Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №462/4130/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/4130/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026141390000281 від 24.04.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , діючи всупереч положень Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними», усвідомлюючи суспільну протиправність своїх дій, тобто діючи з прямим умислом, вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання наркотичних засобів без мети збуту у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 09 год 08 хв 24.04.2026 року, за допомогою Інтернет-магазину «Кратом Україна» незаконно замовив та оплатив (придбав) у невстановленої слідством особи наркотичну речовину кратом для власного вживання, яку домовився отримати поштовим відправленням за допомогою ТОВ «Нова пошта». Цього ж дня, близько 09 год 08 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу поштомату ТОВ «Нова пошта» № 23190, що за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 100 (ТЦ «ВАМ»), отримавши вищевказану посилку із наркотичним засобом, який був розфасований у 2 паперові зіп-пакети із пазовими замками, у поліетиленовому пакеті із маркуванням ТОВ «Нова пошта», був зупинений працівниками поліції та в подальшому добровільно видав поліетиленовий пакет із маркуванням ТОВ «Нова пошта», всередині якого знаходились 2 паперові зіп-пакети із пазовими замками із порошкоподібною речовиною зеленого кольору.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/114-26/10194-НЗПРАП від 24.04.2026 року в виявленій та вилученій у ОСОБА_4 порошкоподібній речовині зеленого кольору, виявлено кратом, який згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, загальною масою 90,03 грамів, що відповідно до таблиці № 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», становить особливо великий розмір.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просив суд визнати його винним у вчиненому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначити покарання у межах санкції статті.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, надав суду пояснення, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати. Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив врахувати, що обвинувачений щиро розкаявся, сприяв розкриттю даного кримінального правопорушення, вину визнав у повному обсязі.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

Мотиви суду, оцінка та висновки.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, в особливо великих розмірах.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Отже, при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий (а.с. матеріалів кримінального провадження 59), не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра (а.с. матеріалів кримінального провадження 60, 62), одружений (а.с. матеріалів кримінального провадження 40), має малолітнього сина (а.с. матеріалів кримінального провадження 41), позитивної характеристики з місця роботи, а також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій, вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним у подальшому інших кримінальних правопорушень.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку:

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1 925 грн 44 коп., за результатами проведення хімічної експертизи № СЕ-19/114-26/10194-НЗПРАП від 24.04.2026 року (а.с. матеріалів кримінального провадження 54-58).

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/3624/26 від 29.04.2025 року було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати (а.с. матеріалів кримінального провадження 54-58).

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 27.04.2026 року № 462/3624/26 з визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп – залишається в силі до вступу вироку у законну силу.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/3624/26 від 27.04.2026 року було обрано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25.06.2026 року включно. Визначено ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп.

Заставу було внесено на рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, що стверджується повідомленням про звільнення з-під варти після внесення застави згідно ч. 4 ст. 202 КПК України № 9/3147 від 28.04.2026 року (а.с. матеріалів кримінального провадження 92). Суд приймає до уваги також, що заставу було внесено ОСОБА_6 за ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави у дохід держави, внесеної за обвинуваченого судом не вбачається, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений, тому внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю – після набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати у розмірі 1 925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) грн 44 коп. на проведення хімічної експертизи (Висновок експерта № №СЕ-19/114-26/10194-НЗПРАП від 24.04.2026 року)

Застосований відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп. – скасувати.

Заставу, визначену ухвалою слідчого Залізничного районного суду м. Львова № 462/3624/26 від 27.04.2026 року в розмірі вісмдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп. внесену за ОСОБА_4 заставодавцем на рахунок ТУ ДСА України в Львівській області – повернути заставодавцю ОСОБА_6 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/3624/26 від 29.04.2025 року, а саме на: пакет «Нова Пошта» з товаро-транспортною накладною, який упаковано у спец пакет «Національна поліція України» NPU 5080752 та мобільний телефон марки «OnePlus Nord 3» чорного кольору в силіконовому чохлі сірого кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEІ2: НОМЕР_2 , які були вилучені 24.04.2026 року в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Львів, вул. І. Виговського, буд.100.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- паперовий зіп-пакет із порошкоподібною речовиною зеленого кольору невідомого походження, який упаковано у спец-пакет «Національна поліція України» NPU 5080753 – знищити.

- пакет «Нова Пошта» з товаро-транспортною накладною, який упаковано у спец пакет «Національна поліція України» NPU 5080752 – залишити у матеріалах кримінального провадження.

- мобільний телефон марки «OnePlus Nord 3» чорного кольору в силіконовому чохлі сірого кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEІ2: НОМЕР_2 – повернути законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: