Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №464/6860/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6860/25

пр.№ 2/464/2628/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01.07.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

у с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 30.09.2025 звернувся в суд із позовом, у якому просить розірвати шлюб, зареєстрований із відповідачкою ОСОБА_2 04.06.2019 у Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 1248.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.06.2019 було зареєстровано шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , яка є громадянкою Республіки Білорусь. Дітей у шлюбі в них немає. Шлюбні відносини із відповідачкою фактично припинені з 2020 року, місце проживання відповідачки на день подання позову йому невідоме, як і невідомо, чи проживає остання на території України. Спільного господарства сторони не ведуть, однією сім`єю не проживають. Зазначив, що подальше збереження шлюбу є неможливим.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07.05.2026 ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26.01.2026 про повернення позовної заяви позивачу скасовано, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 21.05.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Миколів А.М. в судове засідання не з`явились, від останнього 29.06.2026 надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримав, просив такий задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення в справі не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася повторно.

Відповідно до ст.498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Однак, 1 грудня 2022 року прийнято Закон України №2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу у правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», згідно з яким зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

З огляду на наведене, суд із судовим дорученням до компетентних органів Республіки Білорусь не звертався, відповідачка ОСОБА_2 повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, оскільки місце проживання останньої не встановлено. Відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

Згідно з ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи неявку відповідачки в судове засідання та відсутність заперечень позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яка є громадянкою Республіки Білорусь, та ОСОБА_1 , який є громадянином України, зареєстрували шлюб 04 червня 2019 року у Львівському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 1248.

Як вбачається з матеріалів справи, подружжя мало останнє спільне місце проживання в Україні, відтак припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом України.

Встановлено, що подружні відносини між сторонами не склались, у шлюбі в них дітей немає, вони не ведуть спільного господарства, не проживають разом та не підтримують подружніх відносин. Позивач наполягає на розірванні шлюбу та вважає, що збереження такого суперечить його інтересам.

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Враховуючи те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, суд приходить до висновку, що подальше збереження шлюбу неможливе і такі обставини суперечать інтересам позивача, а відтак шлюб слід розірвати.

Окрім цього, оскільки позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просив не стягувати судовий збір із відповідачки в його користь, відтак вказаний розмір судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 червня 2019 року у Львівському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 1248.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 01.07.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без зареєстрованого місця проживання в Україні, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК