Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №336/6138/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/6138/26>

Номер провадження: 1-кп/336/1292/2026

ВИРОК

Іменем України

01 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мар`ївка Запорізького району Запорізької області, громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу положень ст. 89 КК України

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України,—

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 28 від 24.01.2026 року був зарахований в списки особового складу військової частини та призначений на посаду стрільця 2 відділення 3 патрульного взводу 1 патрульної роти 4 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

13.03.2026 року солдат ОСОБА_4 вибув у звільнення з необхідністю повернення до місця служби 14.03.2026 року.

14.03.2026 року солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, не з`явився вчасно на службу без поважних причин, а саме до місця тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов?язки не виконував, заходів до повернення до військової частини не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв до 08.04.2026 року, коли його місцезнаходження було встановлене працівниками правоохоронного органу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні злочину визнав повністю, пояснивши, що був мобілізований у 2024 році, водночас потім самовільно залишив військову службу, був звільнений від кримінальної відповідальності у відповідності до положень ст. 401 ч. 5 КК України, повернувся до військової служби до ВЧ НОМЕР_1 . 13.03.2026 року він був увільнений до 14.03.2026 року, коли мав повернутись до місця служби. Водночас 14.03.2026 року до місця служби він не повернувся, адже вживав алкогольні напої до 08.04.2026 року, коли його було виявлено правоохоронцями.

Вказав, що вину у скоєнні злочину визнає, розкаюється у скоєному, відсутність свою на військовій службі пояснює тим, що вживав алкогольні напої через те, що згадував брата, який зник безвісти, має намір укласти контракт та повернутись на службу.

Правильність кваліфікації своїх дій не оспорював, вказував, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.

Інших доказів учасниками провадження не надавалось, прокурор вважав, що досліджених судом доказів достатньо для встановлення обставин скоєння злочину та доведеності вини обвинуваченого, стороною захисту не заявлялось клопотань про дослідження інших доказів, заяв про неналежність чи недопустимість доказів, наданих стороною обвинувачення, не подавалось.

Також судом досліджені документи щодо особистості обвинуваченого.

З службової та медичної характеристик обвинуваченого вбачається, що останній за станом здоров?я придатний до проходження військової служби, за місцем служби характеризується нейтрально та відповідає займаній посаді.

Інших доказів учасниками провадження не надавалось, сторони обвинувачення та захисту вказали, що судом були досліджені усі докази, які вони вважали необхідним надати.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що показаннями обвинуваченого підтверджений факт того, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, 14.03.2026 року не з`явився на місце служби, маючи намір тимчасово ухилитись від проходження служби.

Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та тривав станом на березень 2026 року, тож неповернення до місця служби обвинуваченим сталось у період воєнного стану.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину знайшла своє підтвердження та доведена належними та допустимими доказами та кваліфікує його дії за ст. 407 ч. 5 КК України як нез`явлення вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При дослідженні документів, які характеризують особистість ОСОБА_4 , судом встановлено, що обвинувачений раніше не судимий в силу положень ст. 89 КК України, на обліку в наркологічному або психіатричному закладі не перебуває.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, що пом?якшує покарання, є визнання вини у скоєнні злочину.

При обранні виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому та яке має досягти мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, а саме кари та виправлення, а рівно і запобігання скоєнню інших злочинів, суд виходить з того, що обвинувачений вчинив злочин, який чинним законодавством віднесений до категорії тяжких, не має стійких соціальних зв?язків, раніше не судимий, тож вважає можливим призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією статті.

Враховуючи висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого, обставини скоєння злочину, продовження воєнних дій на території України, що залишає актуальним ризик переховування від суду, суд вважає необхідним також і залишити до набрання законної сили вироком обраний обвинуваченому запобіжний захід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, ст. 407 ч. 5 КК України,—

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України, та призначити покарання у виді п?яти років позбавлення волі.

До строку покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення та рахувати строк відбування покарання з 10 червня 2026 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити у виді тримання під вартою.

Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1