Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №450/6071/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/6071/25 Провадження № 2/450/896/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представників Гриниха Т.Ю., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Гриниха Т.Ю. звернулась в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.01.2024 року у розмірі 93658 грн. 71 коп., яка складається з 74235 грн. 39 коп. заборгованості по тілу кредиту, 19423 грн. 32 коп. заборгованості за простроченими відсотками.

Вимоги мотивує тим, що 17.01.2024 року відповідач ознайомилась з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту. 17.01.2024 року відповідач підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, погодивши наступні умови кредитування: кредитна лінія становить до 200000 грн.; строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації; процентна ставка 42% річних. Стверджує, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 93658 грн. 71 коп. На підставі наведеного, просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 23.12.2025 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

29.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказав, що на мобільний номер відповідача НОМЕР_1 , що обслуговується мобільним оператором ПрАТ «Київстар», 17.01.2024 року о 15 год. 24 хв. зателефонували з мобільного номеру НОМЕР_2 . Вказаний телефонний дзвінок здійснила невідома особа жіночої статі, яка не представилась та повідомила, що з метою «захисту» мобільного номера необхідно створити його резервну копію і зареєструватися в системі «Мій Київстар». Відповідач ОСОБА_2 погодилась на вказані дії, оскільки 12.12.2023 року сталася масова хакерська атака на ПрАТ «Київстар» і тому вважала, що це заходи безпеки. Під час розмови невідома особа запропонувала придумати та повідомити код захисту. Після того як ОСОБА_2 назвала код, що містив однакові цифри, їй повідомили про необхідність обрати інший код, зокрема у вигляді року народження когось із родичів. Після цього ОСОБА_2 повідомила код 1947. Надалі невідома особа вказала, що на її номер телефону надійде одноразовий SMS-код для входу в систему «Мій Київстар», який вона після отримання передала співрозмовниці. Повернувшись увечері додому, ОСОБА_2 усвідомила, що стала жертвою шахрайських дій, у зв`язку з чим заблокувала банківські картки «Аваль Банк» та «Кредобанк». Заблокувати картку «ПриватБанку» одразу не вдалося через неможливість додзвонитися на гарячу лінію банку, тому блокування було здійснене наступного дня зранку. 18.01.2024 року приблизно о 14 год. 57 хв. ОСОБА_2 особисто звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк», де їй повідомили, що на її ім`я було створено кредитну картку № НОМЕР_3 , а також відкрито банківський рахунок НОМЕР_4 . Крім того, було встановлено, що 17.01.2024 року о 16 год. 29 хв. з вказаної картки здійснено зняття грошових коштів у сумі 25255 грн., о 16 год. 31 хв. в сумі 25255 грн. та о 16 год. 33 хв. в сумі 21215 грн. При цьому, у зазначений період відповідач жодних грошових коштів нікому не перераховувала та жодних товарів через мережу Інтернет не купувала. Кредитну картку вона не оформлювала, мобільним додатком «Приват24» не користується, даних картки та смс-повідомлень з банку третім особам не повідомляла.Цього ж дня ОСОБА_2 звернулась до ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області, де було прийнято її заяву, кваліфіковано кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 ККУ, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024141360000295, та визнано її потерпілою. Таким чином, недостатні заходи безпеки та неналежна ідентифікація, застосована банком, дозволили отримати третім особам (шахраям) несанкціонований доступ до облікового запису відповідача в системі «Приват24», випустити без її згоди віртуальну банківську картку, укласти кредитний договір, встановити великий кредитний ліміт та здійснити переказ кредитних коштів. Вказав, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджено належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що відповідач, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Відтак, позивачем не доведено волевиявлення відповідача на відкриття кредитного банківського рахунку і збільшення кредитного ліміту, у зв`язку із чим ОСОБА_2 не повинна сплачувати тіло кредиту, яким вона не користувалась, та нараховані проценти.

29.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до АТ КБ «ПриватБанк», згідно мотивів якої просив визнати недійсний кредитний договір від 17.01.2024 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк і ОСОБА_2 , шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Мотивував зустрічні позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 здійснила всі необхідні та послідовні дії для припинення несанкціонованого доступу невстановленими особами до рахунку, його блокування, скасування спірних транзакцій, притягнення винних осіб до відповідальності, з`ясування всіх обставин події. Також, це свідчить про відсутність у ОСОБА_2 волевиявлення на вчинення дій по активації пластикової картки та зняття кредитних коштів, якими вона ніколи не користувалась. На даний час проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, втім, банком не відновлено суму кредитних коштів на рахунку ОСОБА_2 , а також продовжено нарахування відсотків на використану шахраями суму кредитних коштів.

Ухвалою від 30.01.2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору. Розгляд цивільної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

02.02.2026 року представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом АТ КБ «ПриватБанк» Гриниха Т.Ю. подано відповідь на відзив, згідно мотивів якого просила первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказала, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. 30.10.2023 року ОСОБА_2 звернулась до відділення АТ КБ «ПриватБанк», де підписала анкету-опитувальник клієнта-фізичної особи, в якій вказала особисті дані. Також, дана анкета містила угоду про використання простого електронного підпису, якою сторони узгодили, що при наданні банком будь-яких послуг клієнту, в тому числі, але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів відбуватиметься з використанням простого електронного підпису. При здійсненні будь-якої операції та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю, як простого електронного підпису, сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта, яким є номер НОМЕР_5 . Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 17.01.2024 року і паспорт споживчого підписана шляхом введення простого електронного підпису (ОТП-паролю) у відповідне поле інтерфейсу, який надісланий банком на фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , а також було узгоджено істотні умови кредитного договору, зокрема суму ліміту, розмір відсотків та строк надання такого. Використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у анкеті належної перевірки клієнта-фізичної особи від 30.10.2023 року, яка підписана відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Стороною відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом не надано жодних доказів того, що спірні списання коштів з картки відбулось поза волевиявленням ОСОБА_2 та що такі банківські операції на той момент не відповідали її внутрішній волі. Натомість, обставини справи свідчать про те, що оспорювані фінансові операції відбулися із введенням у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_5 , тобто конфіденційної інформації, а тому АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності за зазначені операції, про які він був повідомлений вже після їх здійснення.

16.02.2026 року представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом АТ КБ «ПриватБанк» Гриниха Т.Ю. подано клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою від 16.02.2026 року.

16.02.2026 року представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом АТ КБ «ПриватБанк» Гриниха Т.Ю. подано відзив на зустрічну позовну заяву, згідно мотивів якого просила відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що вхід в додаток «Приват24» був здійснений під авторизацією ОСОБА_2 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача (логін НОМЕР_5 ) і пароль, який відомий лише позивачу. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_2 НОМЕР_5 . Відтак, усі дії щодо авторизації в сервісі «Приват24» та подальшого проведення операцій були вчинені з використанням належних клієнту засобів доступу та ідентифікації.

22.04.2026 року представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 подано клопотання про витребування у ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області належним чином засвідчених копій матеріалів кримінального провадження № 12024141360000295 від 18.01.2024 року за ч. 4 ст. 190 КК України і у ПрАТ «Київстар» інформації про те, чи здійснювався 17.01.2024 року перевипуск (відновлення) сім-картки мобільного номеру НОМЕР_1 , а якщо так, то яким чином.

Ухвалою від 22.04.2026 року витребувано у ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області належним чином засвідчені копії матеріалів кримінального провадження № 12024141360000295 від 18.01.2024 року за ч. 4 ст. 190 КК України. Витребувано у ПрАТ «Київстар» інформацію про те, чи здійснювався 17.01.2024 року перевипуск (відновлення) сім-картки мобільного номеру НОМЕР_1 , а якщо так, то яким чином. Уповноважено відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_1 на отримання витребуваних доказів, які після їх отримання слід надати суду, а копії таких скерувати позивачу за первісним позовом та відповідачу за зустрічним позовом, докази чого надати суду.

11.05.2026 року від ПрАТ «Київстар» надійшов лист, згідно мотивів якого повідомлено, що електронні комунікаційні послуги по телефонному номеру НОМЕР_6 станом на 17.01.2024 року надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар» знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору або реєстрації, відповідно до «Порядку реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі», затвердженого Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв?язку та інформатизації від 28.11.2017 р. № 607 (що діяв на той час) та за жодною особою номер зареєстрований не був. Згідно з даними, наданими відповідальним структурним підрозділом компанії, 17.01.2024 року перевипуску (відновлення) SIM-картки за телефонним номером НОМЕР_6 , не зафіксовано.

11.05.2026 року і 22.06.2026 року представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 долучено витребувані у ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області належним чином засвідчені копії матеріалів кримінального провадження № 12024141360000295 від 18.01.2024 року за ч. 4 ст. 190 КК України.

Протокольною ухвалою від 11.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

22.06.2026 року представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись із її матеріалами.

Протокольною ухвалою від 22.06.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зловживанням вказаним представником правом на відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи двічі відкладався за клопотаннями представника ОСОБА_1 , втретє останній не з`явився в підготовче судове засідання та не навів об`єктивних і поважних причин неможливості прибуття до суду. Крім того, необхідність ознайомлення з матеріалами справи є необґрунтованими, оскільки копії матеріалів кримінального провадження, на які він покликався, були отримані ним особисто на підставі відповідного уповноваження та в подальшому подані до суду як докази. Окрім наведеного, судом було забезпечено можливість безпосереднього ознайомлення із наданою ПрАТ «Київстар» інформацією, яка складалася лише з одного аркуша та була досліджена у судовому засіданні. Крім цього, з 11.05.2026 року до 22.06.2026 року у представника ОСОБА_1 було достатньо часу для належного ознайомлення з матеріалами справи, зважаючи на те, що усі процесуальні документи подані учасниками справи через систему «Електронний Суд».

В судовому засіданні 22.06.2026 року представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Гриниха Т.Ю. надала пояснення аналогічні викладеним письмово, первісні позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити, відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним письмово, первісні позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні, задовольнивши зустрічні позовні вимоги, які повністю підтримав.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.06.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 02.07.2026 року.

Заслухавши пояснення та думку присутніх сторін, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Зі змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що 30.10.2023 року ОСОБА_2 підписала особистим підписом у АТ КБ «ПриватБанк» анкету належної перевірки клієнта-фізичної особи, у якій зазначено, що вся інформація, надана клієнтом в анкеті, набуває статусу банківської таємниці та не підлягає розголошенню третім особам.

У вказаній анкеті Банк та Клієнт (далі разом іменовані «Сторони») узгодили при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між Сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТР-пароль, QR-код, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення Банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК Банку дає Клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої Клієнт надає Банку шляхом підписання способами, що узгоджені Сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для Сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. При здійсненні будь-якої операцій та правочинів між Сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта, яким є номер НОМЕР_5 .

З огляду на вказане, позивач та відповідач узгодили укладення договорів, зокрема кредитних, шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_5 .

17.01.2024 року ОСОБА_2 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з ціллю отримання банківських послуг та уклала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і паспорт споживчого кредиту, шляхом підписання таких простим електронним підписом ввівши у відповідне поле інтерфейсу надісланий Банком на фінансовий номер телефону НОМЕР_5 ОТП-пароль, внаслідок чого отримала на картковий рахунок кредитні кошти із лімітом кредитування до 200000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою процентної ставки 42% річних.

В п.8 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено та погоджено, що ОСОБА_2 підписанням цієї Заяви (далі - Заява про приєднання) на підставі статті 634 ЦК України приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Система переказів PrivatMoney", "Операції у відділеннях (умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку)", "Автоплатежі", "Сервіс "BankID"" Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів "Кредитна картка", "Оплата частинами", "Миттєва розстрочка" (далі - Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати».

Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини.

З довідки № 0000003798064656 від 20.09.2024 року вбачається, що 17.01.2024 року ОСОБА_2 встановлено кредитний ліміт в сумі 75000 грн., який 01.05.2024 року зменшено до 0 грн.

Як вбачається з довідки № 0000003798063563 від 20.09.2024 року, 17.01.2024 року ОСОБА_2 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_7 на виконання умов кредитного договору № б/н від 17.01.2024 року.

Із виписки за кредитним договором № б/н від 17.01.2024 року вбачається, що 17.01.2024 року по картці здійснено три окремі перекази на загальну суму 71725 грн. (без врахування комісії). Кошти були переведені через додаток «Приват24».

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.01.2024 року встановлено, що станом на 26.11.2025 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 93658 грн. 71 коп., яка складається з 74235 грн. 39 коп. заборгованості по тілу кредиту, 19423 грн. 32 коп. заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зі змісту ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу вимог ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Отже, підписанням простим електронним підписом, шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу надісланий Банком на фінансовий номер телефону НОМЕР_5 ОТП-пароль, Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і паспорту споживчого кредиту, позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту

Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19, які згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд має враховувати при виборі застосування норми права до спірних правовідносин.

Частинами 3, 4, 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій. Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Отже, саме користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 45 Закону України «Про платіжні послуги» платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування. Після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 звернулась до банку після настання дати валютування, тобто після зарахування коштів на рахунок отримувача, а тому строки для вчинення дій з відкликання переказу пропущені позивачем як ініціатором переказу.

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі 182/5175/16-ц суд прийшов до наступного правового висновку: «на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку особи відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк», то останній не повинен нести відповідальність за дану операцію».

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц: "особа не виконала вимог, передбачених Положенням щодо нерозголошення персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу користуватися спеціальним платіжним засобом, та у ході бесіди повідомила третій особі інформацію про персональний ідентифікаційний номер кредитної картки, унаслідок чого стало можливим її використання та ініціювання платіжної операції, у вигляді зняття кредитних коштів особою, яка не мала на це законного права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відповідальності особи за неналежне виконання умов кредитного договору».

З протоколу допиту потерпілої від 24.01.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 повідомила про надання сторонній особі коду, який прийшов на її номер мобільного телефону, а також паролю "1947".

Таким чином відсутні підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним, з огляду на недотримання ОСОБА_2 обов`язку нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком.

Стороною відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом не надано жодних доказів того, що укладення кредитного договору, як і спірні списання коштів з картки відбулось поза волевиявленням ОСОБА_2 та що такі банківські операції на той момент не відповідали її внутрішній волі. Натомість, обставини справи свідчать про те, що оспорювані фінансові операції відбулися із введенням у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_5 , тобто конфіденційної інформації, а тому АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності за зазначені операції, про які він був повідомлений вже після їх здійснення.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 звернув увагу, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність вищевказаного кредитного договору. Позивач наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з відповідачем не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч його волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що позивачем договір підписаний, відповідач погодився на надання кредиту, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що саме дії відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом щодо повідомлення третім особам конфіденційних даних і одноразових кодів підтвердження створили можливість для авторизації в банківських сервісах та подальшого використання кредитного ліміту. За таких обставин ризик настання несприятливих наслідків таких дій покладається на відповідача. Враховуючи доведеність факту укладення кредитного договору, надання банком кредитних коштів та відсутність їх повернення, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення зі ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 93658 грн. 71 коп., яка складається з 74235 грн. 39 коп. заборгованості за тілом кредиту та 19423 грн. 32 коп. заборгованості за простроченими відсотками.

Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

За правилами статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню, проте мотиви зустрічного позову не знайшли свого підтвердження під час дослідження письмових доказів, а тому такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 193, 259, 263-265, 268ЦПК України, ст.ст. 11, 203, 207, 215, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 634, 638, 639, 640-642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 45, 87 Закону України «Про платіжні послуги», суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.01.2024 року у розмірі 93658 грн. 71 коп., яка складається з 74235 грн. 39 коп. заборгованості по тілу кредиту, 19423 грн. 32 коп. заборгованості за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимогОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.