Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №683/4062/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/4062/25

1-кп/683/165/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження №12025243100000624, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 листопада 2025 року, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Губча Старокостянтинівського району Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого сторожем у ФГ «Віоріка», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26 березня 2024 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ст.126-1, ст.390-1, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання із встановленням іспитового строку 2 роки,

- 01 жовтня 2024 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ст.390-1, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді 2 років 3 місяців обмеження волі, на підставі ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2025 року не відбутий строк покарання у виді обмеження волі 1 рік 4 місяці 12 днів замінено на виправні роботи з відрахуванням із суми заробітку 20% в дохід держави,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, 02 листопада 2025 року відповідно до наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», пройшов медичний огляд та згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-1102-0944-3345-0 від 02.11.2025 визнаний придатним до проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Надалі, 03 листопада 2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав повістку про явку на 09 годину 00 хвилин 05 листопада 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для зарахування у команду військової частини НОМЕР_1 та подальшого направлення до місця проходження військової служби, що власноручно засвідчив своїм підписом на корінці про отримання повістки на відправку.

Однак, всупереч вимогам статті 65 Конституції України, пункту 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також указів Президента України щодо введення та продовження воєнного стану та загальної мобілізації в Україні, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з`явитися 05 листопада 2025 року на 09 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою подальшого направлення до військової частини для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, будучи ознайомленим під особистий підпис з вимогами законодавства України з питань оборони та наслідками за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, у вищевказаний день та час, без поважних причин, умисно не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про причини неявки не повідомив, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та показав, що 03 листопада 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 йому дійсно вручили повістку, про отримання якої він розписався, та мав з`явитись за цією повісткою 05 листопада 2025 року на 09 годину до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Однак, у зазначений час та місце він не з`явився за станом здоров`я. Вказує, що він хворий, у нього проблемі із зором, він з дитинства погано бачить, а тому до проходження військової служби не придатний. Крім того, він доглядає матір, яка має психічне захворювання та є особою з інвалідністю ІІ групи довічно. Коли йому вручили повістку, то мати сильно розхвилювалась та потрапила у лікарню. На момент вручення йому повістки він не мав відповідних документів щодо відстрочки від мобілізації, а тому хотів зібрати такі документи, що також стало однією з причин його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Незважаючи на такі показання обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними безпосередньо дослідженими судом доказами.

Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_7 , який перебуває на посаді начальника відділення обліку мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 . У суді свідок повідомив, що 03 листопада 2025 року він особисто у кабінеті №28 приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 вручив ОСОБА_5 повістку, згідно якої він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 05 листопада 2025 року на 09 годину. ОСОБА_5 мали зарахувати у штат військової частини НОМЕР_1 та у подальшому відправити до місця проходження військової служби. ОСОБА_5 отримав цю повістку добровільно, що засвідчив своїм особистим підписом. Також йому було роз`яснено наслідки неявки по повістці у зазначений час і день. Процес вручення ОСОБА_5 повістки фіксувався на відеозапис. Перед врученням повістки ОСОБА_5 пройшов медичний огляд та був визнаний придатним до проходження військової служби. На момент вручення ОСОБА_5 повістки документів про відстрочку ним надано не було. У зазначений в повістці час і день ОСОБА_5 не з`явився та протягом трьох днів не повідомив про причини свого неприбуття.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , яка у судовому засіданні показала, що перебуває на посаді начальника групи розгляду та супроводження адміністративних матеріалів у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підтвердила, що 03 листопада 2025 року у приміщенні кабінету

№28 ІНФОРМАЦІЯ_5 у її присутності начальник відділення обліку мобілізаційної роботиОСОБА_7 вручив особисто під розписку ОСОБА_5 повістку на прибуття його 05 листопада 2025 року на 09 годину до ІНФОРМАЦІЯ_5 та подальшого відправлення до військової частини. Вказує, що вона здійснювала відеозапис процесу вручення ОСОБА_5 повістки. У подальшому на зазначену у повістці дату та час ОСОБА_5 не з`явився, що було зафіксовано у відповідному рапорті.

Крім того, вина ОСОБА_5 підтверджується також дослідженими судом письмовими доказами.

Зокрема, даними повідомлення про кримінальне правопорушення від 10 листопада 2025 року, згідно якого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 повідомив до ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про те, що ним виявлено факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, у зв`язку з чим та відповідно до ст.214 КПК України він просив прийняти та зареєструвати зазначене повідомлення.

Відповідно до даних військово-облікового документу №040420232651321000067, виданого 10 листопада 2025 року військовозобов`язаному солдату ОСОБА_5 , останній за результатами медичного огляду є таким, що придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, в зв`язку із чим 02 листопада 2025 року його взято на військовий облік; інформація щодо відстрочки від призову відсутня.

За даними довідки військово-лікарської комісії №2025-1102-0944-3345-0 від 02 листопада 2025 року вбачається, що ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 ) 02 листопада 2025 року провела медичний огляд ОСОБА_5 та визнала його придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

У картці обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_5 від 02 листопада 2025 року зафіксовані наявні у ОСОБА_5 захворювання, з урахуванням яких надано висновок, що він за станом здоров`я придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Зі змісту розписки ОСОБА_5 від 03 листопада 2025 року вбачається, що він власноручним особистим підписом підтвердив, що 03 листопада 2025 року одержав повістку №8148 про виклик на 09 годину 05 листопада 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для зарахування у команду в/ч НОМЕР_1 .

Також ОСОБА_5 03 листопада 2025 року було ознайомлено зі змістом ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», а також із наслідками ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та наслідками ухилення від військового обліку та навчальних зборів, що останній підтвердив своїм власноручним підписом.

Із протоколу огляду відеозапису від 08 грудня 2025 року та фототаблиці, яка є додатком до цього протоколу, а також із безпосередньо переглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що 03 листопада 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 особисто отримав повістку про виклик на 05 листопада 2025 року на 09 годину до ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшого зарахування до в/ч НОМЕР_1 , особисто розписався за отримання цієї повістки, а також йому було доведено до відома про кримінальну відповідальність, якщо він не прибуде за вказаною повісткою у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Факт отримання повістки про виклик на 09 годину 05 листопада 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого зарахування у команду в/ч НОМЕР_1 , обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив в ході судового розгляду.

Отже, ОСОБА_5 було достовірно відомо, що він є придатним та підлягає призову на військову службу.

За даними рапорту головного сержанта ОСОБА_10 від 05 листопада 2025 року, остання доповіла ТВО начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 , що 05 листопада 2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_5 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 по бойовій повістці для відправки до в/ч НОМЕР_1 та не повідомляв про причини свого неприбуття.

У судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив, що він не з`явився 05 листопада 2025 року о 09 годині до ІНФОРМАЦІЯ_5 та не повідомив про причини свого неприбуття. При цьому, будь-яких поважних причин неявки по повістці ОСОБА_5 не навів.

Так, за даними АІТС «ОБЕРІГ» станом на 06 грудня 2025 року інформація про надання відстрочки від служби чи бронювання ОСОБА_5 відсутня, що підтверджується повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1/5033 від 06 грудня 2025 року.

За інформацією КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня» №01-20/2475 від 08 грудня 2025 року ОСОБА_5 у період з 03 листопада 2025 року на стаціонарному лікуванні не перебував і за медичною допомогою не звертався.

За даними протоколу огляду речового доказу від 29 грудня 2025 року вбачається, що станом на 15 грудня 2025 року у Реєстрі пацієнтів центральної бази даних електронної системи охорони здоров`я щодо ОСОБА_5 міститься лише інформація про отримання ним медичного огляду 02 листопада 2025 року під час проходження військово-лікарської комісії 02 листопада 2025 року у КНП «Красилівська багатопрофільна лікарня».

Вищезазначені докази спростовують твердження ОСОБА_5 про те, що він не з`явився у визначений у повістці день та час через хворобу.

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_5 про те, що через проблеми із зором він не придатний до військової служби. Так, за даними висновку військово-лікарської комісії №2025-1102-0944-3345-0 від 02 листопада 2025 року у ОСОБА_5 дійсно виявлено ряд захворювань, серед яких вроджена аномалія розвитку райдужки та зіниці (мікрокорія), ускладнена катаракта, амбліопія високого ступеня правого ока. Наявність цього захворювання було враховано військово-лікарською комісією, яка визнала його за станом здоров`я придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. У зв`язку із цим, ОСОБА_5 визнано таким, що є непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Таким чином, досліджені у судовому засіданні докази, які є належними та допустимими, отримані в порядку, передбаченому КПК України, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.

Стаття 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає загальну мобілізацію як складову частину організації оборони держави, змістом якої, зокрема, є переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу.

Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.

За таких обставин, судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, без поважних причин відмовився від проходження військової служби у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України.

Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 у березні 2026 року, під час розгляду справи у суді, отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки доглядає матір, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, не свідчать про зниження або ж

усунення суспільної небезпечності вчиненого ним діяння, оскільки така відстрочка за своєю правовою природою не може трактуватися як звільнення особи від військового обов`язку взагалі, має строковий вимір, тобто лише надає підстави для відтермінування призову на певний час (до зміни/скасування відповідних обставин чи підстав, скасування воєнного стану та скасування мобілізаційних заходів як таких, тощо).

При цьому, суд враховує, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації повинно бути оформлено військовозобов`язаним у відповідний спосіб та уповноваженим органом, а так само до моменту набуття ним статусу військовослужбовця, однак на момент вручення ОСОБА_5 повістки право на відстрочку ним оформлено не було, а отже, він зобов`язаний був з`явитись у зазначений в повістці час та місце або ж повідомити про поважність причин неявки.

Таким чином, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ст.336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №935 від 15 грудня 2025 року ОСОБА_5 на період інкримінованого йому злочину виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, на період інкримінованого йому злочину усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними. ОСОБА_5 на даний час виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, проте він усвідомлює свої дії та може керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Оцінюючи такий висновок експерта, суд визнає його обґрунтованим, таким, що відповідає об`єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому погоджується з цим висновком та визнає ОСОБА_5 осудним і відповідальним за фактично скоєне.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди повинні враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та інші обставини справи і обговорювати питання про призначення більш суворого покарання особам, які скоїли злочин повторно.

Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

В ході судового розгляду обставин, які б пом`якшувати чи обтяжували ОСОБА_5 покарання, не встановлено.

Суд також враховує, що ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, жалю з приводу вчиненого не висловив, не одружений, має постійне місце роботи у ФГ «Віоріка», де працює сторожем, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має постійне місце проживання, за яким характеризується з негативної сторони, як особа, яка систематично вживає алкогольні напої та вчиняє домашнє насильство по відношенню до своєї

матері ОСОБА_11 , з якою спільно проживає, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак з 2013 року перебуває на обліку у лікаря нарколога, раніше неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством по відношенню до матері, вчинив дане кримінальне правопорушення при непогашеній судимості під час відбування покарання, призначеного за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2024 року.

Вказані обставини вкрай негативно характеризують обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, який вперто не бажає ставати на шлях виправлення та продовжує вчиняти нові злочини.

Також при призначенні покарання, суд враховує, що ОСОБА_5 , вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, нівелює важливість виконання конституційного обов`язку іншими співгромадянами. Виправдовуючи свою позицію також необхідністю надавати допомогу своїй матері, відносно якої він, до того ж, систематично вчиняє домашнє насильство, обвинувачений тим самим перекладає обов`язок із захисту Вітчизни, у тому числі своїх рідних, на інших співгромадян, порушуючи тим самим принцип рівності прав та обов`язків.

При цьому відповідно до положень ст.65 Конституції України та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Умисне ухилення від такого обов`язку під час воєнного стану створює негативні наслідки та тенденції в суспільстві, підриває обороноздатність держави.

На переконання суду, покарання за вчинене кримінальне правопорушення повинно бути співмірним спричиненим наслідкам і таким, що гарантує адекватне реагування на загрозу національної безпеки держави.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину та особу винного, відсутність обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання, а також те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання, призначеного іншим вироком суду, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_5 покарання за ст.336 КК України у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї статті, з реальним його відбуванням.

Також, при призначенні покарання судом враховується, що ОСОБА_5 був засуджений вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2024 року за ст.390-1, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 3 місяці.

На підставі ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2025 року не відбутий строк покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2024 року у виді обмеження волі строком 1 рік 4 місяці 12 днів замінено ОСОБА_5 на виправні роботи з відрахуванням із суми заробітку 20% в дохід держави.

Згідно довідки Хмельницького районного сектору №11 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області №656/43/14/3-26 від 01.07.2026, станом на 01 липня 2026 року ОСОБА_5 продовжує відбувати покарання у виді виправних робіт і невідбута частина покарання становить 11 місяців 17 днів.

А тому, на підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2024 року, з урахування ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2025 року про заміну не відбутого строку покарання у виді обмеження волі на виправні роботи.

При складанні покарань за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.72 КК України слід перевести невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 11 місяців 18 днів (станом

на дату постановлення вироку – 02.07.2026) у більш суворий вид покарання – позбавлення волі, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають три дні виправних робіт.

Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, його міцні соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання, а також те, що він проживає із матір`ю, яка залишиться без належного догляду у разі негайного взяття його під варту. Матеріали кримінального провадження не містять достатніх даних, які б свідчили про існування реального ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, знищення чи спотворення доказів, оскільки судовий розгляд завершився.

З урахуванням принципу пропорційності втручання у право на свободу та особисту недоторканність, передбаченого статтею 29 Конституції України, статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вимог КПК України щодо необхідності застосування найменш обмежувального заходу, достатнього для забезпечення належної процесуальної поведінки, суд не вбачає підстав для взяття обвинуваченого під варту в залі суду та вважає за можливе залишити його на свободі до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у даній справі відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_5 покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2024 року, визначивши ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: диск формату DVD-R, на якому міститься два файли з назвою «Інформація з Реєстрів 44124.xlsx» та «Інформація з Реєстру пацієнтів 44124», диск формату DVD-R, на якому міститься один файл з назвою «2025-11-03»– зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: