів за різними поштовими адресами укладається окремо договори про розподіл природного газу по цих об`єктах.

Якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності ( користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві- приєднанні.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Так, наявність згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 належить 9/50 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що є спільною частковою власністю.

Разом з цим, доказів виділу майна в натурі зі спільної часткової власності матеріали справи не містять.

При цьому, співвласники мають право розділити особові рахунки. Проте, виокремлення (розділення) особового рахунку між співвласниками можливо виключно у разі, якщо частка майна виділена як окремий, технічно самостійний об`єкт нерухомості та йому встановлено окрему поштову адресу або окремий номер, що кореспондується з вимогами пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 зверталася до Оператора ГРМ із заявою про виключення її, як споживача послуг розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , виконавчо-технічну та/ або проєктну документацію тощо, про присвоєння її частці домоволодіння окремої поштової адреси не надавала, зворотного матеріали справи не містять.

Як встановлено судом факт виявлення 09 січня 2018 року працівниками АТ «Запоріжгаз» порушення кодексу ГРМ за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді «несанкціоноване відновлення газоспоживання».

Отже, часом виникнення спірних правовідносин у цій справі є 09 січня 2018 року.

Натомість, ОСОБА_1 надано до суду акт від 05.03.2026, складений Оператором ГРМ про відсутність газопроводу та газового обладнання у приміщеннях апелянта (а.с.117).

Згідно наданих ОСОБА_1 документів: технічного паспорту та договору купівлі-продажу частини житлового будинку, який зареєстровано в реєстрі № 1009 від 17.06.2016 року у власність покупця ОСОБА_1 в житловому будинку літ. А переходить, зокрема, “кухня 1-2 площею 8,3 кв.м.”, що у сукупності з іншими приміщеннями складає 9/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (абзац 2 пункту 1 договору купівлі-продажу) (а.с.118-120).

Проте, згідно наданої до суду АТ “Запоріжгаз” виконавчо-технічної документації приміщення кухні в домоволодінні АДРЕСА_1 є газифікованим (а.с.132-135). Таким чином, станом на 17.06.2016 у володінні ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1 в частині 9/50 перебуває газифіковане приміщення - кухня, спірні правовідносини щодо несанкціонованого відновлення газопостачання у цій судовій справі виникли 09 січня 2018 року.

Разом з цим, 09.01.2018 Оператором ГРМ здійснено механічне від`єднання від газорозподільчих мереж спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки порушення виявлене 09.01.2018, а припинення газопостачання відбулось 14.04.2017 на підставі акту про припинення, натомість договір купівлі-продажу житлового будинку укладений 17.06.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 9/50 часток від 71/200 частки. Тому припинення газопостачання та встановлення порушення припадає на період коли ОСОБА_1 вже була власником частки зазначеного домоволодіння.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує, а згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, оплати житлово-комунальних послуг тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.

Системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з конкретним споживачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов`язок про належне прийняття в експлуатацію та у власність частки житлового будинку покладено на покупця, який несе солідарну відповідальність разом з іншими співвласнками за належне утримання будинку.

Отже, встановивши, що 19.01.2018 року представниками АТ «Запоріжгаз» при проведенні перевірки відключеного стану системи газопостачання помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що газопостачання до помешкання відповідачів несанкціоновано поновлено після його припинення 14 квітня 2021 року ( акт про припинення (обмеження) газопостачання 14.04.2017 року), натомість договір купівлі-продажу житлового будинку укладений 17.06.2016 рок між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 9/50 часток від 71/200 часток, частка майна останньої не виділена як окремий, технічно самостійний об`єкт нерухомості та йому не встановлено окрему поштову адресу або окремий номер, а припинення газопостачання та встановлення порушення несанкціонованого відновлення газопостачання припадає на період коли ОСОБА_1 вже була власником часток зазначеного домоволодіння, тому повинна нести відповідальність разом з іншими співвласниками за фактом несанкціонованого відновлення газопостачання та сплати солідарно з іншими співвласниками вартості необлікованого ( донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу, що становить 44805, 97 грн.

Доказів та обставин, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову АТ Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Підстав для відмови у задоволенні позову колегія суддів не вбачає.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, тому підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Хомутова Григорія Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 01 липня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.